ДИСПАШЕР —див. Аджестер.

ДИСПОЗИТЙВНІСТЬ (від лат. сіізропо — розпоряджа­юся, влаштовую) — один із основних принципів цивільно­го та кримінального процесу, за яким сторони мають мож­ливість розпоряджатися процесуальними засобами захис­ту своїх прав і інтересів. Суд активно сприяє їм у ре­алізації цих прав і здійснює контроль за законністю їхніх розпорядчих дій, долаючи труднощі, пов'язані з юридич­ною необізнаністю сторін, і перешкоджаючи зловживан­ням учасників справи.

ДИСПОЗИЦІЯ (лат. сіізрозіто, від дізропо — розташо­вую, розміщую, розподіляю) — у нормах позитивного ре­гулювання виклад правил поведінки, прав та, обов'язків у відносинах, що регулюються цією нормою. Напр., «осо­ба, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі» (ч. 1 ст. 70 КПК України).

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - один із видів юридичної відповідальності, що застосовується до

порушників трудової дисципліни. Відповідно до трудово­го законодавства України власник або уповноважений ним орган може вжити до працівника за порушення тру­дової дисципліни тільки один із таких видів дисциплінар­них стягнень: догану; звільнення. Законодавством, стату­тами та положеннями про дисципліну можуть бути пе­редбачені для окремих категорій працівників й інші види Д. в. Притягнення до Д. в. може бути оскаржене в уста­новленому законом порядку.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ АРЕШТ - вид дисциплінарної відповідальності, яка настає в результаті порушення служ­бової дисципліни або громадського порядку. Підстави й порядок застосування Д. а. регулюються Дисциплінарни­ми статутами. Капітан морського судна у відкритому морі з метою забезпечення безпеки людей і судна може засто­совувати до осіб, що знаходяться на судні, захід, ана­логічний Д. а.

ДИФАМАЦІЯ (лат. оЖатаїіо, від сіігТато — позбав­ляю доброго імені) — опублікування у пресі відомостей, пю ганьблять честь якої-небудь особи, установи тощо.

ДІЄЗДАТНІСТЬ — у цивільному праві визначається як
здатність громадянина своїми діями набувати цивільних
прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Зміст Д.
складається з таких елементів: а) здатність своїми діями
набувати цивільні права і створювати для себе цивільні
обов'язки (правонабувал ьна здатність);

б) здатність своїми діями здійснювати належні даній гхюбі цивільні права й покладені на неї цивільні обов'яз­ки (правоздійснювальна здатність); в) здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами праворозпорядча здатність); г) здатність нести цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоздатність). Виникнення Д. ізлежить від віку та стану здоров'я. Розрізняють;:єздатність: повну, часткову, мінімальну, обмежену, виз­нання громадянина недієздатним.

Повна Д. настає після досягнення 18-річного віку; грома­дянин, який не досяг 18-річного віку, набуває дієздат­ності в повному обсязі з моменту одруження.

ДІЗНАННЯ — діяльність, яка полягає у проведенні: перативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак

™ 81 єзе==

ДІЯ ЗАКОНУ

ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

злочину та осіб, що його вчинили. Орган дізнання за на­явності ознак не тяжкого злочину порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії до встановлення особи, що його вчинила, а потім через прокурора передає справу слідчому. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому че­рез прокурора після проведення невідкладних слідчих дій. Органами Д. є: міліція; податкова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з'єднань, началь­ники військових установ; митні органи; начальники ви­правно-трудових профілакторіїв; органи державного по­жежного нагляду; органи охорони державного кордону; капітани морських суден, які перебувають у далекому плаванні.

ДІЯ ЗАКОНУ — обов'язковість виконання закону про­тягом певного часу, на певній території та щодо конкрет­ного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права. Д. з. в часі починається з моменту набуття ним чинності (про це може бути спеціально зазначено в законі). Якщо цей момент у законі не обумовлено, строк набуття чинності визначається чинним законодавством. Припиняється Д. з. з моменту його офіційного скасування або в термін, на який він був розрахований, або в силу заміни його іншим законом, який виданий пізніше. Д. з. в просторі означає застосування його на певній території. Д. з. за колом осіб означає застосування його до певної категорії суб'єктів права.

ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА — добровільне та остаточ­не припинення розпочатої діяльності в разі усвідомлення можливості її успішного завершення. Добровільність по­лягає у відмові від продовження злочинної діяльності за власною волею особи, без фізичного та психічного при­мусу з боку іншої особи. Особа, яка добровільно відмо­вилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, коли фак­тично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

ДОБРОВІЛЬНІ ТОВАРИСТВА - в Україні один із видів громадських організацій, що створюються згідно з Конституцією України для задоволення культурних, на­укових, науково-технічних, художньо-естетичних, про­фесійних та інших інтересів громадян. Д. т. засновуються

на добровільному індивідуальному та колективному -іленстві, мають своє майно, необхідне для втілення ста-іугних завдань, можуть створювати підприємства та ор-"знізації. Кошти Д. т. утворюються з внесків його членів, надходжень від проведення різних заходів, прибутків від видавничої й господарської діяльності та ін. Засновника­ми Д. т. можуть бути громадяни України, державні уста­нови, громадські організації.

ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА - за законодавст­вом України діяння, які спричинили позбавлення себе життя потерпілим або спробу позбавити себе житта. Такі ліяння можуть виражатися в жорстокому поводженні чи систематичному приниженні людської гідності особи, шантажу, примусу до протиправних дій, зокрема й щодо особи, яка перебуває в матеріальній чи іншій залежності від винного.

ДОВІРЕНА ОСОБА — 1) особа, якій довіритель дору­чає виконувати за нього певні функції, що засвідчується нотаріально; 2) особа, яка в період кампанії з виборів до Верховної Ради України і місцевих рад має завдання оз­найомити виборців з кандидатом у депутати відповідної Ради, провадити за нього передвиборчу агітацію.

ДОВІРЕНІСТЬ — письмове повноваження, яке ви­дається однією особою іншій для представництва перед третьою особою. Д., як правило, має бути засвідчена но­таріально. До нотаріально засвідчених прирівнюються Д., засвідчені головними лікарями лікувальних закладів, ко­мандирами об'єднань, установ, військово-навчальних за­кладів, начальниками місць позбавлення волі, ор­ганізаціями, де довіритель працює, навчається, тощо. Строк дії Д. не може бути більшим за 3 роки. Якщо строк у Д. не вказано, вона зберігає силу протягом одного року з дня її видачі. Д. є недійсною, якщо в ній не зазначена дата її вчинення. Д., засвідчена нотаріусом і призначена для здійснення дій за кордоном без визначення строку її дії, зберігає силу до скасування особою, що видала Д.

ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ - міра криміналь­ного покарання, яка встановлюється за вчинення особли­во тяжких злочинів і застосовується лише у спеціально пе­редбачених КК випадках. Д. п. в. не застосовується до

ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ

ДОГОВІР ПРО МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці після 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент поста-новлення вироку.

ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ — відносини, що складають­ся на підставі укладення цивільно-правового договору, згідно з яким одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність іншій стороні (набувачеві майна) будинок, його частину, квартиру або іншу нерухомість, замість чого на­бувач майна зобов'язаний надавати відчужувачеві ма­теріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчу­вання, догляду і необхідної допомоги довічно. Договір Д. у. має бути нотаріально засвідчений. У ньому вказу­ються оцінка відчужуваного майна, що визначається за згодою сторін, а також вартість усього утримання й види матеріального забезпечення. Договір Д. у. забезпечується забороною відчуження будинку (або іншої нерухомості) набувачем за життя відчужувача. Випадкова загибель такого майна не припиняє обов'язків набувача щодо утримання відчужувача. В разі смерті набувача його обов'язки щодо утримання переходять до тих спад­коємців, до яких переходить відчужувана нерухомість. За їх відсутності або відмови від договору Д. у. нерухомість повертається відчужувачеві. Договір Д. у. може бути розірваний: а) на вимогу відчужувача, якщо набувач май­на не виконує своїх обов'язків за договором; б) на вимо­гу набувача в разі зміни з незалежних обставин його май­нового стану, що робить неможливим надання ним відчу­жувачеві обумовленого забезпечення. В такому разі відчу­жене майно повертається відчужувачеві, а витрати, поне­сені набувачем майна щодо утримання останнього, не відшкодовуються."

ДОГОВІР — угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Д. може бути: а) одностороннім, якщо од­на сторона бере на себе зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від них, а інша сторона наділяється пра­вом вимоги без виникнення зустрічного зобов'язання щодо першої сторони; б) двостороннім, якщо обидві сторони мають права та обов'язки. Вважається оплатним,

якщо інше не випливає із закону або суті Д. Строком дії Д. визначається час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права й виконати взяті на себе зобов'язан­ня. Д. вважається укладеним, коли сторони досягли зго­ди щодо його істотних умов. Д., який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації. Якщо в Д. не зазначено місця його укладання, Д. вважається укладеним у місці проживання фізичної особи або в місці знаходження юридичної особи, які зроби­ли пропозицію (оферту) укласти Д.

ДОГОВІР МІЖНАРОДНИЙ - угода двох або більше суб'єктів міжнародного права щодо набуття, встановлен­ня, зміни чи припинення взаємних прав та обов'язків у різного роду відносинах. Д. м. є одним з основних дже­рел сучасного міжнародного права, яким регулюються міжнародні відносини в цілому, незалежно від того, міститься угода в одному чи в кількох пов'язаних між со­бою документах. Укладається Д. м. здебільшого в пись­мовій формі і може мати різне найменування: договір, угода, конвенція, пакт, трактат, декларація, акт, обмін но­тами тощо. Право укладати Д. м. — невід'ємне право суб'єктів; його положення обов'язкові для сторін, а сам Д. м. є дійсним, якщо не суперечить загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, не зачіпає інтересів третіх осіб, не містить аморальних зобов'язань, укладений уповноваженими на те особами.

ДОГОВІР НА КОРИСТЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ - у цивільно­му праві згода сторін, відповідно до якої виконання дого­вору може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої обумовлено виконання. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони, якщо інше не передбачено зако­ном або договором, не можуть розірвати або змінити ук­ладений договір без згоди третьої особи. Якщо третя осо­ба відмовилася від права, наданого їй за договором, осо­ба, що уклала договір, може скористатися цим правом.

ДОГОВІР ПРО МАТЕРІАЛЬНУ ВЩПОВІДАЛЬНІСТЬ -

угода між працівником і підприємством (установою, ор­ганізацією) про взяття на себе працівником повної ма­теріальної відповідальності за збереження майна підприємства, установи, організації. Такі договори укла-

ДОГОВІРНІ САНКЦІЇ

допит

даються тільки з працівниками, посади яких зазначені у спеціальному переліку.

ДОГОВІРНІ САНКЦІЇ (лат. запсгіо - непорушна по­станова) — засоби майнового примусу, що застосовують­ся в разі невиконання або неналежного виконання зо­бов'язання. Зміст Д. с. полягає в обов'язку сторони, яка порушила умови договору, відшкодувати збитки та спла­тити неустойку (штраф, пеню). В законодавчому або до­говірному порядку можуть бути передбачені випадки, ко­ли: а) допускається стягнення лише неустойки (штрафу, пені), а не збитків; б) допускається стягнення неустойки (штрафу, пені) і збитків у повній сумі; в) на вибір креди­тора стягуються або збитки, або неустойка (штраф, пе­ня). Якщо належна до сплати неустойка (штраф, пеня) надмірно велика порівняно зі збитками кредитора, суд вправі зменшити її. Водночас стягнення неустойки (штрафу, пені), встановленої в разі прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання та відшко­дування збитків, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі. У разі невиконання боржником за зобов'язанням певної роботи кредитор має право викона­ти цю роботу за рахунок боржника, якщо інше не вста­новлено законом чи договором, або вимагати відшкоду­вання збитків. Д. с. застосовуються лише в тому разі, як­що боржник, котрий не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, є винним, крім випадків, передба­чених законом чи договором. Обов'язок доводити відсутність вини покладається на особу, що порушила зобов'язання.

ДОДАТКОВА ЖИТЛОВА ПЛОЩА - житлова площа, яка надається деяким категоріям громадян понад норму, встановлену законодавством. Д. ж. п. надається у вигляді окремої кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, хворим на важкі форми деяких хронічних недуг, та тим, що за характером роботи потребують до­даткової площі, її розмір може бути збільшений. Порядок та умови надання Д. ж. п., а також перелік категорій гро­мадян, які мають право на її отримання, встановлюються законодавством.

ДОКАЗИ — в юридичному процесі — фактичні дані (відомості) про обставини, що мають значення для пра-

: льного вирішення справи, одержані в установленому законом порядку і закріплені в передбачених законом іхерелах. У законі дається вичерпний перелік джерел Д.: вказання свідка, показання потерпілого, показання підо­рюваного, показання обвинуваченого, висновок експерта,:тові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші до­кументи. В цивільному судочинстві фактичні Д. встанов­люються такими засобами: поясненнями сторін і третіх:сіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речо­вими доказами та висновками експертів. Відомості, що лстяться поза зазначеними джерелами, юридичного до­казового значення не мають. Жоден із Д. не має наперед /становленої сили.

ДОКТРИНАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ (лат. сЗосІгіпа -зчення) — неофіційне, наукове тлумачення правових норм, яке дається вченими у монографіях, статтях, ко-чіентарях тощо, а також практичними працівниками в лекціях, виступах у пресі, тобто поза своєю офіційною діяльністю.

ДОКУМЕНТ (лат. сіосшпепіит — посвідчення) — ма­теріальний носій запису (папір, кіно- і фотоплівка, магнітна стрічка, дискета тощо) з зафіксованою на ньому інформацією, яка за своїм змістом та формою свідчення є джерелом відомостей, що мають певне юридичне значення.

ДОМІЦИЛЬОВАНИЙ ВЕКСЕЛЬ — вексель, у якому зазначено особливе місце платежу, що відрізняється від місцеперебування особи, яка зазначена як платник за векселем.

ДОМЩИЛЯЦІЯ (від сіопіісіїіит — місце проживан­ня) — призначення за векселем особливого місця плате­жу, відмінного від місцеперебування особи, яка зазначе­на як платник за векселем, шляхом проставлення доміци-ляційної формули. Під час складання векселя векселеда­вець може зазначити не тільки особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці Д. Якщо така осо­ба не зазначена, то це означає, що її може визначити тра­сат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вва­жається, що акцептант сам виконає платіж у місці Д.

ДОПИТ — процесуальна дія, що полягає в одержанні у формі бесіди усних відомостей-показань про суттєві для

ДОПІНГ

ДОТАЦІЯ

даної справи обставини. Показання обов'язково фіксу­ються від першої особи у протоколі. Процедура Д. зале­жить від процесуального становища допитуваного {свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, екс­перт), його вікових особливостей. Свідки й потерпілі по­переджаються про кримінальну відповідальність за дачу за-відомо неправдивих показань, а свідки — й за відмову да­вати показання. їм також роз'яснюється право не давати показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.

ДОПІНГ (англ. аоріп§, від (Зоре — вживати наркотичні засоби) — високоактивні речовини тваринного і рослин­ного походження та їх синтетичні аналоги, які при вве­денні в організм активізують серцево-судинну й дихальну діяльність, знімаючи почуття втоми, невпевненості у своїх силах, поліпшують усі види психічної і моторної діяльності. Ці засоби й методи входять до переліку забо­ронених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху. За КК України спонукання неповнолітніх фізкультур­ників і спортсменів до застосування Д. є злочином.

ДОРОГОЦІННЕ КАМІННЯ - природні алмази, сма­рагди, рубіни, сапфіри, олександрити, а також органо­генні утворення — перли й бурштин у сировинному та обробленому вигляді. Операції з дорогоцінним камінням регламентуються Законом України "Про державне регу­лювання видобутку, виробництва і використання доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р.

ДОРОГОЦІННІ МЕТАЛИ — золото, срібло, платина й метали платинової групи (паладій, іридій, родій, ру­теній, осмій) у будь-якому вигляді і стані. Операції з Д. м. регулюються Законом України від 18 листопада 1997 р. Див. Дорогоцінне каміння.

ДОРУЧЕННЯ — договір, за яким одна особа (повіре­ний) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За угодами, вчине­ними повіреним, права та обов'язки набуває безпосеред­ньо довіритель.

ДОСТРОКОВЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ -

звільнення від відбування покарання до закінчення вста­новленого вироком строку. Особа може достроково

:зільнюватись від відбування покарання внаслідок амністії; помилування; винесення судом ухвали або поста­нови про звільнення від відбування покарання через хво­робу, умовно-достроково або з інших причин, передбаче--:их законом (напр. у разі усунення караності діяння, за =ке особу було засуджено). Див. також Умовно-достроко-іє звільнення.

ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО — стадія кримінального про-_гсу, на якій слідчі збирають, перевіряють та оцінюють докази. Метою Д. с. є встановлення події злочину та осіб, ■инних у його вчиненні. Починається Д. с. після- пору­шення кримінальної справи. Під час Д. с. проводиться глд певних слідчих дій, передбачених КПК України. Органами Д. с. є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів "езпеки.

ДОСУДОВИЙ ПОРЯДОК ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ -

не врегулювання між сторонами спірних питань, які вини­кають із їх договірних правовідносин до передання спору з господарський суд. Порядок Д. п. в. с. регулюється Гос­подарським процесуальним кодексом і передбачає надси­лання стороною (кредитором), законні права та інтереси якої порушені, іншій стороні (боржнику) письмової вимо­га (претензії). Сторона, яка отримала претензію, зо-їов'язана у місячний термін дати на неї відповідь. У разі якщо відповідь на претензію не задовольнила сторону, яка її надіслала, чи відповідь на претензію не була надіслана, особа, чиї права порушені, має право звернутися до госпо­дарського суду із позовом. Дотримання Д. п. в. с. є диспо­зитивною нормою, крім випадків, коли дотримання досу--ової процедури є обов'язковим, відповідно до Госпо­дарського процесуального кодексу.

ДОТАЦІЯ (лат. сіоШіо — пожертвування) — кошти, додаткові асигнування з державного бюджету, що нада­ються безвідплатно і безповоротно. Допомога підприємствам та організаціям на покривання збитків, зумовлених не залежними від них причинами. Бюджетна Д. є методом бюджетного регулювання, застосовується тільки у виняткових випадках.

89 г==дг

ДУБЛІКАТ

ДУБЛІКАТ (лат. сіиріісаіїо — подвоєння) — 1) другий або наступний примірник письмового документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Оформляється у випадках, коли оригінал може отримати лише одна із сторін угоди, а також видається замість втраченого оригіналу; 2) другий примірник накладної, що його вида­ють замість квитанції на вантаж при міжнародних та інших залізничних перевезеннях.

ДУШЕВНА ХВОРОБА — захворювання, що вияв­ляється в порушенні нормальної психічної діяльності, яке істотно впливає на здатність особи правильно сприймати навколишню дійсність, контролювати свою діяльність та усвідомлювати значення своїх дій. До Д. х. належать ши­зофренія, епілепсія, паранойя, олігофренія та ін. Законо­давством установлено певні обмеження дієздатності осіб, що страждають на Д. х. Над ними може бути вста­новлено опіку. В кримінально-правових відносинах такі особи, якщо вони скоїли суспільно небезпечні діяння, можуть бути визнані неосудними.

ДУШЕВНЕ ХВИЛЮВАННЯ — у кримінальному праві визнається однією з обставин, що пом'якшують відповідальність особи, яка скоїла злочин. Коли ж Д. х. виникає внаслідок незаконного насильства або тяжкої образи від потерпілого, то цей факт є кваліфікаційною оз­накою окремих видів злочинів: вбивство або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного Д. х., які тягнуть відносно м'які міри покарання.

ЕВІКЦІЯ (лат. єуісііо — стягнення за судовим рішенням ігого майна) — у цивільному праві позбавлення володіння "і вилучення речі на законних підставах за мотивами, що елникли до її продажу. Згідно з законодавством за збит­ої від Е. відповідає продавець, крім, випадків, коли поку- ■ець не залучає його до участі у справі, а він довів, що зі сзоєю участю міг би попередити Е.

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО - галузь права, що регулює:5ереження та оздоровлення навколишнього природного:ередовища і раціональне використання природних гесурсів.

ЕКОЦИД (гр. оісоз — будинок та лат. саедо — вби­ваю) — масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів та інші дії, що можуть спричинити екологічну катастрофу (штучні зливи, цунамі, виверження вулканів тощо). За КК Ук­раїни Е. є злочином.

ЕКСГУМАЦІЯ (лат. ех — із та пштшз — земля) — вий­мання трупа з місця його поховання, коли виникає не­обхідність у проведенні первинного або повторного огля­ду трупа, пред'явленні його для впізнання, проведенні експертизи (у тому числі додаткової й повторної). Е. здійснюється на підставі постанови слідчого, яка має бути затверджена прокурором, з участю судово-медичного екс­перта і в присутності понятих.

ЕКСПЕРТ (від лат. ехрегіш — досвідчений) — у праві особа, що володіє спеціальними знаннями й залучається в установленому порядку для проведення експертизи.

ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Е. можуть бути співробітники державної експертної уста­нови, а також інші фахівці, не заінтересовані в результа­тах справи. Див. Висновок експерта.

ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ - встановлення здатності особи до праці для визначення часткової або повної, тимчасової або тривалої, загальної або про­фесійної непрацездатності та її причин. Е. п. проводить МСЕК, висновок якої є підставою для призначення пенсії, допомоги, відшкодування збитків унаслідок каліцтва або інших ушкоджень здоров'я, для працевлаш­тування.

Дата добавления: 2015-12-07