Читайте также: |
|
[п.5.4 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
195. Тарифи на перевезення, розмір додаткових зборів,
пов'язаних з перевезенням, а також розмір штрафів, які засто
совуються на усіх залізницях України для усіх відправників і
одержувачів вантажів, встановлено Тарифним керівництвом
№ 1, а також Тарифною політикою залізниць України, яка за
тверджується кожного року. Назване Керівництво вміщує по
яснення щодо застосування та схеми обліку тарифів за переве
зення (провізної плати), розміри додаткових зборів за опе
рації, пов'язані з перевезенням вантажів, а також перелік до
даткових операцій, які залізниця може виконувати на прохан
ня відправника або одержувача за окремими договорами на
підставі вільних тарифів.
[п.5.5 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
196. Слід враховувати, що без виконання додаткових опе
рацій, зазначених у розділі 2 Тарифного керівництва № 1, ван
таж не може бути навантажено та прийнято до перевезення
або видано вантажоодержувачу на станції призначення.
[п.5.5 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
197. Виконання залізницею додаткових операцій, пов'яза
них з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження,
зважування, експедирування тощо), згідно зі статтею 22 Ста
туту залізниць України здійснюється на підставі окремих до
говорів. Оплата за ці операції вноситься у розмірах, встановле
них Тарифним керівництвом № 1. У разі виникнення спору
про підстави та розмір такої оплати обов'язок доведення відповідних обставин покладається на залізницю.
[п.5.5 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
198. Вантажі, зазначені у Переліку, який затверджено нака
зом Мінтрансу України від 20.01.97 № 18 «Про охорону і су
проводження вантажів, що перевозяться залізничним транс
портом України», приймаються до перевезення під воєнізова
ною охороною залізниці, за що відправник вносить залізниці
окрему плату. У разі супроводження вантажу під час переве
зення провідником відправника (одержувача) плата за охоро
ну не справляється.
[п.5.6 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
199. Стаття 58 Статуту залізниць України дозволяє
залізницям виконувати перевезення, роботи та надавати по
слуги, які не є обов'язковими для залізниць. Орієнтовний пе
релік таких послуг та робіт містить пункт 26 розділу 1 Тариф
ного керівництва № 1. Вартість цих послуг сплачується за
вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін
у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавст
ву. У такому разі залізниця та підприємство-замовник са
мостійно визначають способи встановлення договірних відно
син та погодження тарифу: укладання угоди, підписання про
токолу, обмін листами, погодження за допомогою засобів
зв'язку та інше, виходячи з умов надання послуг. У разі виник
нення спору з приводу безпідставного нарахування платежів
за додаткові послуги залізниця має довести, що відправник,
одержувач або експедитор замовляли ці додаткові послуги і
що між сторонами встановлено договірні відносини та погод
жено відповідні тарифи.
[п.5.7 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
200. Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за кори
стування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправни
ками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, порта-
ми, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.
[п.5.8 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
201. Під користуванням вагонами (контейнерами) слід ро
зуміти використання відповідного рухомого складу певним
суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником
залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає ваго
ни (контейнери) від залізниці для виконання подальших опе
рацій з ними, а потім повертає їх залізниці.
[п.5.8 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
202. Час користування, за який цим суб'єктом господарсь
кої діяльності вноситься відповідна плата, визначається від
моменту прийняття вагонів (контейнерів) від залізниці до мо
менту їх повернення залізниці.
[п.5.8 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
203. Взаємовідносини суб'єктів господарської діяльності з
третіми особами-контрагентами, яких вони обслуговують
(тобто безпосередньо з вантажовідправниками і вантажоодер
жувачами), визначаються і реалізуються без участі залізниць.
Відповідальність перед залізницею у зв'язку з використанням
вагонів (контейнерів) несе суб'єкт господарської діяльності,
який приймає від неї цей рухомий склад.
[п.5.8 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
204. Правила експлуатації, номерного обліку і розра
хунків за користування вантажними вагонами, що є
власністю інших держав, затверджені 24 травня 1996 року
згідно з дорученням Ради залізничного транспорту, держав -
учасниць Співдружності, Латвійської, Литовської і Естонської Республік, надають право залізницям України використовувати вагони, що належать власникам, розташованим за межами України, для перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні. Вимоги щодо такого використання вагонів містяться у розділі 1 згаданих Правил.
[п.5.9 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
205. Вантажовласники, порти на підставі статті 119 Стату
ту залізниць України повинні відшкодовувати залізницям
плату за користування вагонами інших держав від часу при
йому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконан
ня вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею
відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
Відповідний порядок визначено постановою Кабінету
Міністрів України від 28.10.96 № 1312 «Про номерний облік
простою вантажних вагонів, які належать іншим державам» та
Правилами користування вагонами і контейнерами.
[п.5.9 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»_/.
206. Розрахунки за перевезення експортно-імпортних ван
тажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чин
ним законодавством.
[п.5.9 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].
СТРАХУВАННЯ
1. Відповідно до статті 370 Цивільного кодексу України, ча
стини третьої статті 3 та статті 16 Закону України «Про стра
хування», укладаючи договір страхування, страхувальник має
право за згодою застрахованої особи передбачити в договорі
умову про виплату страхової суми іншій особі, зокрема банку,
від якого він одержав кредит. Отже, крім необхідності пе
ревірки відповідності умов договору чинному законодавству,
господарський суд повинен з'ясувати, чи є в договорі умова
про виплату страхової суми банку, що надав кредит. За відсут
ності цієї умови у банку немає правових підстав вимагати від
страховика сплати суми неповернутого позичальником креди
ту та процентів, навіть й у тому випадку, якщо між страхови
ком і страхувальником укладений договір страхування не
своєчасної виплати кредиту. Надаючи кредит з умовою його
страхування, банк має перевірити наявність в договорі
обов'язку страховика у разі настання страхового випадку ви
платити страхову суму банку.
[п.6.1 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].
2. Підстави, за якими страховик має право відмовити у ви
платі страхових сум, передбачені у статті 26 Закону України
«Про страхування». Викладений у цій статті перелік таких
підстав не є вичерпним, оскільки договором можуть бути пе
редбачені й інші підстави відмови у виплаті страхових сум, як
що це не суперечить законодавству України.
[п.6.2 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].
3. Відповідно до частини другої статті 18 Закону України
«Про страхування» факт укладення договору страхування мо
же посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифіка
том), що є формою договору страхування. Чинне законодавст
во не позбавляє сторони цього договору права укласти його і в
іншій письмовій формі відповідно до вимог статті 44 Цивільно
го кодексу України та статті 16 Закону України «Про страху
вання», і отже, в господарського суду немає правових підстав
для визнання договору страхування неукладеним лише через відсутність поліса чи сертифіката, який посвідчує договір.
[п.6.3 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].
4. Договір страхування, як передбачено частиною третьою
статті 16 Закону України «Про страхування», набуває чин
ності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не
передбачено умовами страхування. Зокрема, згідно зі статтею
6 згаданого Закону загальні умови і порядок проведення доб
ровільного страхування визначаються правилами страхуван
ня, що встановлюються страховиком самостійно. Якщо між
страховиком і страхувальником укладено договір страхуван
ня, то подальше посилання останнього на те, що він не був оз
найомлений з цими правилами, як правило, не повинні прий
матися до уваги.
[п.6.3 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].
5. Страховик має відповідати за договором страхування
тільки у випадку відсутності на рахунку позичальника креди
ту достатніх коштів для виконання його зобов'язання за кре
дитним договором.
[п.6.4 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].
6. Згідно зі статтею 372 Цивільного кодексу України та
статтею 25 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93
№ 47-93 «Про страхування» страхова компанія не позбавлена
права зворотньої вимоги (регресу) до залізниці. При визна
ченні обсягу відповідальності залізниці слід виходити з вимог
статті 13 Закону України «Про транспорт» та Статуту
залізниць. Відповідні претензії та позови повинні пред'явля
тись до Управління залізниці призначення.
[п.4 Листа від 07.12.95р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
1. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про господарські товариства» права юридичної особи ці товариства набувають з
дня їх державної реєстрації. Названа стаття не ставить можливість реєстрації у залежність від характеру чи виду їх діяльності, крім заборонених чинним законодавством України. Проте страхові компанії або товариства, набувши статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, вправі розпочати страхову діяльність лише за умови внесення їх до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) чи державного реєстру страхових та перестрахових брокерів (пункт 1 статті 36 Закону України «Про страхування-*) та одержання ліцензії спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (стаття 38 цього ж Закону).
[п.2 Листа від 24.11.97р. № 01-8/452 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 60 | Нарушение авторских прав