Читайте также:
|
Основним відмінним фактором методологій оцінки виливу на довкілля на основі аналізу ризиків, а також багатьох інших сучасних методологій є те, що вони визнають, що антропогенна діяльність у більшості своїх проявів на сьогоднішній день несе потенціал згубного впливу наприродне середовище.
Цей підхід суттєво відрізняється від запропонованих раніше, які ставили своєю ціллю пошуки шляхів зниження рівня забруднення на ділянках місцевості до заданого і часто гранично допустимого значення.
При цьому методі спостерігається перехід від оцінки параметрів забруднення місцевості до оцінки показників негативного впливу на рецептор (чи об'єкт впливу). Це забезпечує новій методології багато переваг.
Відповідно до нової методології збиток чи ризик може бути кількох типів:
1. Ризик (загроза) для здоров'я людей на протязі короткого чи тривалого терміну.
2. Ризик (загроза) для флори і фауни, включаючи зростаючий ланцюг харчування.
3. Ризик для екосистеми в цілому, включаючи всю біорізноманіття.
4. Ризик для майнового показникав заданій ділянці місцевості, навіть якщо реалізація не завжди запланована.
5. Ризик для показника використання даної ділянки місцевості, обмежуючий його екологічну цінність.
6. Ризик, який складається в зниженні відповідальності перед іншими через міграції забруднюючих речовин з трансграничними переносами.
7. Ризик, який складається у невідповідності вимогам законодавчих органів, що приводить до штрафів чи до кримінальної відповідальності.
8. Ризик для репутації власника чи користувача даної ділянки землі.
9. Ризик для земельних ресурсів, наприклад, для ґрунтових вод. Часто ці ризики можуть мати одночасний характер і багато з них перекривають один одного. З цього переліку ризиків видно, що обсяг відповідних методів оцінки ризику повинен бути досить широким, для того щоб він був ефективним.
Ця непроста ситуація ускладнюється ще й тим фактом, що нема людини, котра б могла вірно оцінити і діяти відносно до ризику. Слід провести різницю між ризиком як таким і ризиком передбаченим. Слід признати, що передбачений ризик - це реальна рушійна сила для прийняття рішучих дій з метою поліпшення екологічної ситуації.
ВИСНОВОК:
На закінчення відзначимо, що причини технологічних катастроф потрібно досліджувати і вивчати, це допоможе звести до мінімуму наслідки цих катастроф.
Технологічні катастрофи стають все більш масштабними, їх кількість і збиток від них зростає.
На початку XX століття людина почала активно втручатися в планетарне розвиток Землі, за допомогою своєї діяльності, яка часто призводила до техногенних катастроф.Цей, вже не "природний" вид катастроф служить у ролі каталізатора для природних катастроф.
Світовий досвід свідчить, що причини техногенних катастроф кореняться не в технічних параметрах, а в соціальних. Найбільш небезпечні події відбуваються через те, що приймаються помилкові рішення, і люди неправильно діють в складних ситуаціях. Так було і в Чорнобилі, де, як відомо, невиправдане експериментаторство вилилося в некеровану ядерну реакцію, і на заводі в індійському місті Бхопале, де була порушена елементарна техніка безпеки, і т.д.
Таким чином, думаю, що крім вивчення і розгляду технологічного боку катастроф варто звернути увагу саме на людський фактор.
Скептики можуть сказати, що в всесвітніх масштабах наша Земля практично нічого не означає і, тому всі катастрофи які відбуваються з нею ніяк не позначаються на загальному ході розвитку всесвіту і нам, власне, не про що турбуватися.Але нам жити тут, на Землі (ну, принаймні найближчі років 200) і тому треба зробити все можливе, щоб не прискорювати процеси розвитку Землі (тенденція яких - деградація планети), а навпаки, прикладати всі сили, щоб загальмувати ці процеси, або, хоча б, не втручатися в них.
Список використаної літератури:
1. Алтунін А. Т. Формування цивільної оборони в боротьбі зі стихійними лихами. Москва, 1999.
2. Анофріков В.Є., Бобок С.А., Дудко М.Н., Єлістратов Г.Д. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вузів / ГУУ. - М.: ЗАТ "Финстатинформ", 1999.
3. Безпека в надзвичайних ситуаціях: Підручник під ред. М.К. Шишкіна. - М., ГУУ, 2000.
4. Бєлов С.В. Безпека життєдіяльності / / Підручник. - М.: Вища школа, 2002.
5. Буянов М. А. Полішко В. В., Основи безпеки життєдіяльності»Смоленськ. 1995.
6. Мікрюков В. Ю. Забезпечення безпеки життєдіяльності. М. 2000.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 56 | Нарушение авторских прав