|
ПІДСУДНИЙ
як самостійна процесуальна фігура має широке коло прав, серед яких є права мати захисника, побачення з ним до першого допиту, знати, в чому його підозрюють і давати показання, подавати докази, заявляти клопотання, подавати скарги та ін.
ПІДПИСКА ПРО НЕВИЇЗД - у кримінальному процесі запобіжний захід, що полягає у взятті в підозрюваного чи обвинуваченого письмового зобов'язання не залишати місця проживання чи тимчасового перебування без дозволу особи, що веде дізнання, слідчого, прокурора, суду. Якщо П. про н. порушується, до підозрюваного чи обвинуваченого застосовується суворіший запобіжний захід.
ПІДРОБЛЕННЯ — умисне виготовлення з метою збуту і збут, використання фальшивих грошових знаків, цінних паперів, знаків поштової оплати, проїзних квитків, номерів агрегатів транспортних засобів, документів, що надають комусь права або звільняють від обов'язків, штампів, печаток, бланків. П. такого типу є кримінально караними діяннями. Див. також Службове підроблення.
ПІДРЯД — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (підрядчик) зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу на замовлення іншої сторони (замовника) з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Якщо інше не встановлено законом або договором, підрядчик зобов'язується виконати роботу з своїх матеріалів і своїми засобами. При цьому підрядчик несе відповідальність за доброякісність матеріалів. Якщо робота виконується повністю або частково з матеріалів замовника, підрядчик відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Якщо із закону або договору П. не випливає обов'язок підрядчика виконати передбачену роботу самостійно, він наділений правом притягнути до виконання своїх обов'язків інших осіб (субпідрядчиків). В цьому випадку підрядчик виступає генеральним підрядчиком.
У договорі П. встановлюються початковий і кінцевий строки виконання роботи. Якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або умовами договору, підрядчик несе відповідальність за порушення як початкового, так і кінцевого строку виконання робіт (якщо до-
говором передбачені проміжні строки, — то й зазначених строків). Ризик випадкової загибелі або випадкового псування матеріалів бере на себе сторона, що надала матеріали.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядчикові. Строки пред'явлення позовів про виявлені недоліки: для недоліків у будинках і спорудах, які не могли бути помічені при звичайному прийнятті роботи, — 3 роки; з приводу прихованих недоліків в іншому майні — 1 рік; з приводу явних недоліків — 6 місяців.
За наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків. За наявності поважних причин замовник вправі в будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору П., сплативши підрядчикові винагороду за виконану частину роботи і відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору, з зарахуванням того, що підрядчик зберіг внаслідок розірвання договору.
ПІДСЛІДНІСТЬ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ - сукупність установлених законом ознак справи, за якими визначається, який саме орган слідства має вести провадження у цій справі. П. к. с. є предметна (родова), персональна, альтернативна, за зв'язком справ та територіальна. За предметної П. к. с. орган слідства визначається за характером злочину, його кваліфікацією. Персональна П. к. с. — за суб'єктом злочину (напр., злочини військовослужбовців). Альтернативна П. к. с. розслідується тим органом, який порушив справу. П. к. с. за зв'язком справ застосовується тоді, коли розслідування однієї справи пов'язане з розслідуванням іншої. За територіальною П. к. с. досудове слідство проводиться в тому районі, де вчинено злочин.
ПІДСУДНИЙ — у кримінальному процесі України це обвинувачений, відданий до суду постановою судді про призначення справи до судового розгляду. П. має право брати участь у судовому розгляді, мати захисника, заяв-
ПІДСУДНІСТЬ
ПОВІРЕНИЙ
ляти відводи і клопотання, подавати докази, виступати з останнім словом, оскаржувати вирок та ухвалу суду. Явкі П. до суду є обов'язковою. Після винесення обвинувального вироку П. стає засудженим.
ПІДСУДНІСТЬ — це сукупність установлених законом ознак, за якими визначається суд, що має розглядати дану справу. її значення полягає у правильному розподілі між судами справ, що підлягають розгляду по першій судовій інстанції. Розрізняють види П.: родову (предметну), територіальну (місцеву) і спеціальну (у кримінальному процесі). Родова П. означає віднесення розгляду справи залежно від виду злочину або характеру цивільної справи. Територіальна П. розмежовує компетенцію між однорідними судами (напр., кримінальні справи розглядаються за місцем їх скоєння, цивільні — за місцем проживання відповідача). Спеціальна — це П. спеціальним судам, напр. військовим.
ПІЛЬГИ — переваги, додаткові права, що надаються певним категоріям громадян або організаціям, підприємствам, регіонам (часткове чи повне звільнення від сплати певних податків, платежів тощо).
ПІСЛЯПЛАТА — плата за отриманий товар; застосовується, як правило, при отриманні товарів через відділи зв'язку (напр., за отриману бандероль, посилку на пошті) за місцем перебування платника. П. здійснюється за готівку. Платниками виступають як громадяни, так і юридичні особи.
ПЛАГІАТ (лат. р1а§іо — викрадаю) — навмисне привласнення авторства на чужий твір науки, літератури та мистецтва у повному обсязі або у значній частині.
ПЛАТІЖНА ВИМОГА-ДОРУЧЕННЯ - комбінований розрахунковий документ, який містить вимогу постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) (минаючи банк) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оплату П. в.-д. здійснює банк, що обслуговує покупця (платника). Банк повинен прийняти до оплати П. в.-д. в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.
Якщо платник відмовляється оплатити П. в.-д., він повідомляє про мотиви відмови безпосередньо одержувачу коштів у порядку та в строки, зазначені в договорі.
Договором може бути також передбачена і відповідальність платника за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасне подання платіжних документів у банк.
ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ — розрахунковий документ, у якому міститься доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунку на рахунок іншого суб'єкта розрахункових зідносин. П. д. приймаються до виконання банками протягом десяти календарних днів з дня виписки. Розрахунки П. д. здійснюються: за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги; в порядку попередньої оплати; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств та ін.
ПЛЕБІСЦИТ (лат. рІеЬізсіїїіт — рішення народу) — всенародне опитування, виявлення думки населення щодо зміни, зокрема, державної території. П. здійснюється також із найважливіших питань суспільного і державного життя.
ПЛЕНУМ (лат. ріепшп — повне) — збори в повному складі членів виборного керівного органу якоїсь організації. Пленум Верховного Суду України — вищий орган Верховного Суду України, який розглядає питання, віднесені до повноважень Верховного Суду Конституцією і законами України.
ПОБОЇ — кримінально каране діяння у вигляді багаторазових ударів, що завдаються потерпілому з метою завдання йому фізичного болю.
ПОБУТОВА ТРАВМА — ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку в побуті.
ПОВЕРНЕННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ - повернення відповідачу всього, що було з нього стягнуто на користь позивача за скасованим рішенням. Настає у разі скасування в установленому порядку зверненого до виконання рішення суду з майнового спору. Про П. в. р. вказується в новому рішенні суду про відмову в позові цілком або частково або в ухвалі про припинення провадження по справі або залишенні позову без розгляду.
ПОВІРЕНИЙ — 1) сторона в договорі доручення. В обов'язки П. входить виконання від імені та за рахунок
ПОВІСТКА
ПОДАННЯ
іншої сторони певних юридичних дій (напр., купівля-продаж); 2) тимчасовий або постійний дипломатичний представник.
ПОВІСТКА — письмове повідомлення про виклик до офіційного державного органу (військкомату, суду), а також до слідчого чи прокурора. П. адресується конкретній особі з зазначенням адреси установи, що викликає, місця і часу явки, процесуальної дії, з приводу якої викликається особа, попередження про наслідки неявки.
ПОВІТРЯНЕ ПРАВО — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з використанням повітряного простору і встановлюють режим повітряних сполучень у державі, а як галузь міжнародного права — відносини у міждержавних повітряних сполученнях.
ПОВНЕ ГОСПОДАРСЬКЕ ВІДАННЯ - похідне право від права власності, що передбачає можливість володіння, користування та розпорядження закріпленим на цьому титулі майном на розсуд суб'єкта цього права (підприємства), але в межах закону і затвердженого власником майна статуту підприємства. Обсяг правомочнос-тей суб'єктів права П. г. в. є вужчим порівняно з правом власності, але ширшим порівняно з правом оперативного управління.
ПОВНЕ ТОВАРИСТВО — товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними засновницького договору ведуть підприємницьку діяльність від імені товариства й солідарно відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Особа може бути учасником тільки одного П. т. Його учасники не мають права без згоди інших учасників від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб вчиняти право-чини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності П. т. Учасник П. т., яке було створене на не-визначений строк, може в будь-який момент вийти з нього, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці.
ПОВНОЛІТТЯ — юридична категорія встановленого законом віку, з досягненням якого настає дієздатність громадянина, а також виникають права та обов'язки. В Україні П. настає з 18 років.
ПОВТОРНІ ВИБОРИ — вибори народних депутатів України, які проводяться у випадках, коли після проведених виборів неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців, а саме у разі: визнання в окрузі виборів недійсними; визнання в окрузі виборів такими, що не відбулися; визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата.
ПОГАШЕННЯ СУДИМОСТІ - визнання раніше засудженої особи такою, що не має судимості, у встановлених законом випадках і умовах. Це звільняє особу від низки передбачених законом обмежень прав, пов'язаних із судимістю. П. с. випливає з закону, і тому ніякого документа для засвідчення цього факту не вимагається.
ПОГОДЖУВАЛЬНА КОМІСІЯ - у парламентській практиці особливий орган, утворений спільно палатами двопалатного парламенту для вирішення питань у разі виникнення розбіжностей між палатами. Це один із методів т. з. погоджувальної процедури. Рішення П. к. мають рекомендаційний характер.
ПОГРОЗА — виявлення усно, письмово, жестом, демонстрацією зброї тощо наміру вчинити певний злочин за наявності реальних підстав побоюватися виконання такої П. Вона є одним із видів психічного насильства над особою, і як така П. може бути не лише самостійним злочином (напр., П. вчинити вбивство), а й способом скоєння інших злочинів (напр., розбою, зґвалтування).
ПОДАННЯ — 1) П. прокурора — акт прокурорського нагляду з вимогою усунути порушення закону, причини цих порушень та умови, що їм сприяють. П. вносить прокурор, його заступник до державного органу, громадської організації чи посадової особи, які мають повноваження щодо усунення порушень закону. Не пізніше як за місячний строк орган чи посадова особа, куди було направлене П., повинні вжити заходів для припинення порушення закону. Якщо П. подано до колегіального органу, то прокурора необхідно поінформувати про день засідання, на якому слухатиметься порушене питання. У розгляді П. мають право брати участь прокурор, його заступник; 2) П. слідчого — документ, складений слідчим на основі доказів, зібраних у ході досудового слідства, який містить
ПОДАТКИ
ПОДІЛ ЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ
інформацію про причини та умови, що призвели до злочину; про осіб, які сприяли ситуації, що призвела до злочину; про обставини, виявлені паралельно в ході досудового слідства; про потерпілих і свідків, чия діяльність у зв'язку зі злочином потребує громадських чи правових заходів, тощо.
ПОДАТКИ — обов'язкові, індивідуально безвідплатні, нецільові, безповоротні, безумовні платежі юридичних і фізичних осіб, що встановлені органом законодавчої влади або органом місцевого самоврядування, для зарахування в державний чи місцевий бюджет у точно визначених розмірах і термінах податковим правом. П. покликані виконувати фіскальну й регулюючу функції. Мета фіскальної функції — поповнювати доходну частину бюджету шляхом залучення податкових платежів. Регулююча функція полягає в застосуванні державою податкового механізму (пільг, ставок) з метою стимулювання окремих видів діяльності платника чи, навпаки, зробити їх невигідними (напр., підвищити податкові ставки).
П. класифікуються: залежно від суб'єкта — з юридичних осіб, з фізичних осіб, змішані; від форми обкладання — прямі й непрямі; від об'єкта обкладання — на доходи і на майно; від території дії — загальнодержавні й місцеві.
ПОДАТКИ І ЗБОРИ МІСЦЕВІ - встановлюються на місцях за рішеннями органів місцевого самоврядування, і зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Підставою для стягнення П. і з. м. є Закон України «Про систему оподаткування», який встановлює вичерпний перелік П. і з. м.
Законодавством установлено два місцевих податки (податок з реклами і комунальний податок) та різні збори (готельний, ринковий, збір за видачу ордера на квартиру тощо). Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку, в межах установлених розмірів ставок.
ПОДАТКОВА ДЕКЛАРАЦІЯ - документ, що подається платником податків до контрольного органу у строки та за формою, встановленою законодавством, на
нідставі якого здійснюються нарахування та оплата податку.
ПОДАТКОВА ЗАСТАВА - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. П. з. виникає в силу закону. При П. з. орган стягнення має першочергове право в разі невиконання забезпеченого П. з. податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами.
ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ - непрямий податок на товари і послуги, сучасна форма універсального акцизу, який установлюється щодо знову створеної у платника вартості.
ПОДАТОК НА ПРОМИСЕЛ — податок, який сплачують громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. Механізм справляння цього податку визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. "Про податок на промисел" (зі змінами і доповненнями). Об'єктом оподаткування виступає сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначаються платниками в декларації, поданій до державної податкової інспекції за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання, — за місцем продажу товарів. Ставка П. на п. встановлюється в розмірі 10 % указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної зарплати. У разі збільшення терміну продажу товарів до 7 календарних днів ставка податку подвоюється.
ПОДІЛ ЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ - зміна дого вору найму житлового приміщення в будинках державного, комунального або громадського фондів, за якими член сім'ї наймача має право за згодою інших членів сім'ї, що проживають разом із ним, вимагати укладення з ним окремого договору найму, якщо житлову площу, що
ПОДІЛ МАЙНА
припадає на нього, можна виділити у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам, зазначеним у законодавстві. Якщо члени сім'ї не дають на це згоди, спір вирішується в судовому порядку. П. ж. п. в будинках ЖБК допускається тільки при розділі паю між колишнім подружжям, якщо пай є спільною власністю подружжя і якшс кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване житлове приміщення в займаній ними квартирі. Поділ проводиться за згодою між ними, а в разі спору — за рішенням суду.
ПОДІЛ МАЙНА — спосіб припинення права спільної власності на майно співвласників. Майно ділиться, як правило, в натурі, якщо це можливо без завдавання шкоди відповідним господарським об'єктам. Майно, яке є спільною власністю подружжя, ділиться порівно. В окремих випадках суд може відступити від цього правила, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей та інші обставини згідно з чинним законодавством. Поділ спадкового майнг відбувається за згодою спадкоємців згідно з належними їм частками.
ПОДІЯ — один із видів юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення правовідношень. Це, напр.. землетрус, народження, смерть, тобто явища, що відбуваються незалежно від волі людини. У таких випадках має значення не те, що спричинило П., а те, як вона вплинула на певні відносини. Залежно від того й особа, котра завдала шкоди, може бути звільнена від цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
ПОДРУЖЖЯ — особи, що перебувають у шлюбі між собою. Юридично оформленим є шлюб, зареєстрований між чоловіком і жінкою в державних органах реєстрації актів громадянського стану. Особисті й майнові права та обов'язки П. регулюються нормами сімейного, цивільного законодавства, а також договорами, що укладаються П. між собою. Стосунки між П. будуються на засадах рівності. Нормами сімейного права не допускається обмеження прав жодного із П. за ознакою походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання тощо. П. має сприя-
ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ
ти благополуччю та укріпленню родини, дбати про благоустрій і розвиток своїх дітей. При укладенні шлюбу П. за своїм бажанням обирає прізвище одного з П. як їх спільне прізвище, або кожен з них зберігає дошлюбне прізвище, або може приєднати до свого прізвища прізвище іншого з П. Зміна прізвища одним із П. не тягне за собою зміну прізвища іншим з П. У разі розірвання шлюбу П. має право залишити спільне прізвище або поновити свої дошлюбні прізвища. Кожен з П. вільний у виборі роду занять, професії, місця перебування та житла. Майно, нажите під час шлюбу, є спільною власністю П. Законодавством передбачене право на укладення П. шлюбного контракту, а також угод щодо спільного майна з третіми особами. Умови таких угод, які передбачають обмеження прав одного з П. або їх дітей, є недійсними, а самі угоди не тягнуть юридичних обов'язків щодо виконання ні для П., ні для третіх осіб.
ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ - у сімейному праві санкція за неправомірну поведінку батьків стосовно дитини, що спрямована на захист інтересів дитини. Встановлюється вичерпний перелік підстав для П. б. п., яке має безстроковий характер. Провадиться тільки в судовому порядку. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, що грунтуються на факті спорідненості з дитиною, стосовно якої вони позбавлені батьківських прав. Проте П. б. п. не звільняє батьків від обов'язків щодо утримання дітей. П. б. п. як додаткова міра покарання у кримінальному праві скасована.
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ — у кримінальному праві вид покарання, що полягає у примусовій ізоляції засудженого від суспільства та в поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. П. в. встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років. Це положення поширюється і на неповнолітніх, але до П. в. на строк до 15 років вони можуть бути засуджені лише за скоєння особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням людини життя.
ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ -
у кримінальному праві одне з покарань, яке призначається за скоєні злочини, характер яких свідчить про немож-
ПОЗБАВЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПРАВ
ПОКАЗАННЯ ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВІ
ливість збереження за особою права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. П. п. о. п. п. або з. п. д. може бути основним покаранням і додатковим. Термін П. п. о. п. п. або з. п. д. не може перевищувати п'яти років, а як додаткової міри покарання — трьох років.
ПОЗБАВЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПРАВ - один із видів адміністративних стягнень, яке застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом (напр., управління транспортними засобами, полювання). П. с. п. не застосовується, коли користування цими правами є життєвою необхідністю для громадянина (напр., промислове полювання, управління транспортом інвалідами).
ПОЗИВАЧ — особа, що звернулася до суду, господарського суду чи третейського суду за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу. У цивільному процесі П. — громадянин або юридична особа. яка вважає свої права порушеними і на захист прав якої порушено цивільну справу.
ПОЗИКА — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позич&пьник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей тих самих роду і якості. За цивільним законодавством договір П. вважається укладеним з моменту передання об'єкта договору. Договір П. має укладатися в письмовій формі, якщо П. перевищує встановлений законом мінімум. На підтвердження П. може бути надана розписка позичальника або інший документ, що посвідчує передачу йому позикодавцем певної суми (речей).
Позичальник має право заперечувати договір П. за його безгрошевістю, доводячи, що гроші або речі насправді не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі. При укладанні договору П. в письмовій формі заперечення його за безгрошевістю шляхом показань свідків не допускається, за винятком випадків кримінально караних дій. Позичальник зобов'язаний повернути одержану в П. суму грошей або
кількість речей у строк і в спосіб, передбачений у договорі П.
ПОЗИЧКА — за цивільним правом річ (майно), що передається у безвідплатне користування. Підлягає поверненню за умовами договору П. Слід відрізняти від позики і кредиту.
ПОЗОВ — засіб захисту прав та інтересів громадян і організацій у судовій та господарській діяльності щодо цивільних, сімейних і трудових правовідносин. Предметом П. є вимога до відповідача. Підстава П. — факти, що дають право позивачеві вимагати задоволення його вимог. Втілюються П. у позовних заявах, які подаються до суду в установленому законом порядку будь-якою заінтересованою особою за захистом порушеного або оспорюваного права чи інтересу, який охороняється законом.
ПОЗОВ НЕГАТОРНИЙ — позов власника, спрямований на захист його права власності від таких порушень, які не пов'язані з позбавленням власника володіння річчю, але перешкоджають йому реалізовувати своє право. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав (користування, розпорядження) і відшкодовування завданих порушенням збитків.
ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ — встановлений законом строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Встановлено загальний строк П. д. — три роки. Початок перебігу строку П. д. починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. У випадках, передбачених законодавством, установлюються скорочені строки П. д.
ПОКАЗАННЯ — один із видів джерел доказів, що використовуються для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення цивільних або кримінальних прав. Це повідомлення, отримані під час допиту певних осіб про відомі їм будь-які обставини, що стосуються справи. Примушення до дачі П. забороняється законом.
ПОКАЗАННЯ ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВІ - навмисне приховування фактів, свідоме спотворення істини свідком, потерпілим, підозрюваним або обвинуваченим
ПОКАРАННЯ
ПОРНОГРАФІЯ
(підсудним) на досудовому слідстві, дізнанні або в суд: П. з. н. свідка чи потерпілого є злочином.
ПОКАРАННЯ — особлива форма державного примусу, що застосовується судом до особи, яка скоїла злочт П. є карою за вчинений злочин. Водночас воно спрямовується на виправлення й перевиховання засуджених дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил співжиття.
ПОЛОЖЕННЯ — в українському праві нормативний акт, що має зведений, кодифікаційний характер і визначає структуру функції, компетенцію системи державних органів (напр., Положення про державну автомобільну інспекцію, Положення про відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції та ін.).
ПОМИЛУВАННЯ — повне або часткове звільнення певної особи від відбування кримінального покарання: заміна довічного позбавлення волі на певний строк: заміна покарання або його невідбутої частини м'якшим покаранням; зняття судимості.
ПОМ'ЯКШЕННЯ ПОКАРАННЯ - у кримінальному праві встановлено підстави, за яких суд може застосувати П. п., призначивши міру покарання нижчою за нижню межу даної санкції або призначивши покарання більш м'якого виду. П. п. може здійснюватись і під час виконання вироку у вигляді заміни призначеного покарання у його невідбутій частині більш м'яким.
ПОНОВЛЕННЯ НА РОБбТІ - відновлення трудових
правовідносин у разі звільнення без законної підстави або з порушенням установленого порядку чи незаконного переведення на іншу роботу. Працівник поновлюється на попередній роботі судом. Суд вирішує питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку, якщо працівник був переведений на нижчеоплачувану роботу, але не більше як за рік. Якщо заява про П. на р. розглядалася понад рік не з вини працівника, йому має бути сплачений середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу. Законом передбачено матеріальну відповідальність посадової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу: відшкодовування
підприємству, установі тощо шкоди, заподіяної у зв'язку: оплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу чи виконання нижчеоплачуваної роботи за умови, що звільнення або переведення здійснені з порушенням закону або уповноважений орган чи власник затримав виконання рішення гуду про П. на р. Незаконно звільненому працівникові не може бути відмовлено в П. на р. на тій підставі, що він уже працює на новому підприємстві.
ПОНЯТИЙ — особа, запрошена для участі в огляді, обшуку, виїмці, впізнанні їй інших слідчих діях, передбачених кримінально-процесуальним законом (ст. 127 КПК). В ролі П. можуть бути будь-які не заінтересовані в справі особи. П. повинні засвідчити факт, зміст, результат дій, які чинилися в їхній присутності. За ухилення від виконання обов'язків П. суд може накласти на нього грошове стягнення. Підставою до такого стягнення є постанова особи, що проводить дізнання, слідчого чи прокурора.
ПОПЕРЕДНЄ СЛІДСТВО — за старим законодавством стадія попереднього розслідування, що регулюється нормами КПК. Див. Досудове слідство.
ПОПЕРЕДНЄ УВ'ЯЗНЕННЯ - ув'язнення на підставі взяття під варту як запобіжний захід, який застосовується до обвинуваченого, підсудного та підозрюваного у вчиненні злочину. Судом зараховується в строк відбування покарання. Місцями П. у. є слідчі ізолятори, ізолятори тимчасового тримання, гауптвахти.
ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ - перша стадія розгляду справи у суді першої інстанції, під час якої суддя], одержавши кримінальну справу від прокурора, з'ясовує певне коло питань і за результатами розгляду приймає одне з рішень, а саме: про призначення справи до судового розгляду; про зупинення провадження у справі; про повернення справи прокуророві; про направлення справи за підсудністю; про закриття справи; про повернення справи на додаткове розслідування. У разі прийняття суддею постанови про призначення справи до судового розгляду обвинувачений у цій справі стає підсудним.
ПОРНОГРАФІЯ (гр. рогпоз — розпусник і §гарпо — пишу) — вульгарно-натуралістичне, непристойне зобра-
ПОРУКА
ПОСТАНОВА ПРОКУРОРА
ження статевого життя в літературі, живописі, кіно, на фотографії тощо. П. є небезпечною формою порушення принципів статевої моралі. Водночас твори мистецтва. які оспівують красу людського тіла, а також зображення оголеного тіла з науковою метою не є П. Сумніви щодс належності того чи іншого твору до П. вирішуються за допомогою мистецтвознавчої експертизи. У кримінальному праві ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів є злочином.
ПОРУКА — в цивільному праві спосіб забезпечення виконання зобов'язань. Поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором іншої особи відповідаті: повністю або в частині за виконання нею зобов'язання. Договір П. має бути укладений у письмовій формі. В разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором. Поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора і має право зворотної вимоги до боржника в розмірі суми, яку він виплатив.
ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИБОРИ -
дії, що перешкоджають нормальному перебігу виборчого процесу і скоєння яких тягне встановлену законом відповідальність, у тому числі кримінальну. До останніх П. з. про в. належать перешкоджання шляхом насильства, обману, погроз, підкупу вільному здійсненню виборчого права, неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів, порушення таємниці голосування та ін.
ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ - перша стадія кримінального процесу, у якій певні органи з'ясовують наявність чи відсутність передбачених законом приводів та підстав для П. к. с, а також обставини, що можуть скасувати провадження у справі; залежно від цього приймається рішення про П. к. с. або про відмову в П. к. с. Таке рішення оформлюється постановою прокурора, слідчого, органу дізнання, судді.
Підставою для П. к. с. є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину, передбаченого КК. Приводами для П. к. с. є: а) заяви чи повідомлення підприємств, установ,
організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремого громадянина; б) повідомлення представників влади, громадськості або окремого громадянина, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовим доказом; в) явка з повинною; г) повідомлення, опубліковані в пресі; д) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину.
Справа може бути порушена тільки в тому разі, коли є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
ПОСАДОВА АТЕСТАЦІЯ (від лат. аПезїаііо — посвідчення) — визначення кваліфікації працівника для перевірки його відповідності посаді, яку він обіймає. Здійснюється з метою найбільш раціонального використання спеціалістів, підвищення ефективності їхньої праці, поліпшення добору кадрів, підвищення їхньої ділової кваліфікації. Проводиться періодично (один раз на три—п'ять років) атестаційною комісією, яка створюється в установленому порядку. Перелік посад, що підлягають атестації, затверджується в установленому порядку. Працівник, що атестується, має бути ознайомлений перед засіданням атестаційної комісії з поданою на нього характеристикою. Трудові спори щодо звільнення й відновлення на посаді працівника, який за результатами П. а. визнаний таким, що не відповідає посаді, яку обіймає, вирішуються в загальному порядку розгляду трудових спорів.
ПОСОБНИЦТВО — форма співучасті в злочині, що полягає у сприянні виконавцеві в досягненні злочинного результату. П. полягає в порадах, вказівках, наданні засобів або усуненні перешкод, а також в обіцянні до або під час скоєння злочину сховати злочинця, знаряддя й засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, добуті злочинним шляхом.
ПОСТАНОВА ПРОКУРОРА — акт прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних із обмеженням особистої свободи громадян. П. п., винесені
ПОСТАНОВА СЛІДЧИХ ОРГАНІВ
ПРАВО
відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, службовими особами і громадянами.
ПОСТАНОВА СЛІДЧИХ ОРГАНІВ - у кримінальному процесі рішення, прийняте під час провадження досудово-го слідства. П. с. о. виноситься з питань, що визначають рух кримінальної справи: її порушення, закриття, зупинення провадження у справі; процесуальне становите осіб, що беруть участь у справі — притягнення як обвинуваченого, визнання потерпілим, цивільним позивачем; проведення окремих слідчих дій.
ПОСТАНОВА СУДУ — процесуальний акт суду. Де нього належать: рішення, які приймаються суддею одноособово з питань, що виникають у процесі розгляду судових справ, та акти Пленуму Верховного Суду України, які містять роз'яснення з питань застосування законодавства.
ПОСТАНОВА УРЯДУ — акт управління загальнонор-мативного змісту, який видається Кабінетом Міністрів України в межах його компетенції, на основі і на виконання Конституції України, Указів Президента України. П. у. підписується Прем'єр-міністром України.
ПОТЕРПІЛИЙ — особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання особи П. суд виносить ухвалу, а суддя, слідчий та особа, що провадить дізнання, — постанову. У справах про злочин, внаслідок якого П. загинув, його права переходять до близьких родичів, які визнаються потерпілими.
ПОТОЧНИЙ РАХУНОК —. рахунок, що відкривається банківськими установами підприємствам усіх видів і форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання коштів та здійснення безготівкових розрахунків. За законом усі підприємства (незалежно від їхньої організаційно-правової форми) зобов'язані зберігати свої кошти в банківських установах, через які вони мають здійснювати розрахунки. Для відкриття П. р. підприємства подають кредитній установі такі документи: заяву на відкриття рахунку; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію; нотаріально засвідчену копію статуту або положення; копію документа, який підтверджує взяття підприємства на податковий облік; нотаріально засвідчену копію довідки про внесення
підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; нотаріально засвідчену копію документа, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків; картку зі зразками підписів осіб і відбитком печатки підприємства.
Розрахункові операції здійснюються на підставі договору банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом. П. р. можуть відкриватися також фізичним особам. П. р. відкриваються як у національній, так і в іноземній валютах. Юридичним особам — нерезидентам П. р. в іноземній валюті в уповноважених банках України не відкриваються.
ПОЧЕРКОЗНАВСТВО — галузь криміналістики, що вивчає почерк з метою ототожнення особи, яка написала текст. Науковою основою П. є встановлені закономірності формування почерку, якому притаманні індивідуальність і відносна сталість. Методики дослідження сучасного П. надають можливість установлювати виконавця за звичайним скорописом, цифровим текстом, стенограмами, навмисно спотвореним почерком (письмо незвичною рукою, ногою, зубами), текстом і підписами, виконаними за незвичних умов. Висновок про тотожність виконавця рукопису може зробити лише експерт.
ПОШИРЮВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - спосіб тлумачення, який застосовується тоді, коли дійсний зміст норми можна розуміти дещо ширше, ніж її словесне вираження.
ПРАВО — система наявних у даному суспільстві правових доктрин і цінностей та сформована на цій основі система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою. Характерною особливістю П. є забезпечення його додержання примусовою силою держави. Виконуючи роль знаряддя державного управління і будучи формою реалізації державної політики, П. водночас є принциповим показником становища особи в суспільстві й державі та у зв'язку з цим визначальним критерієм оцінки рівня демократії даної держави. П. зумовлює утворення і функціонування особливої форми суспільної свідомості — правосвідомості.
ПРАВО ВЛАСНОСТІ
ПРАВО ЦИВІЛЬНЕ
ПРАВО ВЛАСНОСТІ — сукупність урегульованих законом суспільних відносин щодо володіння, користування й розпорядження майном. Одне з центральних понять цивільного права. Стабільність правовідносин власнос~ забезпечується державою. В Україні визнаються приватна, державна, комунальна форми власності, які є рівноправними. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єкті: П. в.
За своїм змістом П. в. є найповнішим з усіх речових прав: власникові належить право володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном. Він має право на свій розсуд здійснювати стосовно належного йому майна будь-які дії, що не суперечать закону та іншим законодавчим актам і не порушують права та інтереси третіх осіб, які охороняються законом. Власник наділений правом: відчужувати своє майно у власність іншим особам; передавати їм. залишаючись власником, права володіння чи користування, чи розпорядження майном; віддавати майно в заклад і обтяжувати його іншим чином; передавати своє майно в довірче управління іншій особі. Режим майна, що знаходиться у власності, залежить від форми власності та виду власника.
Право володіння — це правомочність власника, що полягає в юридично забезпеченій можливості фактично володіти своєю річчю.
Право користування — юридично забезпечена можливість задовольняти за допомогою належних власнику речей свої особисті майнові потреби. Право розпорядження — юридично забезпечена можливість визначати правову долю речей.
ПРАВО ЖИТЛОВЕ - див. Жипьюве право.
ПРАВО КРИМІНАЛЬНЕ - див. Кримінальне право.
ПРАВО ПЕРЕВАЖНОЇ КУПІВЛІ - за цивільним правом виникає при продажу частки в спільній власності сторонній особі. Учасники спільної власності володіють правом привілейованої купівлі частки за ціною, за якою вона продається, й на інших рівних умовах, крім продажу з прилюдних торгів. Продавець частки в спільній власності зобов'язаний повідомити в письмовій формі решту учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни
====== 216 =====
та умов продажу. Відмова інших учасників спільної часткової власності від здійснення П. п. к. або нездійснення такого права (протягом одного місяця з дня одержання повідомлення — щодо будинків, протягом 10 днів — щодо іншого майна) тягне за собою право продавця продати частку будь-якій особі. За наявності бажання кількох учасників спільної часткової власності придбати запропоновану частку право вибору покупця залишається за продавцем. В разі продажу частки з порушенням П. п. к. інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
ПРАВО ПРИВАТНЕ - див. Приватне право.
ПРАВО ПРИРОДНЕ — див. Природне право.
ПРАВО ПРИТУЛКУ — міжнародно-правовий інститут, який представляє право особи, що переслідується властями держави, громадянином якої є, за свої політичні переконання, громадську чи політичну діяльність, за ознаками раси, походження, віросповідання тощо шукати притулку й захисту властей іншої держави. Є два види притулку: територіальний і дипломатичний (здебільшого в країнах Латинської Америки). Надаючи притулок, власті держави, яку вони уособлюють, дозволяють особі без дотримання формальних вимог перебувати на території держави і, згідно з нормами міжнародного права, не мають права видавати таку особу властям держави, громадянином якої вона є. Зазначені особи мають право на спрощений порядок набуття громадянства держави, що надала притулок, і за бажанням можуть у будь-який час повернутись на батьківщину. В Україні порядок надання притулку регулюється Конституцією України і Законом України «Про біженців».
ПРАВО ПУБЛІЧНЕ - див. Публічне право.
ПРАВО СІМЕЙНЕ — див. Сімейне право.
ПРАВО СПАДКОВЕ - див. Спадкове право.
ПРАВО СУБ'ЄКТИВНЕ - див. Суб'єктивне право.
ПРАВО ТРУДОВЕ — див. Трудове право.
ПРАВО ЦИВІЛЬНЕ — див. Цивільне право.
=— 217 =====
ПРАВОВА СИСТЕМА
ПРАВОНАСТУПНІСТЬ
ПРАВОВА СИСТЕМА — 1) уся сукупність юридичних засобів (явищ), за допомогою яких здійснюється регулятивно-організаційний і стабілізаційний вплив держави на суспільні відносини. П. с. — комплексна, інтеграційна категорія, що відображає всю правову дійсність, яка розглядається у статичному й динамічному аспектах. Статичний аспект П. с. утворюють: а) юридичні норми, правові інститути та правові принципи (нормативна сторона П. с.); б) правотворчі, правозастосовчі і правоохоронні органи та організації (організаційна сторона ГТ. а): в) правові погляди, ідеї, концепції (ідеологічна сторона П. а). Динамічний аспект П. с. утворює правотвор-ча, правозастосовча та правоохоронна діяльність компетентних суб'єктів; 2) сукупність держав, об'єднаних низкою загальних характеристик змісту панівної правово! ідеології, принципів організації й діяльності органів правосуддя та інших державних органів. Більшість держає входять до однієї з основних правових систем сучасності: романо-германської, англосаксонської, мусульманської, інші держави утворюють окремі національні П. с.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ — форма регулювання суспільних відносин, яка забезпечує відповідність поведінки їхніх учасників вимогам і дозволам, що містяться у нормах права. Механізм П. р. містить такі елементи, як правові норми, правові відносини, правова відповідальність, правова свідомість та ін. Позитивна реакція на вимоги й дозволи утворює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин. Поведінка, що відхиляється від установлених норм, утворює правопорушення.
ПРАВОВИЙ АКТ, юридичний акт — офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан і спрямований на регулювання суспільних відносин. П. а. поділяються на нормативні акти, які встановлюють норми права, що регулюють певну сферу суспільних відносин, та індивідуальні акти, що породжують конкретні права та обов'язки для конкретних суб'єктів права {ордер на квартиру, наказ про прийняття на роботу, угода про купівлю-продаж, вирок суду, призначення пенсії тощо).
ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ - відокремлена всередині галузі права група юридичних норм, об'єднаних певною
спільністю ознак регульованого ними виду однорідних суспільних відносин. Ця відносна автономність суспільних відносин і зумовлює формування в галузях права П. і., напр., спадкування, купівлі-продажу, конфіскації, умовно-дострокового звільнення тощо.
ПРАВОВІДНОШЕННЯ — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями взаємних суб'єктивних прав та обов'язків. П. виникає за умови настання передбачених законом юридичних фактів {договору, правопорушення, адміністративного акту тощо). П. — індивідуалізовані відносини між окремими особами, пов'язаними між собою правами та обов'язками, які визначають забезпечені законом межі можливої й необхідної поведінки.
ПРАВОЗДАТНІСТЬ — здатність особи мати права та обов'язки. Розрізняють П. громадян і П. юридичних осіб. П. громадян виникає з моменту народження і припинення зі смертю (громадяни мають право на власність, на її успадкування та ін.). П. юридичних осіб виникає з моменту їхньої реєстрації, з моменту видання компетентним органом постанови про утворення юридичної особи. Юридична особа має право здійснювати всі види діяльності, що не суперечать її статуту й законодавчим актам. Окремі види діяльності, згідно з чинним законодавством, дозволяються лише на підставі ліцензії.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 54 | Нарушение авторских прав