Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Невідкладнадопомога

Діагностика

Для діагностики раптової зупинки серця досить констатації зазначених вище чотирьох ознак. Врятувати хворого може тільки негайна діагностика і екстрена медична допомога. При будь-якому випадку раптової втрати свідомості рекомендується наступна схема проведення невідкладних заходів:

- хворого кладуть на спину без подушки на жорсткій основі;

- перевіряють наявність пульсу на сонній або стегновій артерії;

- при виявленні зупинки серця негайно приступають до зовнішнього масажу серця і штучного дихання.

 

 

Лікування

Невідкладнадопомога

Сердечно-легеневу реанімацію починають при наявності ознак клінічної смерті.

1. Основні ознаки:

- відсутність пульсу на сонній артерії;

- відсутність дихання;

- розширення зіниць, що не реагують на світло.

2. Додаткові ознаки:

- відсутність свідомості;

- блідість (землисто-сірий колір), ціаноз або мармуровість шкіри;

- атонія, адинамія, арефлексія.

Згідно з останніми рекомендаціями Американської кардіологічної асоціації та Європейської ради з реанімації (2005), при раптовій зупинці кровообігу проводиться комплекс серцево-легеневої і церебральної реанімації (СЛЦР), розроблений П. Сафаром, який складається з 3 послідовних стадій.

Вирішальне значення, виходячи з вищевикладеного, набуває надання невідкладної допомоги на місці події. Її методами повинні володіти не тільки медики, але і особи, які через свою професію раніше всіх виявляються біля потерпілого (працівники правопорядку, водії транспорту та ін.).

Початкова стадія СЛЦР - це заходи з елементарної підтримки життя, головною метою яких є екстрена оксигенація. Вона проводиться в три послідовних етапи:

* контроль і відновлення прохідності дихальних шляхів;

* штучну підтримку дихання;

* штучну підтримку кровообігу.

Для відновлення прохідності дихальних шляхів використовується потрійний прийом П. Сафара, що включає закидання голови, відкривання рота і висування нижньої щелепи вперед.

Перше, що необхідно зробити, - це переконатися у відсутності у постраждалого свідомості: привітати його, голосно запитати: "Що трапилося?", сказати: "Відкрийте очі!", поплескати по щоках, обережно потрясти за плечі.

Основною проблемою, яка виникає в осіб без свідомості, є обтурація дихальних шляхів коренем язика і надгортанником в гортанно-глотковій області внаслідок м'язової атонії. Ці явища виникають при будь-якому положенні пацієнта (навіть на животі), а при нахилі голови (підборіддя до грудей) обтурація дихальних шляхів настає практично в 100% випадків.

Тому після того, як встановлено, що потерпілий без свідомості, необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів.

При проведенні маніпуляцій на дихальних шляхах потрібно пам'ятати про можливе пошкодження хребта в шийному відділі. Найбільша вірогідність такої травми може спостерігатися при:

* автодорожніх травмах (людина збита автомобілем або перебуває під час зіткнення в автомашині);

* падіння з висоти (у тому числі у нирців).

Таким постраждалим не можна нахиляти (згинати шию вперед) і повертати голову в сторони. У цих випадках необхідно зробити її помірне витягування на себе з наступним стягненням голови, шиї і грудей в одній площині, виключаючи при виконанні потрійного прийому перерозгинання шиї, із забезпеченням мінімального закидання голови і одночасного відкривання рота і висунення нижньої щелепи вперед. При наданні першої медичної допомоги показано застосування фіксуючих область шиї "комірів".

ШВЛ здійснюється методом "з рота в рот".

Після проведення потрійного прийому на дихальних шляхах одну руку розташовують на чолі потерпілого, забезпечуючи закидання голови. Затиснувши пальцями ніс і щільно притиснувши свої губи навколо його рота, необхідно вдути повітря, стежачи за екскурсією грудної клітини пацієнта. При піднятті необхідно відпустити рот потерпілого, даючи йому можливість зробити повний пасивний видих. Дихальний об’єм має становити 500-600 мл (6-7 мл/кг), частота дихання - 10 в хвилину в цілях недопущення гіпервентиляції.

Помилки при проведенні ШВЛ.

* Не забезпечена вільна прохідність дихальних шляхів

* Не забезпечена герметичність при вдуванні повітря

* Недооцінка (пізній початок) або переоцінка (початок СЛЦР з інтубації) значення ШВЛ

* Відсутність контролю екскурсій грудної клітини

* Відсутність контролю попадання повітря в шлунок

* Спроби медикаментозної стимуляції дихання

Для забезпечення штучної підтримки кровообігу застосовують алгоритм проведення компресії грудної клітини (непрямого масажу серця).

1. Правильно укласти хворого на рівну тверду поверхню. Визначити точки компресії - пальпація мечовидного відростка і відступ на два поперечних пальця вгору. Руку розташувати долоневою поверхнею на кордоні середньої і нижньої третини грудини, пальці паралельно ребрам, а на неї - іншу руку.

2. Варіант розташування долонь - "замком".

3. Правильне проведення компресії: поштовхи виконуються випрямленними в ліктьових суглобах руками з перенесенням на них частини ваги свого тіла.

Співвідношення числа компресій і числа штучних вдихів як для одного, так і для двох реаніматорів має становити 30:2. Компресії грудної клітини проводять з частотою 100 натискань в хвилину, глибиною 4-5 см, роблячи паузу для здійснення вдихів (у неінтубірованних хворих неприпустимо вдувати повітря в момент компресії грудної клітини - небезпека потрапляння повітря в шлунок).

Критерії припинення реанімації.

1. Поява пульсу на магістральних артеріях (припиняють компресії грудної клітини) та/або дихання (припиняють ШВЛ) є ознакою відновлення самостійного кровообігу

2. Неефективність реанімації протягом 30 хвилин. Виняток становлять стани, при яких необхідно пролонгувати реанімацію:

* переохолодження (гіпотермія);

* утоплення в крижаній воді;

* передозування лікарськими препаратами або наркотиками;

* електротравма, ураження блискавкою.

Ознаками правильності та ефективності проведення компресії є наявність пульсової хвилі на магістральних та периферійних артеріях.

Для виявлення можливого відновлення самостійного кровообігу у постраждалого через кожні 2 хвилини циклу вентиляція-компресія роблять паузу (на 5 секунд) для визначення наявності пульсу на сонних артеріях.

Після відновлення кровообігу хворий, лежачи на ношах, транспортується (під кардіомоніторним спостереженням) в найближче відділення кардіологічної реанімації, за умови продовження лікувальних заходів, що забезпечують життєдіяльність.

Явні ознаки біологічної смерті: максимальне розширення зіниць з появою так званого сухого оселедцевого блиску (за рахунок підсихання рогівки і припинення сльозовиділення); поява позиційного ціанозу, коли синюшне фарбування виявляється за заднім краєм вушних раковин і задньої поверхні шиї, на спині; ригідність м'язів кінцівок, не досягає вираженості трупного задубеніння.

На закінчення необхідно відзначити, що найбільш істотним фактором, що впливає на результат раптової зупинки серця, є поліпшення організації надання допомоги при цьому стані. Тому Американська кардіологічна асоціація запропонувала алгоритм організації надання першої медичної допомоги, названий "ланцюжок виживання".

Він дозволить врятувати життя багатьох постраждалих.


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 88 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)