Реалізація управлінського рішення
Процес
| Характер реакції
|
Ухвалення рішення
| ОПР - оптимальне поєднання досвіду, знань, креативності; використання спеціальних методів відкритого обговорення; додатковий обмін інформацією; узгодження протилежних поглядів; пошук компромісу
|
Розробка плану дій
| розробка чіткого складу, послідовності дій; термінів виконання; види і обсяг задіяних ресурсів, відповідальних осіб
|
Контроль реалізації плану
| моніторинг реалізації запланованих заходів; використання автоматизованих засобів контролінгу; корегування планів відповідно до виявлених відхилень
|
Аналіз і оцінка результатів управлінського рішення
| виявлення сильних і слабких сторін процесу прийняття управлінського рішення; фіксування досвіду вирішення аналогічних проблем (ситуацій)
|
Таким чином, головне призначення методики реалізації рішення - забезпечення зворотного зв'язку - від етапу реалізації рішення до попередніх етапів (перегляд умов постановки проблеми, пошук нових альтернатив, корегування рішень і аж до зміни цільових установок). Основним недоліком багатьох організаційних процесів і далі є відсутність ефективної системи зворотного зв'язку, коли і організація не реагує на зміни зовнішнього середовища. Щоб рішення адекватно відповідало ситуації (проблемі), необхідно, аби організація володіла механізмами прогнозування очікуванихрезультатів і своєчасного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища, яке формується в процесі реалізації рішення. Система управління, яка успішно функціонує, володіє функціями моніторингу, що забезпечує постійне спостереження за станом ситуації і пошук можливостей доцільного корегування рішення.
Методика реалізації рішення має передбачати:
• нагадування виконавцям про загальну мету колективу і конкретні цілі окремих підрозділів;
• рекомендації, а, за необхідності, і прескриптивні методи (методи, що передбачають конкретні чітко визначені дії) досягнення мети;
• склад виконавців рішення;
• розподіл обов'язків між конкретними виконавцями, визначення бюджету і встановлення графіка їхніх дій;
• доведення завдань до конкретних виконавців;
• визначення термінів проведення всієї роботи і конкретного часу виконання її етапів (за допомогою сіткового графіка);
• відповідне і безумовне ресурсне забезпечення відповідно до плану виконання робіт;
• засоби контролю за виконанням, рішення і з досягнутими результатами;
• можливість внесення, у разі потреби, змін у рішення у ході його виконання;
• ретельно має бути відпрацьована і налагоджена система контролю.
Кожна організація має право обирати процедури виконання рішень відповідно до специфіки своєї структури і функціональної
діяльності, корпоративної культури і рівня професіоналізму управлінського персоналу. Для успішної реалізації рішень необхідно
додержуватися деяких загальних правил:
• відбирати працівників, найбільш підготовлених для вирішення проблемних ситуацій даного типу, і доводити рішення до конкретних виконавців;
• інструктувати виконавців (у разі потреби) про зміст і технологію виконання процедур;
• збільшувати потенціал засобів мотивації виконавців, постійно знаходити реальні можливості їх адаптації до потреб організації;
• стежити за тим, щоб комунікаційні мережі виконували належні функції своєчасно і в повному обсязі, уникаючи фільтрації або
спотворення інформації в процесі передачі;
• спостерігати та оперативно контролювати в режимі реального часу хід виконання рішення, запобігати можливим помилкам
і надавати своєчасну допомогу у формі додаткового інструктажу для виконання тих або інших процедур тощо.
Існують різні підходи щодо визначення процедур ухвалення рішень. Розглянемо (рис.4-7).
Своєчасність
Комплексність
| |
Вимоги до умов прийняття управлінського рішення
| |
Цілеспрямованість
Правомірність
Оптимальність
| |
Гнучкість
Повнота оформлення
| |
Наукова обґрунтованість
Кількісна та якісна визначеність
| |
Рис. 3 Цільові вимоги до управлінських рішень
За причиною виникнення
ситуаційні
за розпорядженням
програмні
ініціативні
сезонні
| |
За терміном реалізації
неперервнодіючі строкові
повторні
разові
| |
За змістом
технічні
економічні
соціальні
| |
КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
| |
КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
За характером
роботи над ними і кількістю учасників
одноосібні
колегіальні
консультативні
спільні
парламентські
| |
За технологією прийняття
запрограмовані незапрограмовані
| |
За формою
усні
письмові
кодовані
| |
За характером прийняття
урівноважені
імпульсивні
інертні
ризиковані
обережні
| |
За глибиною впливу
однорівневі багаторівневі
| |
За числом критеріїв
однокритеріальні багатокритеріальні
| |
За методом обробки інформації
алгоритмічні евристичні
| |
За ступенем обов'язковості виконання
директивні
рекомендаційні
орієнтуючі
| |
За
функціональним змістом
організаційні регулюючі координуючі контролюючі
| |
За прогнозною ефективністю
ординарні
синергетичні
асинергетичні
| |
За кількістю варіантів
безальтернативні бінарні
багатоваріантні інноваційні
| |
За способом обгрунтування
інтуїтивні адаптивні раціональні
| |
За часом дії
стратегічні
тактичні
перспективні
поточні
оперативні
стабілізаційні
| |
Рис.1 Класифікація управлінських рішень
Рис. 5 Метод стратегій семикратного пошуку
Для успішної реалізації рішень необхідно
додержуватися деяких загальних правил:
• відбирати працівників, найбільш підготовлених для вирішення проблемних ситуацій даного типу, і доводити рішення до конкретних виконавців;
• інструктувати виконавців (у разі потреби) про зміст і технологію виконання процедур;
• збільшувати потенціал засобів мотивації виконавців, постійно знаходити реальні можливості їх адаптації до потреб організації;
• стежити за тим, щоб комунікаційні мережі виконували належні функції своєчасно і в повному обсязі, уникаючи фільтрації або
спотворення інформації в процесі передачі;
• спостерігати та оперативно контролювати в режимі реального часу хід виконання рішення, запобігати можливим помилкам
і надавати своєчасну допомогу у формі додаткового інструктажу для виконання тих або інших процедур тощо.
Рис.7 Блок-схема технології
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 67 | Нарушение авторских прав
mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.011 сек.)