|
Читайте также: |
1. Відповідно до статті 11 Закону України «Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності» Антимонопольний комітет Ук
раїни має право давати підприємцям обов'язкові для виконан
ня розпорядження про припинення порушень антимонополь-
ного законодавства та про відновлення початкового стану, про
примусовий поділ монопольних утворень, припинення непра
вомірних угод між підприємцями.
[п.1 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
2. Антимонопольному комітету України надане також право да
вати органам управління обов'язкові для виконання розпоряджен
ня про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів,
про припинення порушень і укладених ними угод, що суперечать
антимонопольному законодавству.
[п.1 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
3. Антимонопольний комітет України утворює територіальні
управління, повноваження яких визначаються цим Комітетом у
межах його компетенції (стаття 9 Закону України «Про обме
ження монополізму та недопущення недобросовісної конку
ренції у підприємницькій діяльності»). Отже, Антимонополь
ний комітет України має право делегувати свої права щодо дачі
підприємцям та органам управління обов'язкових для виконан
ня розпоряджень, передбачених абзацами 3 та 4 статті 11 Закону
України «Про обмеження монополізму та недопущення недоб
росовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».
[п.1 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
4. Розпорядження Антимонопольного комітету України і йо
го територіальних управлінь підлягають виконанню у передба
чені цими розпорядженнями строки (стаття 25 Закону України
«Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності»). Якщо підприємець
ухиляється від виконання такого розпорядження, Антимоно-польний комітет України або його територіальне управління, яке має відповідне повноваження Комітету і статус юридичної особи, має право на загальних підставах звернутися до арбітражного суду з позовом про примусове усунення порушень антимо-нопольного законодавства.
[п.2 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
5. Антимонопольному комітету України або його тери
торіальному управлінню надане право звернення до арбітраж
ного суду з позовами тільки до підприємця, а не до органу уп
равління, який не виконує їх розпорядження про скасування
або зміну прийнятих ним неправомірних актів, про припинен
ня порушень і укладених ним угод, що суперечать антимоно-
польному законодавству (абзац 8 статті 11 Закону України
«Про обмеження монополізму та недопущення недобро
совісної конкуренції у підприємницькій діяльності»).
[п2 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
6. У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності
- юридичною особою статей 4, 5 і 7 Закону України «Про об
меження монополізму та недопущення недобросовісної кон
куренції у підприємницькій діяльності» незаконно одержаний
ним прибуток підлягає стягненню до державного бюджету.
Відповідно до статей 11 та 21 Закону таке стягнення здійснює
арбітражний суд за позовом Антимонопольного комітету Ук
раїни або його територіального управління.
[п.З Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
1. У випадках, передбачених статтею 19 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», Антимо-нопольний комітет України або його територіальне управління, якому надані такі повноваження, приймають розпорядження про накладання на підприємців штрафів (абз. 7 ст. 11 Закону). З дня одержання такого розпорядження підприємці
зобов'язані у 30-денний строк сплатити накладений на них штраф, а у разі відмови від сплати штрафу його стягують у безспірному порядку (стаття 25 Закону). Таким чином, позови про стягнення штрафів, встановлених статтею 19 Закону, не підлягають вирішенню арбітражним судом.
[п.4 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 •«Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
8. Відповідно до статті 24 Закону України «Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності» у випадках незгоди з розпоряд
женням Антимонопольного комітету України і його тери
торіальних управлінь, підприємці, органи влади і управління
та інші заінтересовані особи мають право звернутися до
арбітражного суду із заявою про скасування чи зміну повністю
або частково розпорядження Антимонопольного комітету Ук
раїни і його територіальних управлінь. Оскільки цією статтею
Закону не зроблено винятку щодо розпорядження про накла
дання штрафів, встановлених статтею 19 Закону, підприємці
мають право звернутися до арбітражного суду із заявою про
скасування чи зміну такого розпорядження в порядку, перед
баченому Арбітражним процесуальним кодексом України.
[п.5 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
9. Неправомірні розпорядження Антимонопольного
комітету України або його територіальних управлінь можуть
заподіяти збитки. Такі збитки відшкодовуються за рахунок
державного бюджету незалежно від вини конкретних посадо
вих осіб Антимонопольного комітету України і його тери
торіальних управлінь (пункт 3 статті 24 Закону України «Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності»).
[п.6 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
10. Антимонопольним комітетом у судовому порядку також відшкодовуються в повному обсязі збитки, заподіяні розголошенням відомостей, що становлять комерційну таємницю (абз. 4 ст. 13 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»). У випадку відхилення претензії про відшкодування заподіяних збитків заінтересована особа має право на загальних підставах звернутися до арбітражного суду з відповідним позовом до Антимонопольного комітету України або його територіального управління.
[п.6 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
1. Зловживання монопольним становищем та недобросовісна конкуренція (статті 4 та 7 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності») можуть заподіяти збитки іншим господарюючим суб'єктам. Такі збитки підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб відповідно до норм цивільного законодавства України, тобто глави 40 Цивільного кодексу України (стаття 22 Закону).
(п.7 Роз'яснення від 18.05.92 р. № 01-8/585-1 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»].
8. Чинне законодавство України, зокрема, пункт 1 статті 3 і пункт 1 статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» та частина перша статті 4 Закону України «Про господарські товариства» передбачають необхідність погодження у ряді випадків рішень про створення, реорганізацію суб'єктів підприємницької діяльності з Антимонопольним комітетом України. Такі випадки передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 765 «Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків», а щодо господарських товариств - Положенням про холдінгові компанії, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України від 11 травня 1994 року № 224.
[п.З Роз'яснення від 12.09.96 р. № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
і
9. Рішення про створення об'єднання потребує згоди Анти-
монопольного комітету України в усіх випадках. Порядок роз
гляду заяв на одержання згоди визначається нормативними
актами Антимонопольного комітету України.
[п.З Роз'яснення від 12.09.96 р. № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
10. У разі відмови Антимонопольного комітету України у
наданні згоди на створення, реорганізацію суб'єкта
підприємницької діяльності засновник останнього, який є
юридичною особою, вправі звернутися до арбітражного суду із
заявою про визнання недійсним відповідного рішення (розпо
рядження) Антимонопольного комітету України.
[п.З Роз'яснення від 12.09.96 р. № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
11. За відсутності згоди Антимонопольного комітету України
чи його органу на створення, реорганізацію чи ліквідацію суб'єкта
підприємницької діяльності відповідно до Положення про кон
троль за економічною концентрацією, затвердженого розпоряд
женням Антимонопольного комітету України від 25.05.98 р.
№ 134-р (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету
України від 18.02.2000 № 31-р), акт державної реєстрації суб'єкта
підприємницької діяльності або рішення про його реорганізацію
чи ліквідацію повинне визнаватися недійсним.
[п.19 Роз'яснення від 12.09.96 р. № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
12. Згідно з пунктом 3 статті 25 Закону України «Про обме
ження монополізму та недопущення недобросовісної конку
ренції у підприємницькій діяльності» (в редакції Закону Ук
раїни від 18.11.97) у разі відмови підприємця від сплати штра
фу та пені стягнення проводиться за рішенням суду
(арбітражного суду) за позовом Антимонопольного комітету
України чи його територіального відділення. Що ж до роз
поділу коштів, стягнутих'до Державного бюджету та цільово
го позабюджетного фонду розвитку та захисту конкуренції, то
він повинен здійснюватись не арбітражним судом, а антимо-
нопольними органами відповідно до вимог названого Закону,
14 2-304
а також постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.94 № 264 та інших підзаконних актів.
[п. 12 Листа від 17.08.98 р. № 01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
13. Визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень і скасування постанов цих органів тягнуть за собою аналогічні наслідки. У разі пропуску заявником з поважних причин тридцятиденного строку, встановленого статтею 24 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» для звернення до арбітражного суду з заявою про скасування чи зміну повністю або частково рішення названих органів, арбітражний суд вправі поновити цей строк, як і будь-який інший процесуальний строк.
[п.5 Листа від 31.03.99р. № 01-8/141 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 1998 році»].
13. Стаття 19 Закону України «Про обмеження моно
полізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності» не ставить обов'язок суб'єкта
підприємницької діяльності сплатити штраф за порушення
антимонопольного законодавства у залежність від фінансово
го стану платника. Стаття 205 Цивільного кодексу України на
дає суду право зменшувати розмір неустойки (пені, штрафу)
лише у випадках порушення суб'єктом підприємницької
діяльності зобов'язань за цивільно-правовими угодами. Тому
арбітражному суду слід керуватись вимогами антимонополь
ного законодавства.
[п.6 Листа від 31.03.99р. № 01-8/141 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 1998 році»].
14. Відповідно до статті 31 Закону України «Про забезпечення
санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» систе
му державної санітарно-епідеміологічної служби становлять, зок
рема, органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного
профілю Міністерства охорони здоров'я України. Пунктом 4 По
ложення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Ук
раїні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
22.06.99 № 1109, обласні санітарно-епідеміологічні станції відне
сено до системи державної санітарно-епідеміологічної служби. На
установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України покладаються функції спеціально уповноважених відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Отже, обласні санітарно-епідеміологічні станції можуть бути суб'єктами відповідальності, передбаченої статтею 6 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».
[п.3Листа від30.12.99р. № 01-8/612 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
15. Монопольним визнається становище суб'єкта господарю
вання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %.
[п.7 Листа від 10.03.2000р. № 01-8/106 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].
16. Укладення угоди, що призвела до встановлення моно
польних тарифів на оплату послуг щодо реєстрації прав влас
ності на іменні цінні папери акціонерних товариств, визнано
антиконкурентними узгодженими діями, відповідальність за
вчинення яких передбачена Законом України «Про обмежен
ня монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції
у підприємницькій діяльності».
[п.3.1 Оглядового листа від 04.12.2000 р. № 01-8/719 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з функціонуванням ринку цінних паперів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
17. Несвоєчасне подання суб'єктом господарювання на ви
могу державного уповноваженого Антимонопольного коміте
ту України передбаченої законом інформації є порушенням
антимонопольного законодавства і тягне за собою застосуван
ня штрафних санкцій.
[п.1 Оглядового листа від 17.04.2001 р. № 01-8/459 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонопольного комітету України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
18. Передбачений частиною першою статті 303 Кодексу
України про адміністративні правопорушення тримісячний
строк не підлягає застосуванню до правовідносин, пов'яза-
W'2-зм 211
них зі стягненням штрафних санкцій з суб'єктів господарювання - юридичних осіб за порушення ними антимонополь-ного законодавства.
[п.2 Оглядового листа від 17.04.2001 р. № 01-8/459 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонополь-ного комітету України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
19. Суб'єкт господарювання, частка якого на ринку
відповідного товару перевищує 35 відсотків, визнається та
ким, що займає монопольне становище.
[п.З Оглядового листа від 17.04.2001 р. № 01-8/459 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонополь-ного комітету України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
20. Нав'язування суб'єктом господарювання - моно
полістом таких умов договору, які ставлять контрагентів в
нерівне становище, а також його часткова або повна відмова
від надання послуг за відсутності альтернативних можливо
стей, що призводить до створення дефіциту на ринку, роз
глядаються як зловживання монопольним становищем.
[п.4 Оглядового листа від 17.04.2001 р. № 01-8/459 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонополь-ного комітету України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
21. Факт нав'язування суб'єктом господарювання товару,
не потрібного контрагенту, повинен бути доведений антимо-
нопольним органом.
[п.5 Оглядового листа від 17.04.2001 р. № 01-8/459 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонополь-ного комітету України (за матеріалами судової колеги Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
22. Група суб'єктів господарювання, хоча б один з яких
здійснює контроль над іншими, вважається єдиним суб'єктом
господарювання, який визнається таким, що займає моно
польне становище у разі, якщо його частка на ринку
відповідного товару перевищує 35 відсотків.
[п.6 Оглядового листа від 17.04.2001 р. № 01-8/459 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонополь-ного комітету України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
1. Частина друга статті 205 Цивільного кодексу України не вміщує посилання на майновий стан сторін як на підставу зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, винної у порушенні зобов'язань.
[п.3.9.2 Роз'яснення від 25.02.92р. № 01-6/244 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України»].
1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником він на вимогу кредитора зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а також сплатити встановлену законом або договором неустойку (штраф, пеню).
[п.1 Роз'яснення від 20.05.92 р. № 01-8/598 «Про застосування статті 209 Цивільного кодексу України»].
3. Майнова відповідальність відповідно до статті 209
Цивільного кодексу України покладається на боржника лише
при наявності його вини у невиконанні чи неналежному вико
нанні зобов'язання, крім випадків, коли чинним законодавст
вом або договором прямо передбачена відповідальність неза
лежно від вини. Вирішуючи спори, пов'язані з невиконанням
або неналежним виконанням зобов'язань, арбітражні суди по
винні послідовно застосовувати принцип вини.
[п.2 Роз'яснення від 20.05.92 р. № 01-8/598 «Про застосування статті 209 Цивільного кодексу України»].
4. Оскільки відповідно до статті 209 Цивільного кодексу
України відсутність вини доводиться стороною, яка порушила
зобов'язання, арбітражні суди повинні виходити з того, що
відповідач у випадку невизнання позову з мотиву відсутності
вини зобов'язаний довести свої заперечення. Якщо подані сто
ронами докази є недостатніми, арбітражний суд зобов'язаний
витребувати від сторін, інших підприємств, установ і ор
ганізацій, незалежно від їх участі у справі, документи і ма
теріали, які необхідні для правильного вирішення спору.
[п.З Роз'яснення від 20.05.92 р. № 01-8/598 «Про застосування статті 209 Цивільного кодексу України»].
5. У разі визнання арбітражним судом недоведеним факту
невиконання або неналежного виконання зобов'язання відпо
відач звільняється від майнової відповідальності не на підставі
статті 209 Цивільного кодексу України, а тому, що позивач не довів факт порушення боржником зобов'язання. Відповідач звільняється від відповідальності на підставі статті 209 Цивільного кодексу України тільки тоді, коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання мало місце, але він довів відсутність у цьому своєї вини.
[п.4 Роз'яснення від 20.05.92 р. № 01-8/598 «Про застосування статті 209 Цивільного кодексу України»].
6. Чинне законодавство надає арбітражному суду право
зменшувати розмір відповідальності боржника якщо невико
нання або неналежне виконання зобов'язання виникло з вини
обох сторін, або кредитор навмисно або з необережності спри
яв збільшенню розміру збитків, а також не вжив заходів до їх
зменшення (стаття 211 Цивільного кодексу України). Крім то
го, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України і
пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу Ук
раїни арбітражний суд має право у виняткових випадках змен
шувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стяг
ненню з сторони, що порушила зобов'язання. Таким чином,
стаття 209 Цивільного кодексу України не наділяє арбітраж
ний суд правом зменшення розміру відповідальності боржни
ка, а стаття 205 Цивільного кодексу України і пункт 3 статті 83
Арбітражного процесуального кодексу України не є підстава
ми для зменшення розміру збитків, що завдані неналежним
виконанням зобов'язання.
[п.5 Роз'яснення від 20.05.92 р. № 01-8/598 «Про застосування статті 209 Цивільного кодексу України»].
7. Вирішуючи питання про відшкодування боржником
збитків, завданих невиконанням зобов'язання, арбітражний
суд повинен враховувати причинний зв'язок між фактом не
виконання або неналежного виконання зобов'язання і
розміром завданих цим збитків.
[п.6 Роз'яснення від 20.05.92 р. № 01-8/598 «Про застосування статті 209 Цивільного кодексу України»].
8. Якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язан
ня виникло з вини обох сторін (принцип змішаної відповідаль
ності), необхідно враховувати ступінь вини кожної із сторін.
[п.6 Роз'яснення від 20.05.92 р. № 01-8/598 «Про застосування статті 209 Цивільного кодексу України»].
9. Якщо в договорі відсутня умова про строк попередньої
оплати продукції, то у цьому випадку зобов'язання щодо
здійснення попередньої оплати не визначене строком його ви
конання. У такому випадку сторони повинні керуватись стат
тею 165 Цивільного кодексу України, тобто покупець повинен
виконати своє зобов'язання в семиденний строк з дня пред'яв
лення вимоги поставщика здійснити попередню оплату про
дукції, яка підлягає поставці.
[п.8Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].
10. При вирішенні питання про стягнення збитків, завда
них невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання,
арбітражний суд повинен дослідити, чи вживались позивачем
заходи щодо зменшення розміру збитків.
[п.1 Листа від 17.06.93 р. № 01-8/683 «Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів»].
11. Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу України
уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо
вона не суперечить закону або договору або коли вимога не
пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять
права, що забезпечують виконання зобов'язання. Виходячи з
цього, кредитор не має права залишити за собою основні вимо
ги за зобов'язанням і уступити іншій особі тільки права, що за
безпечують його виконання, наприклад, стягнення неустойки
за недопоставку продукції або штрафу за прострочку повер
нення засобів упаковки багаторазового використання.
[п. 1 Роз'яснення від 14.12.93 р. № 01-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги І переводу боргу»].
12. Як випливає із статті 197 Цивільного кодексу Ук
раїни, у разі уступки кредитором основної вимоги за зо
бов'язанням до набувача автоматично переходять права, що
забезпечують його виконання. Отже, якщо кредитор усту
пає іншій особі основні вимоги, угода про таку уступку не
вимагає окремої умови про уступку права на вжиття до
боржника заходів, що забезпечують виконання зобов'язан
ня (неустойка, штраф, пеня).
[п.1 Роз'яснення від 14.12.93 р. № 01-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»].
13. Для вирішення питання щодо правомірності дій креди
тора перш за все необхідно з'ясувати, чи не суперечить уступ-
ка вимоги іншій особі закону (нормативному акту), що регу
лює конкретні взаємовідносини. Так, статтею 133 Статуту
залізниць України і статтею 163 Статуту автомобільного
транспорту України передбачений вичерпний перелік осіб,
яким кредитор має право уступити свої вимоги щодо пе
ревізника. Таким чином, переуступку такого права іншим осо
бам слід визнати протиправною.
[п.2 Роз'яснення від 14.12.93 р. № 01-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»].
14. Чинне законодавство не вимагає згоди боржника на ус-
тупку кредитором вимоги іншій особі. Про уступку вимоги
кредитор зобов'язаний повідомити боржника і якщо він цього
не зробив, то виконання зобов'язання первісному кредиторові
визнається виконанням належному кредиторові (стаття 199
Цивільного кодексу України).
[п.З Роз'яснення від 14.12.93 р. № 01-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»].
15. Відповідно до статті 42 Цивільного кодексу України
угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі. Як пра
вило, угоди між господарюючими суб'єктами - юридичними
особами повинні укладатись у письмовій формі (стаття 44
Цивільного кодексу України). Уступка кредитором вимоги
іншій особі також є угодою і тому, якщо угода між первісним
кредитором і боржником укладена у письмовій формі, угода
про уступку вимоги теж повинна бути вчинена в простій пись
мовій формі (стаття 202 Цивільного кодексу України).
[п.4 Роз'яснення від 14.12.93 р. № 01-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»].
16. Законодавство зобов'язує кредитора повідомити борж
ника про уступку вимоги і при цьому не вимагає надіслання ос
танньому угоди між первісним кредитором та іншою особою
про уступку вимоги. Однак, якщо новий кредитор звертається
з претензією та позовом до боржника, він повинен подати дока
зи про те, що саме йому первісний кредитор уступив вимогу.
Таким доказом є письмова угода між ним та первісним креди
тором про уступку вимоги. Але з цього правила можуть бути
виключення. Так, відповідно до статті 43 і пункту 1 статті 44
Цивільного кодексу України, угоди, у тому числі між юридичними особами, можуть укладатись й усно, якщо вони виконуються під час їх укладання. Наприклад, договір купівлі-прода-жу. Щодо таких угод стаття 202 Цивільного кодексу України не вимагає укладання письмової угоди про уступку вимоги. Отже, в даному разі доказом уступки вимоги є повідомлення боржника первісним кредитором про уступку вимоги іншій особі.
[п.4 Роз'яснення від 14.12.93 р. № 01-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»].
17. Відповідно до статті 164 Цивільного кодексу України
виконання зобов'язання, що виникло з договору, може бути
покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це пе
редбачено встановленими правилами, а так само, якщо третя
особа зв'язана з однією з сторін адміністративною під
леглістю або відповідним договором. Покладання виконання
зобов'язання на третю особу не вимагає згоди іншої сторони.
У цьому випадку зобов'язання між сторонами за договором -
кредитором та боржником - залишається не зміненим. Щодо
переводу боргу на іншу особу, то згідно зі статтею 201
Цивільного кодексу України таке право надане тільки борж
нику й лише за згодою кредитора. Якщо кредитор не дає зго
ди на перевід боргу іншій особі, то боржник не має права на
перевід боргу, оскільки це б означало односторонню зміну
умов договору (стаття 162 Цивільного кодексу України). У
разі згоди кредитора на перевід боргу іншій особі між
первісним і новим боржником укладається угода в простій
письмовій формі (стаття 202 Цивільного кодексу України), і
новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі
заперечення, засновані на відносинах між кредитором і
первісним боржником.
[п.5 Роз'яснення від 14.12.93 р. № 01-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»].
18. Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України
підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому
числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі
збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або
внаслідок заподіяння шкоди.
[п.1 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
19. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків,
господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові
підстави покладення на винну особу зазначеної майнової
відповідальності. При цьому господарському суду слід
відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані
невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що
випливає з договору (стаття 203 Цивільного кодексу України),
від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає
внаслідок заподіяння шкоди (глава 40 Цивільного кодексу Ук
раїни). Тому помилковими є рішення окремих господарських
судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням
збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконан
ням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 440
Цивільного кодексу України.
[п.1 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
20. Необхідно врахувати, що можуть мати місце випадки,
коли сторони перебувають у договірних відносинах, але за
подіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з
виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За та
ких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні
спору слід керуватися главою 40 Цивільного кодексу України.
[п.1 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
21. Розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові
невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за до
говором, може бути обмеженим (стаття 206 Цивільного кодек
су України).
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
22. Збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань,
повинен відшкодувати контрагент за договором.
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
23. У випадку невиконання договору чинне законодавство
виходить з принципу вини контрагента (стаття 209 Цивільно
го кодексу України).
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
24. У випадках порушення зобов'язання за договором
цивільне законодавство (стаття 209 Цивільного кодексу Ук
раїни) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже,
позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у
заподіянні шкоди.
[п.6 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкодш-].
25. Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України
виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно із зако
ном чи договором неустойкою (штрафом, пенею). Отже, май
нова відповідальність за невиконання чи неналежне виконан
ня грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого
боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-
якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону
чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені). Крім того,
згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України боржник зо
бов'язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки.
[п.1 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
26. Моментом виконання грошового зобов'язання є дата
списання коштів з рахунку платника.
[п.1 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
27. З дати набрання чинності Законом України «Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зо
бов'язань» (далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір
пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за зго
дою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону), а угодою про
проведення касово-розрахункових операцій повинен встанов
люватися розмір пені, яка сплачується банком на користь
одержувача коштів у разі затримки їх зарахування на рахунок
клієнта (стаття 2 Закону).
[п.2 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
28. Якщо сторони у відповідному договорі не встановили
конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями
1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства.
[п.2.1 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
29. Конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з плат
ника, який порушив строки виконання зобов'язання, встанов
лено, зокрема, частиною третьою статті 14 Закону України
«Про зв'язок». Така пеня може застосовуватись у разі затрим
ки оплати послуг зв'язку лише понад строки, передбачені ак
тами законодавства або обумовлені угодою сторін.
[п.2.1 Роз'яснення від 29.04.94р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
30. Відповідно до статті 4 Закону пеня, яка нарахована та не
сплачена на день набрання ним чинності, може бути за згодою
сторін перерахована одержувачу коштів. За відсутності такої
згоди та відмови у перерахуванні відповідних коштів, спори
про стягнення пені, нарахованої до 14 січня 1997 року, підля
гають вирішенню на загальних підставах. При цьому загальна
сума пені не може бути обмежена встановленим статтею 4 За
кону розміром подвійної облікової ставки Національного бан
ку України, оскільки Закон не має зворотної сили і повинен
застосовуватись лише до тих правовідносин, які склалися
після 14 січня 1997 року.
[п.2.2 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
31. Статтею 2 Закону встановлено відповідальність банку
лише за затримку зарахування грошових надходжень на раху
нок клієнта. Якщо банк платника не виконав зобов'язання що
до списання коштів у день надходження платіжних доку
ментів, то відповідальність банку, як і розмір такої
відповідальності передбачені Постановою Верховної Ради Ук
раїни від 25 червня 1993 року «Про норматив обігу платіжних
документів в Україні» (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 січня 1997 року № 25/97-ВР).
[п.2.3 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
32. Оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом за
безпечення належного виконання зобов'язання, встановлена
чинним законодавством або договором майнова
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зо
бов'язань повинна застосовуватись до несправних платників
тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договора
ми. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі статтею 154
Цивільного кодексу України договір, який повинен бути укла
дений у письмовій формі, може укладатись як шляхом скла
дання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом
обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підпи
саними стороною, яка ЇЇ надсилає.
[п.З Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
33. Якщо у договорі не визначений строк, протягом якого
повинно бути виконано грошове зобов'язання, арбітражним
судам необхідно виходити з вимог статті 165 Цивільного ко
дексу України, згідно з якою кредитор вправі вимагати вико
нання, а боржник вправі провести виконання у будь-який час.
При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у се
миденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Та
ким днем слід вважати дату одержання вимоги боржником.
Оскільки названою статтею не визначена форма пред'явлення
вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як
шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шля
хом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо.
[п.4 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
34. Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належ
ним чином. Виходячи з цього, пеня, встановлена чинним зако
нодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу,
протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності. При цьому визнання боржником претензії кредитора про оплату продукції (товарів), робіт чи послуг без перерахування заборгованості не може бути підставою для припинення нарахування пені за прострочку платежу.
[п.5 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
35. Відповідно до статті 164 Цивільного кодексу України у
разі покладення виконання зобов'язання на третю особу
відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зо
бов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло,
якщо законодавством не передбачено, що відповідальність не
се безпосередній виконавець. Такі норми, наприклад, встанов
лені пунктом 66 Положення про поставки продукції та пунк
том 57 Положення про поставки товарів і тому
відповідальність за несвоєчасну оплату продукції (товарів) не
суть як покупець за договором, так і платник, але за всіх обста
вин для стягнення пені за прострочку платежу з одержувача
(платника) необхідні договірні відносини як між постачальни
ком і покупцем, так і між останнім та одержувачем.
[п.6 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
36. При вирішенні питання про стягнення пені за не
своєчасне виконання грошових зобов'язань арбітражні суди
повинні враховувати, що чинним законодавством (наприклад,
Указом Президента України від 28 жовтня 1993 року «Про
державний контракт і державне замовлення на 1994 рік») або
договором для розрахунків за продукцію (товари), роботи та
послуги може бути встановлена попередня оплата.
[п.8 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
37. Пеню як один із видів неустойки, яка стягується за кож
ний день прострочки і в межах 6-місячного строку позовної
давності, необхідно відрізняти від відсотків за користування
чужими коштами, що є платою саме за користування чужими
коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, пунктом 67 Положення про поставки продукції та пунктом 58 Положення про поставки товарів (при повторній оплаті однієї і тієї ж продукції (товарів), неправильному застосуванні цін тощо).
[п.9 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
38. Якщо платник необгрунтоване відмовився від оплати
продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи догово
ром зобов'язаний сплатити за це штраф (пункт 66 Положення
про поставки продукції та пункт 57 Положення про поставки
товарів), то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати
штрафу за ухилення від оплати.
[п.10 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
39. Статтею 3 Угоди держав - учасниць СНД від 15 травня
1992 року про заходи по забезпеченню поліпшення розра
хунків між господарськими організаціями держав - учасниць
Співдружності Незалежних Держав за несвоєчасне здійснен
ня розрахунків за поставлені товари та надані послуги вста
новлена пеня у розмірі не менше 0,2 відсотка за кожний день
прострочки платежу. Таким чином, якщо у договорі сторони не
погодили більш високий відсоток пені, то стягненню підлягає
пеня у розмірі, встановленому цією Угодою.
[п.11 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].
40. У тих випадках, коли при вирішенні спору встановлено,
що жилий будинок заселений на підставі належно виданих ор
дерів, дольщик має право вимагати відшкодування збитків, за
вданих невиконанням зобов'язання, зокрема, пов'язаних з
придбанням відповідної кількості квартир.
[п.5 Листа від 06.06.94р. № 01-8/368 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів»].
41. Сторона за договором має право вимагати від несправної
сторони відшкодування відсотків, сплачених банку за користу-
вання кредитом. Якщо відповідно до договору покупець здійснив попередню оплату продукції, що підлягає поставці, а постачальник не виконав зобов'язання, тобто не відвантажив продукцію в належний строк, то згідно зі статтею 208 Цивільного кодексу України він, крім сплати неустойки, зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Сплачені кредитором банку відсотки за користування кредитом є його збитками. Ці збитки необхідно обчислювати з дня спливу строків виконання зобов'язання за договором або з дня, коли сума відповідно до договору повинна бути повернута, незалежно від строку, на який було взято кредит.
[п.6Листа від 06.06.94р. № 01-8/368 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів»].
42. У тому випадку, коли після спливу строку повернення
кредиту кредитор сплатив банку підвищені відсотки за корис
тування кредитом, сплачені банку підвищені відсотки за кори
стування кредитом також підлягають стягненню з боржника.
[п.6 Листа від 06.06.94р. № 01-8/368 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів»].
43. Сплачені кредитором відсотки за користування кредитом
до дня, коли боржник повинен був виконати зобов'язання за до
говором, можуть бути стягнуті з відповідача тільки у випадку
подання позивачем доказів, що підтверджують як причинний
зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіяними збитками,
так і прийняття кредитором заходів до запобігання або зменшен
ня збитків.
[п.6 Листа від 06.06.94р. № 01-8/368 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів»].
44. За наявності належно оформлених повноважень юридич
ної особи керівники її відособлених підрозділів (філій, представ
ництв, відділень) мають право укладати договори від імені юри
дичної особи у межах наданих повноважень. Якщо керівник
відособленого підрозділу має такі повноваження, але у тексті до
говору помилково відсутні вказівки на те, що договір укладений
від імені юридичної особи, то тільки ця обставина не може бути
підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках
договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи.
[п.1 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/220 «Про укладання договорів відособленими підрозділами юридичних осіб»].
45. Обов'язок відшкодування моральної (немайнової)
шкоди передбачений главою 40 Цивільного кодексу України,
пов'язаний із зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіян
ня шкоди, а не із зобов'язанням, яке виникає з договору чи з
інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу (стаття
151 Цивільного кодексу України). Виходячи з викладеного, у
випадках невиконання або неналежного виконання до
говірних зобов'язань у арбітражного суду відсутні підстави
для застосування до винної сторони статті 440-1 Цивільного
кодексу України.
[п.З Листа від 27.04.95р. № 01-8/281 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
46. Кредитор не позбавлений права вимагати в установлено
му порядку відшкодування усіх збитків, завданих йому до при
пинення зобов'язання, у тому числі пов'язаних з втратою майна
(стаття 203 Цивільного кодексу України). Зобов'язання припи
няється виконанням, проведеним належним чином, та з інших
підстав, визначених главою 19 Цивільного кодексу України.
Оскільки рішення арбітражного суду не входить до переліку
підстав припинення зобов'язань, в разі коли до виконання
рішення про відшкодування збитків збільшились ціни на майно,
для придбання якого були стягнуті грошові кошти, кредитор не
позбавлений права заявити додаткові вимоги до боржника.
[п.2.1 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
47. Закон України «Про банкрутство» надає право, а не
зобов'язує кредитора звертатись до арбітражного суду з за
явою про порушення справи про банкрутство. Тому, якщо
кредитор не скористався своїм правом, цю обставину не
можна вважати такою, що свідчить про невжиття заходів до
зменшення збитків.
[п.2.2 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
48. Для спору про відшкодування збитків визначальним
У дотриманні встановленого порядку його доарбітражного
врегулювання є розмір вимог на день звернення з позовом.
И
Оскільки збільшення ціни позову потребує додаткового обгрунтування, тому ціна позову повинна відповідати сумі претензії.
[п.2.3 Листа від 07.12.95р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих, норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
48. Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається зазначена у законі або договорі грошова сума, яку повинен сплатити боржник в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань. Таким чином, встановлене договором (угодою) забезпечення виконання зобов'язань шляхом нарахування неустойки виключно в натурі, без визначення грошової суми, суперечить чинному законодавству.
[п.7 Листа від 07.12.95р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
50. Чинне законодавство не обмежує права кредитора щодо
вибору часу здійснення уступки вимоги іншій особі. Отже, кре
дитор має право уступити свою вимогу до боржника-відповіда-
ча і після звернення до нього з позовом, але до прийняття су
дом рішення. За цих обставин, оскільки первісний кредитор
вибув з зобов'язання, то у позові йому слід відмовити.
[п.12 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
51. В разі уступки вимоги слід вважати, що має місце пору
шення прав не первісного, а нового кредитора. Таким чином,
факт пред'явлення претензії первісним кредитором не
звільняє нового кредитора від обов'язку додержання порядку
доарбітражного врегулювання спору і в залежності від резуль
тату розгляду його претензії вирішення питання про звернен
ня до арбітражного суду з самостійним позовом до боржника.
[п.12 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
52. При вирішенні спорів про стягнення пені за порушення
платіжної дисципліни арбітражним судам слід враховувати,
що Указом від 05.04.96 р. № 243/96 «Про заходи щодо
стабілізації фінансового стану підприємств» підприємства звільнені від сплати пені, нарахованої у відповідності з Указами Президента України від 16 березня 1995 року № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві» (зі змінами, внесеними Указами від 31.03.95 № 277 та від 09.12.95 № 1139), а не на підставі інших актів законодавства. Таким чином, спори про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають вирішенню на загальних підставах.
[Лист від 25.04.96р. № 01-8/167 «Про застосування Указу Президента України від 5 квітня 1996 року Л? 243/96»].
53. При вирішенні спорів, пов'язаних з розрахунками за ре
алізацію сільськогосподарської продукції, виникло питання:
які товаровиробники агропромислового комплексу мають
право на одержання пені, встановленої Указом Президента
України від 16.03.95 р. № 227/95, на що Вищий арбітражний
суд України повідомив таке. Товаровиробник, незалежно від
організаційної форми та форми власності (стаття 4 Закону Ук
раїни «Про пріоритетність соціального розвитку села та агро
промислового комплексу в народному господарстві») має пра
во на одержання встановленої статтею 4 названого Указу пені
за умови, якщо сільськогосподарська продукція чи продоволь
ство вироблені безпосередньо ним самим.
[п.З Листа від 10.06.96р. № 01-8/207 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
54. Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної ви
моги (стаття 217 Цивільного кодексу України) - це односто
роння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо
друга сторона не погоджується з проведенням зарахування,
спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів
і обставин справи, у тому числі і передбачених статтею 218
Цивільного кодексу України.
[п.4 Інформаційного листа від 01.07.96 р. № 01-8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
55. У статті 197 Цивільного кодексу України йдеться про
уступку вимоги кредитора іншій особі, а не про уступку цій
особі права стягнення за рішенням суду. Чинне законодавство
Н'2-304
не надає стягувачеві права уступити виконання судового рішення іншій особі. Отже, кредитор може уступити право вимоги тільки до прийняття рішення судом.
[п.10 Інформаційного листа від 01.07.96р. № 01-8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
56. У частині другій статті 205 Цивільного кодексу Ук
раїни, у якій ідеться про право арбітражу або третейського
суду зменшувати у виняткових випадках належну до сплати
кредиторові неустойку, відсутнє посилання на тяжкий
фінансовий стан боржника як на підставу для зменшення
неустойки.
[п. 12 Листа від 24.01.97р. № 01-8/23 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
57. Відповідно до статті 4 Закону України «Про від
повідальність за несвоєчасне виконання грошових зо
бов'язань» пеня, яка нарахована та не сплачена на день на
брання ним чинності, може бути за згодою сторін перерахова
на за період дії терміну позовної давності, але розмір її не по
винен перевищувати подвійної облікової ставки Національно
го банку України, що діяла у період, за який нараховувалась
пеня. За відсутності такої згоди спори про стягнення пені за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, нарахованої до
14 січня 1997 року, підлягають вирішенню на загальних
підставах. При цьому нарахована сума пені не може бути обме
жена встановленим статтею 4 Закону розміром подвійної
облікової ставки Національного банку України, оскільки За
кон не має зворотної сили і повинен застосовуватись лише до
тих правовідносин, які склалися після 14 січня 1997 року.
[Лист від 14.02.97р. № 05-1/39 «Про рішення, прийняте нарадою з питань арбітражної практики»].
58. За змістом статті 178 Цивільного кодексу України
штраф і пеня є лише різновидами неустойки як засобу забез
печення виконання зобов'язання. Отже, якщо сторони в дого
ворі передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань у вигляді штрафу, правила статті 4 За
кону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконан
ня грошових зобов'язань» щодо обмеження розміру стягнен-
ня подвійною обліковою ставкою Національного банку України мають застосовуватися на загальних підставах.
[п.2 Листа 10.03.98 р. № 01-8/91 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
59. Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України зо
бов'язання припиняється виконанням, проведеним належним
чином. Що ж до грошового зобов'язання, то воно виконується
за місцем знаходження боржника, якщо інше не передбачено в
законі або договорі (стаття 167 Цивільного кодексу України).
Отже до списання коштів з рахунку боржника його зобов'язан
ня не можуть вважатися виконаними у зв'язку з відсутністю
коштів на кореспондентському рахунку банку, що обслуговує
боржника, з усіма наслідками, що з цього випливають, аж до
звернення стягнення на майно боржника. Останній, у свою
чергу, не позбавлений права вимагати відшкодування збитків
установою банку, з вини якої заподіяні ці збитки.
[п.8 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
60. За змістом статей 197, 198 Цивільного кодексу Ук
раїни внаслідок уступки вимоги до нового кредитора від
первісного переходить право в повному обсязі. Тому, якщо
договір про уступку вимоги містить пункти, які передбача
ють залишення за первісним кредитором певного обсягу
прав стосовно боржника або встановлюють зобов'язання но
вого кредитора щодо первісного (наприклад, повернути йо
му повністю або частково витребувані від боржника кошти
чи інше майно), арбітражний суд з урахуванням обставин та
матеріалів справи може визнати зазначений договір
недійсним повністю чи у певній частині на підставі статті 48
або частини другої статті 58 Цивільного кодексу України
(удавана угода). В останньому випадку справа підлягає роз
гляду по суті із застосуванням правил, що регулюють саме
ту угоду, яку сторони мали на увазі. Якщо така угода супере
чить закону, вона також має бути визнана недійсною.
/я. 7 Листа від 14.10.98р. № 01-8/391 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
61. Згідно з частиною першою статті 197 Цивільного кодек
су України кредитор, який уступив вимогу іншій особі, прак
тично вибуває з зобов'язання, оскільки право вимагати вико
нання зобов'язання за договором набуває інший кредитор. От
же, і право вносити зміни або доповнення до умов договору чи
розірвати його переходить до нового кредитора.
[п.8 Листа від 14.10.98р. № 01-8/391 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
62. Господарюючі суб'єкти повинні укладати угоди в пись
мовій формі, за винятком угод, зазначених у статті 43
Цивільного кодексу. Таким чином, свобода вибору у
підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між ус
ною та письмовою формами угоди є винятком, а обов'язкова
письмова форма угоди - правилом. Дво- або багатосторонні
угоди (договори), які повинні укладатись в письмовій формі,
можуть укладатись, зокрема, шляхом обміну листами, телегра
мами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами,
підписаними стороною, яка їх надсилає. Відсутність відтиску
печатки підприємства, установи, організації на скріпленій
підписом угоді не є порушенням форми угоди, якщо інше не
передбачено законом, зокрема статтею 66 Цивільного кодексу.
[п.6 Роз'яснення від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»].
63. Поряд із загальними вимогами до письмової форми уго
ди законодавством встановлені спеціальні вимоги до окремих
видів договорів та інших угод. Наприклад, договір перевозки
повинен оформлюватися зазначеним у відповідному статуті
документом; передбачені форми для договорів, що укладають
ся банками, біржами.
[п.6 Роз'яснення від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»].
64. Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у ви
падках, зазначених у законі (стаття 47 Цивільного кодексу).
Зокрема вимоги щодо обов'язкової нотаріальної форми угоди
встановлені для довіреності на укладення угод, що потребу
ють нотаріальної форми (стаття 65 Цивільного кодексу),
довіреності, за якою повноваження передаються іншій особі
(стаття 68 Цивільного кодексу), договору іпотеки (стаття 32
Закону України «Про заставу»), договору купівлі-продажу об'єкта приватизації (стаття 27 Закону України «Про приватизацію державного майна») та інших договорів, щодо яких це передбачено законом.
[п.7 Роз'яснення від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»].
65. Чинне законодавство передбачає реєстрацію угод окре
мих видів. Так, відповідно до статті 23 Закону України «Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу при
ватизацію)» договір купівлі-продажу державного майна
підлягає реєстрації відповідною місцевою радою.
[п.8 Роз'яснення від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»].
66. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України за
хист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнен
ня з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких
визначено статтею 203 згаданого Кодексу. Боржник зобов'яза
ний відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше
не передбачено законом. Оскільки статті 203 і 440 Цивільного
кодексу України закріплюють принцип повного відшкодуван
ня збитків, слід виходити з того, що збитки (прямі та упущена
вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного
індексу інфляції.
[п.1 Роз'яснення від 12.05.99 р. № 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»].
67. Індекси розраховуються Державним комітетом статис
тики України (раніше - Міністерство статистики України),
починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зо
крема, у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими
засобами масової інформації з посиланням на Державний
комітет статистики України ці показники згідно зі статтями
19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і
можуть використовуватись для визначення розміру завданих
збитків.
[п.1 Роз'яснення від 12.05.99 р. № 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»].
68. Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, пози
вач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу,
повинен у кожному конкретному випадку подати господарсь-
кому суду обгрунтований розрахунок, відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
/П.2 Роз'яснення від 12.05.99 р. № 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»].
69. Якщо після прийняття господарським судом рішення
про відшкодування збитків їх розмір збільшився в результаті
росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений пра
ва пред'явити нову претензію та позов до винної особи.
[п.4 Роз'яснення від 12.05.99 р. № 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»].
70. Процент, який сплачує покупець (замовник) поста
чальникові, - це плата за наданий товарний кредит. Сторони
за договором на підставі Закону України «Про відпо
відальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»
з метою забезпечення зобов'язання вправі також передбачити
неустойку (пеню), яку покупець має сплатити постачальни
кові у разі невиконання зобов'язання розрахуватися у визна
чений договором строк.
[п.4 Листа від 24.09.99 р. № 01-8/451 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 66 | Нарушение авторских прав