Ураження системи крові

Під впливом гострої фізичної перенапруги може розвиватися інтоксикаційна фаза міогенного лейкоцитозу, що виявляється значним збільшенням числа лейкоцитів у периферичній крові (до 30´10⁹л), збільшенням кількості нейтрофілів зі зрушенням уліво, абсолютним зменшенням кількості лімфоцитів і повним зникненням еозинофілів (регенеративний тип).

При особливо вираженому ступені гострої фізичної перенапруги збільшення кількості лейкоцитів менш значно (до 15 ´ 10⁹л), однак спостерігається різке зрушення лейкоцитарної формули вліво і поява дегенеративних форм нейтрофілів (дегенеративний тип інтоксикаційної фази). Такого роду зміни в периферичній крові, що виникають під впливом надмірного фізичного навантаження, свідчать про виражену перенапругу в системи крові. Інтоксикаційна фаза міогенного лейкоцитозу, як підкреслює Ж.А.Тесленко (1970), знаходиться на грані між фізіологією і патологією і відбиває високий ступінь напруги кровотворної системи під час фізичного навантаження.

Крім зрушень у морфологічному складі периферичної крові при гострій фізичній перенапрузі, можуть змінитися і хімічні показники, зокрема показники функціональної активності гранулоцитів. Серед показників метаболічної активності лейкоцитів важливе місце займає глікоген і фосфатази. У спортсменів гостра фізична перенапруга може призводити до значного зменшення глікогену, гранулоцитів і активності лужної фосфатази (Волков Ц.Н., 1971).

Таким чином, при гострій фізичній перенапрузі у спортсменів можуть спостерігатися зміни показників периферичної крові, що вказують на глибокі зрушення в кровотворних органах. Вони повинні враховуватися при заняттях спортом, і тільки повне відновлення всіх показників системи крові перед черговим навантаженням буде свідчити про правильність побудови занять.

Література

1. Горкин М.Я., Качоровская О.В., Евгеньева Л.Я. Большие нагрузки в спорте. – Киев: Здоров’я, 1973. – 184 с.

2. Дембо А.Г. Актуальные проблемы. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 295 с.

3. Дембо А.Г. Врачебный контроль в спорте. – М.: Медицина, 1988.–288 с.

4. Дембо А.Г., Земцовский Э.В. Спортивная кардиология: Руководство для врачей. – Л.: Медицина, 1989. – 464 с.

5. Детская спортивная медицина: Руководство для врачей /Под ред. С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущева. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Медицина, 1991. – 560 с.

6. Журавлева А.И., Граевская Н.Д. Спортивная медицина и лечебная физкультура: Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1993. – 432 с.

7. Заболевания и повреждения при занятиях спортом /Под ред. А.Г. Дембо. – 3-е изд. перераб. и доп. – Л.: Медицина, 1991. – 336 с.

8. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина / Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Муравов І.В. та ін.; за ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. – Київ: Здоров’я, 1995. – 312 с.

9. Майкели Л., Дженкинс М. Энциклопедия спортивной медицины: Пер с англ. – СПб: Лань, 1997. – 400 с.

10.Меерсон Ф.З., Пшеничникова М.Г. Адаптация к стрессовым ситуациям и физическим нагрузкам. – М.: Медицина, 1988. – 256 с.

11.Пешкова О.В. Спортивна медицина: Навчальний посібник. – Харків: ХаДІФК, 2003. – 84 с.

12.Сердце и спорт: Очерки спортивной кардиологии /Под ред. В.Л. Карпмана и Г.М. Куколевского. – М.: Медицина, 1968. – 519 с.

13.Спортивная медицина. Общая патология, врачебный контроль с основами частной патологии / Под ред. А.Г.Дембо. – М.: Физкультура и спорт, 1975. – 368 с.

14.Спортивная медицина: Руководство для врачей /Под ред. А.В. Чоговадзе, Л.А. Бутченко. – М.: Медицина, 1984. – 384 с.

15.Спортивная медицина / Под ред. В.Л. Карпмана. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 304 с.

16.Уилмор Дж. Х., Костилл Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности: Пер. с англ. – Киев: Олимп. лит., 1997. – 504 с.

17.Физиологическое тестирование спортсменов высокого класса / Под ред. Дж. Д. Мак-Дугалла, Г.Э. Уэнгера, Г. Дж. Грина: Пер. с англ. – Киев: Олимп. лит., 1998. – 432 с.

Дата добавления: 2015-11-26