Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Пам'ять, як ключовий процес психології людини

ІНДЗ

на тему:

Пам’ять та її види

Виконала:

Студентка 11-Р групи

Чорна Ольга

 

 

Кременець 2013

План

Вступ

1 Пам'ять, як ключовий процес психології людини

2 Види пам'яті і їхньої особливості

3 Основні процеси й механізми пам'яті

4 Емоційний стан людини

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Вступ

Пам'ять - сама довговічна з наших здатностей. У старості ми пам'ятаємо події дитинства восьмидесятилітньої, а те й більшої давнини. Випадково загублене слово, може воскресити для нас, здавалися, давно забуті риси особи, ім'я, морський або гірський пейзаж. Пам'ять визначає нашу індивідуальність і змушує діяти тим або іншому способу більшою мірою, чим будь-яка інша окремо взята особливість нашої особистості. Все наше життя є не що інше, як шлях з пережитого минулого в невідоме майбутнє, що освячується лише в ту мить, що вислизає, та мить реально випробовуваних відчуттів, що ми називаємо «сьогоденням «. Проте, сьогодення - це продовження минулого, воно виростає з минулого й формується їм завдяки пам'яті. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таке ж незбагненним, як майбутнє. Іншими словами, пам'ять надає спрямованість ходу часу.

Для кожного з нас пам'ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати й власну індивідуальність, і особистість інших людей. Втратившись пам'яті, людина втрачає власне «я», перестає існувати. От чому так нескінченно цікаві й клінічні випадки втрати пам'яті. Людська пам'ять закодована в десяти мільярдах нервових кліток, що утворять наш мозок, і в десяти трильйонах зв'язків між цими клітками. Сліди пам'яті - це живі процеси, які трансформуються й наповнюються новим утримуванням щораз, коли ми їх пожвавлюємо. Пам'ять лежить в основі здатностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування вмінь і навичок. Без пам'яті неможливо нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки своїй пам'яті, її вдосконалюванню людина виділився із тваринного світу й досяг тих висот, на яких він зараз перебуває. Та й подальший прогрес людства без постійного поліпшення цієї функції немислимий. Пам'ять можна визначити як здатність до одержання, зберіганню й відтворенню життєвого досвіду. Різноманітні інстинкти, уроджені й придбані механізми поводження є не що інше, як відбитий, переданий у спадщину або досвід, що здобувається в процесі індивідуального життя. Психолог С.Л.Рубінштейн якось сказав: «Без пам'яті ми були б істотами на мить. Наше минуле було б мертво для нашого майбутнього, а сьогодення…безповоротно зникало б у минулому».[1]

Найбільше докладно питання пам'яті людини розроблені в працях учених минулого й сучасності: А. Бине, Г. Эббингауз, К. Бюлер, Т. Рибо, З. Фрейд, П. Жані, Л.С. Виготський, П.И.Зинченко, А.А.Смирнов і т.д.

Без постійного відновлення такого досвіду, його відтворення в підходящих умовах живі організми не змогли б адаптуватися до поточним швидко мінливих подій життя. Не пам'ятаючи про те, що з ним було, організм просто не зміг би вдосконалюватися далі, так якось, що він здобуває, не із чим було б порівнювати, і воно б безповоротно втрачалося.

Пам'ять є у всіх живих істот, але найбільш високого рівня свого розвинена вона досягає в людини. Такими мнемическими можливостями, якими володіє він, не розташовує ніяка інша жива істота у світі.

 

Пам'ять, як ключовий процес психології людини

Дослідженнями пам'яті в цей час зайняті представники різних наук: психології, біології, медицини, генетики, кібернетики й ряду інших. У кожній із цих наук існують свої питання, у чинність яких вони звертаються до проблем пам'яті, своя система понять і, відповідно, свої теорії пам'яті. Але всі ці науки, разом узяті, розширюють наші знання про пам'ять людини, взаємно доповнюють один одного, дозволяють глибше заглянути в це, одне з найважливіших і загадкових явищ людської психології. Властиво психологічні вчення про пам'ять набагато старше її медичного, генетичного, біохімічного й кібернетичного дослідження. Однієї з перших психологічних теорій пам'яті, що не втратила свого наукового значення дотепер, була асоціативна теорія. Вони виникла в XVII в., активно розроблялася в XVIII і XIX ст., переважне поширення й визнання одержала в Англії й у Німеччині.

Початок вивчення пам'яті як діяльності було покладено роботами французьких дослідників, зокрема П.Жані. Він одним з перших початків трактувати пам'ять як систему дій, орієнтованих на запам'ятовування, переробку й зберігання інформації. Французькою школою в психології була доведена соціальна обумовленість всіх процесів пам'яті, її залежність від практичної діяльності людей.

Розглянемо основні досягнення, отримані в руслі різних теорій пам'яті.

Німецький учений Г. Эббингауз був одним з тих, хто ще в минулому столітті, керуючись асоціативною теорією пам'яті, одержав ряд цікавих даних. Він, зокрема, вивів наступні закономірності запам'ятовування, установлені в дослідженнях, де для запам'ятовування використовувалися безглузді склади й інший слабко організований у значеннєвому плані матеріал. Порівняно прості події в житті, які провадять особливо сильне враження на людину, можуть запам'ятовуватися відразу міцно й надовго, і після закінчення багатьох лет з моменту першої і єдиної зустрічі з ними можуть виступати у свідомості з виразністю і ясністю. Більше складні й менш цікаві події людина може переживати десятки разів, але вони в пам'яті надовго не запам'ятовуються.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 87 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)