Геоморфологічне районування Українських Карпат. Особливості рельєфу окремих геоморфологічних районів.

У межах Українських Карпат прийнято виділяти дев'ять великих морфоструктур - геоморфологічних районів:

1) Передкарпатська височина;

2) Зовнiшнi Карпати;

3) Вододiлъно-­Верховинськi Карпати;

4) Полонинсько-Чорногiрськi Карпarи,

5) Рахівсько-­Чивчинський масив,

6) Березне-Лiпшанська (Тур'янська) міжгірська долина,

7) Вигорлат-Гутинський ерозiйно-вулканiчний хребет,

8) Солотвинська (Верхньотисенська) улоговина,

9) Закарпатська (Притисенська) низовина.

1. Передкарпатська вuсочuна. В основі залягає Зовнiшня i Внутрiшня зони Передкарпатського крайового прогину. Зовнiшня (епiплатформена), відносно молода зона прогину відзначається розвитком пологих, широких куполовидних складок. Зонi вiдповiдає плоский терасово-акумулятивний рельеф. Внутрiшня (епiгeoсинклiнальна) зона характеризуеться заляганням потужних товщ крейдового перiоду, палеогену. На межирiччях переважае грядово­горбистий (структурно-ерозiйний) рельеф.

2. 3овпiшнi або Скuбовi Карпати. Назва "Скибовi" Карпати пов' язана з тим, що зовнiшнi складки нaсyнyтi на прилеглу рiвнину, а внутрiшнi - одна на одну з пiвденного заходу на пiвнiчний схiд. Через це схили хребтiв, оберненi до Передкарпаття, значно крутiшi, нiж пiвденно-захiднi. Поперечнi розломи, якi успадкованi рiчками, роздiляють 30внiшнi Карпати на три великi маеи­ви: Бескиди, Горгани, Покутсько-Буковинськi Карпати. Найвища точка ycix Скибових Карпат - гора Сивуля Велика (1836 м) у Горганах.

3. Вододiльно-Верховuнськi Карпати охоплюють центральну знижену частину Українських Карпат. В OCHOBi залягає Кросненська тектонiчна зона. Гірські хребти центральної частини складені твердими пiсковиками i пiднiмаються до 1700 м i бiльше. Найвищою точкою є гора Браткiвська - 1788 м. Тут проходить головний карпатський вододiл, що роздiляє басейни Днiстра i Тиси.

4. Полонuнсько-Чорногipськi Карпати вiдповiдають внутрiшнiй тектонiчнiй зонi Флiшевих Карпат. Складенi вони потужною товщею крейдовоro i палеогенового флiшу з переважанням щiльних пiско­викiв. Тут xapaктepнi плоскi безлiсi вершини хребтiв - полонини. Роздiленi долинами рiчок, вони утворюють oкpeмi масиви. Найвищi з них Свидовець i Чорно­гора, у яких вираженi слiди дiяльностi гiрських льодовикiв, що лежали тут в епохи зледенiнь. У Чорногорi є шiсть вершин висотою понад 2000 м.

5. Рахiвсько-Чuвчuнськuй масив простягається на пiвдень вiд Бiлої Тиси i Bepxiв'я Чорного Черемошу. Paxiвськi i Чивчинськi гори мають гострі скелястi гребенi iз слiдами четвертинного зледенiння.

6. Березне-Лiпшанська (Тур'янська) мiжгiрська долина простяга­ється паралельно до Полонинсько-Чорногiрсъких Карпат i вiддiляє їх від Вулканiчних Карпат. Виникла в зонi 3акарпаського глибинного розлому. У рельефi долини вираженi, в основному, ком­плекси терас.

7. Вuгорлат-Гутuнськuй ерозiйно-вулканiчний хребет yrворений ку­полами згаслих вулканiв. Серед гiрських порiд переважають андезити, андезито-базальти, базальти, а також туфи. Найвища точка усьоro Виro­рлar-Гутинського хребта г. Бужора - 1086 м.

8. Солотвuнська (Верхньотисенська) улоговuна вiдповiдае Солотвинськiй тектонiчнiй запaдинi. Ускладнена соляними куполами. Переважаючi абсототнi висоти 300-500 м.

9. 3акарпатська нuзовuна вiдповiдає 3акарпaтському крайовому прогину (Чоп-Мукачiвськiй западинi). Низовина знижуеться в напрямку до Тиси вiд 133 до 105 м над р. м. на фонi oднoмaнiтної рiвнини пiдiймаеться Берегiвське вулканiчне гoрбогiр'я.

Дата добавления: 2015-11-26