Майновий найом. Оренда. Лізинг 5 страница

[п.3.1 Листа від 21.06.99 № 01-8/292 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

62. Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України
(далі - Статут) взаємовідносини залізниці з іншими
підприємствами щодо порядку і умов експлуатації
залізничних під'їзних колій, подачі і забирання вагонів
визначається договором. Статтею 76 Статуту передбачено,
Що порядок розроблення та форми таких договорів вста­
новлюються Правилами перевезення вантажів. До затвер-

222-3W 337

дження Міністерством транспорту України зазначених Правил взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатись законодавством, чинним на момент укладан­ня відповідних договорів, та цими договорами. Залізниці також вправі на підставі угод надавати у користування суб'єктам підприємницької діяльності станційні склади і майданчики, що перебувають у їх віданні, та приймати рішення про складування за плату суб'єктами підприєм­ницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на будівництво тимчасових споруд (статті 9 і 12 Статуту). Розмір відповідної плати повинен встанов­люватись сторонами в договорі.

[п.3.2 Листа від 21.06.99 № 01-8/292 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

63. Накази Міністерства транспорту України від 02.02.99
№ 53 «Про затвердження ставок плати за користування ваго­
нами і контейнерами залізниць» та від 25.02.99 № 113 «Про за­
твердження Правил користування вагонами і контейнерами»
видані відповідно до чинного законодавства.

[п.3 Листа від 31.07.2000 р. № 01-8/380 «Про вирішення спорів Ви­щим арбітражним судом України (за матеріалами судової колегії Вищо­го арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

64. Порти повинні відшкодовувати залізницям плату за ко­
ристування вагонами інших держав від часу прийому цих ва­
гонів від залізниці до повернення їх після виконання вантаж­
них операцій.

[п.1 Листа від 11.12.2000р. № 01-8/737 «Про практику вирішення окремих категорій спорів»].

65. Заяви суб'єктів господарської діяльності - власників
під'їзних колій, які експлуатують вагони, забезпечуючи транс­
портне обслуговування контрагентів (вантажовідправників,
вантажоодержувачів), і водночас стверджують, що вони не по­
винні вносити плату за користування вагонами, оскільки ніби­
то фактично не користуються вагонами для власних госпо­
дарських потреб, є безпідставними. Для цих суб'єктів, які взя­
ли на себе функції приймання вагонів від залізниці, подачі їх
під навантаження (розвантаження) вантажовідправникам
(вантажоодержувачам) та повернення залізниці навантаже­
них або порожніх вагонів, операції з вагонами є господарською

діяльністю і джерелом доходів. У цьому випадку саме зазна­чені суб'єкти виступають перед залізницею як користувачі ва­гонів. В інших випадках, згідно із статтею 119 Статуту залізниць, користувачами вагонів є вантажовідправники, ван­тажоодержувачі, порти, організації, установи, громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності, які забирають вагони від залізниці своїми локомотивами або яким вагони подаються локомотивами залізниці.

[Інформаційний лист від 20.08.2001 р. № 01-8/917 «Про застосу­вання деяких норм Статуту залізниць України та Правил перевезен­ня вантажів»].

66. Факт непромивки, неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача засвідчується залізницею актом загальної форми, який підпи­сується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта. Відповідно до статті 35 Статуту залізниць України та підпункту 1.3 пункту 1 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених нака­зом Міністерства транспорту України (далі - Мінтранс Ук­раїни) від 20.08.2001 № 542, промивання вагонів після виван­таження забруднювальних вантажів здійснюється одержува­чем у спеціально обладнаних місцях. Перелік таких вантажів зазначено у додатку 2 до названих Правил. У разі відсутності в одержувача умов та можливостей для промивання вагонів залізниця може виконувати ці роботи з оплатою за договором, виходячи із ставок зборів за промивання вагонів, затверджених відповідною залізницею. Статут не передбачає обов'язку ван­тажоодержувача оплачувати залізниці витрати, пов'язані з про­миванням вагонів, лише у разі подання документів, що засвідчують факт промивання вагонів. Тому вимоги щодо представлення таких документів є неправомірними. Чинним законодавством на залізницю не покладено обов'язку надання розрахункових документів, що підтверджують розмір витрат, пов'язаних з промиванням вагонів, оскільки відповідно до статті 60 Статуту ставки зборів з вантажоодержувачів за очи­щення, промивання та дезінфекцію вагонів засобами залізниць у випадках, передбачених вищеназваною статтею Статуту, за­тверджуються залізницями. Підставою для здійснення розра­хунків за надання залізницею додаткових послуг, зокрема про-

ЗМ

минання вагонів, згідно зі статтею 62 Статуту та з підпунктом 2.6 пункту 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, за­тверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, є підписана працівником станції та платником накопичувальна картка. Слід враховувати, що передбачену статтею 123 Статуту відповідальність за здавання неочищеного рухомого складу або контейнерів порти несуть не тільки у випадках, коли вони вис­тупають вантажоодержувачами, але і у випадках, коли вони не є вантажоодержувачами, а лише здійснюють вивантаження ва­гонів (при перевалці вантажу в прямому змішаному сполу­ченні, відвантаженні імпортного вантажу тощо).

[п.3.1 Інформаційною листа від 13.02.2002р. № 01-8/155 «Про де­які питання практики застосування окремих норм чинного законодав­ства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інфор­маційних листів»].

67. Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за ко­ристування вагонами і контейнерами залізниці ванта­жовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадя­нами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься пла­та. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазна­ченої плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами ко­ристування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.99 № 113. Під користуванням ва­гонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу певним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання з ними подальших операцій, а потім повертає їх залізниці. Час користування, за який цим суб'єктом господарської діяльності вноситься відповідна пла­та, визначається від моменту прийому вагонів (контейнерів) від залізниці до моменту їх повернення залізниці. Що ж до взаємовідносин суб'єктів господарської діяльності з третіми особами-контрагентами, яких вони обслуговують (тобто без­посередньо з вантажовідправниками і вантажоодержувачами), то вони визначаються і реалізуються без участі залізниць.

Відповідальність перед залізницею у зв'язку з використанням вагонів (контейнерів) несе суб'єкт господарської діяльності, який приймає від неї цей рухомий склад.

[п.3.2 Інформаційного листа від 13.02.2002р. № 01-8/155 «Про де­які питання практики застосування окремих норм чинного законодав­ства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інфор­маційних листів»].

68. Згідно із статтею 8 Закону України «Про залізничний
транспорт» та статтею 17 Статуту залізниць України перевезення
вантажів залізничним транспортом організовуються на до­
говірних засадах. Форму договору про організацію перевезень
вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані
залізницею послуги встановлено Правилами розрахунків за пере­
везення вантажів (додаток № 1 до пункту 2.3 названих Правил). У
договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транс­
портних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові
послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань.

[п.1.1 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

69. Наявність договору про організацію перевезень вантажів
не звільняє вантажовідправника від обов'язку подання планів та
заявок на перевезення вантажів у порядку і строки, передбачені
Тимчасовим положенням про порядок місячного планування
перевезень вантажів залізничним транспортом України. Цей до­
говір не замінює договір на перевезення конкретного вантажу й
не звільняє сторони від обов'язку укласти договір про експлуа­
тацію залізничних під'їзних колій або про подачу та забирання
вагонів у передбачених Статутом залізниць України випадках.

[п.1.1 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

70. Оскільки укладення договору про організацію переве­
зень не є обов'язковим, у разі відмови однієї з сторін укласти
такий договір вимоги іншої сторони про його укладання у су­
довому порядку задоволенню не підлягають.

[п.1.1 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

71. Взаємовідносини залізниці з іншими підприємствами що­
до порядку і умов експлуатації залізничних під'їзних колій, по­
дачі та забирання вагонів згідно зі статтею 21 Закону України
«Про залізничний транспорт» та статтею 71 Статуту залізниць
України визначаються договором. Порядок розроблення та фор­
ми таких договорів встановлено Правилами обслуговування
залізничних під'їзних колій (додатки 1 та 2 до пункту 2.1). Поря­
док виконання перевалочних операцій на під'їзних коліях
морських (річкових) портів визначається договором, що укла­
дається залізницею з портом за формою, яку також встановлено
названими Правилами (додаток 3 до пункту 2.1). Отже,
взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатись
Статутом, Правилами перевезення та відповідними договорами.

[п.1.2 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

72. У застосуванні відповідних норм господарському суду
слід мати на увазі приписи статті 22 Закону України «Про
залізничний транспорт» і статті 10 Закону України «Про при­
родні монополії», згідно з якими залізниці не мають права
відмовляти підприємствам в укладенні зазначених договорів.
Тому за наявності такої відмови підприємство не позбавлене
права на звернення до господарського суду з позовом про спо­
нукання залізниці до укладення відповідного договору. Що ж
до підприємств, то чинне законодавство не передбачає їх
обов'язку укладати зазначені договори.

[п.1.2 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

73. Статут залізниць України і Правила обслуговування
залізничних під'їзних колій не надають начальнику дирекції
перевезень залізниці або начальнику станції права підписува­
ти договір експлуатації залізничної під'їзної колії та договір
подачі та забирання вагонів. Згідно зі статтею 77 Статуту і
пунктом 3.5 цих Правил з боку залізниці договори підписує
начальник залізниці (особа, що виконує його обов'язки) або
особа, уповноважена начальником залізниці.

[п.1.3 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

74. У разі спору між залізницею та власником під'їзної колії
щодо договору, підписаного начальником дирекції перевезень
залізниці або начальником залізничної станції, залізниця по­
винна надати господарському суду доручення на підписання
договору начальником залізничної станції.

[п.1.3 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

75. Згідно з частиною другою статті 22 Статуту залізниць
України та пунктами 8 і 9 Правил перевезення вантажів в
універсальних контейнерах, пунктом 1.3 Правил перевезення
вантажів навалом і насипом додаткові операції, пов'язані з пе­
ревезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважу­
вання, експедирування тощо), здійснюються залізницею на
підставі окремих договорів.

[п.1.4 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

76. Залізниці вправі на підставі угод надавати у користу­
вання суб'єктам підприємницької діяльності станційні склади
і майданчики, що перебувають у їх віданні, та приймати рішен­
ня про складування за плату суб'єктами підприємницької
діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати
дозвіл на будівництво тимчасових споруд (статті 9, 12 Стату­
ту залізниць України і пункт 1.9 Правил обслуговування
залізничних під'їзних колій). Розмір відповідної плати вста­
новлюється сторонами у договорі.

[п.1.4 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

77. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою
формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між
відправником та залізницею і одночасно є договором застави
вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та
інших платежів за перевезення.

[п.1.5 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

78. Передача права пред'явлення претензій та позовів у по­
рядку статті 133 Статуту залізниць України не є уступкою пра­
ва вимоги у зобов'язаннях, пов'язаних з перевезенням вантажів.

[п.1.5 Роз'яснення aid 29.05.2002 p. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

79. У вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням ван­
тажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати
приписи параграфа 4 статті 29 Угоди, який забороняє пред'яв­
ляти претензії за однією накладною на суму до 23 швейцарсь­
ких франків у разі повної або часткової втрати, зменшення ма­
си, пошкодження, псування вантажу або зниження якості ван­
тажу з інших підстав; на суму до 5 швейцарських франків - у
разі прострочення доставки вантажу або перебору провізних
платежів. Ці приписи мають застосовуватись господарським
судом з урахуванням частини третьої статті 4 ГПК. Якщо суд
дійде висновку, що суму відповідної претензії завищено штуч­
но, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

[п.2.4 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

80. Згідно зі статтею 363 Цивільного кодексу і статтями 114
і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбе-
реження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної
вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було
знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на
підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправ­
ника, який підтверджує кількість і вартість відправленого ван­
тажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, спе­
цифікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і
вартість відправленого вантажу, підписаної головним (стар­
шим) бухгалтером. Вартість вантажу, що перевозиться з оголо­
шеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4
Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

[п 2.8 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

81. У разі коли договори купівлі-продажу або поставки укла­
даються між посередниками, а договір перевезення укладається

між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватись належними доказа­ми вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки залізниця несе відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

[п.2.8 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

82. Для подання позовів до залізниці згідно зі статтею 366
Цивільного кодексу та статтею 136 Статуту залізниць України
встановлено двомісячний строк позовної давності. Перебіг
цього строку починається з дня одержання відповіді на пре­
тензію або з дня закінчення строку, встановленого для такої
відповіді (стаття 135 Статуту). У разі коли згаданий двомісяч­
ний строк пропущено з поважних причин, суд має право поно­
вити цей строк на підставі статті 80 Цивільного кодексу.

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

83. Якщо претензію не було пред'явлено, але залізниця за­
лучається до участі у справі з ініціативи господарського суду,
строк позовної давності обчислюється з дня, коли позивач по­
винен був одержати відповідь на претензію у разі її своєчасно­
го пред'явлення.

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

84. У вирішенні спору за позовом до залізниці та ванта­
жовідправника (вантажоодержувача) може виявитися, що строк
позовної давності за позовом вантажовідправника (вантажоодер­
жувача) менший ніж загальний строк для пред'явлення претензії
та подання позову до залізниці. За цих обставин питання про по­
новлення строку позовної давності за позовом до вантажовідправ­
ника (вантажоодержувача) за наявності поважних причин підля­
гає вирішенню господарським судом на загальних підставах.

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

85. Для подання залізницею позовів до вантажовідправ­
ника (вантажоодержувача), що випливають з перевезення
вантажів, встановлено 6-місячний строк позовної давності
(стаття 366 Цивільного кодексу та стаття 137 Статуту
залізниць України).

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

86. Строк позовної давності, встановлений статтею 31 Уго­
ди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, згідно з
параграфом 4 статті 31 Угоди не підлягає поновленню судом
навіть за поважних причин його пропуску.

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

87. Статут залізниць України не надає права на звернення з
позовами підприємствам, установам та організаціям залізнич­
ного транспорту загального користування. Право на звернен­
ня з позовами до вантажовідправників (вантажоодержувачів)
за змістом статей 1 та 137 Статуту мають відповідні залізниці,
а не їх дирекції, станції та інші структурні підрозділи.

[п.2.15Роз'яснення від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

88. За змістом частини третьої статті 358 Цивільного ко­
дексу, статті 105 Статуту залізниць України сторони несуть
матеріальну відповідальність за перевезення у межах і
розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.
Тому у вирішенні спору, пов'язаного з невиконанням або нена­
лежним виконанням залізницею, вантажовідправником, ван­
тажоодержувачем обов'язків, що виникли у зв'язку з переве­
зенням вантажів, слід враховувати, що вони несуть
відповідальність лише в межах, передбачених Статутом, а у
встановлених ним випадках - угодою сторін. Вимоги щодо
відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи нена­
лежним виконанням договору перевезення у розмірі більшо­
му, ніж це передбачено Статутом, задоволенню не підлягають.

[п.2.16 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

89. За договором перевезення вантажу залізниця зо­
бов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до
пункту призначення та видати його одержувачу і несе
відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття
його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не
доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження ван­
тажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла за­
побігти та усунення яких від неї не залежало (стаття 110 Ста­
туту залізниць України).

[п.3.1 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

90. У статті 111 Статуту залізниць України наведено пе­
релік обставин, наявність яких звільняє залізницю від
відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкод­
ження вантажу. Відповідно до статті 362 Цивільного кодексу
залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо во­
на доведе і інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

[п.3.1 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

92. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної
відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажо­
одержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються
комерційними актами або актами загальної форми, які склада­
ють станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).

[п.3.2 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

93. Стаття 129 Статуту та пункт 2 Правил складання актів
містять перелік обставин, за наявності яких залізниця повин­
на скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазна­
чені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них за­
явив одержувач чи відправник вантажу. Форму такого акта
визначено у додатку 1 до Правил складання актів. Комерційні
акти у міжнародних перевезеннях складаються відповідно до
угод про міжнародне сполучення.

[п.3.2 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

94. Обов'язок скласти комерційний акт виникає у залізниці
лише у випадках, коли вона згідно зі статтею 52 Статуту
залізниць України зобов'язана перевірити масу, кількість
місць і стан вантажу.

[п.3.2 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

95. У разі вилучення або знищення підкарантинного ванта­
жу карантинний інспектор складає акт загальної форми, у разі
вилучення або знищення такого вантажу на прикордонній
станції комерційний акт складається за участю представника
карантинної інспекції. Витрати, пов'язані з поверненням та пе­
реадресуванням підкарантинних вантажів, розкриттям та упа­
куванням таких вантажів, доставкою їх до місця знезараження,
стягуються на станції призначення з одержувача на підставі ак­
та загальної форми про всі такі випадки та відмітки у накладній
про складання такого акта (пункт 2.15 Правил перевезення
вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю).

[п.3.2 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

96. Відповідно до пунктів 18, 23 та 24 Правил видачі ван­
тажів одержувач не може вимагати від залізниці проведення
перевірки та складення комерційного акта після початку ви­
вантаження, яке здійснюється на місцях загального користу­
вання; коли одержувач розпочав вивантаження без представ­
ника станції; у випадку видачі швидкопсувних вантажів, що
прибули в справних рефрижераторних вагонах без порушення
граничного терміну перевезення і режиму обслуговування.

[п.3.3 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

97. Згідно з пунктом 12 Правил видачі вантажів ко­
мерційний акт про пошкодження тари також не складається у
разі відсутності пошкодження вантажу. Факт відсутності або
пошкодження однієї із пломб за наявності хоча б однієї справ­
ної пломби на дверях з обох сторін критого вагона, рефриже­
раторної секції, обладнаних додатковими запірно-пломбу-
вальними пристроями відповідно до пункту 13 названих Пра-

вил, засвідчується не комерційним актом, а актом загальної форми. Інші обставини, за наявності яких складається акт за­гальної форми, передбачено пунктом 3 Правил складання актів, а форму таких актів визначено додатком 6 до Правил ко­ристування вагонами. У разі витікання, псування або підмочу­вання вантажу внаслідок технічної несправності вагону (кон­тейнера), крім комерційного акта, складається також акт про технічний стан вагона (додаток 2 до Правил складання актів). [п.3.3 Роз'яснення від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

98. Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям
право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправ­
ником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти
кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому
числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт
26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на до­
говірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при
прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених
Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати
комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту
у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж
з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного
комерційного акта таким, що не має доказового значення.

[п.3.3 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

99. Порядок складання комерційних актів передбачено Пра­
вилами складання актів та розділами 2-4 Інструкції з актово-
претензійної роботи. Якщо у комерційному акті відсутній до­
кладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу,
зокрема, про стан запірно-штомбувальних пристроїв та пломб,
технічного стану вагону (контейнера) тощо, залізниця несе за
це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.

[п.3.3 Роз'яснення від 29.052002 р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

100. Якщо начальник залізничної станції необгрунтоване
відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми,

вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову у по­рядку, передбаченому пунктом 16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю. У разі додержання порядку оскарження відмови у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звер­нутися до залізниці з претензією, до якої необхідно додати до­кази оскарження дій начальника станції залізниці та акти приймання вантажу.

[п.3.4 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

101. У разі коли начальник Дирекції залізничних переве­
зень визнав обгрунтованою заяву вантажоодержувача про
безпідставну відмову начальника станції скласти та видати ко­
мерційний акт, з вантажоодержувача за весь час затримки
складання та видачі комерційного акта плата за зберігання
вантажу та користування вагонами протягом часу затримки
складання акта не стягується.

[п.3.4 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

102. Підставою для покладення на залізницю відповідальності
за втрату вантажу за позовом вантажоодержувача є квитанція, яка
свідчить про те, що вантаж був прийнятий залізницею до переве­
зення. Якщо вантажоодержувач не має можливості пред'явити та­
ку квитанцію, він повинен додати до претензії та позовної заяви
документ про сплату вартості вантажу і довідку станції відправ­
лення про прийняття його до перевезення з відміткою станції при­
значення про неприбуття вантажу. У разі ухилення залізниці від
видачі зазначеної довідки або від вчинення відмітки про непри­
буття вантажу доказами у вирішенні спору щодо відповідальності
залізниці за втрату вантажу можуть бути, зокрема, документи, які
підтверджують надіслання залізниці запиту про необхідність ви­
дачі довідки або оскарження до Дирекції залізничних перевезень
відмови станції призначення від вчинення відмітки про неприбут­
тя вантажу. Ці докази додаються до претензії.

Дата добавления: 2015-11-26