ТА НЕ КРИЧИ ТИ!

ТАКІ РІЗНІ

Чому ж дорослі люди намагаються перевиховати партнера? І чому, не добившись нічого таким методом, починають «карати» один одного? Причина криється в наших «очікуваннях». Якщо говорити про стосунки, це те, що ми вважаємо правильною і бажаною поведінкою щодо нас. Кожен з нас володіє власним набором очікувань, деякі з них - ситуаційно незалежні (наприклад, «кожна хороша мати повинна...»), а деякі - залежать від наших реакцій (наприклад, «я йому скажу, і тоді він...»). Власні очікування ми апріорі вважаємо справедливими і правильними. Коли вони підтверджуються поведінкою наших близьких, то все в порядку: ми задоволені стосунками і готові продовжувати їх на загальну радість. Але частіше за все з очікуваннями не так все просто, і вони залишаються нереалізованими. Спробуємо уявити, що у нас є два героя - Боря і Льоля, вони зустрічаються півтора-два роки, обидва досить емоційні люди і не соромляться висловлювати емоції, що часто проявляється в криках, демонстративних образах, нотаціях і маніпуляціях покидання одне одного.

ЧИТАЧ ДУМОК

Перша причина конфліктів полягає в тому, що ми не говоримо прямо, що хочемо, вважаючи, що «це і так зрозуміло», «він же розумна людина, сам повинен розуміти» і т. д. Інакше кажучи, ми розраховуємо на те, що оточуючі нас люди вміють читати наші думки. Більше того, ми впевнені, що наша точка зору єдино правильна, і розраховуємо на підтримку оточуючих. Боря повинен не тільки вгадати, що чекає від нього Льоля, а й погоджуватися з нею у всьому, всіляко їй потурати. Але ж, навіть якщо Боря готовий йти назустріч Льолі, він не втілює її мрії лише тому, що вони йому невідомі!

Давайте візьмемо банальну ситуацію, яка, втім, досить часто зустрічається. Наприклад, Льоля може чекати від Борі романтичної вечері в ресторані («з тих пір як ми почали жити разом, це відбувається дедалі рідше, але ж все було так добре на початку відносин»). Час минає, а Боря все її нікуди не веде. Вона злиться, починає думати, що він її розлюбив, - якщо знаки уваги до неї стали проявлятися рідше. Напруга виражається в тому, що Льоля починає нав’язливо запитувати: «Ти мене ще любиш?», шукати інші підтвердження можливої ​​«нелюбові» (наприклад, коли він не миє за собою тарілку, - адже в іншому випадку зрозумів би, як вона втомлюється, і не обтяжував би її додатковою роботою), критикувати Бориса. Той дивується: що відбувається? Він починає переконувати Льолю на словах, що він дуже її любить, навіть кілька разів одразу миє за собою тарілку, але ситуація не змінюється. Здогадатися ж, що Льоля чекає запрошення в ресторан, він просто не може, тому його постріли не потрапляють у ціль. Якби Льоля просто натякнула, а краще безпосередньо сказала, що вона хоче повечеряти десь! Якби вона при цьому згадала який-небудь особливо романтичний вечір, який почався в ресторані, Боря би реалізував очікування Льолі і стосунки не зайшли б у глухий кут, з якого вони чи то виберуться, чи то ні. Кожен раз при роботі з сімейними та особистими проблемами я зіштовхуюся з ситуацією невисловлених очікувань. Мабуть, це одна з основних проблем психологічної безграмотності. Люди не говорять про власні бажання, але при цьому наївно вважають, що вони очевидні, а якщо оточуючі не реалізують їх, то це від шкідливості або поганого ставлення. А це в свою чергу створює ситуацію «він проти мене» і різко підвищує напруженість, роблячи спілкування конфліктним.

Рекомендація

Якщо ви бажаєте знизити конфліктність у стосунках, усвідомте власні очікування до партнера і висловлюйте їх.

ТА НЕ КРИЧИ ТИ!

Друга причина конфліктів, пов’язаних з взаємними очікуваннями, - це невірна їхня подача. Найчастіше, коли очікування замовчуються і з цієї причини не виконуються, всередині поступово наповнюється певний «стакан», і «остання крапля» стає чимось на зразок детонатора. Слово за слово, і між Борисом і Льолею виникає сварка з усіма її класичними проявами: переходом на особистості, позиціями «нападу - захисту», різноманітними прийомами тиску. Як це зазвичай і буває, в запалі сварки партнери відчувають себе незадоволеними, а мета (вирішення якоїсь проблеми) залишається забутою. І фраза Льолі «Ти мене навіть в ресторан не можеш зводити!» - то найперше і головне нереалізоване очікування, з якого почалося наростання напруги, - не може виробити потрібного ефекту. У запалі сварки Боря, то захищаючись, то нападаючи, просто не зможе сприйняти цю фразу як серйозне очікування, у випадку виконання якого, процес може почати розвиватися в новому напрямку. Врешті-решт Льоля висловилася, але толку від цього - як кіт наплакав. Взагалі, сварки - це найчастіша форма обміну очікуваннями, наскільки напружена, настільки й неефективна. Палаючи гнівом, вони вихлюпують претензії одне одному, як не чуючи їх, так і не розуміючи, через що вся суперечка. Вона вважає, що ось тепер Боря точно знає, чого вона хоче, і, «якщо любить», то обов’язково виконає її побажання. Очікувань Борі вона не почула (хоча вони, безсумнівно, були). Боря також не почув побажань Льолі, вважаючи їх примхами і провокаціями, і виконувати нічого не збирається. Так, кожний з партнерів впевнений, що «розмова» (сварка зазвичай вперто називається саме розмовою, хоча нею не є) відбулася, і чекає миротворчих дій з боку партнера. Вам знайома фраза: «Я ж багато разів їй / йому говорив (ла)!»? Якщо ви «говорите» в процесі сварки, то будьте готові до того, що вас не почують. Очікування, які ви намагаєтеся донести до партнера, не дійдуть до нього таким чином і не будуть виконані. У сварці реалізується стратегія «виграв - програв», коли спочатку один із партнерів бажає виграти, і для цього в побутовій мові існують стійкі дієслова: «натиснути», «впоратися», «перемогти». Але в сімейних сварках переможців не буває, завжди програють обоє. Програють стосунки, програє сім’я.

Рекомендація

Щоб вас почули, припиніть ходити манівцями, уникайте недомовок і прямо заявляйте те, що ви хочете.

Дата добавления: 2015-12-07