• Розпочався з І тис. до н. е. і триває до цього часу. Використання заліза привело до різкого зростання продуктивності праці, вперше людина отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожиткового мінімуму.
• Відбувся другий суспільний поділ праці - ремесло відокремилося від сільського господарства.
• На території України початок залізної доби пов'язаний з кіммерійською культурою (Північне Причорномор'я, поч. І тис. до н. е.) та з ранніми слов'янськими культурами (поч. н. е.).
2. Питання про зародження мистецтва та його роль у первісному суспільстві розпочніть із думки про те. Ідо мистецтво втілює в собі надзвичайно потужну здатність розвивати людину. Його поява була величезним прогресом -у пізнавальній діяльності людей, осмисленні навколишнього світу. Мистецтво зміцнювало соціальні зв'язки, допомагало формуванню первісної общини, ставало засобом передачі досвіду.
Відмітьте, що часом народження мистецтва вважається верхній палеоліт. Види образотворчого мистецтва палеоліту досить різноманітні: петрогліфи (зображення тварин і людей, виконані на камені), гравюри на кістках і рогах, рельєфи, малюнки, глиняні і кам'яні скульптури.
Більшість вчених пов'язує появу у людини потреби передати навколишній світ художніми засобами з релігійними магічними уявленнями, виникнення яких належить до того самого часу. Питання про шляхи становлення образотворчого мистецтва є складною науковою проблемою. Одні дослідники першим прагненням зобразити щось вважають смуги на наносному шарі глини на стінах печер (їх називають „макарони") і „відбитки" рук. Інші ж доводять, що найдавнішим було „натуральне мистецтво" - виготовлення опудал тварин, на цій основі виникла скульптура, а вже потім — рельєф, гравюра, малюнок.
Серед зображень на стінах печер палеолітична людина залишила малюнки коней, диких биків, носорога, бізона, лева, ведмедя, мамонта. Цих тварин вона малювала, адже полювала на них і вбачала в них основне джерело свого існування, а також остерігалася як потенційних ворогів. У багатьох випадках малюнки вкриті дірками й подряпинами від стріл чи списів, що підтверджує погляд на наскальний живопис, як на складову частину мисливських ритуалів стародавнього людства. Та й саме розташування печер, де зустрічаються розписи, як правило, свідчить, що вони не могли використовуватися як житло, а виконували функцію капищ: малюнки розміщено у важкодоступних місцях, де бракує свіжого повітря, куди непросто дістатися через вузькі, довгі й заплутані ходи, складні підйоми.
Зверніть увагу на те, що рослини на стінах таких печер не зображуються зовсім, а людські фігури зустрічаються дуже рідко й не мають тієї жвавості малюнку, тих яскравих і правдивих форм, що притаманні зображенням тварин. Пояснюється це тим, що саме тваринний світ був об'єктом пильної уваги первісної людини. Вона спостерігала, вивчала окремі види тварин, намагалася зафіксувати в малюнку набуті знання й водночас вплинути на майбутнє полювання за допомогою чаклунських дій.
Одним з перших свідчень про увагу первісної людини до самої себе, до питань свого походження та проблем стосунків у межах людського колективу можна вважати так званих „палеолітичних венер". Так археологами названо численні жіночі зображення у вигляді невеликих скульптурок з каменю, кісток або глини, які знайдено під час розкопок у різних кінцях Європи й Азії. Невеличкі фігурки створено за єдиним принципом: їх обличчя пророблялося вкрай рідко. Частіше за все, дуже короткими й непропорційними були кінцівки, натомість підкреслювалися ознаки жіночості й материнства. Підкреслюючи характерні особливості жіночої анатомії - живіт і груди, - свідомо змінюючи пропорції, первісні скульптори від реалістичних, відповідних дійсності засад творчості рухалися до художнього узагальнення, сповненого абстрактним, символічним змістом. Такі фігури були пов'язані з культом Матері й близьким до нього культом родючості. У прадавніх слов'ян це явище знайшло навіть відображення у мові, коли богів і богинь, покровителів племені, називали Род та Рожаниці. У цих фігурках знайшли відображення погляди первісних людей на зв'язок між їх життям і життям тваринного, а пізніше - й рослинного світу.
В мезолітичних розписах загальний характер образотворчого мистецтва зберігся, проте, на відміну від палеоліту, провідне місце належить людині, її діям. З'являються сюжетні композиції: полювання, танок тощо.
Художник уже прагне передати внутрішній зміст, динаміку того, що відбувається.
Перехід в епоху неоліту до відтворюючих форм господарювання сприяв поглибленню знань про навколишню природу. Люди.почали замислюватись про явища природи, виникла необхідність втілити в мистецтві небо, сонце, воду, вогонь, землю. З'явилися такі символи як хрест, спіраль, трикутник, ромб, свастика. Фігури тварин, птахів, людей також перетворились на символічні знаки,*розгадати значення яких буває нелегко. В неоліті реалістичні зображення майже повністю змінилися на абстрактні мотиви, втілені в орнаменті. Люди неоліту прагнули прикрасити майже все, що їх оточувало: кераміка покривалася орнаментом, дерев'яні вироби прикрашалися різьбленням, по розфарбованих глиняних статуетках можна судити якими були тканини. Численними були особисті прикраси: намиста, браслети, каблучки, тіло розфарбовували чи татуювали. Декоративно-прикладне мистецтво становить основну прикмету мистецтва неоліту.
Важливим і принципово новим явищем, що характеризує майже повсюдно пізній неоліт і зберігається потім в епоху бронзи, є мегалітична архітектура. Це свідчить і про технічні можливості, що зросли, і про нові естетичні та ідеологічні потреби людей. Поцікавтесь чи збережені до сьогодні пам'ятки мегалітичної архітектури, яку функцію вони виконували в первісному суспільстві.
3. При підготовці даного питання головну увагу слід приділити вивченню міфології, оскільки роль міфів у житті первісної людини була дуже великою. Це була система життєвих цінностей і норм поведінки, духовний зв'язок поколінь. Міфи найтіснішим способом були пов'язані з традиціями, забезпечуючи тим самим спадковість культури.
Перед тим, як розглядати структуру і зміст міфів, слід засвоїти, що міфологія - це форма свідомості, характерна для ранніх стадій суспільного розвитку. Вона існувала у всіх народів („міф" - сказання і „логос" - слово, поняття, учення). Міфи являють собою сказання, до того ж з великою часткою фантастики, про діяння богів і героїв. Вони дуже різноманітні, оскільки складалися у різних місцях мешкання людини, у різні часи і у різних племен. Проте дослідники помітили, що в різних народів повторюються різні мотиви міфотворчості. Міфи містять у собі спробу відповісти на хвилюючі кожен народ питання про початок, упорядкування світу, про зв'язки людини і природи, відносини між людьми.
Важливою особливістю міфології є те, що міфи об'єднали зачатки знань, містичні уявлення, релігійну віру, художню творчість і виступали як єдина, нероздільна (синкретична) форма суспільної свідомості. Не можна ототожнювати міф з казкою, витвором мистецтва. Міф виник, задовольняючи потреби первісних людей у пізнанні, але оскільки фактичних знань було ще дуже мало, щоб пояснити картину світу, він замінив їх і створював світосприйняття, яке допомогло людям жити і працювати, тому міфологічні уявлення мали важливе, цілком реальне значення для стародавньої людини.
Релігійні уявлення людства почали виникати вже на відносно зрілому етапі, коли набула розвитку здатність до абстрактного мислення. Проте перед тим, як переходити до їх конкретного розгляду, слід знати, що означає саме слово „релігія". Цей термін в перекладі з латинської означає „зв'язувати". Для віруючих людей релігія - це особливий зв'язок людини з об'єктом її поклоніння (Богом), який виникає з моменту появи людини на Землі. Творчі здібності людини знайшли вихід у таких ранніх формах релігії, як тотемізм, анімізм, фетишизм і магія. У первісну добу вони ще не складали єдиної системи. Залежно від умов проживання, кліматичних, ландшафтних особливостей ареалу, де існувала первісна спільнота, тваринного і людського оточення, що час від часу зазнавали змін, змінювалися й притаманні людині релігійні уявлення.
Найбільш примітивною формою релігійного відношення до оточуючого світу є фетишизм - це наділення реальних неживих предметів надприродними властивостями, властивістю впливати на життя людей. Магія (від грецького - „чаклунство") відобразила спроби впливу первісної людини на оточуючий світ для досягнення своєї мети. Відповідно до призначення магія поділяється на військову, мисливську, охоронну, любовну, лікувальну, виробничу, шкідливу тощо. В її основу покладено чаклунство, за допомогою якого можна позбавитися всього випадкового й небажаного у світі. До певної міри магія нагадує науку. Вона теж намагається знайти зв'язок між причиною й наслідком у природних процесах, робить спроби пристосувати потреби людини до конкретних обставин життя, виробляє велику кількість правил і знань, від яких не можна відступати і в залежності від дотримання яких очікується й відповідний результат магічних дій.
Постановка світосприймального питання про, походження людини і суспільства привела до появи тотемізму - віра в надприродний зв'язок людини або групи людей з якою-небудь твариною або рослиною (тотемом), що розглядається, як предок, „прабатько" всієї спільноти. Дуже часто рід або людина носили ім'я свого тотема, покладалися на його допомогу в важких справах, шанобливо ставилися до представників тотемних видів тварин, що не виключало й полювання на них.
Широке розповсюдження релігійне світосприйняття отримало у формі анімізму (від латинського слова „аніма" — душа) - віра в існування душі як надприродної субстанції, властивої кожному тілу. Анімістичні уявлення живлять віру в потойбічний світ духів, у сновидіння, в життя після смерті. З анімізмом пов'язані обряди поховання небіжчиків, різні в різних народів, але єдині у вірі в їх надприродну доцільність: врятувати душу померлого й влаштувати її в „тому" світі, або ж запобігти помсти чи зазіхань на „цей" світ тих, хто його покинув.
Провідну роль в організації прадавнього суспільства, у справі приборкання тваринного, зоологічного начала в поведінці людини відігравали, на думку більшості сучасних культурологів, різноманітні табу. Табу (слово полінезійського походження) - система заборон на виконання певних дій — використання деяких предметів, вимовляння вголос деяких слів тощо. Ця заборона не мала логічного пояснення і сприймалась усіма членами спільноти як те, що не потребує раціонального тлумачення. Недотримання табу суворо каралося. Але в першу чергу цієї кари чекали не від людей, а від вищих, потаємних сил у вигляді моментальної смерті, тяжкої хвороби або чогось жахливого. Системи табу в різних народів досить складні й своєрідні, але головними з них слід вважати дві заборони, які виникли ще в далекі первісні часи. Одне з перших, найбільш давніх табу стосується інцесту. Другим важливим табу стала заборона канібалізму (людожерства). Вона виникає значно пізніше, ніж заборона інцесту, і не скрізь має такий послідовний і абсолютний характер.
Підсумовуючи розгляд питання, відмітьте, що релігії стародавніх народів були багатобожними, або говорячи науково, політеїстичними. Часто їх ще називали язичеськими.
4. Найдавніші сліди перебування людини в Україні, за останніми свідченнями науки, датуються приблизно 700 - 800 тис. років до н. е. Відкрите нещодавно археологами первісне поселення поблизу закарпатського села Королевого свідчить, що його мешканці вже тоді володіли вогнем, займались мисливством, а основною формою їх суспільної організації було первісне стадо.
Найдавніші пам'ятки мистецтва в Україні відносяться до доби пізнього палеоліту, тобто оріньякської, солютрейської та мадленської епох (25—15 тис. р. до н. е.). Сюди можна віднести стоянки: Сюренську, Радомишльську, Пушкарівську, Добраничівську, Кормань, Гінцівську, Межиріцьку, Амвросіївську, Мізинську та багато інших, у яких відкриті житла стародавніх мисливців.
Серед зразків мистецтва найбільшу увагу привертають скульптури у формі невеличких статуеток, які, мабуть, втілювали образ матері у родовій громаді. Вони зберігалися у родових святилищах, що свідчить про особливу пошану до них. На Мізинській стоянці відкрито й своєрідну майстерню з набором крем'яних знарядь. Деякі вироби цієї культури знайдені й в інших регіонах України, а саме - Теребовлі, Золочені, Чорткові.
Добу неоліту в Україні репрезентує трипільська культура у V - III тис. до н. е. Ця культура була поширена на лісостеповій території від середнього Дніпра до Бугу і Дністра на південному заході. Нині її залишки відкриті у 38 селах Київщини, 25 - Поділля, 20 - Західної України. 20
Вчені дійшли висновку, що трипільська культура виникла внаслідок просування на Схід давньоземлеробських племен з Балкан та Подунав'я. Основні заняття носіїв цієї культури - землеробство і скотарство, деяку роль, особливо на ранньому етапі, відігравали мисливство, рибальство, збиральництво. Основні знаряддя праці, предмети побуту й прикраси виготовляли з кременю, каменю, кістки, рогу та глини. Це - різноманітні крем'яні скребачки, ножі, різці, свердла, кам'яні тесла й свердлені сокири-молоти, кістяні шила, проколки, намистини, рогові мотики, молотки, глиняні прясла, грузики для ткацького верстата. Вже на ранньому етапі трипільської культури з'явилися перші металеві вироби: мідні шила, рибальські гачки, прикраси. Згодом почали виготовляти мідні тесла, долота, провушні сокири, кинджали. Посуд ліпили руками й випалювали у спеціальних горнах. На ранніх етапах трипільської культури посуд прикрашали заглибленим орнаментом, пізніше його виготовляли з добре відмуленої глини й оздоблювали багатобарвним розписом (червоною, чорною, білою фарбами). Ідеологія носіїв трипільської культури тісно пов'язана з культом предків. Про це, зокрема, засвідчують численні жіночі (дуже рідко чоловічі) статуетки, а також фігурки свійських тварин. З культовими уявленнями пов'язані й ритуальні поховання в житлах. Для пізнього етапу трипільської культури характерні великі колективні могильники за межами поселень.
На завершення відмітьте, що історична доля трипільських племен ще не достатньо з'ясована. Деякі з них, очевидно, були асимільовані носіями інших культур наприкінці III тис. до н. е. Не менш ймовірно й те, що багато здобутків культури племен-трипільців запозичили скіфи, фракійці та інші народи. Таким чином, палеолітичні культури в Україні свідчать про типові особливості культурного розвою наших предків, а саме: відмінність тодішньої культури корінного населення від культур своїх сусідів, а також значні зв'язки культур населення України з Надчорномор'ям, зокрема зі Середземним культурним пластом.
Запитання для самоконтролю знань:
Які періоди пройшла у своєму розвитку культура первісних людей?
Що таке неолітична революція?
Які функції виконувало первісне мистецтво?
Які риси первісної культури присутні в сучасної цивілізації?
У чому полягали функції первісних обрядів і табу?
Тестові контролюючі завдання:
Неолітична революція - це... Виберіть правильне твердження, а) перехід від привласненого до відтворного, продуктивного господарювання - землеробства і скотарства; б) період, коли основними заняттями населення було збиральництво та полювання; в) перехід до фільваркової системи господарювання; г) перехід від сільськогосподарського до промислового виробництва.
Ранній період у розвитку первіснообщинного ладу, якому притаманне домінуюче становище жінки, носить назву а) патріархат; б) матріархат.
Найвідоміший з мегалітичних центрів Стоунхедж знаходиться у а) Росії; б) Франції; в) Англії; г) США.
Специфічна ознака первісної культури, коли форми свідомості, господарчі знаряддя, суспільне життя, мистецтво не відокремлювалися і не протиставлялися один одному
а) синкретизм; б) синтоїзм; в) систематизм; г) зооморфізм.
З наведених форм господарської діяльності людини виберіть присвоюючи а) мисливство; б) землеробство; в) збиральництво; г) рибальство; д) скотарство.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 66 | Нарушение авторских прав