Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Причини і види сколіозу

Читайте также:
  1. Забування, його причини і боротьба з ним
  2. Зародження націонал-соціалізму в Німеччині: причини виникнення і соціальна база НСДАП.
  3. Зупинка без причини
  4. Клінічне розпізнавання і наслідки сколіозу
  5. Консультація для батьків: Причини травмування дітей вдома
  6. Окресліть вихідні філософські ідеї Аристотеля. Де і як можна використати вчення Аристотеля про та причини всього сущого?
  7. Похвала, которая не может не причинить вреда

Терміном "сколіоз" позначається бічне викривлення хребта. Причому цей термін уживається як відносно функціональних вигинів хребта у фронтальній площині ("функціональний сколіоз", "сколіотична постава", "антальгічний сколіоз"), так і відносно прогресуючого захворювання, що приводить до складної, деколи важкої деформації хребта ("сколіотична хвороба", "структуральний сколіоз") [24].

У десятирічної Наташі О. виявлено викривлення хребта – сколіоз. Деформація хребта виявилася запущеною і привела до утворення ребрового горба і різкого обмеження рухливості тулуба. Якщо добре піддаються виправленню початкові форми викривлення хребта, то в подібних запущених випадках результати навіть при тривалому курсі лікування – безуспішні. У таких випадках, щоб зупинити подальше прогресування викривлення хребта і ребрового горба, необхідне проведення важкої операції на хребті. Цю важку операцію можна було б уникнути, якби батьки Наташі були уважніші до своєї дитини [26].

А ось інший приклад. Рік тому у одинадцятилітнього Юрія К. лікарі визначили порушення постави (одне плече вище за інше, лопатки відстояли від грудної клітки, ходив згорбившись). За порадою лікаря Юріївна на протязі року регулярно займався в кабінеті лікувальної фізкультури і дому спеціальною коригуючою гімнастикою і виробив правильну поставу.

Поставою прийнято називати здатність людини тримати своє тіло в різних положеннях. Постава може бути правильною і неправильною.

Правильною поставою називають звичну позу невимушено стоячої людини, що володіє здатністю без зайвих активних напружень тримати прямо корпус і голову. У людини з правильною поставою легка хода, плечі злегка опущені і відведені назад, груди вперед, живіт підтягнутий, ноги розігнуті в колінних суглобах (рис. 1.3).

Людина, що не вміє правильно тримати своє тіло, стоїть і ходить на напівзігнутих ногах, згорбившись, опустивши голову і плечі, випнувши живіт. Це не тільки непривабливо, але й шкідливо. При поганій поставі важко функціонувати внутрішнім органам.

Рис. 1.3. Правильна постава [26]

Рівномірно виражені фізіологічні вигини хребта, надпліччя, соски, остюки клубових кісток, лопатки, складки, сідниць, розташовані на одному рівні. Трикутники талії виражені однаково з обох боків. Лінія остистих відростків хребців пряма.

Порушення постави (сутулість, надмірне відхилення хребта вперед – лордоз, або назад – кіфоз, плоска спина) і бічне викривлення хребта – сколіоз зустрічаються вельми часто серед дітей дошкільного і особливо раннього шкільного віку. Це найчастіше фізично ослаблені діти, що перенесли в ранньому дитинстві важкі захворювання або страждають якою-небудь хронічною хворобою. Тому дуже важливо для таких дітей правильно організувати фізичне виховання з самого раннього дитинства. Це сприяє нормальному розвитку кісткового скелета і м'язової системи дитини (особливо м'язів спини і живота). Якщо є відхилення в розвитку цих систем, то виникають різні порушення постави, які можуть надалі служити причиною викривлення хребта.

Постава виробляється в процесі зростання і розвитку дитини. На характер постави людини великий вплив робить хребет. Хребет забезпечує вертикальне положення тіла, підтримує вагу голови і верхньої частини тулуба.

В утробі матері хребет плоду є рівномірною дугою. Відразу після народження дитини хребет випрямляється майже до прямої лінії. З цієї миті починається формування постави. Коли малюк починає утримувати голову в піднятому положенні, в шийній частині хребта утворюється вигин вперед (шийний лордоз); коли дитина починає сидіти, в грудному відділі хребта утворюється вигин, звернутий назад (кіфоз), а коли починає ходити, утворюється вигин хребта з опуклістю, звернутою вперед у поперековій частині (поперековий лордоз).

Дефекти постави і викривлення хребта можуть виникнути ще в грудному віці. Причин, що викликають порушення постави, багато. Одні з них визначаються станом здоров'я і фізичним розвитком дитини, інші – навколишнім оточенням. Серед всіх чинників і причин важливу роль у вихованні хорошої постави грає повноцінне харчування. Нестача в їжі вітамінів, мінеральних солей негативно відображається на стані скелета і м'язів дитини і приводить до розвитку поганої постави.

Рис. 1.4. Такі пози сприяють формуванню неправильної постави [24]

Найбільш частою причиною виникнення порушень постави є або слабкість м'язів тулуба, або нерівномірність їх розвитку. Постійне носіння малюка на одній руці, спроба дуже рано садити, ставити на ніжки або вчити ходити дитину, дуже м'яке і провисаюче ліжко, ведення дитини під час прогулянок за одну і ту ж руку, не відповідне росту дитини меблі, одяг, неправильне сидіння за столом, читання і малювання в ліжку, носіння портфеля в одній і тій же руці, їзда дітей на велосипеді для дорослих під рамою, звичка стояти з опорою на одну ногу, тривала хвороба (рахіт) або часті захворювання, що ослаблюють організм, незадовільний загальний режим дитини (пасивний відпочинок, відсутність прогулянок, недостатній руховий режим) і багато що інше сприяють формуванню неправильної пози і постави.

Найпоширеніше порушення постави – сутулість. У сутулої людини опущена голова, плечові суглоби зведені вперед, груди плоска, спина кругла, лопатки крилоподібні.

Кіфотична постава характеризується посиленням шийної і поперекової кривизни. При лордичній поставі різко виражена вигнутість хребта вперед у поперековому відділі. А випрямлена постава (плоска спина) характеризується малою вираженістю вигинів хребта. Спочатку порушення постави не викликають змін у хребті. Але якщо неправильна поза стає звичною, а причини, сприяючі підтримці неправильної пози, не усуваються, то виникають зміни в хребті. Хребет починає скривлюватися, з'являється сколіоз.

Сколіоз – це бічне викривлення хребта. Окрім бічного викривлення, при сколіозі утворюється ребровий горб.

Сколіоз може бути природженим і набутим. Природжений сколіоз найчастіше пов'язаний з аномалією розвитку хребта (неправильний розвиток) – зайві хребці, зайві ребра, аномалія поперечних відростків, злиття дужок і відростків, незарощення дужок, клиноподібні хребці і т.п. Природжені сколіози складають близько 5%, а інші 95% виникають в процесі розвитку і зростання організму.

 

 

 

Рис. 1.5. Кіфотична постава [24] Рис. 1.6. Сутулість [24] Рис. 1.7. Лордична постава [24] Рис. 1.8. Плоска спина (випрямлена постава) [24]

Серед набутих сколіозів виділяються:

а) рахітичний, унаслідок перенесеного рахіту;

б) звичайні або, як їх називають, шкільні сколіози, що виникають на фоні неправильних звичних поз і неправильної постави:

в) статичний сколіоз, що виникає при неправильному бічному стоянні тазу; це часто спостерігається при неоднаковому розвитку нижніх кінцівок (одна кінцівка коротша за іншу);

г) паралітичний сколіоз, що виникає на фоні ураження м'язів тулуба; це частіше пов'язано з перенесеним поліомієлітом.

Інші форми набутих сколіозів (рубцюватий – після операції на грудній клітці, після обширних стягуючих рубців у результаті опіку; травматичний – після різних травм; рефлекторно-больовий – частіше на ґрунті ураження нервових корінців) зустрічаються не так часто. За величиною викривлення хребта розрізняють три ступені сколіозу:

Перший ступінь сколіозу характеризується незначним бічним відхиленням хребта від середньої лінії.

Другий ступінь характеризується помітним відхиленням хребта від середньої лінії і ребровим горбом, що починається.

Третій ступінь сколіозу характеризується стійкою і більш різко вираженою деформацією грудної клітки, наявністю великого реброво-хребетного горба і різким обмеженням рухливості хребта.

Рис. 1.9. Перший ступінь сколіозу [24] Рис. 1.10. Другий ступінь сколіозу [27] Рис. 1.11. Третій ступінь сколіозу [27]

Сколіоз може бути простим, або частковим, з однією бічною дугою викривлення, і складним – за наявності декількох дуг викривлення в різні боки і, нарешті, тотальним, якщо викривлення захоплює весь хребет. Він може бути фіксованим і нефіксованим, зникаючим в горизонтальному положенні, наприклад при вкороченні однієї кінцівки. Одночасно зі сколіозом звичайно спостерігається і торсія його, тобто поворот навколо вертикальної осі, причому тіла хребців виявляються звернутими в опуклу сторону, а осисті відростки в увігнуту. Торсія сприяє деформації грудної клітки та її асиметрії, внутрішні органи при цьому стискаються і зміщуються.

Початкові явища сколіозу можуть бути виявлені вже в ранньому дитинстві, але в шкільному віці (10-15 років) він виявляється найбільш виражено.

Етіологічно розрізняють сколіози природжені (згідно з В.Д. Чакліним вони зустрічаються в 23,0%), в основі яких лежать різні деформації хребців:

– недорозвинення;

– клиноподібна їх форма;

– додаткові хребці і т.д.

До набутих сколіозів відносяться:

1. ревматичні, що виникають звичайно раптово і зумовлюються м'язовою контрактурою на здоровій стороні за наявності явищ міозиту або спондилоартриту;

2. рахітичні, які дуже рано виявляються різними деформаціями опорно-рухового апарату. М'якість кісток і слабкість м'язів, носіння дитини на руках (переважно на лівій), тривале сидіння, особливо в школі, – все це сприяє прояву і прогресуванню сколіозу;

3. паралітичні, частіше виникаючі після дитячого паралічу, при односторонньому м'язовому ураженні, але можуть спостерігатися і при інших нервових захворюваннях;

4. звичні, на ґрунті звичної поганої постави (часто їх називають "шкільними", оскільки в цьому віці вони одержують найбільше вираження). Безпосередньою причиною їх можуть бути неправильно влаштовані парти, розсадження школярів без урахування їх зросту і номерів парт, носіння портфелів з перших класів, тримання дитини під час прогулянки за одну руку і т.д. [27]

Цим переліком звичайно охоплюються не всі види сколіозів, а лише основні.

Прийнято вважати, що причиною травми попереку є тренувальні перевантаження. Тим часом, болі в нижньому відділі хребта куди частіше викликані звичайною повсякденною діяльністю людини. У цьому і криється пояснення, здавалося б, дивної суперечності, коли на біль в попереку скаржаться люди, що ніколи не знали спорту. Найшкідливіше – це сидіти. Дивно, але при сидінні хребет навантажений сильніше, ніж коли ми стоїмо! Втім, підвищене навантаження – це ще половина справи. Багато годин нам доводитися сидіти в найшкідливішій позі – нахилившись уперед. У такому положенні краї хребців зближуються і затискають міжхребетний диск з хрящової тканини. Взагалі ця тканина відрізняється чудовою еластичністю, що дозволяє їй успішно чинити опір компресії. Проте треба враховувати, що при сидінні сила тиску на зовнішній край диска зростає в 11 разів! Так до того ж продовжується не тільки протягом робочого і учбового дня, але часто і вдома.

Хребет, якщо дивитися на нього ззаду, повинен бути прямим. У деяких він, проте, приймає S-образну форму (сколіоз). У легких випадках це не веде до яких-небудь ускладнень. При значному викривленні хребта, коли він повертається навколо своєї осі, іноді виникають болі і його здатність нормально функціонувати зменшується. З погляду біомеханіки, процес формування сколіотичної деформації – це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, і пристосовних реакцією, направлених на збереження вертикальної пози.

Терміном "сколіотична хвороба" об'єднують природжений, диспластичний і ідіопатичний сколіоз (тобто сколіоз неясного генезу). Природжений сколіоз обумовлений грубими вадами розвитку скелета, такими, як додаткові бічні клиноподібні хребці. При природженому сколіозі форма викривлення знаходиться в прямій залежності від локалізації і характеру аномалій.

Сколіотична хвороба, або сколіоз, на відміну від функціональних викривлень хребта у фронтальній площині, характеризується прогресуючою в процесі зростання клиноподібною і торсіонною деформацією хребців, а також деформацією грудної клітки і тазу. Структуральний сколіоз розвивається при деяких обмінних захворюваннях, що приводять до функціональної неповноцінності сполучнотканинних, рахіті. При цих захворюваннях сколіотична деформація виступає в якості структури. Статичним сколіозом прийнято називати структуральний сколіоз, первинною причиною якого є наявність статичного чинника – асиметричного навантаження на хребет, обумовленою природженою або набутою асиметрією тіла (наприклад, асиметрією довжини нижніх кінцівок, патологією тазостегнового суглоба або природженою кривошиєю). При статичному сколіозі темп прогресування і тяжкість деформації залежать від співвідношень виразності статичного чинника і чинника функціональної неспроможності структур, що забезпечують утримання вертикального положення хребта. При хорошому функціональному стані м'язово-зв'язкового апарату і міжхребцевих дисків викривлення хребта може тривало залишатися функціональним за характером або зовсім не приводити до розвитку прогресуючого сколіозу. До тих пір, поки пульпозне ядро міжхребцевого диска зберігає центральне положення, передаваний на диск тиск ваги тіла розподіляється рівномірно за всією площею опорного майданчика розміщеного нижче хребця, не викликаючи прогресуючої клино-торсіонної деформації. Якщо ж за наявності трохи вираженого статичного чинника слабкі компенсаторні механізми або є функціональна неповноцінність сполучнотканинних структур, сколіотичний чинник формує і зумовлює прогресування деформації. При функціональній неспроможності м'язів велика частина навантаження по утриманню вертикальної пози переноситься на зв'язки. Достатній ступінь натягнення зв'язок досягається за рахунок значного збільшення кута викривлення хребта, що приводить до збільшення навантаження на міжхребцеві диски, стійкому бічному зсуву пульпозного ядра і формуванню, таким чином, сколіотичного чинника. Статична компенсація грубої асиметрії тіла може досягатися за рахунок значного викривлення хребта. При цьому міжхребцеві диски піддаються великому асиметричному навантаженню, яке приводить до формування сколіотичного чинника навіть за відсутності диспластичних змін, слабкості м'язів і конституціональної слабкості сполучнотканинних структур. При сколіотичній хворобі, що виділяється в окрему нозологічну форму, викривлення хребта – головний симптом.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 173 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)