І. Пасажира з боку удару відкидає в бік іншого пасажира або водія. Удар приходиться на грудну клітку, потім на миску, голову та шию.
Внаслідок ДТП у 36-60% постраждалих із політравмою констатують пошкодження органів черевної порожнини, які відбуваються переважно у поєднанні з травмою грудної клітки. Абдомінальна травма взагалі складає 51,6% всіх ДТП з летальним наслідком.
Розподіл пошкоджень органів черевної порожнини під час ДТП:
· селезінка -30,2%;
· печінка - 19,2%;
· шлунок/кишківник - 13,1%;
· підшлункова залоза - 5%;
· брижа кишківника - 2,2%.
При політравмі, внаслідок ДТП, пошкодження тазу спостерігають при поєднаних пошкодженнях тулуба (грудна клітка + живіт) в 28%.
У постраждалих з політравмою поєднанні ушкодження кінцівок (закриті та відкриті переломи) спостерігають у 76-90% травмованих, поєднану черепно-мозкову травму та переломи кісток черепа - у 66-76%, поєднану травму грудної клітки - у 62-80%. Більш розповсюдженою комбінацією ушкоджень є голова + кінцівки (63%) та грудна клітка + кінцівки - (52%).
Так, світовий досвід надання ЕМД при травматичних пошкодженнях свідчить про те, що протишокові заходи, проведені в перші години після травми, забезпечують зниження смертності на 25-30%. Відомо також, що в ряді випадків вже через 1 год. шок може стати незворотнім. За даними ВООЗ, з числа тих, хто загинув, 20% могли бути врятовані, якщо б медична допомога їм була надана відразу ж на місці пригоди. Разом з тим, якщо автошляхова катастрофа сталася вдалині від населеного пункту, надання ЕМД в більшості випадків затримується. Серед травм, що виникли внаслідок автошляхових пригод, найчастіше відзначаються такі: черепно-мозкові, поранення грудної клітки і живота, переломи довгих трубчастих кісток кінцівок, великі рани м'яких тканин. Механічні травми можуть ускладнюватися термічними опіками. Рани рвані, часто забруднені землею, як правило, глибокі. Правцева паличка виявляється з 33% забруднених ран. Травми у дітей (котрі становлять 8-14% серед потерпілих дорослих) за локалізацією не відрізняються від таких у дорослих, але потерпілі діти, як правило, частіше перебувають у стані шоку.
Особливої уваги заслуговують вагітні жінки, які потрапили у катастрофу. Світова статистика свідчить про те, що в середньому у 5% вагітних жінок виникають порушення нормального перебігу вагітності у різні її терміни.
Своєчасність ЕМД переважно залежить від місця автокатастрофи. Якщо вона сталася в місті (селищі) або поблизу нього, представники служби безпеки руху (ДАІ) мають можливість в короткі терміни викликати бригаду "Швидкої медичної допомоги".
При автошляховій пригоді далеко від населених пунктів час надання ЕМД, як правило, подовжується і у більшості випадків залежить від відстані до лікувального закладу, готовності бригади "Швидкої медичної допомоги" до негайного виїзду. У фазі ізоляції (до прибуття медичних працівників) основою врятування життя людей, які потрапили в автокатастрофу, є перша медична допомога, котра надається у вигляді само- і взаємодопомоги, а також організація транспортування потерпілих в найближчий лікувальний заклад.
Оповіщення лікувального закладу про автошляхову пригоду здійснюється, як правило, працівниками ДАІ, рідше - свідками пригоди. Час виїзду бригади ЕМД на місце пригоди і добре організована робота збільшують шанси потерпілих на виживання. Відомо, що смертність серед тих, хто отримав травму, підвищується на 0,5% за кожну годину відстрочення хірургічного втручання. У зв'язку з цим кількість виїзних бригад, котрі направляються на місце пригоди, повинна бути - одна бригада на 1-2 потерпілих. Лікарі бригад ЕМД повинні, добре орієнтуватися в проведенні медичного сортування і медичної евакуації потерпілих, в питаннях екстреної діагностики різних видів ураження, в техніці і послідовності проведення невідкладної медичної допомоги.
Типові нормативи розрахунку бригад швидкої медичної допомоги, в залежності від кількості потерпілих (Дубицький А.Е., та ін., 1999):
· при 3 потерпілих висилаються 2 бригади (одна з них -
бригада інтенсивної терапії);
· при 3-5 потерпілих - 3 бригади (одна з них - бригада
інтенсивної терапії);
· при 6-10 потерпілих - на кожні 5 чоловік - 3 бригади (одна з них – бригада інтенсивної терапії);
· більше 50 потерпілих - на кожні 10 чоловік - 5 бригад (одна з них – бригада інтенсивної терапії).
Прибувши на місце автошляхової пригоди, старший лікарської бригади визначає місце збору потерпілих. На первинний огляд потерпілого лікар може витратити не більше 40-60 сек., для чого він може використати певний алгоритм огляду, котрий включає такі маніпуляції:
Ø ревізія порожнини рота і верхніх дихальних шляхів з одночасним видаленням сторонніх предметів і відновленням функції зовнішнього дихання. Першочерговість заходів визначається загрозою порушення дихання для життя потерпілого;
Ø оцінка частоти і характеру дихальних рухів, вирішення питання про показання до проведення найпростіших реанімаційних заходів (дихання "рот в рот”, "рот в ніс", непрямий масаж серця);
Ø визначення цілості кровоносних судин і одночасно зупинка зовнішньої кровотечі, в першу чергу артеріальної;
Ø оцінка стану серцево-судинної системи шляхом підрахування пульсу. Відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження АТ нижче 80 мм рт. ст., що орієнтує медичний персонал на проведення відповідних заходів з невідкладної медичної допомоги;
Ø встановлення мовного контакту з потерпілим, а також перевірка наявності або відсутності активних і пасивних рухів кінцівок;
Ø оцінка стану органів чуття, перш за все органу зору. Ступінь важкості стану можна визначити по тому, у відповідь на що відкриває очі обстежуваний: по команді або при больових подразненнях, або зовсім не реагує на зовнішні дії;
Ø огляд зовнішніх ушкоджень.
Оцінка важкості стану, урешті решт, базується на двох інтегральних показниках - стані основних функціональних систем організму (дихальної, серцево-судинної і центральної нервової систем) і вираженні (розповсюдженості) місцевих ушкоджень. Відомо, що головна мета ЕМД на місці пригоди врятування потерпілого і швидка його евакуація в лікувальний заклад. При значній кількості потерпілих (10-15 чоловік) лікар бригади ЕМД проводить сортування потерпілих, один середній медпрацівник заповнює первинну медичну картку, інший виконує невідкладні заходи у відповідності до вказівки лікаря, в першу чергу тим, кому загрожує недостатність кровообігу і дихання. Лікар визначає чергу (перша, друга) і спосіб евакуації (лежачи на носилках або сидячи) і виділяв середнього медпрацівника для супроводу тих, кого евакуюють.
При значній кількості (15 чоловік і більше) потерпілих схема дій лікарських бригад може бути змінена. На місці збору потерпілих працюють 2 сортувальні бригади, головним завданням яких е встановлення попереднього діагнозу і ступеня важкості стану потерпілих, а також заповнення паспортних даних і виду враження в первинній медичній картці. Невідкладні заходи, перш за все, за життєвими показаннями, виконують інші бригади ЕМД. Після зазначення в первинній медичній картці про проведені заходи потерпілого готують до евакуації в лікувальний заклад. У супроводі середнього медичного працівника здійснюють транспортування потерпілих з урахуванням черговості і положення в машині (лежачи, сидячи). Коли потерпілі надходять до лікувальної установи, там здійснюється їхнє сортування із виділенням таких груп: особи з порушеннями життєво важливих функцій організму; особи у тяжкому стані й помірного ступеня тяжкості; легко потерпілі; особи, які не потребують стаціонарного лікування.
Надання невідкладної лікарської допомоги розпочинають у приймальному відділенні і продовжують у лікувальних відділеннях, а легко потерпілим - у поліклініці.
Спеціалісти центру медицини катастроф розробили перелік необхідних медичних засобів для автомобільних аптечок нового зразку № 1 та № 2. Аптечка № 1 призначена для оснащення пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів менше, ніж 9 чол., а також для вантажних транспортних засобів; аптечка № 2 – для пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів більше 9 чол. В аптечці № 2, крім лікарських засобів, є додатково набір сучасних еластичних шин для іммобілізації кінцівок при переломах типу SAM SPLINT, а також набір шийних комірців для іммобілізації шийного відділу хребта при переломах та вивихах хребта, застосування яких зменшує ризик зміщення переламаних кісток на етапі транспортування потерпілих.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав