Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ІМ'Я ГРОМАДЯНИНА

Читайте также:
  1. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
  2. Державна реєстрація зміни імені фізичної особи - громадянина України
  3. Загальна характеристика основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, гарантії їх дотримання
  4. І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
  5. Основні права й відповідальність громадянина
  6. Розділ II ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

НДОСАЦІЯ


 


І. морських державних торговельних суден; у фінансовому праві: податковий І.; у конституційному праві: І. прези­дентський, І. парламентський (депутатський), І. судовий. Див. Депутатська недоторканність.

ІМ'Я ГРОМАДЯНИНА - відповідно до ЦПК України громадянин здобуває і здійснює права та обов'язки в суспільстві під власним іменем, до якого входять прізви­ще, ім'я та по батькові. Громадянин має право змінити власне ім'я згідно з чинним законодавством. Зміна імені не є умовою припинення або порушення його прав та обов'язків, здобутих під попереднім іменем. Ім'я, надане громадянинові під час народження, а також зміна імені реєструються відповідним актом громадянського стану.

ІНВАЛІДНІСТЬ (лат. іпуаіісшз — слабкий, безсилий) — постійна або тривала втрата працездатності, яка виникла внаслідок захворювання, поранення, анатомічного де­фекту. При І. надається пенсія або інші пільги, передба­чені законодавством.

В юриспруденції розрізняють такі причини І.: загальне за­хворювання (І. не пов'язана з трудовою діяльністю); про­фесійне захворювання; трудове каліцтво; ураження, кон­тузія, набуті під час виконання військових обов'язків, або захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті; каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням військового обов'язку, або за­хворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті. І. визначається за проявами захворювання, які перешко­джають виконанню професійної роботи і набули сталого характеру. Групи І. встановлюють медико-соціальні екс­пертні комісії (МСЕК). Налічується три групи І.: І — особа потребує постійного стороннього догляду, до­помоги або нагляду; II — особа непрацездатна, проте не потребує постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду; III — працездатність особи значно знижена. МСЕК приймає рішення про групу І. особи після вста­новлення її причин, від чого залежить розмір пенсії та надання певних пільг.

ІНВЕСТИЦІЯ (лат. іпує$ііо — одягаю, наділяю) — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вклада­ються в об'єкти підприємницької та інших видів діяль­ності з метою отримання прибутку або досягнення


соціального ефекту. До об'єктів І. належать: кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, майнові права, пра­ва на інтелектуальні цінності тощо. І. у відтворення ос­новних фондів і на приріст матеріально-виробничих за­пасів здійснюється у формі капітальних вкладень.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ПОКАРАННЯ - у кримінально­му праві — призначення покарання в межах установлених законом санкцій, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи вин­ного та обставин справи, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. При І. п. суд враховує характер і тяжкість вчиненого хіочину, спосіб, стадію, суб'єктивний склад його вчинення, форму та вид вини, особу винного, його роль у скоєнні злочину.

ІНДИВІДУАЛЬНО ВИЗНАЧЕНА РІЧ - річ, яка відрізняється притаманними лише їй властивостями й ха­рактеристиками, що дають змогу вирізнити її з загальної маси інших однорідних речей (напр., оригінал картини, книга з автографом). Це унікальні речі, які існують в од­ному примірнику, вони є незамінними. Саме тому у ви­падках, коли предметом зобов'язання є І. в. р. і виконан­ня його стало неможливим, таке зобов'язання за законом припиняється.

ІНДОСАМЕНТ (нім. Іпдоззатепї, фр. епсюз$етепг, від лат. іп — на і сюгзит — спина) — передатний напис влас­ника на звороті векселя або чека, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи. І. виконує пере­датну, забезпечувальну й легітимаційну функцію; за його допомогою переходять права за векселем від однієї особи до іншої, перетворює індосанта в індосата (боржника) за векселем, який відповідає перед векселедержателем за ак­цепт векселя і платіж. І. дає змогу встановити законного держателя векселя.

ІНДОСАНТюридична особа, на користь якої пере­водяться вексель, чек за передатним написом. Володіє векселем у зв'язку з індосаментом.

ІНДОСАТюридична особа, якій за індосаментом пе­редані всі права за векселем.

ІНДОСАЦІЯ — переказ векселя індосантом індосату шляхом передатного напису на звороті векселя.

123 =5=


ІНКАСО


ІСТОРИКО- ПОЛІТЙЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ


 


ІНКАСО (від італ. іпсаззо — виручка, виторг) — банківська операція, за допомогою якої банк за доручен­ням свого клієнта одержує належні йому кошти за різни­ми документами від імені й за рахунок клієнта і зарахо­вує їх на рахунок отримувача коштів.

ІНОЗЕМНІ ГРОМАДЯНИ - особи, які перебувають на території однієї держави, а мають громадянство іншої держави. Правила в'їзду і виїзду, правове становище І. г. під час перебування на території даної держави визна­чається законодавством цієї держави та укладеними нею міжнародними договорами з країнами, громадянство яких ці І. г. мають.

ІНСТРУКЦІЯ (лат. іпзігисііо — введення, настанова) — 1) підзаконний нормативний акт, що видається міністер­ствами, керівниками інших центральних та місцевих ор­ганів державного управління в межах їхньої компетенції на основі і для виконання законів, указів, постанов і роз­поряджень уряду та актів вищестоящих органів державно­го управління; 2) зведення правил, які регламентують ви­робничо-технічну діяльність.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ - це виключні пра­ва на результати людської розумової діяльності. Поняття І. в. було введене Конвенцією про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р. Інститут права І. в. традиційно поділяється на авторське право (твори літератури, мистецтва, науки) і право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові наймену­вання, зазначення походження товарів, ноу-хау). Основ­ними нормативними актами, що регулюють відносини права І. в., є Закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і по­слуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на зазначення походження товарів» та ін.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (ТЛУМАЧЕННЯ) ЗАКОНУ (лат. іпіегргеїаііо, від іпіегргеіог — роз'яснюю, перекладаю) — діяльність державних органів, різних організацій, окре­мих громадян щодо з'ясування і роз'яснення дійсного змісту загальнообов'язкової волі законодавця, вираженої


в нормах права. Мета І. з. — правильне застосування при­писів, що містяться в нормах права, в конкретних життєвих випадках. За юридичною силою тлумачення за­кону буває офіційне та неофіційне. Офіційне поділяється на автентичне, нормативне, казуальне; неофіційне — на доктринальне, професійне, поточне. За обсягом І. з. може бути буквальна, обмежувальна, по­ширювальна; за прийомами — граматична, логічна, сис­тематична, історична.

ІНФЛЯЦІЯ (лат. іггПаїіо — роздмухування, розбухан­ня, від іпЯіо — вдуваю) — надмірне збільшення маси па­перових грошей, що перебувають в обігу, порівняно з ма­сою реально пропонованого товару й послуг, ціни на які зростають через падіння купівельної спроможності гро­шей.

ІПОТЕКА — вид застави нерухомого майна (землі, будівель) з метою отримання іпотечного кредиту.

ІСТОРИКО-ПОЛІТЙЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - дослід­ження соціального значення правової норми, її мети, намірів законодавця, суспільно-політичної обстановки, що певною мірою зумовила її прийняття.

-ф-

:


КАРНИЙ РОЗШУК


к

 

КАБАЛЬНА УГОДА — правочин, здійснений під впли­вом обману, насильства, погрози, зловмисної згоди пред­ставника однієї сторони з другою, а також правочин, який особа вимушена була вчинити через тяжкі обстави­ни на вкрай невигідних для себе умовах, чим скористала­ся друга сторона. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом потерпілого. У таких випадках потерпілому повертається другою стороною все одержане за правочином, а в разі неможливості повернути одержа­не в натурі відшкодовується його вартість.

КАЗНАЧЕЙСТВО (Державне казначейство України)

(від тюрк, казна) — спеціальний підрозділ Міністерства фінансів України, який забезпечує повне і своєчасне ви­конання Державного бюджету України, фінансує його видатки, управляє державним боргом, розподіляє між різними ланками бюджетів відрахування від загальнодер­жавних податків та зборів, контролює надходження й'ви-трачання коштів державних позабюджетних фондів.

КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ - боргові цінні па­пери на пред'явника, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються тільки на доб­ровільних засадах серед фізичних і юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового дохо­ду, відповідно до умов їх випуску.

КАЗУАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ (лат. сазиаііз, від сжшз -випадок) — офіційне роз'яснення змісту норми права, яке дається судовим або іншим компетентним органом у


зв'язку і з приводу розгляду конкретної справи і формаль­но є обов'язковим лише у її розгляді.

КАЗУС (лат. сашз — випадок) — подія, що настає по­за вольовими діями суб'єкта і тому не може бути перед­баченою за певних умов. К. є також випадкова дія особи, що має зовнішні ознаки проступку (злочину), але позбав­лена елемента вини і тому не тягне юридичної відпо­відальності. Від К. слід відрізняти поняття непереборної сили.

КАЛІЦТВО — втрата особою працездатності внаслідок нещасного випадку, протиправних дій або інших причин. Розрізняють К. трудове і не пов'язане з роботою, від чо­го залежать вид і розміри подальшої допомоги, призна­чення пенсії тощо.

КАЛІЦТВО ТРУДОВЕ - у трудовому праві України -ушкодження здоров'я працівника в результаті нещасного випадку, що стався: а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі й під час відрядження), а також під час дій в інтересах підприємства, організації, установи навіть без розпорядження адміністрації; б) на шляху до роботи чи звідти; в) на території закладу, організації або в іншому місці впродовж робочого часу (враховуючи й перерви); під час підготовки до роботи; г) біля закладу, установи, підприємства або іншого місця роботи впродовж робочо­го дня (разом із перервою), якщо перебування там не су­перечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; д) під час виконання державних або громадських обов'язків; є) при виконанні обов'язків громадянина під час рятування людей або в момент захисту особи чи правопорядку.

За фактом К. т. складається акт за встановленою формою після попереднього розслідування, від результатів якого залежать вид і розміри подальшої допомоги, призначен­ня пенсії тощо.

КАРНИЙ РОЗШУК - 1) комплекс опсративно-роз-шукових та інших передбачених законодавством заходів з метою виявлення злочинів та осіб, що їх скоїли, а також виявлення осіб, які переховуються від слідства й суду; 2) система органів МВС України, на які покладено вико­нання наведених завдань. Служба К. р. складається з


КАСАЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ


КВАЛІФІКАЦІЯ


 


Головного управління К. р. МВС України та управлінь, І відділів, відділень К. р. в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у місті. Структурні підрозділи служби К. р. підпорядковуються на місцях керівникам відповідних органів МВС.

КАСАЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ - в цивільно-процесуаль­ному, господарському та кримінально-процесуальному праві України третя судова інстанція — це суд, що розгля­дає справу за касаційною скаргою або касаційним подан­ням прокурора на рішення, вироки, ухвали суду першої інстанції і постанови судді, що набрали законної сили. І К. і. — суд, безпосередньо вищестоящий стосовно суду, який постановив рішення, вирок. В Україні такими суда­ми, які розглядають справи в К. і., є: Верховний Суд Ук­раїни, Касаційний суд України. Не підлягають касаційно- | му оскарженню рішення, вироки, ухвали Верховного Суду України.

КАСАЦІЙНА СКАРГА — подається учасниками про­цесу до касаційної інстанції на вирок або судове рішення, яке набрало законної сили. К. с. на вирок подається за­судженим, його захисником і законним представником, ви­правданим, потерпілим, його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем та їхніми представника- І ми в частині цивільного позову в місячний строк з момен­ту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою — протягом того ж строку з моменту вручен­ня йому копії вироку. К. с. на судове рішення мають пра­во подати протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення сторони, їхні представники та інші особи, які брали участь у справі. Якщо строк оскар­ження пропущено з поважних причин, суд має право відновити його.

КАСАЦІЙНЕ ПОДАННЯ - акт прокурорського реа­гування на незаконні чи необгрунтовані: а) вироки, ухва­ли і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, та б) вироки і постанови апе­ляційного суду, постановлені ними в апеляційному по­рядку. К. п. на судові рішення, зазначені в п. а), має пра­во подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. К. п. на судові

===== 128 =—


рішення, зазначені в п. б), має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апе­ляційної інстанції, а також Генеральний прокурор Ук­раїни та його заступники, прокурор Автономної Рес­публіки Крим, прокурор області, міст Києва та Севасто­поля, прирівняні до них прокурори та їх заступники в ме­жах їхніх повноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанцій.

КАСАЦІЯ (лат. саззагіо — скасування, знищення, від саз$о — розбиваю, руйную) — 1) оскарження до вищесто­ящого суду судових рішень, вироків, що набрати законної сили (прокурор вносить подання); 2) перевірка вищестоя­щим судом законності та обгрунтованості вироків і рішень суду, що набрати законної сили (за матеріалами, що зна­ходяться в справах і додатково наданими); 3) перегляд, скасування судового рішення нижчої інстанції вищестоя­щою інстанцією з причин порушення нижчою інстанцією законів і недотримання нею норм судочинства.

КАТУВАННЯ — у кримінальному праві України умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, му­чення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.

КАФ (англ. созі апсі ГгеідТ — вартість і фрахт) — торго­вельний термін, який застосовується у міжнародній прак­тиці. За правочином КАФ продавець зобов'язаний укла­сти договір перевезення, тобто він повинен забезпечити перевезення вантажу морським шляхом і доставити його на борт судна. Обов'язок страхування вантажу під час пе­ревезення морським шляхом після доставки його на борт судна лежить на покупцеві, але продавець зобов'язаний повідомити всі необхідні дані для страхування, інакше ризик загибелі вантажу під час перевезення лежить на продавцеві. У французькому перекладі операція КАФ ототожнюється з операцією СІФ, коли головною дією продавця є не стільки доставка вантажу, оплата фрахту і його страхування, скільки доставка документів, якими користується покупець.

КВАЛІФІКАЦІЯ (лат. яиаііз — який, якої якості і Гасіо — роблю) — в трудовому праві розглядається

5 5-558 ==== 1 29 55===


КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ


КОЛІЗІЙНА НОРМА


 


К. праці і К. окремих працівників. К. праці — це ха­рактеристика певного виду праці залежно від її склад­ності, точності, відповідальності тощо. К. праці має зна­чення для визначення розрядів, тарифних виплат і поса­дових зарплат. К. працівника— це ступінь і вид про­фесійної освіти, що необхідні для виконання конкретної роботи. Визначається адміністрацією за згодою з профко­мом у формі присвоєння працівникові розряду чи кате­горії на основі тарифно-кваліфікаційного довідника.

КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ — кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, встановлення точ­ної відповідності між фактичними обставинами й зафіксованими в кримінальному законі ознаками складу злочину. К. з. є результатом діяльності органу дізнання, органу досудового слідства й суду, на основі якого прий­мається ряд найважливіших кримінально-процесуальних рішень (про обрання запобіжного заходу, про винність, про визначення покарання тощо). К. з. виражається в точ­ному посиланні на норму кримінального закону із зазна­ченням частини, статті і в необхідному разі редакції.

КВОРУМ (лат. яиоштп, букв. — з яких) — найменша кількість членів зібрання, за якої воно вважається закон­ним і може приймати правомочні рішення. Визначається або кількістю, або відсотковим відношенням до загально­го числа членів. При розв'язанні особливо важливих пи­тань звичайний К. може бути збільшений.

КЛІРИНГ (англ. сіеагіщ») — система безготівкових розрахунків за товари, надані послуги, цінні папери шля­хом заліку взаємних вимог. У платіжній практиці засто­совується внутрішній — міжбанківський К. та міжнарод­ний — валютний К. Міжбанківський К. — це си­стема безготівкових розрахунків між банками, побудова­на на заліку взаємних грошових вимог юридичних осіб однієї країни. Валютний К. — система безготівкових міжнародних розрахунків, яка застосовується країнами у зовнішній торгівлі.

КЛОПОТАННЯ — 1) офіційне прохання або подання, адресоване державним органам чи вищестоящій гро­мадській організації; 2) офіційне прохання про здійснення процесуальних дій чи прийняття рішень, звернене до ор-


ганів дізнання, слідчого, прокурора чи суду. В цивільному процесі право на заяву К. мають позивач, відповідач, треті особи та інші учасники процесу, їхні представники, про­курор, уповноважений органів державного управління, організацій, профспілок, інших громадських організацій, громадяни, що звернулися до суду з метою захисту прав інших осіб; у кримінальному процесіпідозрюваний, обви­нувачений, їхні законні представники, захисник, по­терпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, прокурор.

КОДЕКС — (від лат. сосіех — навоскована дошечха для письма, книга) — систематизований законодавчий акт, у якому містяться норми певної галузі права (напр., Цивільний К., Кримінальний К.). Правові норми в К. ви­кладаються в порядку, який відображає систему даної га­лузі права.

КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ — принцип управління, за яким керівництво здійснюється групою уповноважених осіб (колегією), кожна з яких несе персональну відповідальність за певну сферу діяльності.

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР - локальний акт, що ре­гулює трудові, виробничі й соціально-побутові відносини і укладається між колективом найманих працівників і власником або уповноваженим ним органом. Ініціатором з розробки, укладання і зміни К. д. може бути будь-яка із сторін. В К. д. фіксуються взаємні зобов'язання робото­давця і працівників з таких питань: форма, система і розмір оплати праці, грошові винагороди, допомога, ком­пенсація, доплата; механізм регулювання оплати праці, виходячи з росту цін, інфляції; зайнятість, охорона праці, у т. ч. жінок і підлітків; медичне й соціальне страхуван­ня, дотримання інтересів працівників у разі приватизації підприємства; екологічна безпека та охорона здоров'я працівників па виробництві; пільги працівникам, які поєднують з роботою навчання та іп.

КОЛІЗІЙНА НОРМА — норма, що встановлює, право якої держави має застосовуватись до правовідносин міжна­родного характеру, а саме: якщо їх учасником є іноземний громадянин або іноземна юридична особа; якщо їх об'єктом є річ, що знаходиться за кордоном; якщо юридичні фак-


колізійне право


КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА


 


ти, з якими пов'язані виникнення, зміна або припинен­ня правовідносин, мали місце за кордоном. Одним із ефективних засобів застосування К. н. є договори України з іноземними державами про правову допомогу.

КОЛІЗІЙНЕ ПРАВО — сукупність норм, шо вирішу­ють колізії між законами різних держав. К. п. є складо­вою міжнародного приватного права.

КОЛІЗІЯ ЗАКОНІВ (лат. соїіізіо, від соїіісіо - стика­юсь) — розбіжність між змістом (зіткнення) двох або більше формально чинних нормативних актів., які прий­нято з одного й того самого питання. Якщо є розбіжності між актами, прийнятими одним і тим самим правотвор-чим органом, застосовується акт, прийнятий пізніше (мається на увазі, що наступні акти повинні скасовувати застарілі акти з цього ж питання). У разі розходження між загальним і спеціальним актами застосовується спеціаль­ний. Якщо розходяться акти, прийняті різними органами, то застосовується прийнятий вищим органом. Нарешті, якщо не можна скористатись жодним із зазначених пра­вил, слід ініціювати прийняття відповідним органом но­вої норми, яка б усунула К. з.

КОМАНДЙТНЕ ТОВАРИСТВО (фр. соттапсіііе -товариство на вірі) — це товариство, в якому разом з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язання­ми товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

К. т. створюється і діє на підставі засновницького дого­вору, зміст якого має бути визначений законодавством, підписаний усіма повними учасниками. Особа може бути повним учасником тільки одного К. т. Учасник повного товариства не може бути повним учасником К. т. Сукуп­ний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна К. т., зазначеного у засновницькому договорі. Вкладники зобов'язані внести вклад до складеного капіталу.

Вкладник К. т. має право: одержувати частину прибутку товариства, відповідну його вкладові; діяти від імені К. т.


тільки за його довіреністю; вимагати першочергового по­вернення вкладу в разі ліквідації товариства; ознайомлю­ватися з балансами К. т.; після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у поряд­ку, передбаченому засновницьким договором; передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства. К. т. ліквідується при вибутті усіх вкладників. Однак повні вкладники можуть перетворити К. т. у повне товариство замість ліквідації.

КОМЕРЦІЙНИЙ АКТ — документ, який при переве­зенні вантажів усіма видами транспорту може служити підставою для відповідальності транспортних органів ван­тажовідправників і вантажоодержувачів та пасажирів. К. а. складається в місці відправлення вантажу, в місці його призначення або під час перевезення для посвідчен­ня невідповідності документів на вантаж самому вантажу (вантаж без документів, невідповідність ваги або кількості місць тощо). Правила перевезень на кожному виді транспорту передбачають різний порядок складання К. а. Цей документ обов'язково додається до претензії або позову про недостачу, пошкодження вантажу, багажу. Відмова у складанні К. а. може бути оскаржена, а до пре-тензі''' або позову повинні додатися докази оскарження відмови у складанні К. а.

КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ - кредит, шо надається у товарній формі, визначає відносини з приводу перероз­поділу матеріальних фондів і характеризує угоду між суб'єктами господарської діяльності. Об'єктом К. к. вис­тупають реалізовані товари, виконані роботи, надані по­слуги, щодо яких продавцем надається відстрочка плате­жу. К. к. оформляється векселем.

КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА - експертне досліджен­ня, здійснюване кількома спеціалістами для проведення повторних або особливо складних експертиз. Кожен з ек­спертів має однакові процесуальні права і несе персональ­ну відповідальність за обгрунтованість висновків. Якщо для вирішення поставлених питань потрібні знання з різних галузей науки-чи техніки, мистецтвознавства чи ремесла, призначається комплексна експертиза, яка може бути одночасно комісійною. Якщо в такому разі експерт


КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ


КОНВЕНЦІЯ


 


володіє знаннями у кількох галузях, то комплексна екс­пертиза може здійснюватись одноособово, напр. медико-психологічне дослідження.

КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ - здійснення торговельни­ми організаціями продажу товарів за дорученням і за ра­хунок комітента за певну винагороду (комісійні).

КОМІСІОНЕР (фр. сотті58іоппаіге, від лат. сотті-88Іо — доручення) — посередник у правочинах — фізич­на або юридична особа, яка від свого імені за певну вина­городу здійснює правочин на користь і за рахунок комітента.

КОМІСІЯ (лат. соттіззіо — доручення) — 1) група уповноважених осіб для виконання певного завдання (напр. виборча), а також спеціалізований орган (напр., у міжнародних організаціях); 2) здійснення правочинів особою {комісіонером) від свого імені, але за рахунок дру­гої особи (комітента); платіж за здійснення такого правочину.

КОМІТЕНТ (лат. соттіиепх — доручитель) — сторо­на в договорі комісії, яка дає доручення іншій стороні (комісіонеру) вчинити одну або кілька угод від її імені, але за свій рахунок.

КОМІТЕТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ - пос­тійні допоміжні органи, створювані Верховною Радою Ук­раїни. К. В. Р. У. здійснюють законопроекту роботу, го­тують і попередньо розглядають питання, що належать до повноважень Верховної Ради. Порядок організації діяль­ності К. В. Р. У. визначається Законом "Про комітети Верховної Ради України'1 (в ред. 1998 р.) та Регламентом Верховної Ради України, що має силу закону.

КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ - в трудовому праві -суми для відшкодування працівникам додаткових витрат, пов'язаних з виконанням трудових зобов'язань (напр., під час відряджень — виплата добових) або в разі переведен­ня на роботу в іншу місцевість (напр., одноразова допомога).

КОМПЕНСАЦІЯ (лат. сотрешаїіо — винагорода) — 1) відшкодування за будь-що; 2) спосіб припинення зобов'язань взаємним зарахуванням зустрічних вимог


кредитора і боржника у цивільному праві; 3) за законодав­ством про працю — виплати працівникам у визначених законом випадках.

КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. сотреіепііа — узгодженість, поєднання) — сукупність предметів відання, завдань, по­вноважень, прав та обов'язків посадової особи або держав­ного чи громадського органу, що визначаються Консти­туцією. К. залежить від завдань, які покладені на посадо­ву особу або державний чи громадський орган, виду ор­гану в механізмі держави, а також від взаємовідносин з іншими органами.

КОМПЕТЕНЦІЯ СУДОВА - встановлені законом по­вноваження суду з розгляду справ. В Україні компетенція судових органів встановлюється Конституцією України, КПК, ЦПК, ГПК та іншими законами. Місцеві суди діють лише як суди першої інстанції. Вони розглядають усі підвідомчі суду цивільні справи, більшість криміналь­них справ. Апеляційні суди розглядають як перша інстанція: цивільні і кримінальні справи, віднесені зако­ном до їх відання; справи за скаргами і поданнями на рішення, вироки місцевих судів, які не набрали законної сили, — в апеляційному порядку й за нововиявленими обставинами. Верховний Суд України як перша інстанція розглядає: цивільні справи виняткового значення; є ка­саційною інстанцією для апеляційних та прирівняних до них судів, розглядає справи за винятковими обставинами.

КОМПЛЕКТНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ - сукупність дета­лей та вузлів, що становлять закінчений виріб. К. п. виз­начається стандартами, технічними умовами, прейску­рантами або договором. Постачальник зобов'язаний пере­дати продукцію в деталях і вузлах згідно з договором. По­рушення вимог щодо К. п. тягне за собою сплату штра­фу постачальником, що не звільняє його від доукомплек­тування продукції.

КОНВЕНЦІЯ (від лат. сопуспііо — договір) — міжна­родний багатосторонній договір зі спеціального питання (напр., консульська К., патентна К., митна К.). Най­частіше К. підписуються під час укладання угод еко­номічного, юридичного та гуманітарного характеру.


КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ


КОНТРАКТАЦІЯ


 


КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВНИХ СВОБОД — багатостороння регіональна міжнародна угода, яка визначає основні громадянські права людини і встановлює судовий механізм їх захисту. Чинна для громадян і мешканців країн-членів Ради Євро­пи, в тому числі України. Конвенція відкрита для підпи­сання у 1950 р. Набрала чинності в 1953 р. Україна ра­тифікувала Конвенцію 17 липня 1997 р.

КОНКЛЮДЕНТШ ДІЇ (лат. сопсіиао - роблю висно­вок) — у цивільному праві ті особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір. До К. д. належить використання автоматів, прид­бання через касира розфасованих товарів тощо. У деяких прямо передбачених законом випадках мовчання особи породжує юридичні наслідки.

КОНОСАМЕНТ (фр. соппаі55етеігі — розписка) — розписка, яка видається капітаном судна ванта­жовідправникові й засвідчує прийняття вантажу до пере­везення; попередня розписка про одержання товарів на­зивається рецеписою..

КОНСЕНСУС (лат. сопзепвш — згода, спільна думка) — прийняття рішення чи тексту договору на міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на основі згоди учасників без проведення голосування, якщо проти не виступає жоден учасник форуму. Термін К. вжи­вається в загальному значенні, а також як термін політич­ний чи юридичний.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО - провідна галузь систе­ми права держави. Норми К. п. регулюють основні прин­ципи соціально-економічного, політичного й тери­торіального устрою держави, порядку її відносин з інсти­тутами громадянського суспільства, змісту і здійснення основних прав і свобод людини, визначають систему ор­ганів державної влади. Основні джерела К. п. в Україні — Конституція України, закони та інші нормативні акти, що регулюють державно-правові відносини. Норми К. п. (його ще називають державним) є основоположними для всіх інших галузей права.


КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Основний Закон країни, який закріплює основи суспільного ладу, права та обов'язки громадян, державний устрій, виборчу систему та основні засади організації й діяльності державних органів і місцевого самоврядування України. Чинна К. У. прий­нята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.

КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО - сукупність принципів і норм, які регулюють правове становище консульських ус­танов, а також порядок призначення, функції, привілеї та імунітети консульських посадових осіб. Міжнародний до­говір, міжнародно-правовий звичай і законодавства дер­жав є джерелами К. п. У 1963 р. на конференції ООН у Відні було прийнято Конвенцію про консульські відноси­ни. Функції консульських установ України деталізовані Консульським статутом України, що затверджений Ука­зом Президента України від 2 квітня 1994 р.

КОНТРАБАНДА (італ. сопігаЬапдо, від сопіга — проти і оапао — урядовий указ) — за законодавством України — переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного кон­тролю, вчинене у великих розмірах (тисяча і більше нео­податкованих мінімумів доходів громадян), а також неза­конне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мис­ливської зброї та бойових припасів до неї), а так само пе­реправляння важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезен­ня за межі України.

КОНТРАГЕНТ (лат. сопігааеш — той, що домо­вляється) — кожна з сторін у договорі стосовно одна одної.

КОНТРАКТАЦІЯ (лат. сопігасі — договір) — укладен­ня контракту {договору) між виробником сільськогоспо­дарської продукції та заготівельником, який закуповує та­ку продукцію для перероблення і продажу. Якщо інше не передбачається договором, заготівельник приймає сільськогосподарську продукцію у виробника за місцем її знаходження і забезпечує її вивіз. У разі прийняття сільськогосподарської продукції за місцем перебування заготівельника останній не має права відмовитись від прийняття якісної і своєчасно доставленої виробником


КОНТРАФАКЦІЯ


КРАДІЖКА


 


сільськогосподарської продукції. У договорі К. може бу­ти обумовлено про передання відходів сільськогоспо­дарської продукції заготівельником її виробникові. Ви­робник зобов'язаний поставити заготівельнику сільсько­господарську продукцію в асортименті і кількості, обу­мовлених в контракті, і несе відповідальність за неналеж­не виконання зобов'язання.

КОНТРАФАКЦІЯ (лат. сопігаїасііо — підробка) — 1) порушення авторського права шляхом відтворення й поширення чужого твору; 2) неправомірне відтворення (імітація) й використання об'єкта, що належить іншій особі, для одержання прибутку.

КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА (лат. сопп$каііо, від сопнзсо -вилучаю у власність держави) — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. В українському кримінально­му праві — різновид додаткового покарання, яке призна­чається обов'язково чи факультативно за тяжкі та особ­ливо тяжкі корисливі злочини. Не підлягають К. м. за су­довим вироком деякі види майна та предмети, що нале­жать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудже­ного та осіб, які перебувають на його утриманні. Від К. м. як міри покарання слід відрізняти конфіскацію об'єктів, які були предметом чи засобом вчинення злочи­ну або адміністративного правопорушення; конфіскацію предметів, які не можуть перебувати в цивільному обігу. КОПІЯ (лат. соріа — багато) — у праві точне відтво­рення тексту будь-якого документа. В Україні К., засвід­чена в установленому законом порядку, має таку саму і юридичну силу, що й оригінал.

КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК - рахунок для обміну розрахунків, що їх виконує одна кредитна устано- І ва за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

КОРИСТУВАННЯ — закріплена нормами права мож­ливість вилучення корисних властивостей речі для задо- І волення потреб та інтересів власника або інших осіб.

КОРУПЦІЯ (лат. согшрііо — підкуп) — зловживання І службових осіб владою з метою особистої наживи.


КОСМІЧНЕ ПРАВО — сукупність міжнародних прин­ципів і норм, що регулюють правовий режим космічного простору і небесних тіл, права та обов'язки суб'єктів К. п. Джерелами К. п. є ряд міжнародних договорів та кон­венцій, зокрема: Конвенція про міжнародну відпо­відальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (1972), Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запуска­ються в космічний простір (1975), Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (1979) та ін. У 1992 р. Указом Президента України створено Національ­не космічне агентство.

КОШТОРИС доходів і видатків— основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, ви­користання і поквартальний розподіл коштів установи. К. складається з двох частин: загального фонду, який поновлюється за рахунок надходжень із загального фон­ду відповідного бюджету і розподіляє видатки за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою покладених на неї функцій; спеціального Аонду — надходження зі спеціального фонду бюджету на фінансування видатків спеціального призначення. К. бувають індивідуальні (для кожної бюджетної устано­ви) та зведені (зведення показників індивідуальних К. розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня за функціональною бюджетною класифікацією). К. затверд­жуються керівниками відповідних вищестоящих установ, але К. центральних виконавчих органів та установ і ор­ганізацій, які фінансуються за окремими рядками, за­тверджуються самими керівниками за узгодженням з відповідними фінансовими органами. Зміни до затверд­женого К. вносяться лише з дозволу органу, який затвер­джував К.

КРАДІЖКА — за законодавством України — таємне викрадення чужого майна. Саме таємність викрадення відрізняє К. від інших видів розкрадання {грабіж, розбій тощо). Підвищена відповідальність установлена за К. з проникненням до приміщення, іншого сховища чи жит­ла. До інших кваліфікаційних ознак К. належать: по­вторність або вчинення за попередньою змовою групою осіб, вчинення К. у великих розмірах або організованою групою.

===== 139 ======


крайня необхідність


КРИМІНАЛІСТИКА


 


КРАЙНЯ НЕОБХІДНІСТЬ - за законодавством Ук­раїни правомірне (незлочинне) заподіяння шкоди охоро-нюваним законом інтересам з метою усунення небезпеки, яка загрожує особі чи її правам, суспільним інтересам чи інтересам держави. Правомірність завдання шкоди у стані К. н. визначається двома факторами: а) небезпеку, що за­грожувала, не можна було усунути іншим способом, ніж вчиненням шкідливого діяння; б) шкода, що заподіяна, менша від тієї, що відвернена. Діяння, скоєні у стані К. н.; хоча формально й містять ознаки злочину, але та­ким не вважаються і визнаються суспільно корисними.

КРЕДИТ (лат. сгесіішт — позичка, від сгесіо — вірю, довіряю) — позичковий капітал банку у грошовій формі, що надається в тимчасове користування на засадах зво-ротності, строковості, платності, забезпеченості та цільо­вого характеру використання. К. поділяється на фінансо­вий, товарний та під цінні папери. К. надається позичаль­нику після укладення кредитного договору. За цим дого­вором банк-кредитор зобов'язується надати кошти у розмірі й на умовах, визначених у договорі, а позичаль­ник зобов'язується повернути позичені кошти у встанов­лений строк і сплатити за них відсотки. Кредитний до­говір є консенсуальним і вважається укладеним з момен­ту, коли між його сторонами досягнуто згоди з усіх істот­них умов. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитором виступає кредитно-фінансова устано­ва, якій законодавством дозволено надавати кошти в К. (здебільшого — банки, в деяких випадках — кредитні спілки, ломбарди тошо). Позичальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Кредитор має право приму­сово повернути наданий К. зі стягненням підвищеної плати, а позичальник може лише відмовитися від укла­дення договору. Надання К., як правило, потребує заста­ви. До кредитного договору застосовуються загальні нор­ми зобов'язального права.

КРЕДИТНА КАРТКА — ідентифікаційний засіб, за до­помогою якого клієнт банку може отримувати кредит у банку при оплаті товарів або отримувати готівку у вигляді овердрафту за спеціальним картковим рахунком, у межах ліміту, встановленого банком.


КРЕДИТНА СПІЛКА — неприбуткова організація, за­снована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредиту­ванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єдна­них грошових внесків членів К. с.

КРЕДИТНІ ГРОШІ — платіжні засоби {банкноти, че­ки, векселі), шо виникли на підставі розвитку кредиту і функцій грошей як засобу платежу.

КРЕДИТНІ САНКЦІЇ — заходи примусового впливу, що застосовуються до підприємств, організацій, фізичних осіб, які порушили порядок здійснення господарсько-фінансової діяльності. К. с. спрямовані на здійснення кредитної дисципліни. Вони застосовуються кредитором у разі невиконання або неналежного виконання зо­бов'язання боржником, зокрема неповернення своєчасно позички за кредитним договором, або несплати чи не­своєчасної сплати процентів за користування зазначеною позичкою. Позички видаються кредитними установами, як правило, під забезпечення. У разі неплатоспромож­ності боржника кредитор має право реалізувати заставу з метою відшкодування з виручених коштів боргу клієнта й витрат на реалізацію. Виручка, що залишилась, повер­тається клієнтові. Якщо виручена сума виявиться недо­статньою, кредитор має право фінансової претензії до по­зичальника. К. с. можуть передбачати підвищення про­центної ставки за кредит, повне або часткове припинен­ня видачі позички, дострокове їх стягнення тощо.

КРЕДИТОР (від лат. сгесіііог — позикодавець) — 1) у цивільному праві — сторона в зобов'язанні, яка має право вимагати від другої сторони-боржника виконання обов'язку здійснити певні дії: виконати роботи, передати майно тощо або утриматися від них. У двосторонніх дого­ворах К. є обидві сторони, і якщо інше не передбачене за­коном або договором, кожна має право вимагати виконан­ня зобов'язань нарівні з іншою; 2) у банківському креди­туванні К. — сторона кредитної угоди, яка надала іншій стороні (позичальнику) кошти в тимчасове користування.

КРИМІНАЛІСТИКА (лат. сгітіпаїіз — те, що сто­сується злочину) — юридична наука, що вивчає об'єктивні закономірності утворення доказової інфор-


КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

мації у процесі скоєння злочинів та розробляє на основі встановлених закономірностей технічні засоби, тактичні прийоми й методику виявлення, фіксації, збирання, дослідження і використання фактичних даних у розсліду­ванні злочинів і запобігання їм. Наукові дані К. знаходять застосування у судовому розгляді, діяльності адвоката, митної служби, історичних дослідженнях тощо.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - різновид юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення особою злочину, що полягає, як правило, в застосуванні до цієї особи кримінального покарання. Притягнення особи до К. в. передбачає порушення кримінальної спра­ви, розслідування злочину, судовий розгляд кримінальної справи, що завершується проголошенням вироку, в якому визначається К. в. винної особи. К. в. може наставати як за закінчений злочин, так і за приготування до злочину, за замах на злочин, за співучасть у злочині.

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ (лат. сгітіпаІІБ - те, що стосується злочину; від лат. ге§ез1а — списки, перелік) — система обліку злочинців, невпізнаних трупів, безвісно відсутніх людей, викрадених речей, способів скоєння зло­чинів. Дані К. р. використовуються у розслідуванні як дока­зи, а також у оперативній роботі. Від К. р. слід відрізняти оперативну криміналістичну реєстрацію куль, гільз, відбитків пальців тощо, знайдених на місці нерозкритих злочинів.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО - 1) галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які визначають злочинність і кримінальну караність тих або інших діянь, які становлять загрозу для системи суспільних відносин (суспільну небезпеку), що склалися в даній соціальній структурі; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти. Осно­воположними принципами українського К. п. є: за­конність, гуманізм, рівність громадян перед криміналь­ним законом, невідворотність покарання, персоніфікована та обгрунтована винуватістю особи відповідальність. Ос­новним джерелом К. п. України є Кримінальний кодекс.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС - вживається в чоти­рьох значеннях: 1) діяльність певних органів та осіб;


______________ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО

2} галузь права; 3) правова наука; 4) навчальна дис­ципліна. К. п. — регламентована законом діяльність ор­ганів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (з участю державних, громадських організацій, посадових осіб і громадян), змістом якої є порушення розслідування, судовий розгляд кримінальних справ, перегляд і виконан­ня судових рішень.

К. п. складається з 8 стадій: порушення кримінальної спра­ви, досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд, апеляційне провадження, ка­саційне провадження, виконання вироку, перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. К. п. у широкому аспекті тотожний поняттю кримінального судочинства.

Завдання К. п.: забезпечення захисту прав і свобод осіб, які беруть участь у справі, швидке й повне розкриття зло­чинів, одержання доказів з метою з'ясування істини і пра­вильного застосування закону, призначення справедливо­го покарання винним, відвернення незаконного притяг­нення осіб до кримінальної відповідальності та засуджен­ня невинних.

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО, вйправно-трудове право — 1) галузь права України, що становить собою сукупність юридичних норм, які регулюють поря­док виконання (відбуття) кримінального покарання. Предметом К.-в. п. України є: засоби виправлення засуд­жених, захист їхніх прав і законних інтересів, надання їм допомоги в соціальній реабілітації. Згідно з доктриною К.-в. п. головною метою покарання є не тільки кара або відплата за скоєне, а виправлення і перевиховання засуд­жених. Виконання покарання не має на меті вчинення фізичних страждань або приниження людської гідності. Єдиною підставою для відбуття засудженим покарання є тільки вирок суду, який набрав законної сили; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти.

КРИМШАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО - одна з основних самостійних галузей права в Україні. Су­купність юридичних норм, які визначають завдання, принципи, коло учасників кримінального процесу, їхні права та обов'язки, а також інші положення судочинства.


КРИМІНОЛОГІЯ


Регламентує порядок досудового розслідування, судового розгляду кримінальних справ, перегляду та виконання су­дових вироків, ухвал і постанов. Юридичною базою кримінально-процесуального законодавства є Консти­туція України, яка закріплює принципи кримінального процесу. Кримінально-процесуальний кодекс України містить норми К.-п. п., регламентує порядок проваджен­ня у кримінальних справах.

КРИМІНОЛОГІЯ (лат. сгітеп — злочин і гр. 1о§оз — слово, вчення) — наука про злочинність, її причини, шляхи та методи її попередження, особу злочинця. К. вив­чає злочинність у соціальному контексті як явище суспільного життя, що дає змогу визначити причини суспільно небезпечної (злочинної) поведінки людей та характерні соціально-психологічні риси їх особистості. К. вивчає злочинність в цілому та за певними кате­горіями злочинів (напр., за суб'єктом — злочинність не­повнолітніх, рецидивна злочинність тощо; за об'єктом — майнова, проти особи тощо; за іншими критеріями — ор­ганізована злочинність тощо). До предмета К. входять, крім того, причини злочинності, тобто сукупність соціальних факторів, процесів та явиш, які зумовлюють існування злочинності в цілому і за категоріями злочинів та впливають на її стан і динаміку; особа злочинця, тоб­то система соціально-психологічних якостей, рис, наста­нов та відносин, які, актуалізуючись, визначають суспільно небезпечну поведінку особи.

КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ — передання власником майна (товару) — продавцем у власність покупцеві, який прий­має майно (товар) і сплачує за нього певну грошову суму. К.-п. здійснюється на підставі договору. Договір може бу­ти укладений на К.-п. як товару, що наявний у продавця на момент укладення договору, так і товару, що буде створений. Предметом К.-п. можуть бути майнові права, права вимоги. Законодавство встановлює, які угоди К.-п. повинні бути нотаріально засвідчені.

У


Л

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (лат. іедаїіз — законний) — надання за­конної сили, перехід до легального стану.

ЛЕГАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - вид офіційного тлума­чення нормативно-правових актів, що здійснюється суб'єктами, які не видавали певних норм права, але зако­ном спеціально уповноважені давати їх загальнообов'яз­кове роз'яснення. Напр., Конституційний Суд України не видає законів України, але уповноважений їх тлумачи­ти.

ЛЖЕСВІДЧЕННЯ — завідомо неправдиве показання на дізнанні, досудовому слідстві або в суді свідком чи по­терпілим спотворених фактів або приховування окремих фактів, за що встановлено кримінальну відповідальність. До Л. прирівнюється завідомо неправдивий висновок експерта і завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, лікарняний листок -

документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність працівника. Може видаватися також працездатним працівникам при наданні відпустки по догляду за хворим, у зв'язку з карантином, для санаторно-курортного ліку­вання. За Л. н. надається відпустка жінкам у зв'язку з вагітністю й пологами. Право на видання Л. н. мають лікарі лікувально-профілактичних установ, а також лікарі науково-дослідних установ і медичних університетів; приймальні відділення лікарень, пункти невідкладної допомоги, травматологічні пункти працівникам у випадках їхньої непрацездатності на терміни згідно з


ЛІЗИНГ


ЛОМБАРД


 


чинним законодавством. У разі лікування в стаціонарі Л. н. видається на весь термін лікування.

ЛІЗИНГ (англ. 1еа$е — оренда) — здача в оренду на тривалий строк засобів виробництва (транспортних за­собів, обладнання, виробничих споруд). Л. є прогресив­ною формою забезпечення товаровиробників засобами виробництва і дає їм можливість отримати в користуван­ня обладнання без значних одночасних грошових витрат. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного, фінансового та зворотного Л.


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.048 сек.)