Майновий найом. Оренда. Лізинг 8 страница

[п.5.4 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

195. Тарифи на перевезення, розмір додаткових зборів,
пов'язаних з перевезенням, а також розмір штрафів, які засто­
совуються на усіх залізницях України для усіх відправників і
одержувачів вантажів, встановлено Тарифним керівництвом
№ 1, а також Тарифною політикою залізниць України, яка за­
тверджується кожного року. Назване Керівництво вміщує по­
яснення щодо застосування та схеми обліку тарифів за переве­
зення (провізної плати), розміри додаткових зборів за опе­
рації, пов'язані з перевезенням вантажів, а також перелік до­
даткових операцій, які залізниця може виконувати на прохан­
ня відправника або одержувача за окремими договорами на
підставі вільних тарифів.

[п.5.5 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

196. Слід враховувати, що без виконання додаткових опе­
рацій, зазначених у розділі 2 Тарифного керівництва № 1, ван­
таж не може бути навантажено та прийнято до перевезення
або видано вантажоодержувачу на станції призначення.

[п.5.5 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

197. Виконання залізницею додаткових операцій, пов'яза­
них з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження,
зважування, експедирування тощо), згідно зі статтею 22 Ста­
туту залізниць України здійснюється на підставі окремих до­
говорів. Оплата за ці операції вноситься у розмірах, встановле­
них Тарифним керівництвом № 1. У разі виникнення спору

про підстави та розмір такої оплати обов'язок доведення відповідних обставин покладається на залізницю.

[п.5.5 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

198. Вантажі, зазначені у Переліку, який затверджено нака­
зом Мінтрансу України від 20.01.97 № 18 «Про охорону і су­
проводження вантажів, що перевозяться залізничним транс­
портом України», приймаються до перевезення під воєнізова­
ною охороною залізниці, за що відправник вносить залізниці
окрему плату. У разі супроводження вантажу під час переве­
зення провідником відправника (одержувача) плата за охоро­
ну не справляється.

[п.5.6 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

199. Стаття 58 Статуту залізниць України дозволяє
залізницям виконувати перевезення, роботи та надавати по­
слуги, які не є обов'язковими для залізниць. Орієнтовний пе­
релік таких послуг та робіт містить пункт 26 розділу 1 Тариф­
ного керівництва № 1. Вартість цих послуг сплачується за
вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін
у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавст­
ву. У такому разі залізниця та підприємство-замовник са­
мостійно визначають способи встановлення договірних відно­
син та погодження тарифу: укладання угоди, підписання про­
токолу, обмін листами, погодження за допомогою засобів
зв'язку та інше, виходячи з умов надання послуг. У разі виник­
нення спору з приводу безпідставного нарахування платежів
за додаткові послуги залізниця має довести, що відправник,
одержувач або експедитор замовляли ці додаткові послуги і
що між сторонами встановлено договірні відносини та погод­
жено відповідні тарифи.

[п.5.7 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

200. Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за кори­
стування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправни­
ками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, порта-

ми, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визна­чення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контей­нерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

[п.5.8 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

201. Під користуванням вагонами (контейнерами) слід ро­
зуміти використання відповідного рухомого складу певним
суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником
залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає ваго­
ни (контейнери) від залізниці для виконання подальших опе­
рацій з ними, а потім повертає їх залізниці.

[п.5.8 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

202. Час користування, за який цим суб'єктом господарсь­
кої діяльності вноситься відповідна плата, визначається від
моменту прийняття вагонів (контейнерів) від залізниці до мо­
менту їх повернення залізниці.

[п.5.8 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

203. Взаємовідносини суб'єктів господарської діяльності з
третіми особами-контрагентами, яких вони обслуговують
(тобто безпосередньо з вантажовідправниками і вантажоодер­
жувачами), визначаються і реалізуються без участі залізниць.
Відповідальність перед залізницею у зв'язку з використанням
вагонів (контейнерів) несе суб'єкт господарської діяльності,
який приймає від неї цей рухомий склад.

[п.5.8 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

204. Правила експлуатації, номерного обліку і розра­
хунків за користування вантажними вагонами, що є
власністю інших держав, затверджені 24 травня 1996 року
згідно з дорученням Ради залізничного транспорту, держав -

учасниць Співдружності, Латвійської, Литовської і Естонсь­кої Республік, надають право залізницям України використо­вувати вагони, що належать власникам, розташованим за ме­жами України, для перевезення вантажів у внутрішньодер­жавному сполученні. Вимоги щодо такого використання ва­гонів містяться у розділі 1 згаданих Правил.

[п.5.9 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

205. Вантажовласники, порти на підставі статті 119 Стату­
ту залізниць України повинні відшкодовувати залізницям
плату за користування вагонами інших держав від часу при­
йому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконан­
ня вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею
відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
Відповідний порядок визначено постановою Кабінету
Міністрів України від 28.10.96 № 1312 «Про номерний облік
простою вантажних вагонів, які належать іншим державам» та
Правилами користування вагонами і контейнерами.

[п.5.9 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»_/.

206. Розрахунки за перевезення експортно-імпортних ван­
тажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чин­
ним законодавством.

[п.5.9 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

СТРАХУВАННЯ

1. Відповідно до статті 370 Цивільного кодексу України, ча­
стини третьої статті 3 та статті 16 Закону України «Про стра­
хування», укладаючи договір страхування, страхувальник має
право за згодою застрахованої особи передбачити в договорі
умову про виплату страхової суми іншій особі, зокрема банку,
від якого він одержав кредит. Отже, крім необхідності пе­
ревірки відповідності умов договору чинному законодавству,
господарський суд повинен з'ясувати, чи є в договорі умова
про виплату страхової суми банку, що надав кредит. За відсут­
ності цієї умови у банку немає правових підстав вимагати від
страховика сплати суми неповернутого позичальником креди­
ту та процентів, навіть й у тому випадку, якщо між страхови­
ком і страхувальником укладений договір страхування не­
своєчасної виплати кредиту. Надаючи кредит з умовою його
страхування, банк має перевірити наявність в договорі
обов'язку страховика у разі настання страхового випадку ви­
платити страхову суму банку.

[п.6.1 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

2. Підстави, за якими страховик має право відмовити у ви­
платі страхових сум, передбачені у статті 26 Закону України
«Про страхування». Викладений у цій статті перелік таких
підстав не є вичерпним, оскільки договором можуть бути пе­
редбачені й інші підстави відмови у виплаті страхових сум, як­
що це не суперечить законодавству України.

[п.6.2 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

3. Відповідно до частини другої статті 18 Закону України
«Про страхування» факт укладення договору страхування мо­
же посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифіка­
том), що є формою договору страхування. Чинне законодавст­
во не позбавляє сторони цього договору права укласти його і в
іншій письмовій формі відповідно до вимог статті 44 Цивільно­
го кодексу України та статті 16 Закону України «Про страху­
вання», і отже, в господарського суду немає правових підстав

для визнання договору страхування неукладеним лише через відсутність поліса чи сертифіката, який посвідчує договір.

[п.6.3 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

4. Договір страхування, як передбачено частиною третьою
статті 16 Закону України «Про страхування», набуває чин­
ності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не
передбачено умовами страхування. Зокрема, згідно зі статтею
6 згаданого Закону загальні умови і порядок проведення доб­
ровільного страхування визначаються правилами страхуван­
ня, що встановлюються страховиком самостійно. Якщо між
страховиком і страхувальником укладено договір страхуван­
ня, то подальше посилання останнього на те, що він не був оз­
найомлений з цими правилами, як правило, не повинні прий­
матися до уваги.

[п.6.3 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

5. Страховик має відповідати за договором страхування
тільки у випадку відсутності на рахунку позичальника креди­
ту достатніх коштів для виконання його зобов'язання за кре­
дитним договором.

[п.6.4 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

6. Згідно зі статтею 372 Цивільного кодексу України та
статтею 25 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93
№ 47-93 «Про страхування» страхова компанія не позбавлена
права зворотньої вимоги (регресу) до залізниці. При визна­
ченні обсягу відповідальності залізниці слід виходити з вимог
статті 13 Закону України «Про транспорт» та Статуту
залізниць. Відповідні претензії та позови повинні пред'явля­
тись до Управління залізниці призначення.

[п.4 Листа від 07.12.95р. № 01-8/870 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

1. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про господарські товариства» права юридичної особи ці товариства набувають з

дня їх державної реєстрації. Названа стаття не ставить мож­ливість реєстрації у залежність від характеру чи виду їх діяль­ності, крім заборонених чинним законодавством України. Проте страхові компанії або товариства, набувши статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, вправі розпочати страхову діяльність лише за умови внесення їх до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) чи держав­ного реєстру страхових та перестрахових брокерів (пункт 1 статті 36 Закону України «Про страхування-*) та одержання ліцензії спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (стаття 38 цього ж Закону).

[п.2 Листа від 24.11.97р. № 01-8/452 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

Дата добавления: 2015-11-26