Читайте также:
|
|
НДОСАЦІЯ
І. морських державних торговельних суден; у фінансовому праві: податковий І.; у конституційному праві: І. президентський, І. парламентський (депутатський), І. судовий. Див. Депутатська недоторканність.
ІМ'Я ГРОМАДЯНИНА - відповідно до ЦПК України громадянин здобуває і здійснює права та обов'язки в суспільстві під власним іменем, до якого входять прізвище, ім'я та по батькові. Громадянин має право змінити власне ім'я згідно з чинним законодавством. Зміна імені не є умовою припинення або порушення його прав та обов'язків, здобутих під попереднім іменем. Ім'я, надане громадянинові під час народження, а також зміна імені реєструються відповідним актом громадянського стану.
ІНВАЛІДНІСТЬ (лат. іпуаіісшз — слабкий, безсилий) — постійна або тривала втрата працездатності, яка виникла внаслідок захворювання, поранення, анатомічного дефекту. При І. надається пенсія або інші пільги, передбачені законодавством.
В юриспруденції розрізняють такі причини І.: загальне захворювання (І. не пов'язана з трудовою діяльністю); професійне захворювання; трудове каліцтво; ураження, контузія, набуті під час виконання військових обов'язків, або захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті; каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням військового обов'язку, або захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті. І. визначається за проявами захворювання, які перешкоджають виконанню професійної роботи і набули сталого характеру. Групи І. встановлюють медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Налічується три групи І.: І — особа потребує постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду; II — особа непрацездатна, проте не потребує постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду; III — працездатність особи значно знижена. МСЕК приймає рішення про групу І. особи після встановлення її причин, від чого залежить розмір пенсії та надання певних пільг.
ІНВЕСТИЦІЯ (лат. іпує$ііо — одягаю, наділяю) — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення
соціального ефекту. До об'єктів І. належать: кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, майнові права, права на інтелектуальні цінності тощо. І. у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюється у формі капітальних вкладень.
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПОКАРАННЯ - у кримінальному праві — призначення покарання в межах установлених законом санкцій, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного та обставин справи, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. При І. п. суд враховує характер і тяжкість вчиненого хіочину, спосіб, стадію, суб'єктивний склад його вчинення, форму та вид вини, особу винного, його роль у скоєнні злочину.
ІНДИВІДУАЛЬНО ВИЗНАЧЕНА РІЧ - річ, яка відрізняється притаманними лише їй властивостями й характеристиками, що дають змогу вирізнити її з загальної маси інших однорідних речей (напр., оригінал картини, книга з автографом). Це унікальні речі, які існують в одному примірнику, вони є незамінними. Саме тому у випадках, коли предметом зобов'язання є І. в. р. і виконання його стало неможливим, таке зобов'язання за законом припиняється.
ІНДОСАМЕНТ (нім. Іпдоззатепї, фр. епсюз$етепг, від лат. іп — на і сюгзит — спина) — передатний напис власника на звороті векселя або чека, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи. І. виконує передатну, забезпечувальну й легітимаційну функцію; за його допомогою переходять права за векселем від однієї особи до іншої, перетворює індосанта в індосата (боржника) за векселем, який відповідає перед векселедержателем за акцепт векселя і платіж. І. дає змогу встановити законного держателя векселя.
ІНДОСАНТ — юридична особа, на користь якої переводяться вексель, чек за передатним написом. Володіє векселем у зв'язку з індосаментом.
ІНДОСАТ — юридична особа, якій за індосаментом передані всі права за векселем.
ІНДОСАЦІЯ — переказ векселя індосантом індосату шляхом передатного напису на звороті векселя.
123 =5=
ІНКАСО
ІСТОРИКО- ПОЛІТЙЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ
ІНКАСО (від італ. іпсаззо — виручка, виторг) — банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта одержує належні йому кошти за різними документами від імені й за рахунок клієнта і зараховує їх на рахунок отримувача коштів.
ІНОЗЕМНІ ГРОМАДЯНИ - особи, які перебувають на території однієї держави, а мають громадянство іншої держави. Правила в'їзду і виїзду, правове становище І. г. під час перебування на території даної держави визначається законодавством цієї держави та укладеними нею міжнародними договорами з країнами, громадянство яких ці І. г. мають.
ІНСТРУКЦІЯ (лат. іпзігисііо — введення, настанова) — 1) підзаконний нормативний акт, що видається міністерствами, керівниками інших центральних та місцевих органів державного управління в межах їхньої компетенції на основі і для виконання законів, указів, постанов і розпоряджень уряду та актів вищестоящих органів державного управління; 2) зведення правил, які регламентують виробничо-технічну діяльність.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ - це виключні права на результати людської розумової діяльності. Поняття І. в. було введене Конвенцією про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р. Інститут права І. в. традиційно поділяється на авторське право (твори літератури, мистецтва, науки) і право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, ноу-хау). Основними нормативними актами, що регулюють відносини права І. в., є Закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на зазначення походження товарів» та ін.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (ТЛУМАЧЕННЯ) ЗАКОНУ (лат. іпіегргеїаііо, від іпіегргеіог — роз'яснюю, перекладаю) — діяльність державних органів, різних організацій, окремих громадян щодо з'ясування і роз'яснення дійсного змісту загальнообов'язкової волі законодавця, вираженої
в нормах права. Мета І. з. — правильне застосування приписів, що містяться в нормах права, в конкретних життєвих випадках. За юридичною силою тлумачення закону буває офіційне та неофіційне. Офіційне поділяється на автентичне, нормативне, казуальне; неофіційне — на доктринальне, професійне, поточне. За обсягом І. з. може бути буквальна, обмежувальна, поширювальна; за прийомами — граматична, логічна, систематична, історична.
ІНФЛЯЦІЯ (лат. іггПаїіо — роздмухування, розбухання, від іпЯіо — вдуваю) — надмірне збільшення маси паперових грошей, що перебувають в обігу, порівняно з масою реально пропонованого товару й послуг, ціни на які зростають через падіння купівельної спроможності грошей.
ІПОТЕКА — вид застави нерухомого майна (землі, будівель) з метою отримання іпотечного кредиту.
ІСТОРИКО-ПОЛІТЙЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - дослідження соціального значення правової норми, її мети, намірів законодавця, суспільно-політичної обстановки, що певною мірою зумовила її прийняття.
-ф-
:
КАРНИЙ РОЗШУК
к
КАБАЛЬНА УГОДА — правочин, здійснений під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної згоди представника однієї сторони з другою, а також правочин, який особа вимушена була вчинити через тяжкі обставини на вкрай невигідних для себе умовах, чим скористалася друга сторона. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом потерпілого. У таких випадках потерпілому повертається другою стороною все одержане за правочином, а в разі неможливості повернути одержане в натурі відшкодовується його вартість.
КАЗНАЧЕЙСТВО (Державне казначейство України)
(від тюрк, казна) — спеціальний підрозділ Міністерства фінансів України, який забезпечує повне і своєчасне виконання Державного бюджету України, фінансує його видатки, управляє державним боргом, розподіляє між різними ланками бюджетів відрахування від загальнодержавних податків та зборів, контролює надходження й'ви-трачання коштів державних позабюджетних фондів.
КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ - боргові цінні папери на пред'явника, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються тільки на добровільних засадах серед фізичних і юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу, відповідно до умов їх випуску.
КАЗУАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ (лат. сазиаііз, від сжшз -випадок) — офіційне роз'яснення змісту норми права, яке дається судовим або іншим компетентним органом у
зв'язку і з приводу розгляду конкретної справи і формально є обов'язковим лише у її розгляді.
КАЗУС (лат. сашз — випадок) — подія, що настає поза вольовими діями суб'єкта і тому не може бути передбаченою за певних умов. К. є також випадкова дія особи, що має зовнішні ознаки проступку (злочину), але позбавлена елемента вини і тому не тягне юридичної відповідальності. Від К. слід відрізняти поняття непереборної сили.
КАЛІЦТВО — втрата особою працездатності внаслідок нещасного випадку, протиправних дій або інших причин. Розрізняють К. трудове і не пов'язане з роботою, від чого залежать вид і розміри подальшої допомоги, призначення пенсії тощо.
КАЛІЦТВО ТРУДОВЕ - у трудовому праві України -ушкодження здоров'я працівника в результаті нещасного випадку, що стався: а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі й під час відрядження), а також під час дій в інтересах підприємства, організації, установи навіть без розпорядження адміністрації; б) на шляху до роботи чи звідти; в) на території закладу, організації або в іншому місці впродовж робочого часу (враховуючи й перерви); під час підготовки до роботи; г) біля закладу, установи, підприємства або іншого місця роботи впродовж робочого дня (разом із перервою), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; д) під час виконання державних або громадських обов'язків; є) при виконанні обов'язків громадянина під час рятування людей або в момент захисту особи чи правопорядку.
За фактом К. т. складається акт за встановленою формою після попереднього розслідування, від результатів якого залежать вид і розміри подальшої допомоги, призначення пенсії тощо.
КАРНИЙ РОЗШУК - 1) комплекс опсративно-роз-шукових та інших передбачених законодавством заходів з метою виявлення злочинів та осіб, що їх скоїли, а також виявлення осіб, які переховуються від слідства й суду; 2) система органів МВС України, на які покладено виконання наведених завдань. Служба К. р. складається з
КАСАЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ
КВАЛІФІКАЦІЯ
Головного управління К. р. МВС України та управлінь, І відділів, відділень К. р. в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у місті. Структурні підрозділи служби К. р. підпорядковуються на місцях керівникам відповідних органів МВС.
КАСАЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ - в цивільно-процесуальному, господарському та кримінально-процесуальному праві України третя судова інстанція — це суд, що розглядає справу за касаційною скаргою або касаційним поданням прокурора на рішення, вироки, ухвали суду першої інстанції і постанови судді, що набрали законної сили. І К. і. — суд, безпосередньо вищестоящий стосовно суду, який постановив рішення, вирок. В Україні такими судами, які розглядають справи в К. і., є: Верховний Суд України, Касаційний суд України. Не підлягають касаційно- | му оскарженню рішення, вироки, ухвали Верховного Суду України.
КАСАЦІЙНА СКАРГА — подається учасниками процесу до касаційної інстанції на вирок або судове рішення, яке набрало законної сили. К. с. на вирок подається засудженим, його захисником і законним представником, виправданим, потерпілим, його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем та їхніми представника- І ми в частині цивільного позову в місячний строк з моменту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою — протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку. К. с. на судове рішення мають право подати протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення сторони, їхні представники та інші особи, які брали участь у справі. Якщо строк оскарження пропущено з поважних причин, суд має право відновити його.
КАСАЦІЙНЕ ПОДАННЯ - акт прокурорського реагування на незаконні чи необгрунтовані: а) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, та б) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ними в апеляційному порядку. К. п. на судові рішення, зазначені в п. а), має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. К. п. на судові
===== 128 =—
рішення, зазначені в п. б), має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва та Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їхніх повноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанцій.
КАСАЦІЯ (лат. саззагіо — скасування, знищення, від саз$о — розбиваю, руйную) — 1) оскарження до вищестоящого суду судових рішень, вироків, що набрати законної сили (прокурор вносить подання); 2) перевірка вищестоящим судом законності та обгрунтованості вироків і рішень суду, що набрати законної сили (за матеріалами, що знаходяться в справах і додатково наданими); 3) перегляд, скасування судового рішення нижчої інстанції вищестоящою інстанцією з причин порушення нижчою інстанцією законів і недотримання нею норм судочинства.
КАТУВАННЯ — у кримінальному праві України умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.
КАФ (англ. созі апсі ГгеідТ — вартість і фрахт) — торговельний термін, який застосовується у міжнародній практиці. За правочином КАФ продавець зобов'язаний укласти договір перевезення, тобто він повинен забезпечити перевезення вантажу морським шляхом і доставити його на борт судна. Обов'язок страхування вантажу під час перевезення морським шляхом після доставки його на борт судна лежить на покупцеві, але продавець зобов'язаний повідомити всі необхідні дані для страхування, інакше ризик загибелі вантажу під час перевезення лежить на продавцеві. У французькому перекладі операція КАФ ототожнюється з операцією СІФ, коли головною дією продавця є не стільки доставка вантажу, оплата фрахту і його страхування, скільки доставка документів, якими користується покупець.
КВАЛІФІКАЦІЯ (лат. яиаііз — який, якої якості і Гасіо — роблю) — в трудовому праві розглядається
5 5-558 ==== 1 29 55===
КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ
КОЛІЗІЙНА НОРМА
К. праці і К. окремих працівників. К. праці — це характеристика певного виду праці залежно від її складності, точності, відповідальності тощо. К. праці має значення для визначення розрядів, тарифних виплат і посадових зарплат. К. працівника— це ступінь і вид професійної освіти, що необхідні для виконання конкретної роботи. Визначається адміністрацією за згодою з профкомом у формі присвоєння працівникові розряду чи категорії на основі тарифно-кваліфікаційного довідника.
КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ — кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, встановлення точної відповідності між фактичними обставинами й зафіксованими в кримінальному законі ознаками складу злочину. К. з. є результатом діяльності органу дізнання, органу досудового слідства й суду, на основі якого приймається ряд найважливіших кримінально-процесуальних рішень (про обрання запобіжного заходу, про винність, про визначення покарання тощо). К. з. виражається в точному посиланні на норму кримінального закону із зазначенням частини, статті і в необхідному разі редакції.
КВОРУМ (лат. яиоштп, букв. — з яких) — найменша кількість членів зібрання, за якої воно вважається законним і може приймати правомочні рішення. Визначається або кількістю, або відсотковим відношенням до загального числа членів. При розв'язанні особливо важливих питань звичайний К. може бути збільшений.
КЛІРИНГ (англ. сіеагіщ») — система безготівкових розрахунків за товари, надані послуги, цінні папери шляхом заліку взаємних вимог. У платіжній практиці застосовується внутрішній — міжбанківський К. та міжнародний — валютний К. Міжбанківський К. — це система безготівкових розрахунків між банками, побудована на заліку взаємних грошових вимог юридичних осіб однієї країни. Валютний К. — система безготівкових міжнародних розрахунків, яка застосовується країнами у зовнішній торгівлі.
КЛОПОТАННЯ — 1) офіційне прохання або подання, адресоване державним органам чи вищестоящій громадській організації; 2) офіційне прохання про здійснення процесуальних дій чи прийняття рішень, звернене до ор-
ганів дізнання, слідчого, прокурора чи суду. В цивільному процесі право на заяву К. мають позивач, відповідач, треті особи та інші учасники процесу, їхні представники, прокурор, уповноважений органів державного управління, організацій, профспілок, інших громадських організацій, громадяни, що звернулися до суду з метою захисту прав інших осіб; у кримінальному процесі — підозрюваний, обвинувачений, їхні законні представники, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, прокурор.
КОДЕКС — (від лат. сосіех — навоскована дошечха для письма, книга) — систематизований законодавчий акт, у якому містяться норми певної галузі права (напр., Цивільний К., Кримінальний К.). Правові норми в К. викладаються в порядку, який відображає систему даної галузі права.
КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ — принцип управління, за яким керівництво здійснюється групою уповноважених осіб (колегією), кожна з яких несе персональну відповідальність за певну сферу діяльності.
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР - локальний акт, що регулює трудові, виробничі й соціально-побутові відносини і укладається між колективом найманих працівників і власником або уповноваженим ним органом. Ініціатором з розробки, укладання і зміни К. д. може бути будь-яка із сторін. В К. д. фіксуються взаємні зобов'язання роботодавця і працівників з таких питань: форма, система і розмір оплати праці, грошові винагороди, допомога, компенсація, доплата; механізм регулювання оплати праці, виходячи з росту цін, інфляції; зайнятість, охорона праці, у т. ч. жінок і підлітків; медичне й соціальне страхування, дотримання інтересів працівників у разі приватизації підприємства; екологічна безпека та охорона здоров'я працівників па виробництві; пільги працівникам, які поєднують з роботою навчання та іп.
КОЛІЗІЙНА НОРМА — норма, що встановлює, право якої держави має застосовуватись до правовідносин міжнародного характеру, а саме: якщо їх учасником є іноземний громадянин або іноземна юридична особа; якщо їх об'єктом є річ, що знаходиться за кордоном; якщо юридичні фак-
колізійне право
КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА
ти, з якими пов'язані виникнення, зміна або припинення правовідносин, мали місце за кордоном. Одним із ефективних засобів застосування К. н. є договори України з іноземними державами про правову допомогу.
КОЛІЗІЙНЕ ПРАВО — сукупність норм, шо вирішують колізії між законами різних держав. К. п. є складовою міжнародного приватного права.
КОЛІЗІЯ ЗАКОНІВ (лат. соїіізіо, від соїіісіо - стикаюсь) — розбіжність між змістом (зіткнення) двох або більше формально чинних нормативних актів., які прийнято з одного й того самого питання. Якщо є розбіжності між актами, прийнятими одним і тим самим правотвор-чим органом, застосовується акт, прийнятий пізніше (мається на увазі, що наступні акти повинні скасовувати застарілі акти з цього ж питання). У разі розходження між загальним і спеціальним актами застосовується спеціальний. Якщо розходяться акти, прийняті різними органами, то застосовується прийнятий вищим органом. Нарешті, якщо не можна скористатись жодним із зазначених правил, слід ініціювати прийняття відповідним органом нової норми, яка б усунула К. з.
КОМАНДЙТНЕ ТОВАРИСТВО (фр. соттапсіііе -товариство на вірі) — це товариство, в якому разом з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.
К. т. створюється і діє на підставі засновницького договору, зміст якого має бути визначений законодавством, підписаний усіма повними учасниками. Особа може бути повним учасником тільки одного К. т. Учасник повного товариства не може бути повним учасником К. т. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна К. т., зазначеного у засновницькому договорі. Вкладники зобов'язані внести вклад до складеного капіталу.
Вкладник К. т. має право: одержувати частину прибутку товариства, відповідну його вкладові; діяти від імені К. т.
тільки за його довіреністю; вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства; ознайомлюватися з балансами К. т.; після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором; передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства. К. т. ліквідується при вибутті усіх вкладників. Однак повні вкладники можуть перетворити К. т. у повне товариство замість ліквідації.
КОМЕРЦІЙНИЙ АКТ — документ, який при перевезенні вантажів усіма видами транспорту може служити підставою для відповідальності транспортних органів вантажовідправників і вантажоодержувачів та пасажирів. К. а. складається в місці відправлення вантажу, в місці його призначення або під час перевезення для посвідчення невідповідності документів на вантаж самому вантажу (вантаж без документів, невідповідність ваги або кількості місць тощо). Правила перевезень на кожному виді транспорту передбачають різний порядок складання К. а. Цей документ обов'язково додається до претензії або позову про недостачу, пошкодження вантажу, багажу. Відмова у складанні К. а. може бути оскаржена, а до пре-тензі''' або позову повинні додатися докази оскарження відмови у складанні К. а.
КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ - кредит, шо надається у товарній формі, визначає відносини з приводу перерозподілу матеріальних фондів і характеризує угоду між суб'єктами господарської діяльності. Об'єктом К. к. виступають реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. К. к. оформляється векселем.
КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА - експертне дослідження, здійснюване кількома спеціалістами для проведення повторних або особливо складних експертиз. Кожен з експертів має однакові процесуальні права і несе персональну відповідальність за обгрунтованість висновків. Якщо для вирішення поставлених питань потрібні знання з різних галузей науки-чи техніки, мистецтвознавства чи ремесла, призначається комплексна експертиза, яка може бути одночасно комісійною. Якщо в такому разі експерт
КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ
КОНВЕНЦІЯ
володіє знаннями у кількох галузях, то комплексна експертиза може здійснюватись одноособово, напр. медико-психологічне дослідження.
КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ - здійснення торговельними організаціями продажу товарів за дорученням і за рахунок комітента за певну винагороду (комісійні).
КОМІСІОНЕР (фр. сотті58іоппаіге, від лат. сотті-88Іо — доручення) — посередник у правочинах — фізична або юридична особа, яка від свого імені за певну винагороду здійснює правочин на користь і за рахунок комітента.
КОМІСІЯ (лат. соттіззіо — доручення) — 1) група уповноважених осіб для виконання певного завдання (напр. виборча), а також спеціалізований орган (напр., у міжнародних організаціях); 2) здійснення правочинів особою {комісіонером) від свого імені, але за рахунок другої особи (комітента); платіж за здійснення такого правочину.
КОМІТЕНТ (лат. соттіиепх — доручитель) — сторона в договорі комісії, яка дає доручення іншій стороні (комісіонеру) вчинити одну або кілька угод від її імені, але за свій рахунок.
КОМІТЕТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ - постійні допоміжні органи, створювані Верховною Радою України. К. В. Р. У. здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, що належать до повноважень Верховної Ради. Порядок організації діяльності К. В. Р. У. визначається Законом "Про комітети Верховної Ради України'1 (в ред. 1998 р.) та Регламентом Верховної Ради України, що має силу закону.
КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ - в трудовому праві -суми для відшкодування працівникам додаткових витрат, пов'язаних з виконанням трудових зобов'язань (напр., під час відряджень — виплата добових) або в разі переведення на роботу в іншу місцевість (напр., одноразова допомога).
КОМПЕНСАЦІЯ (лат. сотрешаїіо — винагорода) — 1) відшкодування за будь-що; 2) спосіб припинення зобов'язань взаємним зарахуванням зустрічних вимог
кредитора і боржника у цивільному праві; 3) за законодавством про працю — виплати працівникам у визначених законом випадках.
КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. сотреіепііа — узгодженість, поєднання) — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав та обов'язків посадової особи або державного чи громадського органу, що визначаються Конституцією. К. залежить від завдань, які покладені на посадову особу або державний чи громадський орган, виду органу в механізмі держави, а також від взаємовідносин з іншими органами.
КОМПЕТЕНЦІЯ СУДОВА - встановлені законом повноваження суду з розгляду справ. В Україні компетенція судових органів встановлюється Конституцією України, КПК, ЦПК, ГПК та іншими законами. Місцеві суди діють лише як суди першої інстанції. Вони розглядають усі підвідомчі суду цивільні справи, більшість кримінальних справ. Апеляційні суди розглядають як перша інстанція: цивільні і кримінальні справи, віднесені законом до їх відання; справи за скаргами і поданнями на рішення, вироки місцевих судів, які не набрали законної сили, — в апеляційному порядку й за нововиявленими обставинами. Верховний Суд України як перша інстанція розглядає: цивільні справи виняткового значення; є касаційною інстанцією для апеляційних та прирівняних до них судів, розглядає справи за винятковими обставинами.
КОМПЛЕКТНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ - сукупність деталей та вузлів, що становлять закінчений виріб. К. п. визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантами або договором. Постачальник зобов'язаний передати продукцію в деталях і вузлах згідно з договором. Порушення вимог щодо К. п. тягне за собою сплату штрафу постачальником, що не звільняє його від доукомплектування продукції.
КОНВЕНЦІЯ (від лат. сопуспііо — договір) — міжнародний багатосторонній договір зі спеціального питання (напр., консульська К., патентна К., митна К.). Найчастіше К. підписуються під час укладання угод економічного, юридичного та гуманітарного характеру.
КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ
КОНТРАКТАЦІЯ
КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВНИХ СВОБОД — багатостороння регіональна міжнародна угода, яка визначає основні громадянські права людини і встановлює судовий механізм їх захисту. Чинна для громадян і мешканців країн-членів Ради Європи, в тому числі України. Конвенція відкрита для підписання у 1950 р. Набрала чинності в 1953 р. Україна ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 р.
КОНКЛЮДЕНТШ ДІЇ (лат. сопсіиао - роблю висновок) — у цивільному праві ті особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір. До К. д. належить використання автоматів, придбання через касира розфасованих товарів тощо. У деяких прямо передбачених законом випадках мовчання особи породжує юридичні наслідки.
КОНОСАМЕНТ (фр. соппаі55етеігі — розписка) — розписка, яка видається капітаном судна вантажовідправникові й засвідчує прийняття вантажу до перевезення; попередня розписка про одержання товарів називається рецеписою..
КОНСЕНСУС (лат. сопзепвш — згода, спільна думка) — прийняття рішення чи тексту договору на міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на основі згоди учасників без проведення голосування, якщо проти не виступає жоден учасник форуму. Термін К. вживається в загальному значенні, а також як термін політичний чи юридичний.
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО - провідна галузь системи права держави. Норми К. п. регулюють основні принципи соціально-економічного, політичного й територіального устрою держави, порядку її відносин з інститутами громадянського суспільства, змісту і здійснення основних прав і свобод людини, визначають систему органів державної влади. Основні джерела К. п. в Україні — Конституція України, закони та інші нормативні акти, що регулюють державно-правові відносини. Норми К. п. (його ще називають державним) є основоположними для всіх інших галузей права.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Основний Закон країни, який закріплює основи суспільного ладу, права та обов'язки громадян, державний устрій, виборчу систему та основні засади організації й діяльності державних органів і місцевого самоврядування України. Чинна К. У. прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.
КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО - сукупність принципів і норм, які регулюють правове становище консульських установ, а також порядок призначення, функції, привілеї та імунітети консульських посадових осіб. Міжнародний договір, міжнародно-правовий звичай і законодавства держав є джерелами К. п. У 1963 р. на конференції ООН у Відні було прийнято Конвенцію про консульські відносини. Функції консульських установ України деталізовані Консульським статутом України, що затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 р.
КОНТРАБАНДА (італ. сопігаЬапдо, від сопіга — проти і оапао — урядовий указ) — за законодавством України — переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах (тисяча і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян), а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само переправляння важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України.
КОНТРАГЕНТ (лат. сопігааеш — той, що домовляється) — кожна з сторін у договорі стосовно одна одної.
КОНТРАКТАЦІЯ (лат. сопігасі — договір) — укладення контракту {договору) між виробником сільськогосподарської продукції та заготівельником, який закуповує таку продукцію для перероблення і продажу. Якщо інше не передбачається договором, заготівельник приймає сільськогосподарську продукцію у виробника за місцем її знаходження і забезпечує її вивіз. У разі прийняття сільськогосподарської продукції за місцем перебування заготівельника останній не має права відмовитись від прийняття якісної і своєчасно доставленої виробником
КОНТРАФАКЦІЯ
КРАДІЖКА
сільськогосподарської продукції. У договорі К. може бути обумовлено про передання відходів сільськогосподарської продукції заготівельником її виробникові. Виробник зобов'язаний поставити заготівельнику сільськогосподарську продукцію в асортименті і кількості, обумовлених в контракті, і несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання.
КОНТРАФАКЦІЯ (лат. сопігаїасііо — підробка) — 1) порушення авторського права шляхом відтворення й поширення чужого твору; 2) неправомірне відтворення (імітація) й використання об'єкта, що належить іншій особі, для одержання прибутку.
КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА (лат. сопп$каііо, від сопнзсо -вилучаю у власність держави) — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. В українському кримінальному праві — різновид додаткового покарання, яке призначається обов'язково чи факультативно за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Не підлягають К. м. за судовим вироком деякі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Від К. м. як міри покарання слід відрізняти конфіскацію об'єктів, які були предметом чи засобом вчинення злочину або адміністративного правопорушення; конфіскацію предметів, які не можуть перебувати в цивільному обігу. КОПІЯ (лат. соріа — багато) — у праві точне відтворення тексту будь-якого документа. В Україні К., засвідчена в установленому законом порядку, має таку саму і юридичну силу, що й оригінал.
КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК - рахунок для обміну розрахунків, що їх виконує одна кредитна устано- І ва за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного кореспондентського договору.
КОРИСТУВАННЯ — закріплена нормами права можливість вилучення корисних властивостей речі для задо- І волення потреб та інтересів власника або інших осіб.
КОРУПЦІЯ (лат. согшрііо — підкуп) — зловживання І службових осіб владою з метою особистої наживи.
КОСМІЧНЕ ПРАВО — сукупність міжнародних принципів і норм, що регулюють правовий режим космічного простору і небесних тіл, права та обов'язки суб'єктів К. п. Джерелами К. п. є ряд міжнародних договорів та конвенцій, зокрема: Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (1972), Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір (1975), Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (1979) та ін. У 1992 р. Указом Президента України створено Національне космічне агентство.
КОШТОРИС доходів і видатків— основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. К. складається з двох частин: загального фонду, який поновлюється за рахунок надходжень із загального фонду відповідного бюджету і розподіляє видатки за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою покладених на неї функцій; спеціального Аонду — надходження зі спеціального фонду бюджету на фінансування видатків спеціального призначення. К. бувають індивідуальні (для кожної бюджетної установи) та зведені (зведення показників індивідуальних К. розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня за функціональною бюджетною класифікацією). К. затверджуються керівниками відповідних вищестоящих установ, але К. центральних виконавчих органів та установ і організацій, які фінансуються за окремими рядками, затверджуються самими керівниками за узгодженням з відповідними фінансовими органами. Зміни до затвердженого К. вносяться лише з дозволу органу, який затверджував К.
КРАДІЖКА — за законодавством України — таємне викрадення чужого майна. Саме таємність викрадення відрізняє К. від інших видів розкрадання {грабіж, розбій тощо). Підвищена відповідальність установлена за К. з проникненням до приміщення, іншого сховища чи житла. До інших кваліфікаційних ознак К. належать: повторність або вчинення за попередньою змовою групою осіб, вчинення К. у великих розмірах або організованою групою.
===== 139 ======
крайня необхідність
КРИМІНАЛІСТИКА
КРАЙНЯ НЕОБХІДНІСТЬ - за законодавством України правомірне (незлочинне) заподіяння шкоди охоро-нюваним законом інтересам з метою усунення небезпеки, яка загрожує особі чи її правам, суспільним інтересам чи інтересам держави. Правомірність завдання шкоди у стані К. н. визначається двома факторами: а) небезпеку, що загрожувала, не можна було усунути іншим способом, ніж вчиненням шкідливого діяння; б) шкода, що заподіяна, менша від тієї, що відвернена. Діяння, скоєні у стані К. н.; хоча формально й містять ознаки злочину, але таким не вважаються і визнаються суспільно корисними.
КРЕДИТ (лат. сгесіішт — позичка, від сгесіо — вірю, довіряю) — позичковий капітал банку у грошовій формі, що надається в тимчасове користування на засадах зво-ротності, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання. К. поділяється на фінансовий, товарний та під цінні папери. К. надається позичальнику після укладення кредитного договору. За цим договором банк-кредитор зобов'язується надати кошти у розмірі й на умовах, визначених у договорі, а позичальник зобов'язується повернути позичені кошти у встановлений строк і сплатити за них відсотки. Кредитний договір є консенсуальним і вважається укладеним з моменту, коли між його сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитором виступає кредитно-фінансова установа, якій законодавством дозволено надавати кошти в К. (здебільшого — банки, в деяких випадках — кредитні спілки, ломбарди тошо). Позичальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Кредитор має право примусово повернути наданий К. зі стягненням підвищеної плати, а позичальник може лише відмовитися від укладення договору. Надання К., як правило, потребує застави. До кредитного договору застосовуються загальні норми зобов'язального права.
КРЕДИТНА КАРТКА — ідентифікаційний засіб, за допомогою якого клієнт банку може отримувати кредит у банку при оплаті товарів або отримувати готівку у вигляді овердрафту за спеціальним картковим рахунком, у межах ліміту, встановленого банком.
КРЕДИТНА СПІЛКА — неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів К. с.
КРЕДИТНІ ГРОШІ — платіжні засоби {банкноти, чеки, векселі), шо виникли на підставі розвитку кредиту і функцій грошей як засобу платежу.
КРЕДИТНІ САНКЦІЇ — заходи примусового впливу, що застосовуються до підприємств, організацій, фізичних осіб, які порушили порядок здійснення господарсько-фінансової діяльності. К. с. спрямовані на здійснення кредитної дисципліни. Вони застосовуються кредитором у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, зокрема неповернення своєчасно позички за кредитним договором, або несплати чи несвоєчасної сплати процентів за користування зазначеною позичкою. Позички видаються кредитними установами, як правило, під забезпечення. У разі неплатоспроможності боржника кредитор має право реалізувати заставу з метою відшкодування з виручених коштів боргу клієнта й витрат на реалізацію. Виручка, що залишилась, повертається клієнтові. Якщо виручена сума виявиться недостатньою, кредитор має право фінансової претензії до позичальника. К. с. можуть передбачати підвищення процентної ставки за кредит, повне або часткове припинення видачі позички, дострокове їх стягнення тощо.
КРЕДИТОР (від лат. сгесіііог — позикодавець) — 1) у цивільному праві — сторона в зобов'язанні, яка має право вимагати від другої сторони-боржника виконання обов'язку здійснити певні дії: виконати роботи, передати майно тощо або утриматися від них. У двосторонніх договорах К. є обидві сторони, і якщо інше не передбачене законом або договором, кожна має право вимагати виконання зобов'язань нарівні з іншою; 2) у банківському кредитуванні К. — сторона кредитної угоди, яка надала іншій стороні (позичальнику) кошти в тимчасове користування.
КРИМІНАЛІСТИКА (лат. сгітіпаїіз — те, що стосується злочину) — юридична наука, що вивчає об'єктивні закономірності утворення доказової інфор-
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
мації у процесі скоєння злочинів та розробляє на основі встановлених закономірностей технічні засоби, тактичні прийоми й методику виявлення, фіксації, збирання, дослідження і використання фактичних даних у розслідуванні злочинів і запобігання їм. Наукові дані К. знаходять застосування у судовому розгляді, діяльності адвоката, митної служби, історичних дослідженнях тощо.
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - різновид юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення особою злочину, що полягає, як правило, в застосуванні до цієї особи кримінального покарання. Притягнення особи до К. в. передбачає порушення кримінальної справи, розслідування злочину, судовий розгляд кримінальної справи, що завершується проголошенням вироку, в якому визначається К. в. винної особи. К. в. може наставати як за закінчений злочин, так і за приготування до злочину, за замах на злочин, за співучасть у злочині.
КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ (лат. сгітіпаІІБ - те, що стосується злочину; від лат. ге§ез1а — списки, перелік) — система обліку злочинців, невпізнаних трупів, безвісно відсутніх людей, викрадених речей, способів скоєння злочинів. Дані К. р. використовуються у розслідуванні як докази, а також у оперативній роботі. Від К. р. слід відрізняти оперативну криміналістичну реєстрацію куль, гільз, відбитків пальців тощо, знайдених на місці нерозкритих злочинів.
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО - 1) галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які визначають злочинність і кримінальну караність тих або інших діянь, які становлять загрозу для системи суспільних відносин (суспільну небезпеку), що склалися в даній соціальній структурі; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти. Основоположними принципами українського К. п. є: законність, гуманізм, рівність громадян перед кримінальним законом, невідворотність покарання, персоніфікована та обгрунтована винуватістю особи відповідальність. Основним джерелом К. п. України є Кримінальний кодекс.
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС - вживається в чотирьох значеннях: 1) діяльність певних органів та осіб;
______________ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО
2} галузь права; 3) правова наука; 4) навчальна дисципліна. К. п. — регламентована законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (з участю державних, громадських організацій, посадових осіб і громадян), змістом якої є порушення розслідування, судовий розгляд кримінальних справ, перегляд і виконання судових рішень.
К. п. складається з 8 стадій: порушення кримінальної справи, досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд, апеляційне провадження, касаційне провадження, виконання вироку, перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. К. п. у широкому аспекті тотожний поняттю кримінального судочинства.
Завдання К. п.: забезпечення захисту прав і свобод осіб, які беруть участь у справі, швидке й повне розкриття злочинів, одержання доказів з метою з'ясування істини і правильного застосування закону, призначення справедливого покарання винним, відвернення незаконного притягнення осіб до кримінальної відповідальності та засудження невинних.
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО, вйправно-трудове право — 1) галузь права України, що становить собою сукупність юридичних норм, які регулюють порядок виконання (відбуття) кримінального покарання. Предметом К.-в. п. України є: засоби виправлення засуджених, захист їхніх прав і законних інтересів, надання їм допомоги в соціальній реабілітації. Згідно з доктриною К.-в. п. головною метою покарання є не тільки кара або відплата за скоєне, а виправлення і перевиховання засуджених. Виконання покарання не має на меті вчинення фізичних страждань або приниження людської гідності. Єдиною підставою для відбуття засудженим покарання є тільки вирок суду, який набрав законної сили; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти.
КРИМШАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО - одна з основних самостійних галузей права в Україні. Сукупність юридичних норм, які визначають завдання, принципи, коло учасників кримінального процесу, їхні права та обов'язки, а також інші положення судочинства.
КРИМІНОЛОГІЯ
Регламентує порядок досудового розслідування, судового розгляду кримінальних справ, перегляду та виконання судових вироків, ухвал і постанов. Юридичною базою кримінально-процесуального законодавства є Конституція України, яка закріплює принципи кримінального процесу. Кримінально-процесуальний кодекс України містить норми К.-п. п., регламентує порядок провадження у кримінальних справах.
КРИМІНОЛОГІЯ (лат. сгітеп — злочин і гр. 1о§оз — слово, вчення) — наука про злочинність, її причини, шляхи та методи її попередження, особу злочинця. К. вивчає злочинність у соціальному контексті як явище суспільного життя, що дає змогу визначити причини суспільно небезпечної (злочинної) поведінки людей та характерні соціально-психологічні риси їх особистості. К. вивчає злочинність в цілому та за певними категоріями злочинів (напр., за суб'єктом — злочинність неповнолітніх, рецидивна злочинність тощо; за об'єктом — майнова, проти особи тощо; за іншими критеріями — організована злочинність тощо). До предмета К. входять, крім того, причини злочинності, тобто сукупність соціальних факторів, процесів та явиш, які зумовлюють існування злочинності в цілому і за категоріями злочинів та впливають на її стан і динаміку; особа злочинця, тобто система соціально-психологічних якостей, рис, настанов та відносин, які, актуалізуючись, визначають суспільно небезпечну поведінку особи.
КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ — передання власником майна (товару) — продавцем у власність покупцеві, який приймає майно (товар) і сплачує за нього певну грошову суму. К.-п. здійснюється на підставі договору. Договір може бути укладений на К.-п. як товару, що наявний у продавця на момент укладення договору, так і товару, що буде створений. Предметом К.-п. можуть бути майнові права, права вимоги. Законодавство встановлює, які угоди К.-п. повинні бути нотаріально засвідчені.
У
Л
ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (лат. іедаїіз — законний) — надання законної сили, перехід до легального стану.
ЛЕГАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - вид офіційного тлумачення нормативно-правових актів, що здійснюється суб'єктами, які не видавали певних норм права, але законом спеціально уповноважені давати їх загальнообов'язкове роз'яснення. Напр., Конституційний Суд України не видає законів України, але уповноважений їх тлумачити.
ЛЖЕСВІДЧЕННЯ — завідомо неправдиве показання на дізнанні, досудовому слідстві або в суді свідком чи потерпілим спотворених фактів або приховування окремих фактів, за що встановлено кримінальну відповідальність. До Л. прирівнюється завідомо неправдивий висновок експерта і завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.
ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, лікарняний листок -
документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність працівника. Може видаватися також працездатним працівникам при наданні відпустки по догляду за хворим, у зв'язку з карантином, для санаторно-курортного лікування. За Л. н. надається відпустка жінкам у зв'язку з вагітністю й пологами. Право на видання Л. н. мають лікарі лікувально-профілактичних установ, а також лікарі науково-дослідних установ і медичних університетів; приймальні відділення лікарень, пункти невідкладної допомоги, травматологічні пункти працівникам у випадках їхньої непрацездатності на терміни згідно з
ЛІЗИНГ
ЛОМБАРД
чинним законодавством. У разі лікування в стаціонарі Л. н. видається на весь термін лікування.
ЛІЗИНГ (англ. 1еа$е — оренда) — здача в оренду на тривалий строк засобів виробництва (транспортних засобів, обладнання, виробничих споруд). Л. є прогресивною формою забезпечення товаровиробників засобами виробництва і дає їм можливість отримати в користування обладнання без значних одночасних грошових витрат. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного, фінансового та зворотного Л.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав