Розділ3. Фізична реабілітація

Таблиця 3. 8. Розрахункові норми часу на виконання масажних процедур

Рис. 3.14. Водоструме-невий душ-масаж: ліво­руч — Шарко; праворуч — циркулярний

зіологічний, ніж уколювання голками при акупунктурі, і тому він рекоменду­ється для лікування хронічних травм, захворювань опорно-рухового апарату, відновлення спортивної працездатності, зняття втоми після тренувальних занять;

в) підводний вібраційний масаж здійснюється за допомо­гою апарата "Волна", що утворює вібраційні хвилі, котрі точно дозуються за тиском та частотою коливань. Він має перевагу перед іншими вібраційними апаратами, тому що коливання води є більш адекватним подразником, ніж ме­ханічні вібрації, і водяні хвилі одночасно охоплюють великі ділянки тіла. Три­валість процедури 8-15 хв.

Масаж можна проводити у воді також ручним методом, а лікувальний ефект його буде забезпечуватись сумарною дією масажу і властивостей води, особливо коли до неї додано спеціальні домішки. Масажувати у ванні можна щітками. Це викликає сильну гіперемію шкіри і діє на організм загально сти­мулююче. Тривалість масажу 10-15 хв. У домашніх умовах він проводиться як самомасаж.

Курс лікувального масажу складається від 8-10 до 16-20 процедур, що за­лежить від характеру захворювання або травми, періоду лікування і виду маса­жу. У разі необхідності його можна повторювати з перервою між курсами від 10 днів до кількох місяців. Курс масажу поділяють на З періоди: ввідний, ос­новний і заключний. Перший складається з 1-3 процедур, які носять щадний характер. Під час ввідного періоду масажист знайомиться і пристосовується до особливостей ділянки, що масажується, з'ясовується реакція організму на ок­ремі прийоми його та на масаж взагалі. В основному періоді інтенсивність ма­сажу зростає і застосовується диференційована методика, що відповідає харак­теру і клінічному перебігу хвороби або травми; звертається увага на функціо-

№ п/п	Масажна процедура	КІЛЬКІСТЬ умовних масажних одиниць
	Масаж голови (лобно-скронева та потилично-тім'яна ділянки)	1,0
	Масаж обличчя (лобна, приочна верхньо- і нижньощелепна ділянки)	1,0
	Масаж шиї	1,0
	Масаж комірцевої зони (задня поверхня шиї, спини до рівня IV грудного хребця, передня поверхня грудної клітки до 11 ребра)	1,5
	Масаж верхньої кінцівки	1,5
	Масаж верхньої кінцівки, надпліччя та ділянки лопатки	2,0
	Масаж плечового суглоба (верхня третина плеча, ділянки плечового суглоба та надпліччя однойменного боку)	1,0
	Масаж ліктьового суглоба (верхня третина передпліччя, ділянки ліктьового суглоба та нижньої третини плеча)	1,0
	Масаж променезап'ясткового суглоба (проксимальний відділ кисті, ділянки променезап'ясткового суглоба і передпліччя)	1,0
	Масаж кисті та передпліччя	1,0
	Масаж ділянки грудної клітки (ділянки передньої поверхні грудної клітки від передніх меж надпліччя до реберних дуг у ділянці спини від VII шийного до І поперекового хребця)	2,5
	Масаж спини (від VII шийного до І поперекового хребця і від лівої до правої середньої аксилярної лінії у дітей — включаючи попереково-крижову ділянку)	1,5
	Масаж м'язів черевної стінки	1,0
	Масаж попереково-крижової ділянки (від І поперекового хребця до нижніх сідничних складок)	1,0
	Сегментарний масаж попереково-крижової ділянки	1,5
	Масаж спини і поперекового відділу (від VII шийного хребця до крижів, від лівої до правої середньої аксилярної лінії)	2,0
	Масаж шийно-грудного відділу хребта (ділянки задньої поверхні шиї та ділянки спини до поперекового хребця від лівої до правої задньої аксилярної лінії)	2,0
	Сегментарний масаж шийно-грудного відділу хребта	3,0
	Масаж ділянки хребта (ділянки задньої поверхні шиї, спини і попереко­во-крижової ділянки від лівої до правої задньої аксилярної лінії)	2,5

1-17U

Фізична реабілітація

Р о з а і л 3. Фізична реабілітація

Закінчення таблиці 3.8

п/п	Масажна процедура	Кількість умовних масажних одинииь
	Масаж нижньої кінцівки та попереку (ділянки стопи, гомілки, стегна, сідничної та попереково-крижової ділянок)	2,0
	Масаж нижньої кінцівки	1,5
	Масаж кульшового суглоба (верхня третина стегна, ділянка кульшового суглоба та сіднична ділянка однойменного боку)	1,0
	Масаж колінного суглоба (верхня третина гомілки, ділянки коліного суглоба та нижньої третини стегна)	1,0
	Масаж гомілковостопного суглоба (проксимальний відділ стопи, ділянки гомілковостопного суглоба та нижньої третини гомілки)	1,0
	Масаж стопи та гомілки	1,0
	Загальний масаж (у немовлят і дітей молодшого дошкільного віку)	3,0

нальні зміни в організмі і ділянках, що масажуються. У заключному періоді за 2-3 процедури до закінчення курсу інтенсивність масажу знижується, трива­лість процедур зменшується, пацієнтів навчають прийомів самомасажу, якщо є показання для цього.

Сама процедура масажу будується за принципами заняття з лікувальної гімнастики. Вона складається з вступної, основної і заключної частин, в яких інтенсивність масажу поступово зростає до основної частини і знижується в заключній. Процедури масажу проводять щоденно або через день. Тривалість їх індивідуальна і залежить окрім загальних і клінічних показників від особли­востей ділянки, що масажується, і кількості призначених масажних одиниць. За одну умовну одиницю приймають безпосередній масаж протягом 10 хв. Роз­рахункові норми часу в цих одиницях на виконання масажних процедур наве­дено у табл. З.8.

При проведенні лікувального масажу неодмінною умовою і обов'язко­вим правилом є масажування повздовжньо по ходу лімфатичних судин до найближчих їх вузлів та максимальне розслаблення м'язів. Так на рис. 3.15 показано розташування на тулубі пахвових і пахвинних регіонарних лімфатич­них вузлів і напрямок току лімфи по судинах до них. Для того щоб не протиді­яти чи обмежувати просування лімфи по судинах, слід робити масажні рухи по їх ходу. Напрямки масажних рухів на тілі, що визначаються цими вимогами, також показані нарис. 3.15.

Для розслаблення м'язів кінцівки згинають під певним кутом, який нази­вають середнім фізіологічним положенням або положенням фізіологічного

Рис. 3.1S. Напрямок масажних рухів

спокою. Так, лежачи на спині або сидячи за масажним столиком середнім фізі­ологічним положенням для рук (рис. 3.16) є відведення плеча від тулуба на 45°, згинання передпліччя в ліктьовому суглобі під кутом 110° та кисті в промене-возап'ястковому суглобі у долоно-тильному напрямку під кутом 9° трохи від­веденої у ліктьовому напрямку під кутом 15°, пальці напівзігнуті.

З*

Фізична реабілітація

Розділ 3. Фізична реабілітація

Рис. 3.16.Середнє фізіологічне положення: а — верхньої кінцівки; б —нижньої кінцівки

Рис. 3.17. Масажні столи різних конструкцій

Середнім фізіологічним положенням для м'язів нижньої кінцівки (див. рис. 3.16) є трохи зігнуте (35°) в кульшовому суглобі і відведене на 35° стегно та зігнуте під кутом 145° коліно.

Оптимальним положенням, що забезпечує розслаблення м'язів спини, є поза лежачи на животі з витягнутими вздовж тулуба і дещо повернутими усередину руками долонями догори. Розслаблення м'язів грудної клітки і живота досягається у положенні лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах І злегка розведені. Масаж тулуба і нижніх кінцівок звичайно проводиться на масажних столах (кушетках) різних конструкцій (рис. 3.17), масаж рук — на масажних столиках. Для масажу надпліч, шиї і голови застосовують крісла з кронштейнами для опори голови, що забезпечує розслаблення м'язів цих ділянок тіла.

Не менш важливою умовою правильного виконання масажу є не тіль­ки розслаблення м'язів та положення ділянки тіла, що масажується, але і зручно вибрана поза масажиста. Це протидіє швидкому втомленню його, підвищуючи якість масажу та ефективність лікування. Положення маса­жиста і пацієнта при масажуванні різних ділянок його тіла наведені в табл. З.9.

Таблиця 3.9. Положення пацієнта і масажиста під час проведення масажу

(за В. І. Дубров с ь ким, 1995)

Ділянка тіла, що масажується	Положення пацієнта	Положення масажиста	Методичні вказівки
	Масаж верхніх кінцівок і плечового поясу
Пальці, кисть і променево-зап'ястковий суглоб	Сидячи, передпліччя і кисть лежать на масажному столику	Сидячи обличчям до пацієнта	Масаж виконують однією рукою, а другою фіксують кисть або масажують двома руками
	Сидячи, передпліччя І кисть лежать на стегні масажиста	Сидячи з боку від кисті, що масажується	Масаж виконують однією або двома руками
	Лежачи на спині, руки вздовж тулуба злегка зігнуті в ліктьових суглобах	Сидячи з боку від руки, що масажується	Те саме
Передпліччя (м'язи-згиначі)	Сидячи, передпліччя лежить на масажному столику в положенні супінації	Сидячи з боку руки, що масажується	IT
	Лежачи, руки вздовж тулуба у положенні супінації	Те саме	IT
	Сидячи, передпліччя лежить на стегні масажиста	ТІ	ті
Передпліччя (м'язи-розгиначі)	Сидячи, передпліччя лежить на масажному столику, кінцівка трохи зігнута у ліктьовому суглобі, у положенні супінації	ІГ	ТІ
	Сидячи, передпліччя лежить на стегні масажиста	Сидячи з боку руки, що масажується	Масажують однією рукою, а другою фіксують кисть
	Лежачи, руки вздовж тулуба у положенні пронації	Сидячи з боку руки, що масажується	Масажують однією або двома руками
Ліктьовий суглоб	Сидячи, рука лежить на масажному столику, злегка зігнута у ліктьовому суглобі	Сидячи або стоячи збоку від пацієнта	Те саме
	Сидячи, передпліччя лежить на стегні масажиста	Сидячи, передпліччя лежить на стегні пацієнта	IT

Фізична реабілітація

Розділ 3. Фізична реабілітація

Продовження таблиці 3.9

Продовження таблиці 3.9

Ділянка тіла,	Положення пацієнта	Положення	Методичні вказівки
що масажується		масажиста
	Лежачи, рука вздовж тулуба у	Сидячи з боку	Масажують однією
	положенні пронації під час	руки, що	або двома руками
	масажу зовнішньої поверхні суглоба (або супінації під час масажу внутрішньої поверхні суглоба)	масажується
Плече і	Сидячи, рука зігнута у	Сидячи збоку і	Масажують двома
передпліччя	ліктьовому суглобі і вільно	позаду від	руками
	лежить на масажному столику	пацієнта
	Лежачи на спині або животі,	Сидячи з боку	Те саме
	рука злегка зігнута у	ділянки, що
	ліктьовому суглобі	масажується
Плечовий суглоб	Сидячи, рука зігнута у	Сидячи або	п
	ліктьовому суглобі і лежить на	стоячи позаду і
	масажному столику або на	збоку від
	стегні пацієнта	ділянки, що масажується
	Лежачи на спині або животі	Сидячи з боку суглоба, що масажується	ТІ
	Масазк нервових стовбурів верхньої кінцівки
Ліктьовий нерв	Сидячи, рука лежить на	Сидячи	Масажують однією
	масажному столику в	напроти руки,	рукою, а другою
	положенні супінації	що масажується	фіксують кисть
Променевий нерв	Сидячи, рука лежить на масажному столику в положенні супінації	Те саме	Те саме
Серединний нерв	Сидячи, рука лежить на масажному столику в положенні супінації		it
	Масазк нижніх кінцівок
Пальці, стопа	Лежачи на спині, під колінний	Сидячи,	Масажують однією
	суглоб підкладено валик	напроти стоп	рукою пальці, а другою фіксують стопу. Двома руками масажують стопи

Ділянка тіла, що масажується	Положення пацієнта	Положення масажиста	Методичні вказівки
ГомІлково-	Те саме	Те саме і збоку	Масажують однією
стопний суглоб		від пацієнта	або двома руками
Передня група	Лежачи на спині, під колінний	Сидячи з боку	Те саме
м'язів гомілки	суглоб підкладено валик	КІНЦІВКИ, ЩО масажується
	Лежачи на спині, нога зігнута у	Те саме	Масажують однією
	колінному суглобі		рукою, а другою фіксують за коліно
Задня група	Лежачи на животі, під тил	Сидячи або	Масажують однією
м'язів гомілки і	стопи підкладено валик	стоячи з боку	або двома руками
п'ятковий		КІНЦІВКИ, ЩО
сухожилок		масажується, і позаду стоп під час масажу п'яткового сухожилка
	Лежачи на спині, нога зігнута у	Стоячи з боку	Масажують
	колінному суглобі	КІНЦІВКИ, ЩО	почергово правою і
		масажується	потім лівою рукою, а другою рукою у цей час фіксують колінний суглоб
	Сидячи, нога зігнута у колінному суглобі, стопа	Присід з упором	Масажують двома руками
	упирається у підставку або	коліном у
	підлогу	підлогу, під коліно підкласти подушечку
Колінний суглоб	Лежачи на спині, під колінний	Сидячи або	Масажують однією
	суглоб підкладено валик	стоячи з боку суглоба, що масажується	або двома руками
	Сидячи, нога зігнута у колінному суглобі	Присід з упором на праве (ліве) коліно	Те саме

Фізична реабілітаиія

Р о з л і л 3. Фізична реабілітація

Продовження таблиці 3.9

Закінчення таблиці 3.9

Ділянка тіла,	Положення пацієнта	Положення	Методичні вказівки
що масажується		масажиста
Передня група	Лежачи на спині, під колінний	Сидячи або	Масажують однією
м'язів	суглоб підкладено валик	стоячи з боку кінцівки, що масажується	або двома руками
	Сидячи, ногу трохи відведено	Стоячи або	Те саме
	назовні	присід з упором правим (лівим) коліном у підлогу
Медіальна група	Лежачи на спині, під колінний	Сидячи або	и
м'язів стегна	суглоб підкладено валик,	стоячи з боку
	стегно трохи розвернуто	КІНЦІВКИ, ЩО
	назовні	масажується
	Сидячи, ногу трохи відведено	Сидячи або	h
	назовні	присід з упором коліном у підлогу
Задня група	Лежачи на животі, під	Сидячи або	—" —
м'язів стегна	гомілковостопний суглоб	стоячи з боку
І сідничні м'язи	підкладено валик	кінцівки, що масажується
Поперекова	Лежачи на животі, руки вздовж	Стоячи або	IT
ділянка	тулуба або зігнуті у ліктьових суглобах, кисті торкаються чола; під гомілковостопні суглоби підкладено валик	сидячи збоку
Кульшовий	Лежачи на животі або боці	Стоячи або	Масажують однією
суглоб		сидячи з боку суглоба, що масажується	рукою
	Сидячи на стільці, нога зігнута	Сидячи або	Масажують однією
	в колінному суглобі	присід з	рукою, а другою
		упором на коліно	фіксують коліно
Великогомілко-	Лежачи на животі, під	Сидячи або	Масажують однією
вий нерв	гомілковостопний суглоб	стоячи з боку	рукою
	підкладено валик	ділянки, що масажується

Ділянка тіла, що масажується	Положення пацієнта	Положення масажиста	Методичні вказівки
Сідничний нерв	Лежачи на животі, під гомілковостопний суглоб підкладено валик	Сидячи або стоячи з боку ділянки, що масажується	Масажують однією або двома руками
Масаж обличчя, голови, шиї, спини, грудей і зкивота
Обличчя	Сидячи на стільці, потилиця упирається в груди масажиста	Стоячи позаду пацієнта	Масажують двома руками
Голова	Сидячи, голову трохи нахилено назад	Стоячи позаду і збоку від пацієнта	Масажують однією або двома руками
Шия і трапецієподібні м'язи	Лежачи на животі, руки вздовж тулуба або зігнуто і покладено під чоло	Стоячи збоку від пацієнта	Те саме
	Сидячи, руки зігнуті і лежать на масажному столику	Стоячи позаду пацієнта	it
Найширші й найдовші м'язи спини, підлопаткова ділянка	Лежачи на животі, руки вздовж тулуба, під гомілковостопні суглоби підкладено валик	Сидячи зліва або справа від пацієнта	_______ іг
	Під час масажу підлопаткової ділянки руку закладено за спину	Те саме	Масажують однією рукою, другою фіксують плече
Міжреберні м'язи	Лежачи на животі	Стоячи збоку від пацієнта	Масажують однією або двома руками
	Лежачи на спині	Те саме	Те саме
Грудні м'яз к	Те саме	—" —	—" —
	Сидячи, руки зігнуті у ліктьових суглобах і лежать на колінах	Стоячи збоку від пацієнта	Масажують однією рукою
Живіт і косі м'язи живота	Лежачи на спині, ноги зігнуті	Сидячи або стоячи	Масажують однією або двома руками

Фізична реабілітація

Розділ 3. Фізична реабілітація

Загальна реакція

Залози внутрішньої секреції

Тропні гормони

Біологічно R активні речовини

J t> Внутрішні

органи

Судини

va

М'язи

Місцева реакція Аксон-рефлекс

3.3. ФІЗІОТЕРАПІЯ

Фізіотерапія, що у перекладі з грецької означає лікування природними чинниками, широко застосовується у комплексі засобів фізичної реабілітації при лікуванні різних захворювань та з метою профілактики. Розрізняють при­родні фізичні лікувальні чинники — сонце, повітря, клімат, вода (прісна, мор­ська, мінеральна), лікувальні грязі (пелоїди) та преформовані (штучні), які одержують за допомогою спеціальних апаратів шляхом трансформування пе­реважно електричної енергії у різні види і форми.

3.3.1. Механізми лікувальної дії фізичних чинників

Променеві, температурні, електричні, механічні, хімічні та Інші види енергії діють на організм через шкіру, дихальні шляхи, слизові оболонки, по­дразнюючи у них численні рецептори. Увібрана клітинами енергія подразника змінює їх фізико-хімічний стан, внутрішньоклітинний обмін, енергопотенціал і проникність клітинних та внутрішньоклітинних структур і дає початок взає­мопов'язаним нервово-рефлекторному і гуморальному механізмам дії на орга­нізм. Ця дія існує не тільки під час безпосереднього впливу фізичного чинни­ка, а й після його закінчення протягом кількох хвилин, годин, доби, а інколи ще довше.

Фізичні лікувальні чинники, як і інші засоби фізичної реабілітації викли­кають в організмі полісистемну реакцію (рис. 3.18). Вони впливають на крово- та лімфообіг, тонус судин, процеси мікроциркуляції, ферментативну активність і обмін речовин, імунітет, діяльність ЦНС і внутрішніх органів, опорно-руховий апарат. Деякі фізичні чинники, енергія яких при вбиранні тканинами тран­сформується у тепло, окрім судинних реакцій, розкриття нефункціонуючих капілярів, прискорення кровообігу, покращання доставки кисню тканинам, стимулюють процеси терморегуляції, загартовують організм, діють антиспас-тично, болезаспокійливо. Вони підвищують захисні сили організму, його стій­кість до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища, знімають утому, прискорюють відновлення, можуть діяти на організм як заспокійливо, так і збуджуюче. Це позитивно впливає на психіку хворого, зміцнює у нього впев­неність в одужання.

Фізичні лікувальні чинники сприяють розсмоктуванню набряків, кровови­ливів, інфільтратів, рубців, спайок, стимулюють репаративні процеси при про­лежнях і трофічних виразках, попереджають і лікують контрактури; підвищу­ють м'язовий тонус; діють протизапально, бактерицидно. Суттєвою властивіс­тю фізичних чинників є здатність безболісного проникнення через шкіру чи слизові оболонки ліків, хімічних компонентів, води, пелоїдів, озокериту та ін­ших речовин.

Таким чином, фізичні лікувальні чинники викликають місцеву і загальну реакцію організму, подібну за наслідками до дії інших засобів фізичної реабі­літації, але шляхи формування її різні. Стартовим механізмом розвитку цих ре-

Рис. 3.18. Схема реакцій організму на застосуван­ня лікувальних фізичних чинників (за B.C. Ула-щиком, 1994)

акцій є не сам фізичний чинник, як такий, а продукти його взаємодії з різними тканинами. Доведено, що кожен з фізичних чинників має тільки притаманну йому специфічну вибіркову дію на тканини, що визначається його фізичними властивостями, а й здатність клітинних структур поглинати той чи інший вид енергії. Так, енергія електричного поля УВЧ сильніше поглинається тканина­ми з діелектричними властивостями (кісткова, жирова та ін.), а мікрохвиль — тканинами з великим вмістом води і електролітів (м'язи, кров, лімфа та ін.). Виходячи з цього, лікар призначає ті чи інші фізіотерапевтичні методи, визна­чає дозу, тривалість, кількість процедур і інтервал між ними, послідовність застосування і сумісність процедур у комплексі лікувальних засобів. Процеду­ри проводять, переважно, щоденно або через день. Курс фізіотерапії складаєть­ся у середньому з 12-15 процедур.

Фізіотерапія може бути протипоказана тимчасово чи постійно. Загаль­ними протипоказаннями для застосування фізіотерапії є: злоякісні новоутво­рення, загальний важкий стан хворого, кровотеча чи підозра на неї, активна

Фізичка реабілітація

Розділ 3. Фізична реабілітація

форма туберкульозу, системні захворювання крові, гострі та інфекційні захво­рювання, органічні захворювання нервової системи. Окрім названих є специ­фічні протипоказання до використання окремих лікувальних методів, а також індивідуальна несприятливість фізичного чинника. У наступному викладенні матеріалу, для уникнення повторень, будуть надаватися тільки специфічні про­типоказання для конкретного фізичного методу лікування.

3.3.2. Класифікація лікувальних фізичних чинників

Сучасна фізіотерапія у своєму арсеналі нараховує близько 80 лікувальних методів. Залежно від фізичних властивостей і біологічних дій розрізняють 10 груп штучно отриманих і природних лікувальних чинників.

I група. Електричні струми низької напруги (гальванізація, медикаментоз­
ний електрофорез, електростимуляція, діадинамотерапія, ампліпульсотерапія,
електросон).

II група. Електричні струми високої напруги (дарсонвалізація).

III група. Електричні та магнітні поля (індуктотермія, УВЧ-терапія,
мікрохвильова терапія, магнітотерапія).

IV група. Світло (інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове і монохроматич­
не випромінювання).

V група. Механічні коливання (інфразвук, ультразвук).

VI група. Штучне повітряне середовище (аероіони, гідроаероіони, аеро­
золі, електроаерозолі).

VII група. Змінний атмосферний тиск (баротерапія).

VIII група. Радіоактивні чинники (радонова вода, альфа-аплікатори).

IX група. Водолікувальні чинники (гідротерапія, бальнеотерапія).

X група. Теплолікувальні чинники (пелоїди, глина, пісок, парафін,
озокерит).

3.3.3. Характеристика лікувальних фізичних чинників

І група. Електричні струми низької напруги. До цієї групи відносять гальванізацію і медикаментозний електрофорез, імпульсні струми постійного та змінного напрямку.

Гальванізація — лікування постійним струмом низької напруги і невеликої сили. Він викликає спрямоване переміщення позитивно і негативно зарядже­них іонів у тканинах і рідинах між двома електродами, накладеними на тіло па­цієнта. Це змінює фізико-хімічні властивості клітин, підвищує їх проникність, місцевий крово- і лімфообіг, ресорбційну здатність тканин, стимулює обмінно-трофічні процеси, секреторну функцію залоз, діє болезаспокійливо.

Медикаментозний електрофорез — введення через шкіру ліків за допомо­гою гальванізації. Якщо під електрод помістити розчин ліків, то вони проника-

ють у товщу шкіри і утворюється депо, з якого ліки будуть повільно, поступо­во розноситися лімфою і кров'ю. За допомогою цього методу можна вводити антибіотики, ферменти, вітаміни, вакцини тощо. При медикаментозному елек­трофорезі поєднується дія постійного струму та лікувальної речовини.

Показання до застосування гальванізації і медикаментозного елек­трофорезу: травми і захворювання периферичної нервової системи, неврози; захворювання шлунково-кишкового тракту з порушеннями моторної і секре­торної функцій; гіпертонічна хвороба (І і II стадії") тощо.

Протипоказання: гострі гнійні запальні захворювання, гіперто­нічна хвороба III стадії, недостатність кровообігу вище ІІ-А ступеня, пошкод­ження та хвороби шкіри у місцях накладання електродів та у разі якщо хворий не переносить певних ліків.

Імпульсні струми низької напруги та низької частоти діють на організм у вигляді окремих поштовхів-імпульсів різної форми, тривалості і частоти, що проходять через шкіру і глибоко проникають у тканини. Вони сильно подраз­нюють нервово-м'язовий апарат, викликаючи скорочення м'язів, виявляють антиспастичну, болезаспокійливу, гангліоблокуючу дію і розширюють судини, стимулюють трофічну функцію вегетативної нервової системи. При цьому ім­пульсні методики електролікування діють при мінімальному навантаженні на організм, їх можна спрямовувати на певний орган або систему. Кожна з них має специфічну лікувальну дію. Наводимо ті з них, що найчастіше застосову­ють у фізичній реабілітації.

Електростимуляція — метод підсилення діяльності органів і систем орга­нізму, при якому штучний електросигнал подразнює їх замість природного нервового імпульсу і стимулює їх діяльність. Найбільше розповсюдження во­на отримала як метод електрогімнастики посмугованих м'язів з метою під­тримки їх скорочувальної здатності та сили; попередження атрофії та віднов­лення функції м'язів, підвищення їх функціонального стану, в тому числі і у спортсменів.

Показання до застосування електростимуляції: гіподинамія, м'язові атрофії після травм і захворювань нервової системи та опорно-рухового апа­рату, атонія непосмугованих м'язів внутрішніх органів. Протипоказан­ії я: переломи до їх консолідації, тромбофлебіти, спастичні стани м'язів, ки­шок; шов нерва, судини, сухожилка протягом місяця після операції, вагітність.

Діадинамотерапія — метод лікування за допомогою постійних напівсину-соїдальних струмів частотою 50 та 100 Гц за 1 с Застосовують їх як окремо, так і в різних поєднаннях. Основний ефект діадинамічних струмів (струми Бернара) — знеболюючий. Разом з тим вони підвищують лабільність нервово-м'язового апарату, діють протиспастично, розширюють судини, сприяють по­кращанню лімфо- і кровообігу, обмінних процесів, розм'якшенню рубцевої тканини, прискоренню регенерації.

Показання до застосування діадинамічних струмів: больовий син­дром і порушення кровообігу та трофіки, захворювання периферичної нерво­вої системи, суглобів і хребта; свіжі травматичні пошкодження м'яких тканин;

Фізична реабілітація

Розділ 3. Фізична реабілітація

лікування м'язових контрактур і келоїдних рубців, розладів периферичного кровообігу, дискінезії шлунка, жовчевивідних шляхів, кишечнику та ін.

Протипоказання: наявність гнійної інфекції, крововиливи, тром­бофлебіти, нирково- і жовчнокам'яна хвороба.

Лмпліпульсотерапія — застосування змінних синусоїдальних модульова­них струмів (CMC), висока частота яких (5000 Гц) модулюється коливаннями низької частоти (від 10 до 150 Гц). Відрізняючись від струмів низької частоти, що збуджують нервово-м'язову і судинну системи, струми високої частоти внаслідок малої протидії шкіри глибоко проникають у тканини. Вони мають знеболюючу, протинабрякову, протизапальну властивість, покращують функ­ціональний стан нервово-м'язового апарату. Комбінуючи модуляції частоти, тривалість посилання струму та паузи, одержують чотири режими, кожен з яких має свої особливості і переваги у дії на організм.

Показання і протипоказання:в основному, аналогічні тим, що мають діадинамічні струми. Однак вона краще переноситься хворими, бо не викликає подразнення шкіри і неприємних відчуттів під електродами та ін­ших побічних явищ, дає невелике навантаження на серцево-судинну систему, що дозволяє широко використовувати її у лікуванні дітей.

Електросон — це стан, близький до фізіологічного, який виникає під дією постійного імпульсного струму низької частоти і малої сили на головний мо­зок. Він викликає охоронне гальмування у корі і підкоркостовбурових структу­рах головного мозку, позитивно впливає на функції вищої нервової діяльності; нормалізує роботу внутрішніх органів І систем; поліпшує самопочуття і нас­трій, знімає нервову напругу і втому, заспокоює; сприяє підвищенню нервово-психічної і фізичної працездатності. Тому електросон можна застосовувати практично в усіх галузях медицини.

Протипоказання: захворювання ока, шкіри обличчя; гострий пе­ріод інфаркту міокарда, інсульту, істерія.

II група. Електричні струми високої напруги: дарсонвалізація.
Дарсонвалізація — метод лікування змінним високочастотним імпульсним

струмом високої напруги і малої сили. Застосовують її переважно місцево. Струм, діючи на рецептори шкіри і слизових оболонок, інтенсивно впливає на вегетативну нервову систему, розширює периферичні судини, стимулює трофі­ку тканин; зменшує спазми непосмугованої мускулатури, сфінктерів; викликає болезаспокійливий, протизапальний, протисвербіжний ефект.

Показання до місцевої дарсонвалізації: варікозне розширення вен го­мілок і гемороїдальних вен, трофічні виразки, опіки, відмороження, свербіж шкіри, випадіння волосся, псоріаз, екзема, біль у ділянці серця, мігрень.

Протипоказання: кровотеча, істерія, стан після інфаркту протя­гом шести місяців.

III група. Електричні та магнітні поля: постійне електричне поле висо­
кої напруги, постійне магнітне поле низької частоти, змінне магнітне поле ви­
сокої частоти, змінне електричне поле ультрависокої частоти, електричне поле
надвисокої частоти.

Індуктотермія — дія на організм змінного магнітного поля високої часто­ти, внаслідок чого у тканинах виникають індуктивні (наведені) вихрові стру­ми, енергія яких переходить у тепло. Вона проникає на глибину 5-8 см і викли­кає гіперемію; покращує трофіку, процеси розсмоктування, регенерації та загоєння, терморегуляцію; знижує збудливість нервової системи, м'язовий то­нус; діє болезаспокійливо, протизапально, антиспастично на сфінктери, ки­шечник, бронхи, судини, жовчні шляхи.

Показання до індуктотермії: підгострі та хронічні запальні захворю­вання внутрішніх органів, суглобів, хребта, сечостатевої системи, периферич­ної нервової системи з больовим синдромом; свіжі переломи трубчастих кіс­ток; захворювання носа, горла, гіпертонус м'язів.

Протипоказання: гнійні процеси, порушення термічної чутливос­ті, гарячкові стани, туберкульоз легенів, вагітність.

УВЧ-терапія — метод лікування змінним електричним полем ультрависо­кої частоти. Воно має велику проникливу здатність і поглинається, у першу чергу, підшкірною клітковиною, нервовою, кістковою, жировою тканинами, сухожилками, зв'язками, що мають діелектричні властивості. Тому електричне поле УВЧ викликає в цих тканинах найбільший тепловий ефект порівняно з тканинами, що добре проводять електричний струм. Дія цього струму, як і усіх високочастотних струмів, що використовуються в електролікуванні, не обме­жується теплоутворенням, а супроводжується осциляторним (коливальним) ефектом, що обумовлений змінами у коливанні частинок та молекул тканин. Ця нетеплова дія викликає своєрідні фізико-хімічні процеси у клітинній та мо­лекулярній структурі тканин, що змінюють збудливість і провідність нервових клітин, активність обмінно-відновних функцій тканин та ін.

УВЧ-терапія має виразну дію на запальні процеси: зменшує набряки та ек­судацію, знижує життєдіяльність бактерій і їх токсичні властивості, підвищує активність та інтенсивність фагоцитозу, стимулює функції ретикулоендотелі-альної системи, посилює процеси утворення захисного бар'єру з елементів сполучної тканини, який відокремлює запальне вогнище від здорових тканин. Вона діє антиспастично на непосмуговану мускулатуру шлунково-кишкового тракту, бронхів і бронхіол; підсилює кровообіг, знижує артеріальний тиск.

Показання до УВЧ-терапії: гострі запальні процеси в органах і сис­темах, гнійні запальні захворювання; травми спинного мозку та периферичних нервів; радикуліт, невралгія, енцефаліт, поліомієліт, бронхіт, пневмонія, брон­хіальна астма, бронхоектатична хвороба, виразкова хвороба шлунка і дванад­цятипалої кишки, холецистит, панкреатит; міозит у періоді підгострого та хронічного перебігу, облітеруючий ендартеріїт та ін.

Протипоказання: системні захворювання крові, гіпотонія, стено­кардія, аневризма аорти, вагітність.

НВЧ-терапія, або мікрохвильова терапія — метод лікування електромаг­нітним полем надвисокої частоти. Застосовують сантиметрові мікрохвилі (СМХ) та дециметрові мікрохвилі (ДМХ), а останнім часом — міліметрового діапазону (ММХ). Перші проникають у тканини на глибину 5-6 см, другі — на7-9см (рис. 3.19).

Дата добавления: 2015-11-26