Фізична особа — підприємець

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством (ст. 1 ЗУ «Про підприємництво»).

Право на здійснення ПД мають юридичні і фізичні особи, причому це стосується фізичних осіб тільки з повною цивільною дієздатністю за умови їх державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ст. 50 ЦК). На сьогодні державна реєстрація фізичних осіб-підприємців здійснюється на підставі ЗУ від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» Якщо фізична особа почала ПД без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати останні на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Обмеження права фізичної особи на здійснення ПД встановлюється К. та законом. Зокрема, ч. 2 ст. 42 К. передбачає: ПД депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

До ПД фіз. осіб застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють ПД юрид. осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК).

Створення (заснування) суб'єкта ПД - юридичної особи, а також володіння корпоративним правом не є ПД, крім випадків, передбачених законодавством.

В силу ст. 52 ЦК фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з ПД, всім своїм майном, крім того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Це майно зазначене у Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, який є додатком до ЗУ «Про виконавче провадження» від 21. 04. 1999 р. До нього, зокрема, належать: носильні речі і предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні, у певній кількості; і продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, котрі перебувають на його утриманні - на три місяці; і паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі й обігрівання приміщення протягом шести місяців тощо.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з ПД, не тільки усім своїм особистим майном, а й часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, що належатиме їй при його поділі (ч. 2 ст. 52 ЦК).

Фізична особа-підприємець здійснює ПД на власний ризик, при цьому на її діяльність поширюються всі нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб. Тому до фізичної особи-підприємця у разі її неплатоспроможності застосовується процедура банкрутства згідно із ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р., хоча й з певними особливостями (статті 47, 48, 49 вказаного Закону).

Чинне законодавство закріплює процедуру управління майном, що використовується у ПД фізичної особи-підприємця. Якщо остання буде визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність буде обмежена, або якщо власником майна, яке використовувалося у ПД, стала н/п чи м/л особа, орган ОП може призначити управителя цього майна, з котрим укладається договір про управління ним. Договір припиняється, якщо відпадуть обставини, на підставі яких він укладений. Контроль за діяльністю управителя майном здійснює орган ОП відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника (ст. 54 ЦК).

Дата добавления: 2015-11-26