Непрацездатність

НОРМА ПРАВА

НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ — відсутність або втрата здат­ності до праці внаслідок захворювання, каліцтва, про­фесійного захворювання, вагітності й пологів, віку. Вікова Н. передбачена для неповнолітніх та осіб похилого віку. Н. буває тимчасова, постійна або тривала (інвалідність). Тимчасова Н. встановлюється лікарями. Тривале пору­шення працездатності, що призводить до необхідності припинення трудової діяльності взагалі або на тривалий термін, може бути підставою для встановлення інвалідності.

НЕПРИПУСТИМІСТЬ ПОВОРОТУ НА ГІРШЕ -в

кримінальному процесі встановлена законом заборона погіршувати становище засудженого, що подав апеляційну скаргу, порівняно з вироком, який оскаржено. Обвинувальний вирок може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий зло­чин або за м'якістю покарання лише у випадках, коли за цими підставами внесено подання прокурором або подано скаргу потерпілим. Тоді в результаті нового розгляду справи покарання може бути посилене.

НЕПРЯМІ ДОКАЗИ — докази, шо встановлюють проміжні факти, за допомогою яких на підставі аналізу й зіставлення можна встановити яку-небудь шукану обста­вину. На відміну від Н. д., прямі докази встановлюють дану обставину відразу.

НЕУСТОЙКА (штраф, пеня) (старослов'ян. — той, хто не встояв перед спокусою порушити чуже право) — виз­начена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Виступає одним із засобів за­безпечення виконання зобов'язань за цивільним законо­давством. Н. може забезпечуватися лише дійсна вимога. Угода про Н. має бути укладена в письмовій формі неза­лежно від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про Н. Креди­тор не вправі вимагати сплати Н., якщо боржник не не­се відповідальності за невиконання або неналежне вико­нання зобов'язань. Кредитор має право вимагати сплати Н., визначеної законодавством, незалежно від того, чи передбачений обов'язок її сплати угодою сторін. Стяг-

нення Н. не потребує наведення спеціальних доказів, крім фактів порушення угоди та наявності підстав для на­стання цивільної відповідальності.

НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК — раптове пошкодження

здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків або за обставин, спеціально обумовлених у за­коні (напр. у відрядженні, по дорозі на роботу або з робо­ти, під час виконання обов'язку громадянина щодо рятування людей тощо). Втрата працездатності в резуль­таті Н. в. визнається трудовим каліцтвом, що передбачає надання відповідних пільг.

НІЧНА РОБОТА — робота з 22 годин вечора до 6 го­дин ранку. У нічний час її тривалість скорочується на од­ну годину. Це правило не поширюється на тих працівників, для яких передбачено скорочений робочий час. За умовами виробництва, напр. у безперервних процесах, у разі позмінної роботи шестиденного робочо­го тижня, тривалість Н. р. дорівнює денній. До Н. р. за­бороняється залучати вагітних жінок, жінок з дітьми віком до трьох років, неповнолітніх. Н. р. інвалідів допус­кається за їхньої згоди і якщо це не суперечить медичним рекомендаціям.

НОВАЦІЯ (лат. поуаііо — оновлення) — в цивільному праві угода про заміну одного зобов 'язання іншим між сто­ронами, що приводить до припинення попереднього зо­бов'язання. Не допускається Н. щодо зобов'язань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої здоров'ю чи життю, та виплатою аліментів.

НОРМА ЖИТЛОВОЇ ПЛОЩІ - норматив забез­печеності житловою площею в державному, комунально­му і громадському житлових фондах на одну людину, що відображає принцип споживчого використання жит­лового фонду. Встановлюється законодавством у розмірі 13,65 кв. м на одну людину.

НОРМА ПРАВА — форма прояву права у вигляді санкціонованих державою обов'язкових правил загально­го характеру (закон, указ, декрет, постанова) в певній га­лузі суспільних відносин. Регулююча роль Н. п. полягає в тому, що суб'єкт права діє відповідно до її приписів або вимагає від інших осіб відповідної поведінки, а також у

НОРМАТИВНИЙ АКТ

НОУ-ХАУ

тому, що порушення її вимог зумовлює застосування за­ходів впливу держави до правопорушника. Н. п. поділя­ються на норми позитивного регулювання, які встанов­люють можливість або необхідність щось робити; норми правоохоронні, які забезпечують дію інших норм і вста­новлюють відповідальність за їх порушення; норми-виз-начення; норми-принципи. Інший поділ передбачає норми імперативні, якими точно визначаються пра­ва та обов'язки суб'єктів права; диспозитивні, які діють у разі невстановлення сторонами шляхом угоди своїх прав та обов'язків; і блан кетні, які відсилають до встановлених іншими актами правил. Н. п. поділяються також на норми загальної дії і місцевої дії, постійні і тим­часові, загальні і спеціальні.

НОРМАТИВНИЙ АКТ — офіційний письмовий доку­мент, який приймають суворо визначені законом органи і яким встановлюються, змінюються або скасовуються нор­ми права. Н. а. мають чітку ієрархічну супідрядність і у зв'язку з цим різну юридичну силу. За цією ознакою поділ Н. а. має такий вигляд: конституція, закони (прий­маються вищим органом державної влади або шляхом ре­ферендуму), підзаконні акти. Останні також мають істотну ієрархічність — від загальнообов'язкових указів, декретів, постанов до відомчих наказів та інструкцій і рішень місцевих органів.

НОТАРІАЛЬНА УГОДА — дія громадян та організацій щодо встановлення, зміни чи припинення цивільних прав або обов'язків, яка посвідчується в нотаріальному поряд­ку. Н. у. може бути односторонньою (заповіт), двосто­ронньою або багатосторонньою (різні договори). Н. у. має право укладати.лише дієздатна особа.

НОТАРІАЛЬНЕ ЗАСВІДЧЕННЯ - підтвердження но­таріальними органами наявності певних обставин, з яки­ми можуть пов'язуватися права та обов'язки сторін, що мають доказове значення. Н. з. регламентується Законом України «Про нотаріат», який визначає можливість засвідчення: достовірності копій документів; до­стовірності копії з копії документа; справжності підписів на документах, достовірності перекладу.

НОТАРІАТ (від лат. поіагіиз — писар, секретар) — си­стема органів і посадових осіб, які посвідчують безспірні права і факти, що мають юридичне значення, а також вчиняють інші нотаріальні дії з метою надання їм юри­дичної вірогідності. Нотаріальні дії в Україні вчиняють державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси; де не­має нотаріусів — посадові особи сільських, селищних, міських рад (посвідчення заповітів, доручень, правиль­ності копій документів та ін.), за кордоном — консульські установи та дипломатичні представництва України.

НОТАРІУС (від лат. поіагіш — писар, секретар) — по­садова особа, яка вчиняє нотаріальні дії. Н. може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право ве­сти нотаріальну діяльність. Н. зобов'язаний діяти відповідно до закону і складеної ним присяги, сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і за­хисті законних інтересів. Не має права вести підприємницьку діяльність і ніяку іншу, крім наукової та викладацької у вільний від роботи час, надавати посеред­ницькі послуги при укладенні договорів.

НОТИФІКАЦІЯ (від лат. поїШсаіе — робити відо­мим) — повідомлення векселедержателем індосанта або аваліста про опротестування виданого векселя.

НОУ-ХАУ (англ. кпо^-Ьош, букв. — знаю, як) — технічні знання, досвід, секрети виробництва, необхідні для вирішення технічного або іншого завдання. Під Н.-х. розуміють: результат технічної творчості; технічну або іншу інформацію, необхідну для виробництва певного виробу; технічне рішення, виконане на рівні винаходу, яке з будь-яких причин не запатентоване в тій або іншій країні. Основною ознакою Н.-х. є таємність науково-технічної інформації, що передається. Здійснення охоро­ни відбувається лише в договірному порядку відповідно до умов ліцензійних договорів тощо.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ — у кримінальному процесі — осо­ба, щодо якої винесено постанову про притягнення як О. Після призначення справи до судового розгляду О. зветь­ся підсудним, а О., щодо якого винесено обвинувальний вирок, — засудженим. До О. можуть застосовуватись за­побіжні заходи та інші заходи процесуального примусу. Закон надає О. широке коло прав, серед яких особливо важливими є право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, знати, в чому його обвинувачують і да­вати показання, ознайомлюватися з матеріалами справи, оскаржити вирок суду.

ОБВИНУВАЧЕННЯ — зміст обвинувальної тези, сформульованої в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, постанові про призначення справи до судового розгляду, обвину­вальній промові, обвинувальному вироку. О. є також діяльність уповноважених законом органів та осіб, що по­лягає в доказуванні винуватості притягнутої до криміналь­ної відповідальності особи. Існує О. державне, яке підтримує прокурор, і приватне, яке здійснює по­терпілий.

ОБЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО -цивільно-правова категорія, яка полягає у стягненні бор­гу за рахунок майна боржника. Стягнення здійснюється шляхом опису майна боржника, опечатування і продажу державними виконавцями на підставі виконавчих доку­ментів. Воно звертається як на особисте майно боржни­ка, так і на його частку у спільній власності. Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочином, може бути

ОБЛІГАЦІЯ

звернено також на майно, що є спільною власністю по­дружжя або спільною сумісною власністю інших грома­дян, коли вироком суду в кримінальній справі встановле­но, що це майно було придбане на кошти, здобуті зло­чинним шляхом. Судовий виконавець може звернути стягнення на грошові суми та майно боржника, що зна­ходяться в інших осіб, а також на грошові кошти та май­но, належні боржникові від інших осіб. О. с. на вклади громадян в установах банків може бути застосовано на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов, що виник з кримінальної справи, рішен­ня суду чи постанови судді про стягнення аліментів (за відсутності заробітку чи іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або з рішення суду про поділ вкла­ду, що є спільним майном подружжя. Конфіскація вкладів громадян у банківських установах проводиться на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна. Особливості застосування О. с. на м. регламентуються нормами ЦПК України.

ОБ'ЄДНАННЯ ПОЗОВІВ — поєднання в одному про­вадженні у справі кількох однорідних вимог одного й то­го самого позивача до того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Однорідними визнаються ви­моги, що випливають з одних і тих самих правовідносин. При О. п. кожна з вимог зберігає самостійне значення, і всі їх належить вирішувати в одному судовому процесі. На кожний із позовів суд повинен дати відповідь у рішенні про задоволення або про відмову повністю чи ча­стково.

ОБ'ЄКТ ПРАВА — суспільні відносини, що за даних соціально-економічних і політичних умов підлягають пра­вовому регулюванню, напр. цивільні, трудові, земельні відносини. Про О. п. говорять також як про речі (предме­ти), з приводу яких виникають суспільні відносини.

ОБЛІГАЦІЯ (лат. оЬ1і§аііо — зобов'язання) — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента, якщо

ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ

ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА

інше не передбачено умовами випуску. В Україні визна­ються такі види О.: О. внутрішніх державних і місцевих позик; О. підприємств. О. внутрішніх державних позик випускаються в обіг Мінфіном, який є гарантом, за рішенням уряду. О. внутрішніх місцевих позик випуска­ються на підставі рішень місцевих рад. Такі О. випуска­ються на пред'явника. Підприємства усіх видів та форм власності, в т. ч. й об'єднання підприємств, можуть випу­скати О. іменні, на пред'явника, процентні і безпро­центні. Дохід на О. сплачується відповідно до їх видів та умов випуску. Акціонерні товариства можуть випускати О. на суму не більше 25 % розміру статутного фонду і ли­ше після повної оплати всіх випущених акцій. Випуск О. заборонений для покриття збитків, пов'язаних із госпо­дарською діяльністю, а також для формування й попов­нення статутного фонду емітентів. Відносини з приводу випуску та розміщення О. регулюються Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" та іншими закона­ми, нормами Цивільного кодексу щодо договору позики остільки, оскільки це не суперечить закону або установ­леному ним порядку.

ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ — купівля банками век­селів до закінчення терміну їх дії. Банк авансує клієнтові гроші, стягуючи за це обліковий процент.

ОБЛІКОВА СТАВКА Національного банку України -

виражена у відсотках плата, що береться НБУ за рефінан­сування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. О. с. є найнижчою серед ста­вок рефінансування і виступає орієнтиром ціни на гроші.

ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ — особливий психічний стан осудної особи," яка через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, що врахо­вується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ — вид кримінального покарання, який полягає у триманні особи в кримінально-виконав­чих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства

в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залу­ченням засудженого до праці. О. в. не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

ОБМЕЖУВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - тлумачення правової норми, коли її зміст розуміють дещо вужче, ніж це прямо висловлено у формулюванні норми. Суб'єкт за­стосування норми обґрунтовує висновок, що законода­вець вкладав у норму дещо вужчий зміст порівняно, з бук­вальним текстом і буквальними висновками.

ОБМІН ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ - угода двох і більше наймачів житлових приміщень у будинках державного, комунального, громадського чи приватного житлових фондів, а також членів ЖБК про взаємне пере-дання житлових приміщень у користування. Процедура обміну здійснюється згідно з чинним законодавством. Для здійснення О. ж. п. необхідна згода всіх членів сім'ї наймача житлового приміщення. Якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то будь-хто з них має пра­во вимагати обміну в судовому порядку. Позов про при­мусовий О. ж. п. суд задовольняє, якщо встановлює, що подальше спільне проживання порушує інтереси особи, яка вимагає обміну, а причини, на основі яких інші чле­ни сім'ї не дають згоди на обмін, не є поважними.

ОБМОВА — завідомо неправдиве повідомлення будь-якою особою суду, прокурору, слідчому або органу дізнан­ня про вчинення злочину. Підвищена кримінальна відповідальність настає, коли особу обвинувачують у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або поєднують це зі штучним створенням доказів обвинува­чення, а також коли О. вчиняють з корисливих мотивів.

ОБНАРОДУВАННЯ ЗАКОНУ -див. Оприлюднення закону.

ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА — частина спадкового май­на, яка переходить до визначених спадкоємців незалежно від змісту заповіту. До них належать неповнолітні або не­працездатні діти спадкодавця (у т. ч. усиновлені), непра­цездатна дружина (чоловік), батьки (усиновителі), утри-

ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ

ОГЛЯД ТРУПА

манці померлого. Питання про О. ч. постають у випадках, коли спадкодавець своїм заповітом позбавив спадщини необхідних спадкоємців або заповідав їм меншу, ніж пе­редбачено законом, частину майна. О. ч. встановлюється у частинному відношенні до розміру частки спадкового майна, яка належала б необхідному спадкоємцю при спадкуванні за законом, і обчислюється з урахуванням усього спадкового майна, за винятком вкладу, щодо яко­го зроблено заповідальне розпорядження. Спадкоємець, який має право на О. ч., може відмовитись від її отримання. Відмова може бути тільки безумовною, тобто без зазначення на чиюсь користь. Унаслідок відмо­ви від О. ч. заповіт діє в повній мірі. Якщо заповідано ча­стину майна, відмова від О. ч. не тягне її переходу до спадкоємців за законом, які спадкують незаповідане май­но. О. ч. виділяється або шляхом визнання за спадкоємцем права на ідеальну частку у спадщині, або шляхом псредання спадкоємцеві конкретних матеріаль­них цінностей із спадкової маси, також О. ч. може бути компенсована і в грошовому виразі. Див. також Необхідні спадкоємці.

ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ - правило розподілу між учасниками процесу обов'язку обґрунтовувати на­явність тих або інших обставин, які є суттєвими для вирішення справи. У кримінальному процесі О. д. винуватості обвинуваченого лежить на обвинувачеві; вод­ночас забороняється суду, прокурору, слідчому та особі, яка провадить дізнання, перекладати О. д. на обвинува­ченого. Всі сумніви стосовно доведеності обвинувачення тлумачаться на користь обвинуваченого (підозрюваного, підсудного). У цивільному процесі.О. д. обставин, на які по­силаються сторони як на підстави своїх вимог і запере­чень, покладено на самі сторони. Об'єктивність і повно­та розгляду цивільних справ за таких умов забезпечуються реалізацією принципу диспозитивності.

ОБРАЗА — умисне приниження честі й гідності особи, виражене в непристойній формі. Справи про О. розгля­даються у порядку цивільного судочинства за позовами про відшкодування моральної шкоди.

ОБРОГАЦІЯ — внесення часткових змін до закону.

ОБСТАВИНИ, ЩО ОБТЯЖУЮТЬ ВІДПОВІДА­ЛЬНІСТЬ — у кримінальному праві обставини, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку як скоєного

злочину, так і злочинця. Вони можуть враховуватись при призначенні покарання. О., що о. в., зокрема, є: вчинен­ня злочину повторно, щодо малолітнього, з особливою жорстокістю, з заподіянням тяжких наслідків тощо. Вичерпний перелік О., що о. в., наведено у ст. 67 КК України.

ОБСТАВИНИ, ЩО ПОМ'ЯКШУЮТЬ ВІДПОВІДА­ЛЬНІСТЬ — у кримінальному праві обставини, які харак­теризують скоєний злочин або особу винуватого таким чином, що суд, врахувавши їх, призначає покарання більш м'яке, ніж за відсутності таких обставин. О., що п. в., можуть бути ознакою складу злочину, напр. убивст­во у стані сильного душевного хвилювання, а можуть вра­ховуватись на підставі норм Загальної частини криміна­льного законодавства, напр. ст. 66 КК України. Перелік О., що п. в., у законі не є вичерпним, і суд може враху­вати й інші пом'якшувальні обставини.

ОБШУК— у кримінальному процесі слідча дія, що про­вадиться з метою розшукування і примусового вилучення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, інших предметів і документів, які мають значен­ня для встановлення істини у справі, а також розшуку зло­чинця, що переховується. О. проводиться за постановою слідчого і з санкції прокурора. У невідкладних випадках О. може бути проведено без санкції, але з повідомленням прокурору протягом доби про проведений О.

ОВЕРДРАФТ — вид короткострокового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з поточного рахунку клієнта понад їх залишок, тобто в утворенні дебетового сальдо на рахунку клієнта.

ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ — процесуальна дія, що поля­гає в безпосередньому вивченні місцевості чи приміщен­ня, де виявлено сліди злочину. О. м. п. проводить слідчий або особа, що веде дізнання. З метою уточнення обстанов­ки та обставин вчинення злочину, перевірки інших да­них, що мають доказове значення, О. м. п. може провес­ти суд або суддя, який одноособово розглядає справу, у повному складі учасників.

ОГЛЯД ТРУПА — слідча дія, що проводиться безпосе­редньо на місці виявлення трупа з метою встановлення

ОГОЛОШЕННЯ ПОМЕРЛИМ

ОМБУДСМЕН

ознак, які вказують на особу потерпілого, місце, час, обставини та причини смерті, а також слідів злочинця. О. т. проводиться за участю судово-медичного експерта, а за його відсутності — найближчого лікаря. О. т. не замінює судово-медичну експертизу, яка за законом є обов'язковою.

ОГОЛОШЕННЯ ПОМЕРЛИМ - визнання в судово­му порядку громадянина померлим, якщо в місці його постійного проживання відсутні відомості про його пере­бування протягом трьох років, а якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випад­ку, — протягом шести місяців. Військовослужбовець або інший громадянин, який пропав безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголоше­ний померлим не раніше ніж через два роки з дня закінчення воєнних дій.

У разі з'явлення або виявлення місцеперебування грома­дянина, оголошеного померлим, відповідне рішення ска­совується судом. За таким громадянином зберігається право вимагати від будь-якої особи повернення майна, що збереглося і безоплатно перейшло до цієї особи після О. п. громадянина, незалежно від часу свого з'явлення.

ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ -в

кримінальному праві злочини, що виражаються в одержанні працівником, який не є службовою особою, шляхом вима­гательства незаконної винагороди за виконання роботи чи надання послуги у сфері обслуговування населення, що входять у коло обов'язків працівника, відпо­відальність за які передбачена КК, а також одержання не­законної винагороди працівником державної установи чи організації, який не є службовою особою, за виконання чи невиконання будь-яких інших дій з використанням службового становища, відповідальність за які передбаче­на КК.

ОДНООСОБОВІ ДІЇ СУДДІ - процесуальні дії судді, що здійснюються ним одноособово, без участі народних засідателів або інших суддів, які входять до даного скла­ду суду.

ОДОРОЛОГІЯ (лат. осіог — запах) — у криміналістиці вчення про використання запахів для встановлення осіб, що залишили на місці події свою запахову інформацію, а також слідів та речей осіб. На сучасному етапі ці завдан­ня вирішуються за допомогою службово-розшукових со­бак. Результати застосування собак мають оперативне значення. Питання про використання цих результатів у доказуванні вирішується в кожному конкретному випад­кові судом.

ОКРЕМА ДУМКА — викладена в письмовій формі й додана до справи думка судді, який не згоден з рішенням чи вироком суду, що винесений більшістю голосів. О. д. може бути по справі в цілому або з окремих питань. О. д. викладається в нарадчій кімнаті й додається до справи, в судовому засіданні не оголошується. Справа, в якій вине­сено О. д., обов'язково направляється до вищестоящого суду.

ОКРЕМА УХВАЛА — в процесуальному праві України це особливий вид судового реагування на факти пору­шення закону, що виявлені під час судового розгляду, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вима­гають вжиття відповідних заходів, та з інших питань. Суд виносить О. у., а суддя — окрему постанову.

ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ - різновид цивільного судочинства, за якого між заінтересованими особами відсутній спір про право. Справами О. п. є справи про відновлення певних обставин — юридичних фактів, виз­нанні певного правового стану громадянина, відновлення цивільних прав (наприклад, визнання безвісно зниклим, встановлення неправильності записів в актах громадянсь­кого стану, оскарження нотаріальних дій та ін.). Завдан­ня суду в справах О. п. полягає в захисті прав та охоро-нюваних законом інтересів громадян і організацій шля­хом встановлення наявності або відсутності конкретних юридичних фактів.

ОМБУДСМЕН (швед. отЬисізтап) — посадова особа парламенту, яка стежить за законністю дій державних ор­ганів і службових осіб у контексті забезпечення й дотри­мання прав та свобод людини.

ОНУКИ

ОПРИЛЮДНЕННЯ ЗАКОНУ

ОНУКИ — діти дітей як рідних, так і всиновлених. Дід і баба, якщо вони матеріально спроможні, зобов'язані ут­римувати своїх неповнолітніх О., які потребують ма­теріальної допомоги, якщо у них немає батьків або якщо батьки не можуть з поважних причин забезпечувати їм належне утримання. Повнолітні О., якщо вони матеріаль­но спроможні, зобов'язані утримувати непрацездатних діда чи бабу, які потребують матеріальної допомоги, як­що в останніх немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо з поважних причин вони не мають змоги забезпечувати їм належне утримання.

ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ — це похідне право від права власності; воно передбачає можливість володіти, користуватися й розпоряджатися майном лише за його цільовим призначенням. Суб'єктами права оперативного управління є державні установи і казенні підприємства. Обсяг правомочностей суб'єктів права О. у. є вужчим порівняно з правом власності і правом повного господарсь­кого відання.

ОПРІС МАЙНА — дія, що проводиться для забезпе­чення стягнення майна за виконавчими документами державним виконавцем або іншими особами, котрі мають право на це. Для забезпечення цивільного позову у кримінальній справі або можливої конфіскації майна за вироком суду О. м. проводиться слідчим. Результати О. м. фіксуються у встановлених законом документах. Не підлягає описуванню майно, на яке за законом не може бути звернуто стягнення.

ОПІКА — одна з правових форм захисту особистих майнових інтересів громадян. О. встановлюється над дітьми, які не досягай 15 років, і над особами, котрі виз^ нані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства. О. може бути встановлена над майном особи, яку суд визнає безвісно відсутньою. О. встановлюють відділи опіки й піклування органів виконавчої влади за місцем проживання особи, котра потребує О., чи за місцем проживання опікуна. О. припиняється: а) після досягнення підопічним 15 років; б) якщо підопічний по­вертається на виховання до батьків; в) якщо особа, котра була визнана недієздатною й потребувала О., видужала,

й суд поновив її в дієздатності; г) у зв'язку зі смертю підопічного.

ОПІКУН — особа, що виконує функції з опіки стосов­но неповнолітніх осіб (до 15 років) чи недієздатних по­внолітніх. Добір О. стосовно неповнолітніх покладається на відділи опіки й піклування в органах виконавчої вла­ди районів, міст, районів у містах, селищах, селах. О. мо­же бути громадянин, що досяг 18 років і добровільно бере на себе обов'язки опіки. О. є законним представником свого підопічного, проте угоди, що виходять за межі по­бутових, він може здійснювати лише з дозволу органів опіки. Деякі угоди, як-от дарування від імені підопічно­го, він не має права укладати. О. неповнолітньої особи повинен виконувати такі ж обов'язки щодо виховання дитини, захисту її прав, як і батьки. О. недієздатної осо­би зобов'язаний піклуватися про утримання підопічного, створення йому необхідних умов.

ОПРИЛЮДНЕННЯ ЗАКОНУ - доведення до відома населення змісту прийнятих законів. О. з. має на меті інформування про прийняття закону та створення умов для ознайомлення з його змістом і може здійснюватись у різний спосіб: через радіо й телебачення, друковані та електронні засоби масової інформації, розсиланням дер­жавним і громадським органам та організаціям і їх поса­довим особам тощо. Розрізняють офіційне та неофіційне О. з.

Офіційне О. з. має формально-юридичне значення і полягає в нормативно врегульованій об'яві, яка видається від імені законодавчого органу, звернена до загального відома, містить повний і гарантовано точний текст прий­нятого закону. Офіційне О. з. здійснюється у визначених законодавством офіційних виданнях. Право і одночасно обов'язок офіційного О. з. України належать до консти­туційних повноважень Президента України. Неофіційне О. з. не має формально-юридичного значення і полягає в об'яві, яка видається від імені за­собів масової інформації, відомчих органів, видавництв, наукових установ тощо, а тому не гарантує повної відповідності тексту, що оприлюднюється, прийнятому закону.

ОПУБЛІКУВАННЯ ЗАКОНУ

ОРЕНДА

ОПУБЛІКУВАННЯ ЗАКОНУ- спосіб доведення до відома населення змісту прийнятих законів. О. з. має на меті інформування про прийняття закону та створення умов для ознайомлення з його змістом і полягає в опри­людненні тексту прийнятого закону через засоби масової інформації: пресу, радіо, телебачення та комп'ютерні ме­режі. В Україні закон не може набрати чинності раніше від дня його опублікування. Див.: Оприлюднення закону.

ОПЦІОН (англ. орііоп — вибір) — 1) у біржовій прак­тиці угода з премією — особливий вид біржових операцій із обмеженим, порівняно зі звичайними ф'ючерсними угодами, ризиком; договірне зобов'язання купити чи продати певний вид цінностей або фінансових прав за встановленою на момент укладання угоди ціною в межах обумовленого відтинку часу. Розмір премії визначається з урахуванням коливання ринку цін і курсів. О. — один із засобів біржової спекуляції; 2) в цивільно-договірних відносинах — обумовлена договором можливість для однієї сторони вибрати спосіб, обсяг виконання зо­бов'язання або відмовитися від його виконання за обу­мовлених обставин; 3) у міжнародному праві — один із способів набуття та припинення громадянства, який по­лягає у виборі громадянства при зміні державної належ­ності території (оптація); 4) в авторському праві — попе­редня умова договору про видання творів авторів однієї держави в іншій. О. не передбачає здійснення платежів.

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ - різновид са­мостійних державних органів, призначених для здійснен­ня виконавчо-розпорядчих функцій управлінського ха­рактеру щодо безпосереднього та оперативного керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом у державі. В юридичній літературі органи виконавчої влади кла­сифікують на: вищі — Кабінет Міністрів України; центральні — міністерства, державні комітети та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом; місцеві — облрайдержадміністраціїта їхні струк­турні підрозділи.

ОРДЕР (нім. Огсіег, фр. огсіге, від лат. огсіо — ряд, розділ) — 1) бухгалтерський документ, який містить на­каз на здійснення операцій грошовими засобами або то-

варно-матеріальними цінностями; 2) О. на житлове приміщення — документ, на підставі якого здійснюється вселення в житлове приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або фонду житлових будівельних кооперативів. О. може бути виданий лише на вільне житлове приміщення. Підставами для визнання в судовому порядку О. недійсним є: подання громадянами відомостей, що не відповідають справжній потребі в поліпшенні житлових умов; у разі порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в О. житлове приміщення; у разі неправомірних дій осіб при вирішенні питання про надання житлового приміщення; в інших випадках, установлених законодавством. Строк позовної давності для визнання О. недійсним — три роки від дня його видачі.

ОРЕНДА (лат. агепсіо — здаю в найм, наймаю) — цивільно-правовий договір оренди майнового найму, за яким орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендарю (наймачеві) майно в тимчасове користування за відповідну плату. Об'єктом О. (майнового найму) можуть бути виробничі, торговельні, складські та інші нежилі приміщення, устаткування, підприємства та інші майнові комплекси, будівлі, житлові приміщення, транспортні за­соби, земельні ділянки тощо, які не втрачають своїх на­туральних якостей у процесі їхнього використання. В за­конодавчому порядку можуть бути визначені види майна, здавання якого в О. забороняється або обмежується. Зда­вати майно О. може лише його власник. Орендодавцями можуть також виступати особи, уповноважені законом або власником щодо здавання майна в О. Договір О. має укладатися в письмовій формі. Строк ук­ладання договору О. може бути обмежений законодавст­вом.

Якщо інше не встановлено законом або договором О., орендар, що добросовісно виконував умови договору, має переважне право по закінченню його терміну за рівних умов на укладання договору О. на новий строк. У такому разі орендар повинен письмово повідомити орендодавця про намір поновити договір О. у термін, встановлений у чинному договорі О.

За згодою орендодавця орендар може передавати отрима­не майно у піднайом (суборенду) і передавати свої права

ОСВІДУВАННЯ

ОСОБЛИВІ УМОВИ ПОСТАВКИ

та обов'язки за договором О. іншій особі. Передача май­на у суборенду не скасовує відповідальності орендаря пе­ред орендодавцем. Договір суборенди не може бути укла­дений на строк, що перевищує строк дії самого договоре О. До договорів суборенди застосовуються правила пре договори О., якщо інше не встановлено законом чи іншими правовими актами.

ОСВІДУВАННЯ — слідча дія, що полягає в огляді тіла живої людини {обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка) з метою виявлення особливих прикмет. О. прово­дить слідчий на підставі своєї постанови. Коли О. пов'яза­не з необхідністю оголення освідуваної особи, воно про­водиться за дорученням слідчого іншим слідчим або працівником органу дізнання тієї ж статі, що й освідува-на особа. Якщо необхідно встановити на тілі людини уш­кодження або засвідчити певний стан людини, за вказівкою слідчого проводиться судово-медичне О. судо­во-медичним експертом або лікарем.

ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СЛУЖБОВИХ ОСІБ - чинне

законодавство передбачає право громадян оскаржувати дії службових осіб, державних і громадських органів. Законом передбачено, що скарги подаються в ті органи або тим службовим особам, яким безпосередньо підпорядковані установи, організації чи службові особи, дії яких оскар­жуються. Скарги мають бути розглянуті в терміни згідне з чинним законодавством. Конституція України передба­чає можливість судового О. д. с. о., здійснених з пору­шенням закону, з перевищенням повноважень, які ущем­ляють права громадян, а також постанов органів службових осіб у справах адміністративних порушень, дій нотаріусів, державних органів, службових осіб.

ОСОБА БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, апатрид - особа, яка не є громадянином даної країни і не має відповідних до­казів про належність до громадянства якоїсь іншої держа­ви. Безгромадянство виникає тоді, коли особа втрачає своє громадянство й не набуває нового. У зв'язку зі зро­станням кількості О. б. г. прийнято міжнародні кон­венції, спрямовані на скорочення безгромадянства і за­хист О. б. г. (напр., Конвенція про громадянство одруже­ної жінки (1957), Конвенція про скорочення безгрома­дянства (1961).

ОСОБА ФІЗИЧНА — суб'єкт цивільного права, учас­ник регульованих ним майнових або особистих немайно-вих відносин, людина, що має права громадянина й відповідальність. Термін «О. ер.» ширший за термін «гро­мадянин», оскільки включає не тільки громадян України, а й громадян інших держав, осіб без громадянства. Право­здатність О. ф. виникає з моменту її народження і при­пиняється в день смерті.

ОСОБА ЮРИДИЧНА — організація, підприємство чи установа, що має відокремлене майно, може набувати від свого імені майнових і особистих немайнових прав та ви­конувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді тощо. Обов'язковий атрибут О. ю. — організаційна єдність, тобто вона повинна виступати як єдиний суб'єкт правовідносин, діяти на підставі статуту.

ОСОБИСТЕ ПІДСОБНЕ ГОСПОДАРСТВО - неве­лике присадибне господарство громадянина на землях сільськогосподарського призначення, що не вважається підприємницькою діяльністю.

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ - страхування майно­вих інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працез­датністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи. О. с. поділяється на обов'язкове (в силу закону) і договірне (на добровільних засадах).

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА — сукупність осно­воположних прав і свобод, що належать людині від її на­родження, і складають основу правового статусу людини. О. н. п. не пов'язані з майновими. Поділяються на три групи і спрямовані на: індивідуалізацію особистості (пра­во на ім'я, на захист честі й гідності); забезпечення осо­бистої недоторканності громадян (тілесна недотор­канність, охорона життя і здоров'я); забезпечення недо­торканності приватного життя громадян (недотор­канність житла, таємниця особистого життя). В Україні О. н. п. гарантуються Конституцією України.

ОСОБЛИВІ УМОВИ ПОСТАВКИ - умови, що пе­редбачені ЦК України і мають особливі правила для по­ставок продукції (товарів).

ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ РЕЦИДИВІСТ

ОЧНА СТАВКА

ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ РЕЦИДИВІСТ - у

раніше чинному законодавстві у випадках вчинення тяж­ких або особливо тяжких злочинів раніше судима особа за вироком суду могла бути визнана О. н. р., що тягло за собою для цієї особи цілу низку наслідків. У КК 2001 р. фігура О. н. р. відсутня.

ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ - група натуральних та син­тетичних сильнодійних отрут у твердому, порошко­подібному чи іншому стані, попадання яких в організм людини навіть у незначних дозах викликає тяжке от­руєння або смерть. О. р. поділяються на рослинні, тва­ринні, мінеральні та на продукти хімічного синтезу. За незаконне виробництво, виготовлення, придбання, пере­везення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут О. р. встановлено кримінальну відповідальність.

ОФЕРТА (лат. оїїегшз — запропонований) — пропо­зиція укласти договір, адресована одній або кільком кон­кретним особам із обов'язковим переліком усіх умов. О. зв'язує особу, що її направила, з адресатом з моменту її отримання останнім. Якщо повідомлення про відкликан­ня О. надійшло раніше або одночасно із самою О., вона вважається неотриманою. Якщо О. отримана адресатом, вона не може бути відкликаною протягом строку, встановленого для її акцепту, якщо інше не обумовлене в самій О. або не випливає із сутності пропозиції чи обстановки, в якій вона була зроблена. Публічна О. — пропозиція, яка містить істотні умови договору і з якої вбачається воля особи, що заявила таку пропозицію, ук­ласти договір на зазначених умовах із будь-ким, хто відгукнеться.

ОФІЦІЙНА МОВА — основна мова держави, що ви­користовується в законодавстві, офіційному діловодстві. судочинстві, навчанні тощо. В Україні О. м. є українська.

ОФІЦІЙНИЙ СПОСТЕРІГАЧ - офіційний представ­ник від: а) політичної партії, виборчого блоку політичних партій, кандидати від яких до складу виборних органів або на виборні посади зареєстровані у виборчому окрузі: б) кандидата в народні депутати України, зареєстровано­го в одномандатному виборчому окрузі; 3) іноземних дер­жав і міжнародних організацій. О. с. наділений повнова-

женнями спостерігати за здійсненням виборчих процедур і фіксувати виявлені порушення виборчого законодавства під час виборів.

ОФШОРНА ЗОНА — країна чи регіон, у якому вста­новлено пільги (зокрема низькі податки), що викликає зрозумілий інтерес закордонних підприємств.

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕ­РЕДОВИЩА — система державних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення безпечного для життя та здоров'я людей довкілля, раціонального використання природних ресурсів, гармонізацію відносин людини і природи.

ОХОРОНА ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ - си­стема державних, муніципальних і громадських заходів, спрямованих на охорону, відновлення й використання пам'яток історії та культури. Пам'ятки історії та культури поділяються на пам'ятки історії (будівлі, споруди, пам'ятні місця, предмети, пов'язані з історичними подіями в житті народу); пам'ятки археології (за­лишки давніх поселень, давні місця поховань, старовинні предмети і т. п.); пам'ятки містобудування та архітектури (архітектурні ансамблі, історичні центри, залишки давніх планувань і забудов міст і т. п.); пам'ят­ки мистецтва (твори монументального, образотворчо­го, декоративно-прикладного та інших видів мистецтв); документальні пам'ятки (акти органів державної влади, кінофотодокументи і звукозаписи тощо).

ОХОРОНА ПРАЦІ — сукупність законодавчих актів, технічних, організаційних, лікувальних, гігієнічних та інших заходів і засобів, спрямованих на безпеку, збере­ження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Норми О. п. містяться в Кодексі законів України про працю, Законі України "Про охорону праці", правилах внутрішнього трудового розпорядку; положення про О. п. фіксуються в контрактах, колективних договорах. В О. п. важливу роль відіграють профспілки.

ОЧНА СТАВКА (зводини віч-на-віч) — у кримінальному процесі допит у присутності один одного двох раніше до­питаних осіб, у показаннях яких є істотні суперечності, з метою з'ясування останніх і одержання додаткових да-

>: ^:

ощадний сертифікат

.:;:ПЩ«::\. ■;■:.-

них, що дають змогу робити висновки, яке саме з попе­редніх показань відповідає дійсності. Рішення про прове­дення О. с. приймає слідчий і він же вирішує питання про черговість допиту осіб на О. с.

ОЩАДНИЙ СЕРТИФІКАТ — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встанов­леного строку депозиту і процентів по ньому. О. с. вида­ються строкові (під певний договірний процент на визна­чний строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

ПАЙ (тур. рау — частина, частка) — майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передання кооперативу май­на, в тому числі грошей, майнових прав, а також земель­ної ділянки. Визначення поняття П. міститься у Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" (1997).

ПАРИТЕТ (нім. Рагіші, від лат. рагітаз — рівний) — принцип рівного представництва сторін; рівність, одна­кове положення, рівноправність сторін.

ПАРОНІМІЯ (гр. рага — біля, повз + опута — ім'я) — близькі за звучанням, але різні за значенням слова, які в разі використання їх у законі можуть призвести до супе­речностей, помилок.

ПАСИВ (лат. раззіуих — пасивний) — 1) частина бух­галтерського балансу, що відображає джерело утворення коштів підприємств, організацій та їх призначення (власні резерви, позики інших установ тощо); 2) переви­щення закордонних витрат над надходженнями з-за кор­дону; 3) дефіцит платіжного балансу; 4) те, що становить негативну сторону якогось явища.

ПАСИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право бути обраним. Див. Виборче право.

ПАСИНОК (ПАДЧЕРКА) - дитина батька (матері) від попереднього шлюбу стосовно нерідної матері (мачу­хи) — дружини батька або нерідного батька (вітчима) — чоловіка матері. Неповнолітні П. мають перебувати на вихованні та утриманні вітчима (мачухи) лише в тому

— 187 —

ПАТЕНТ

ПЕНСІЯ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ

разі, коли не мають батьків або не можуть отримувати від них достатніх коштів на своє проживання. П. зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху (вітчима), що потре­бують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чо­ловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей. Проте суд має право звільнити П. від обов'язку утримувати ма­чуху (вітчима), якщо останні належним чином не вико­нували своїх обов'язків по вихованню неповнолітніх П. або якщо вони виховували їх протягом нетривалого часу. Див. також Мачуха.

ПАТЕНТ(лат. раїепз — відкритий, явний) — 1) доку­мент, що видається компетентним органом і засвідчує визнання заявленого об'єкта винаходом (промисловим зразком, корисною моделлю), пріоритет винаходу, автор­ство й виключне право на винахід; 2) у ряді країн назва спеціального дозволу на певні види підприємницької діяльності (як правило, індивідуальної). Купівля такого П. звільняє підприємця від сплати податків на певний період (згідно з законодавством); 3) в Україні торговель­ний П. — це свідоцтво, що видається податковими інспекціями суб'єктам підприємницької діяльності на за­няття певними видами діяльності: торгівлю, купівлю-продаж валютних цінностей, ігровий бізнес та надання послуг. Розрізняють короткостроковий, пільговий і спеціальний П.

ПАТЕНТНА ЧИСТОТА — здатність об'єктів експорт) (машин, приладів, інших об'єктів техніки, продукції), створених з використанням винаходів, корисних моделей чи промислових зразків, не порушувати патентні права інших патентовласників у країні експорту. Патентно чи­стими є ті конструкції, машини й т. п., котрі не підпада­ють під дію патентів, які мають чинність у країні експор­ту. П. ч. об'єктів експорту визначається їхніми розробни­ками та виробниками шляхом спеціальної патентної екс­пертизи, яка встановлює, чи не підпадає дана продукція під дію патентів тієї країни, куди має поставлятися. Виз­начення П. ч. запобігає порушенню патентних прав інших патентовласників. Порушення патентних прав тяг­не за собою такі санкції, як накладення арешту на това­ри, закриття виробництва та ін.

ПАТЕНТНЕ ПРАВО — галузь законодавства, норми якого регулюють майнові та пов'язані з ними немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, право­вою охороною й використанням винаходів, корисних мо­делей, промислових зразків, визначають систему охорони прав на них видачею патентів. П. п. є складовою зако­нодавства про інтелектуальну власність.

ПАТЕНТОЗДАТНІСТЬ — спроможність результату на­уково-технічної діяльності одержувати правову охорону від держави, тобто бути визнаним як винахід, корисна мо­дель, промисловий зразок. За законодавством окремих країн умови П. для одних і тих самих об'єктів промисло­вої власності визначаються по-різному. Тому трап­ляється, що один і той самий винахід в одній країні виз­нається патентоздатним, а в іншій — ні, в одній країні йому правова охорона надається, а в іншій — у такій охо­роні відмовляють.

ПАТРОНАТ — (лат. раігогш$ — покровитель) — форма виховання дітей, котрі втратили батьків і передаються на виховання в сім'ї громадянам за договором, який укла­дається, як правило, між органом освіти та особою, що бере дитину на виховання. Патронажному вихователеві виплачується відповідна винагорода, а він зобов'язується утримувати дитину як члена своєї сім'ї. Патронажний ви­хователь є опікуном взятої на виховання дитини.

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД — позабюджетний цільовий фонд, що формується з відрахувань підприємств, ор­ганізацій, з яких потім виплачуються пенсії громадянам.

ПЕНСІЯ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ - різновид пенсії, що призначається окремим категоріям громадян, які відпра­цювали встановлену кількість років за певним фахом. П. за в. р. призначається окремим категоріям працівників авіації та льотно-випробувального складу; робітникам ло­комотивних бригад і окремим категоріям працівників, які безпосередньо здійснюють, перевозять і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті і в метро; працівникам шахт, рудних кар'єрів; деяким категоріям артистів театрів, інших театрально-видовищних закладів;

Дата добавления: 2015-12-07