Читайте также:
|
Поняття "емоція" з'явилося в кінці 19 століття й пов'язане з іменами У. Джемса й Г. Ланге. По їхній концепції - емоції викликаються зовнішніми впливами, змінами в довільній руховій сфері й у сфері мимовільних актів - серцевої. Відчуття, що з'являються при цьому, і є емоційні стани, тобто причини й слідство помінялися місцями.
У. Кеннон помітив цю невідповідність і, мало того, звернув увагу, що тілесні реакції, що виникають при різних емоціях, мають подібність і ними не можна пояснити різноманіття емоцій людини. Кеннон уважав, що тілесні емоції набудовують організм до ситуацій, що вимагають більших енерговитрат. Думка багатьох психологів ґрунтується на тім, що емоції не є психічним станом, це просто відповідь організму на ситуацію. Існують теорії, що пояснюють природу емоцій через когнітивні фактори. Це теорія когнітивного дисонансу Л. Фестингера, відповідно до якої дисонанс - негативний емоційний стан, що виникає у випадку, коли людин має психологічно суперечливі відомості про один об'єкт. Позитивні емоції виникнуть, коли реальні результати будуть відповідати наміченим або очікуваним. Людина при дисонансі випробовує дискомфорт і намагається від нього позбутися, або, змінивши очікування, або намагається одержати нові відомості. Когітівістська інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова визначає емоційні стани якістю й інтенсивністю потреби індивіда й оцінкою, що він дає ймовірності її задоволення. Ця оцінка ймовірності складається зі свого вродженого й придбаного досвіду, при цьому зіставляється з коштами часу, необхідними ресурсами, необхідними для задоволення потреби й із сію мінутної інформацією. Виходить, що людина, усвідомлюючи чи ні, постійно порівнює інформацію про те, що потрібно для задоволення потреби, з тим, що в нього є, і випробовує відповідні емоції - самопочуття, активність, настрій.
Людина в процесі своєї діяльності переживає ряд емоцій, як позитивних, так і негативних. Відповідно до закону К. Бюллера, позитивні емоції в ході складних видів діяльності переміщаються від кінця до початку (розробка плану дій і здійснення). Емоції по впливі на діяльність людини підрозділяються на стенічні й астенічні.
Стенічні емоції, які допомагають людині в його діяльності, збільшуючи його енергію й чинності, надають сміливість у здійсненні вчинків і висловлень. Людина в такому стані здатний на багато здійснень.
Астенічні емоції характеризуються пасивністю, скутістю.
Емоційні стани залежать від характеру психічної діяльності, одночасно й роблячи на неї свій вплив. При гарному настрої активізується пізнавальна й вольова діяльність людини.
Емоційний стан може залежати не тільки від виконуваної діяльності, але й від учинку, від самопочуття, музичного добутку, переглянутого фільму, спектаклю й т.п. А самопочуття людини, у свою чергу, залежить від його емоційного стану. Адже навіть людина, що перебуває у важкому стані, у момент емоційного підйому, може відчути себе зовсім здоровим.
Емоційні стани минущі, але в них відображаються індивідуальні особливості особистості: у меланхоліка - мінорний настрій, холерика - збуджене. Але в основному, абсолютне більшість людей при будь-яких індивідуальних особливостях мають усереднені, змішані показники активності, що прямо залежить від самопочуття людини і його настрою.
Настрій - емоційний стан, що надає фарбування переживанням і діяльності людини, воно має причину, не завжди усвідомлювану людиною. Настрій може змінюватися під враженням яких-небудь подій, фактів, людей, що оточує природи, здоров'я, виконуваної роботи, навчання. У керуванні настроєм позначається розвиток особистості. З огляду на індивідуальні особливості людини й вплив на нього емоцій можна оцінити його психічний стан людини.
Основні фундаментальні емоції можна розділити на позитивні й негативні.
Позитивні емоційні стани - інтерес і радість;
негативні емоційні стани - страждання, гнів, відраза, презирство, страх і сором;
подив - не має чітко вираженого негативного або позитивного знака емоційної реакції на раптово, що з'явилися обставини.
При з'єднанні фундаментальних емоцій можуть з'явитися такі комплексні стани, як тривожність, що сполучить у собі страх, гнів, провину й інтерес. Емоційні переживання неоднозначні, багато чого залежить від рис характеру людини, якщо людина по характері інтроверт, то йому більшою мірою властиві тривожність. Стан постійної тривожності може переходити в стресові ситуації, а, отже, може привести людини до неврозу й інших захворювань, тому бажано, вчасно виявити наявність високих показників тривожності й вжити відповідних заходів. Людина сам може оцінити свій стан, як спокійне, тривожне або проміжне між ними. Після успішного виконання складної роботи або успішної здачі іспиту людина заспокоюється, його настрій стає піднятим, з'являється почуття впевненості в собі.
ВИСНОВОК
У даної роботи ми дали загальну характеристику теоріям і законом пам'яті. Найбільше докладно питання пам'яті людини представлені в працях учених минулого й сучасності: А. Бине, Г. Эббингауз, К. Бюлер, Т. Рибо, З. Фрейд, П. Жані, Л.С. Виготський, П.И.Зинченко, А.А.Смирнов і т.д.
Німецький учений Г. Эббингауз керувався асоціативною теорією пам'яті; А. Бине й К. Бюлер розробили значеннєву теорію пам'яті; у Росії Л.С. Виготським була розроблена культурно-історична теорія походження вищих психічних функцій людини; свій значний внесок у вивчення пам'яті внесли також П.И.Зинченко й А.А.Смирнов, які детально досліджували залежність мимовільного й довільного запам'ятовування від організації практичної діяльності й від інших умов, у яких відбувається запам'ятовування або відтворення інформації людиною.
У нашій роботі були розглянуті два основних типи класифікації пам'яті. У першому виділяють миттєву, короткочасну, оперативну, довгострокову й генетичну пам'ять. У другому - рухову, зорову, слухову, нюхову, дотикальну й емоційну.
При розгляді в роботі основних процесів і механізмів пам'яті, ми, виходячи з понять: обсяг, швидкість збереження інформації, точність відтворення, тривалість збереження, готовність до використання збереженої інформації, проаналізували такі процеси як: запам'ятовування, збереження, відтворення, дізнавання й забування. Торкнулися питань розладу пам'яті.
Проаналізувавши індивідуальні розходження пам'яті в людей можна зробити висновок про те, що до вивчення людини, особливо коли мова йде про його психіку, потрібно підходити з достатньою часткою смиренності й усвідомлення того, що кажда людина індивідуальна й дуже складний. Важливо усвідомлювати, що навіть після багаторічних досліджень механізми пам'яті ще не досить вивчені, і навіть ті закономірності, які вдалося вивести, не завжди прийнятні до абсолютної більшості людей.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 109 | Нарушение авторских прав