Право власності

1. При вирішенні спорів слід виходити з того, що майно, яке належить до державної власності і закріплене за держав­ним підприємством, належить йому на праві повного госпо­дарського відання, тобто підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо ньо­го будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом підприємства (стаття 37 Закону України «Про власність» та пункт 2 статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні»). Права підприємства щодо розпоря­дження закріпленим за ним майном, у тому числі державним, визначені, зокрема, в пунктах 5 та 6 статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні». Так, підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, ор­ганізаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надава­ти безплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності.

[п.2 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

1. Вирішуючи спори, пов'язані, зокрема, з оцінкою закон­ності укладених підприємством договорів купівлі-продажу або оренди його майна, господарському суду перш за все необхідно з'ясувати відповідність угоди чинному законодавству та стату­ту підприємства. Наприклад, Декретом Кабінету Міністрів Ук­раїни від 15 грудня 1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» підприємствам, що є у загально­державній власності, заборонено передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам. Оскільки ця норма сто­сується підприємств, що є у загальнодержавній власності, її не можна застосовувати до інших державних підприємств, тобто таких, що належать до державної, але комунальної власності.

[п.2 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

52-304 65

3 Загальною для всіх державних підприємств с норма
статті 10 Закону України «Про підприємства в Украпи» (в ре­
дакції Закону України від 07 07 92 №2554-ХІІ «Про внесення
змін І доповнень до деяких законодавчих актів України»),
згідно з якою відчуження від держави засобів виробництва, що
є державною власністю І закріплені за державним
підприємством, здійснюється виключно на конкурентних за­
садах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що
визначається Фондом державного майна України (Положення
про порядок відчуження основних засобів, що є державною
власністю, затверджене наказом Фонду державного майна Ук­
раїни від 300799 №1474) Зазначене обмеження не поши­
рюється на передачу за плату засобів виробництва одним дер­
жавним підприємством Іншому державному підприємству,
тобто коли ці засоби залишаються у державній власності

[п2 Роз'яснення від 020494 р N«02-5/225 •«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»]

4 Підприємство не має права укладати перелічені у пунк­
тах 5 І 6 статті 10 Закону України «Про підприємства в Ук­
раїні» угоди щодо закріпленого за ним державного майна ще І
тоді, коли відповідне обмеження цього права прямо передба­
чено його статутом

[п2 Роз'яснення від 020494 р №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»]

5 Захист права державної власності, повного господарського
відання та оперативного управління цією власністю здійснюється
господарським судом, зокрема, при вирішенні питання про
відповідність укладених угод чинному законодавству Наприклад,
регіональне відділення Фонду державного майна уклало з ор­
ганізацією орендарів договір оренди цілісного майнового комплек­
су, передача в оренду якого згідно з Декретом Кабінету Міністрів
України від 31 грудня 1992 року №26-92 не допускається В наве­
деному випадку суд визнає таку угоду недійсною з наслідками, пе­
редбаченими статтею 48 Цивільного кодексу України

[п 4 Роз'яснення від 020494 р №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»]

6 Недійсною є також угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями н діяльності (стаття 50 Цивільного кодексу України) Що ж до захисту права держав­ної власності, то цю статтю слід застосувати при вирішенні господарських спорів, пов'язаних з визнанням недійсними угод, укладених підприємством (організацією) в суперечності з його статутом або Положенням Такою угодою, наприклад, може бути договір кушвії-продажу закріпленого за підприємством будинку або здачі його в оренду всупереч умові статуту про заборону здійснювати зазначені дії

[п 4 Роз'яснення від 020494 р №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер жавної власності»]

1 Власник має право вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння (віндикація) або від добро­совісного набувача (стаття 50 Закону України «Про власність» та стаття 145 Цивільного кодексу України) Слід мати на увазі, що позивачем за таким позовом може бути як власник державного майна, так І юридична особа, яка во­лодіє майном на праві повного господарського відання або оперативного управління (пункт 5 статті 48 Закону України «Про власність»)

[п5 Роз'яснення від 020494 р №02 5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаній, з судовим захистом права дер­жавної власності»]

8 Незаконним є володіння чужим майном без законних
підстав або коли такі підстави раніше були, а потім відпали, на­
приклад, після закінчення строку договору майнового найму

[п 5 Роз'яснення від 020494 р №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер жавної власності»]

9 Чинне законодавство презюмує добросовісне (пра­
вомірне) володіння майном, якщо Інше не буде встановлено
господарським судом (стаття 49 Закону України «Про влас­
ність») Отже встановлення господарським судом факту не­
законного володіння чужим майном або добросовісного
(правомірного) володіння необхідно для визначення мож­
ливості витребування майна його власником (воло­
дільцем) Так, якщо витребування майна з чужого незакон-

''2 зм 67

ного володіння не пов'язане з будь-якими обставинами, за якими річ вибула з володіння власника, то для задоволення вимог щодо витребування майна від добросовісного набува­ча необхідні умови, передбачені статтею 145 Цивільного ко­дексу.

[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з су довгім захистом права дер­жавної власності»].

10. У порівнянні з наслідками, передбаченими статтею 48
Цивільного кодексу України щодо недійсних угод, чинне зако­
нодавство дещо інакше регулює питання розрахунків при по­
верненні майна з незаконного володіння.

[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

11. Державне майно у всіх випадках підлягає поверненню в
натурі незалежно від затрат добросовісного чи недобро­
совісного набувача на поліпшення цього майна. Особливість
полягає у тому, що відповідно до статті 148 Цивільного кодек­
су України такі набувачі мають право вимагати від власника
відшкодування зроблених ними необхідних витрат на майно з
того часу, з якого власникові належать доходи від майна.

[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

12. Якщо відділити поліпшення неможливо, то тільки доб­
росовісний володілець має право вимагати відшкодування
зроблених на поліпшення витрат, але не більше розміру
збільшення вартості майна.

[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

13. До поняття «необхідні витрати» слід віднести тільки ті,
які необхідні для забезпечення нормального стану та зберіган­
ня майна з урахуванням його зношеності. Отже, інші витрати,
тобто не «необхідні», відшкодуванню не підлягають.

[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

14. Якщо майно повертається від недобросовісного во­
лодільця і зроблене ним поліпшення неможливо відділити від
майна без його пошкодження, то разом з майном таке
поліпшення без відшкодування переходить до власника.

[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

15. Належне до повернення майно може виявитися пошко­
дженим і за таких обставин власник або законний володілець
має право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому
майну. При вирішенні спорів відносно розміру відшкодування
заподіяної шкоди господарському суду слід виходити зі статті
453 Цивільного кодексу України та розділу VIII Закону Ук­
раїни «Про власність». Так, перш за все необхідно, якщо це
практично можливо, зобов'язати відповідальну за шкоду осо­
бу надати майно того ж роду і якості, виправити пошкоджене
майно або іншим шляхом відновити його попередню якість.
Якщо за обставинами справи відшкодування шкоди в натурі
неможливе, з винної сторони стягуються збитки, виходячи з
реальної вартості майна або з вартості робіт, які необхідно
здійснити власнику, щоб виправити пошкоджене майно. За­
значені засоби відшкодування шкоди не позбавляють власни­
ка (законного володільця) права вимагати відшкодування до­
ходів, не одержаних у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

16. Закон України «Про власність» передбачає ряд
підстав, з яких власник має право вимагати відшкодування
збитків, заподіяних, зокрема, в результаті прийняття законо­
давчого акту, який припиняє право власності: у разі вилучен­
ня земельної ділянки, на якій розташовано належне власни­
кові майно; у разі обставин надзвичайного характеру тощо.
Що ж до віндикації майна, то Закон України «Про власність»
не регулює питання відшкодування недобросовісним во­
лодільцем заподіяної власникові шкоди. При вирішенні та­
ких спорів господарському суду слід виходити зі статей 440
та 453 Цивільного кодексу, відповідно до яких власник має
право вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди, не

покритої вартістю доходів, одержаних ним відповідно до статті 148 Цивільного кодексу

[п 5 Роз'яснення від 02 04 94 р №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорю, пов'язаних j судовим захистом права дер­жавної власності»]

17 Захист права власності, повного господарського відан­
ня або оперативного управління не обов'язково пов'язаний
тільки з неправомірним позбавленням власника
(підприємства, організації) володіння майном Відповідно до
пунктів 2 та 5 статті 48 Закону України «Про власність» вони
мають право зверну І ися з позовом про усунення будь-яких
порушень свого права, хоч би ці порушення І не були поєднані
з позбавленням володіння (негаторний позов)

[п 6 Роз'яснення від 02 04 94 р №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»]

18 Вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права влас­
ності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі
підприємства (організації) ще не є безсшрною ознакою його
права власності ТІ То ж до права державної власності, то неза­
лежно від того, на балансі якого державного підприємства зна­
ходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності
Таким чином спір, як правило, виникає не про визнання права
власності, а про те, яке підприємство (організація) має право
повного господарського відання (оперативного управління)
державним майном

[п 7 Роз'яснення від 020494 р №02 5/225 «Про деям питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер жавної власності»]

19 Баланс підприємства (організації) є формою бухгал­
терського обліку, визначення складу І вартості майна та обся­
гу фінансових зобов'язань на конкретну дату Баланс не визна­
чає підстав знаходження майна у власності (володінні)
підприємства

[п 7 Роз'яснення від 020494 р №02 5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захисте й права дер жавної власності»]

20 Одним з основних критеріїв визначення законності во­
лодіння державним майном І відображення його на балансі

підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у во­лодіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання

[п 7 Роз'яснення від 020494 р №02 5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»]

21 Найчастіше, заперечуючи вшдикацшні позови щодо
державного майна, господарюючі суб'єкти Інших форм влас­
ності або громадські організації посилаються на те, що спірне
майно передане (продане) їм ще до встановлення мораторію
на зміну форм власності на державне майно (Постанова Вер­
ховної Ради України від 29 11 90 №506-ХП) та до заборони
підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передава­
ти безоплатно майно Іншим підприємствам (Декрет Кабінету
Міністрів України від 15 12 92 №8-92) Якщо державне майно
безоплатно передане або продане за Ініціативою органів дер­
жавної влади І управління після встановлення мораторію та
після прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеного
Декрету, то заява про визнання таких рішень недійсними або
вшдикащйний позов підлягають задоволенню В Інших випад­
ках господарському суду слід оцінювати правомірність пере­
дачі або продажу державного майна, виходячи з законодавст­
ва, яке діяло на момент здійснення зазначених дій

[п 7 Роз'яснення від 020494 р №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»]

22 При розгляді негаторного позову, тобто пов'язаного з
вимогою» про усунення перешкод у користуванні приміщен­
ням, яке знаходиться на балансі відповідача, господарському
суду слід виходити з такого Знаходження будинку, що нале­
жить до загальнодержавної або до комунальної власності, на
балансі одного підприємства (організації) не означає, що ос­
танній має виключне право користування всіма приміщення­
ми цього будинку Якщо будинок збудований за рахунок дер­
жавних централізованих джерел фінансування І власник (ор­
ган, уповноважений управляти державним майном) визначив
належність спірного приміщення кожному з підприємств (ор-

ганізацій), то факт знаходження будинку на балансі одного з підприємств не є підставою для визнання його єдиним закон­ним володільцем усіх приміщень цього будинку. Аналогічні питання виникають і тоді, коли будинок побудований за учас­тю декількох підприємств (організацій). За таких обставин по­зивач з метою підтвердження свого права на користування і розпорядження конкретним нежилим приміщенням, яке зна­ходиться на балансі відповідача, повинен подати господарсь­кому суду документи, що підтверджують його участь у витра­тах на будівництво будинку для визначення його частки приміщення або рішення власника (органа, уповноваженого управляти державним майном) про закріплення за ним певної частки будинку на праві повного господарського відання (опе­ративного управління).

[п.8 Роз'яснення від 02.04.94 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права дер­жавної власності»].

23. В залежності від конкретних обставин один з учасників
сумісної діяльності може звернутися до іншого учасника
(учасників) з позовом про витребування своєї частки майна з
чужого незаконного володіння (віндикація) або з негаторним
позовом, тобто про усунення будь-яких порушень свого права,
хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням во­
лодіння майном.

[п.10 Роз'яснення від 28.04.95 р. №02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

24. Відповідно до статей 17 і 18 Закону України «Про сво­
боду совісті та релігійні організації» кожна релігійна грома­
да (парафія, церква тощо) або інша релігійна організація
(монастир, релігійне братство або місія, духовний навчаль­
ний заклад), а не релігійне угруповання в цілому (УПЦ-КП,
УАПЦ, УГКЦ тощо) або його керівний центр, є власником
придбаного чи створеного нею рухомого і нерухомого майна
та коштів і їх єдиним розпорядником (стаття 29 Закону Ук­
раїни «Про власність»).

[п.6 Роз'яснення від 29.02.96р. №02-5/109 «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»].

25. Відповідно до статті 17 Закону України «Про свободу
совісті та релігійні організації» культові будівлі і майно, які
складають державну власність, передаються організаціями, на
балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування
або повертаються у власність релігійних організацій безоплат­
но за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці
Крим - Уряду цієї Республіки. Слід мати на увазі, що згідно з
пунктом 3 Указу Президента України від 4 березня 1992 р.
№125 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям
культового майна» зазначені державні органи зобов'язані про­
тягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним грома­
дам у власність чи безплатне користування культових
будівель, що використовуються не за призначенням. (Розпо­
рядженням Президента України від 22.06.94 №53/94 ц. р. дію
цього пункту продовжено до 01.12.97). Отже, згідно з цим Ука­
зом допускається не лише повернення, а й передача у
власність релігійних громад культових будівель. Зазначена пе­
редача культових будівель у власність релігійних громад, які
не були їх власниками, можлива за умови, якщо в населеному
пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто
релігійної громади тієї конфесії (віросповідної приналеж­
ності), якій належала будівля на момент її переходу у
власність держави.

[п.7 Роз'яснення від 29.02.96р. №02-5/109 «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»].

26. До введення в дію Закону все майно церковних і
релігійних громад в Україні було визнано державною
власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу
Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було
визначено нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не
породило правових наслідків. Тому держава в особі органів,
передбачених в статті 17 Закону, є належним власником куль­
тових будівель і майна. Відповідно до статті 4 Закону України
«Про власність» зазначені державні органи мають право во­
лодіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і
майном, а також вчиняти щодо цих майнових об'єктів будь-які
дії, що не суперечать закону. Тому в арбітражних судів немає

підстав для задоволення позовних вимог релігійних ор­ганізацій до відповідних державних органів про визнання пра­ва власності на культові будівлі І майно або про зобов'язання цих органів передати зазначені будівлі І майно у власність або в користування, оскільки Інше рішення порушує право дер­жавної власності, виходячи Із змісту чинного законодавства

[п98 Роз'яснення від 29 02 96 р №02 5/109 «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»]

27 Об'єктом вшдикаційного позову може бути Індивіду­
ально визначене майно, а не майно, що визначається родовими
ознаками До останнього, зокрема, належать грошові суми То­
му позови про повернення коштів з чужого незаконного во­
лодіння, в тому числі безпідставно стягнутих у безспірному
порядку, не с вшдикащйними, І правила статті 148 Цивільного
кодексу України щодо них не застосовуються

[п 4 Листа від 24 11 97р №01-8/452 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих, норм чинного законодавства у вирішенні спорів»]

28 У власності благодійної організації можуть перебувати
рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні акти­
ви, кошти, а також Інше майно, придбане на законних підста­
вах Благодійна організація має право здійснювати щодо май­
на та коштів, які суп власності, будь-які угоди, що не супере­
чать п статутним цілям та законодавству України (стаття 18
Закону України «Про благодійництво та благодійні ор­
ганізації»)

[Лист від 14 01 98 р №01-8/9 «Про Закон України «Про бла годшництво та благодійні організації»]

29 Право власності благодійної організації згідно з вимога­
ми статті ЗО Закону України «Про власність» здійснюють за­
значені у статті 17 Закону України «Про благодійництво та
благодійні організації» органи управління власника
відповідно до їх компетенції

[Лист від 140198 р №01 8/9 «Про Закон України «Про бла­годійництво та благодійні організації»]

30 Згідно з пунктом 1 сі am 10 Закону України «Про
лізинг» об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору
лізингу є власнісію лізингодавця У разі переходу права влас-

пості на об'єкт лізингу від лізингодавця до Іншої особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника

[Лист від 23 03 98р №01 8/104 «Про Закон України «Пролізинг»]

31 Відповідно до частини першої пункту 10 розділу V За­
кону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі -
Закон) суб'єктами права комунальної власності є тери­
торіальні громади сіл, селищ, міст, яких представляють
відповідні ради Останнім згідно з пунктом ЗО статті 26 Зако­
ну надане право вирішувати на пленарних засіданнях питан­
ня, пов'язані з приватизацією об'єктів комунальної власності
Разом з тим пункт 31 цієї ж статті дозволяє сільським, селищ­
ним, міським радам передачу Іншим органам повноважень що­
до управління майном, яке належить до комунальної влас­
ності відповідної територіальної громади, визначення меж цих
повноважень та умов їх здійснення ЗІ свого боку обласна рада
згідно з частиною другою пункту 10 розділу V Закону або са­
ма управляє майном, переданим до комунальної власності, або
може уповноважити на це певний орган Таким чином для пра­
вильного вирішення спору про визнання недійсним договору,
пов'язаного з відчуженням об'єкту комунальної власності,
арбітражному суду слід з'ясувати, хго є власником предмета
цього договору, а в разі необхідності - пересвідчитись у наяв­
ності рішень сесій відповідних рад про делегування їх повно­
важень у цих питаннях обласній раді

[п 3 Листа від 17 0898 р №01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»]

32 Статті 13, 22, 34 та 35 Закону України «Про власність»
не вміщують жодних обмежень можливості мати у власності -
чи то приватній, колективній або комунальній - недобудовані
споруди, якщо вони придбані на підставах, передбачених акта­
ми законодавства України, наприклад, законами України, що
регулюють відносини приватизації

[п 9 Листа від 17 0898 р №01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих, норм чинного законодавства у вирішенні спорів»]

33 Відчуження майна особою, яка фактично не була йо­
го власником, є підставою для визнання відповідної угоди
недійсною

[п 4 Листа від 14 1098 р №01-8/393 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»]

34. Перевищення державним органом наданих йому повно­
важень щодо розпорядження державною власністю є підста­
вою для визнання відповідного акта такого органу недійсним.

[п.5 Листа від 14.10.98 р. №01-8/393 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

35. Відчуження майна без згоди його власника не допус­
кається. Порушення цієї вимоги тягне за собою визнання
відповідної угоди недійсною.

[п.6 Листа від 14.10.98 р. №01-8/393 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

36. У вирішенні спорів, пов'язаних з витребуванням майна з
чужого незаконного володіння (віндикацією майна), господарсь­
ким судам необхідно враховувати, що сам лише факт відчуження
майна підприємства, установи, організації, якій воно не належить
на праві власності (повного господарського відання, оперативно­
го управління), не є підставою для визнання угоди про відчужен­
ня недійсною. Правові наслідки такої угоди мають визначатися з
урахуванням, зокрема, статей 145 і 225 Цивільного кодексу.

[п.15 Роз'яснення від 12.03.99 р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»].

37. Перебування майна на балансі підприємства не є
безспірною ознакою його права власності на це майно.

[п.2.2 Листа від 04.02.2000р. №01-8/47 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

38. Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет
Міністрів України здійснює управління об'єктами державної
власності відповідно до закону. Декрет Кабінету Міністрів Ук­
раїни від 15.12.92 №8-92 «Про управління майном, що є у за­
гальнодержавній власності» покладає управління цим майном
на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України
органи державної виконавчої влади (крім майнових ком­
плексів підприємств, установ, організацій, управління якими
здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Пре­
зидента України та Кабінету Міністрів України).

[п.1.1 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

39. Здійснення повноважень власника державного майна
у процесі приватизації покладено на державні органи прива­
тизації (пункт 3 статті 7 Закону України «Про приватизацію
державного майна»). Разом з тим слід мати на увазі, що об­
сяг відповідних повноважень не може виходити за межі, виз­
начені правовими актами, які регулюють діяльність згада­
них органів, а саме: Тимчасовим положенням про Фонд дер­
жавного майна України, положеннями про регіональні
відділення цього Фонду та законами України про привати­
зацію державного майна. Зокрема, органи приватизації не
вправі на власний розсуд здійснювати перерозподіл майна
між підприємствами.

[п.1.2 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

40. Право комунальної власності на рухоме і нерухоме
майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо нале­
жить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у
містах (пункт 1 статті 60 Закону України «Про місцеве само­
врядування в Україні»), які згідно зі статтею 143 Консти­
туції України безпосередньо або через утворені ними органи
місцевого самоврядування управляють майном, що є у кому­
нальній власності. Як передбачено пунктом 5 статті 60 Зако­
ну України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазна­
чені органи від імені та в інтересах територіальних громад
відповідно до закону здійснюють правомочності щодо во­
лодіння, користування та розпорядження об'єктами права
комунальної власності.

[п.13 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

41. Представницькі органи місцевого самоврядування -
сільські, селищні, міські ради - вправі приймати рішення про
передачу іншим органам окремих повноважень щодо уп­
равління майном, яке належить до комунальної власності
відповідної територіальної громади, визначення меж цих по­
вноважень та умов їх здійснення (пункт 31 статті 26 Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Зокрема,
до відання виконавчих органів цих рад належить управління

в межах, визначених радою, майном, що належить до кому­нальної власності

[п 1 3 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

42 Що ж до районних І обласних рад, то їх повноваження
щодо користування І розпорядження таким майном має
похідний від повноважень представницьких органів місцевого
самоврядування характер, оскільки у вирішенні відповідних
питань названі ради діють за дорученням сільських, селищ­
них, міських рад (пункт 19 статті 43 Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні»)

[п 13 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

43 Якщо державна виконавча влада здійснюється місце­
вою державною адміністрацією, остання в межах повнова­
жень, делегованих їй згідно зі статтею 119 Конституції Ук­
раїни відповідною радою, здійснює управління майном, що на­
лежить до комунальної власності

[п 13 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

44 Право колективної власності (стаття 21 Закону України
«Про власність») здійснюється колективним власником через
створені ним органи управління, вищі (загальні збори, конфе­
ренції, з'їзди тощо), які здійснюють повноваження колектив­
ного власника щодо володіння, користування І розпоряджен­
ня належними йому об'єктами власності у повному обсязі, І
органи, які створюються цими вищими органами для
здійснення окремих функцій з господарського управління ко­
лективним майном (пункти 2 І 3 статті ЗО Закону). У спорах,
пов'язаних Із захистом права власності, арбітражним судам
слід ретельно з'ясовувати обсяг правоздатності відповідних
органів щодо прийняття ними рішень, пов'язаних з користу­
ванням І розпорядженням майном

[п 1 4 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

45 Згідно зі статтею 2 Закону України «Про власність» уп
форми власності рівноправні, Україна створює рівні умови для
розвитку усіх форм власності та їх захисту У зв'язку з цим
арбітражним судам необхідно враховувати, що відповідно до ча­
стини п'ятої статті 15 Закону України «Про підприємництво» та
частини другої статті 4 Арбітражного процесуального кодексу
України акти державних органів, які визначають привілейоване
становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм
власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності Інших
форм власності, не повинні застосовуватись арбітражними су­
дами повністю або у відповідній частині

[п 2 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

46 Відповідно до статей 13, 22 - 29, 34 І 35 Закону України
«Про власність» у власності можуть бути будь-які об'єкти, якщо
Інше не передбачено законодавчими актами України Не виключе­
не перебування у власності І об'єктів незавершеного будівництва.

[п 3 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас ності та його захистом»]

47 Чинне законодавство передбачає певні обмеження щодо
користування та розпорядження майном, що належить держав­
ним підприємствам (на праві повного господарського відання),
в тому числі казенним (яким майно належить на праві опера­
тивного управління). Перші вправі відчужувати від держави за­
соби виробництва, що є державною власністю, виключно на
конкурентних засадах у порядку, що визначається Фондом дер­
жавного майна України, другі - лише з дозволу органу, уповно­
важеного управляти відповідним державним майном (пункт З
статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні»).

[п 4 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

48 Відчуження державного майна може здійснюватись та­
кож відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів пра­
ва державної та комунальної власності».

[п 4 Листа від 31 012001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

49. Обмеження щодо відчуження майна державних, у тому
числі казенних, підприємств, не стосуються підприємств, за­
снованих на комунальній власності, оскільки останні не є дер­
жавними.

[п.4 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

50. Відповідно до пункту 4 статті 10 Закону України «Про
підприємства в Україні» джерелом формування майна під­
приємств є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновника.

[п.4 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

51. У вирішенні спорів слід мати на увазі, що з моменту пе­
редачі майна підприємствам їх засновниками (учасниками) у
власність, зокрема, як внеску до статутного фонду згідно зі
статтями 12 і 13 Закону України «Про господарські товарист­
ва», та державної реєстрації відповідних підприємств заснов­
ники (учасники) набувають права власності на статутний
фонд (капітал) або його частку (пай), включаючи права на уп­
равління, отримання відповідної частини прибутку юридичної
особи, а також активів у разі її ліквідації.

[п.4 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

52. Судовий захист права власності та майнових інтересів
власників здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за по­
зовами: про визнання права власності на майно, про витребу­
вання майна з чужого незаконного володіння (а в передбачених
законом випадках і від добросовісного набувача) чи відшкоду­
вання його вартості; про визначення порядку володіння, корис­
тування і розпорядження майном, що є спільною власністю, про
поділ спільного майна або виділ з нього певної частки; про виз­
нання недійсними договорів, пов'язаних з відчуженням майна, а
також про визнання зазначених договорів дійсними на підставі
частини другої статті 47 Цивільного кодексу; про визнання
недійсними актів державних та інших органів, що порушують
майнові права та охоронювані законом інтереси підприємств і
організацій; про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або

збитків, завданих порушенням майнових прав підприємств і ор­ганізацій; іншими позовами, пов'язаними з охороною права власності підприємств і організацій. Відповідні положення по­ширюються також на підприємства і організації, які хоча й не є власниками, але володіють майном з підстав, передбачених за­коном (на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління) чи договором (наприклад, згідно з договором майнового найму).

[п.5 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

53. Чинне законодавство презюмує добросовісне (пра­
вомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено
арбітражним судом (стаття 49 Закону України «Про власність»).

[п.6 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

54. Згідно зі статтею 50 Закону України «Про власність» і
статтею 145 Цивільного кодексу власник вправі вимагати по­
вернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного во­
лодіння, а також належного йому майна, придбаного во­
лодільцем від особи, яка не мала права його відчужувати.

[п.6.1 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

55. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у
якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. По­
зов про витребування майна, поданий до особи, у незаконному
володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої воно на
момент розгляду справи в арбітражному суді відсутнє, не мо­
же бути задоволений, що, однак, не виключає можливості
стягнення з цієї особи шкоди, заподіяної нею майну під час пе­
ребування останнього у її незаконному володінні.

[п.6.1 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

56. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивіду­
ально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання
позову. Витребуване майно може належати і до категорії ре-

62-304 81

чей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою то­що), але в такому разі має бути якимось чином Індивідуалізо­ване (наприклад, цукор у мішках за певними цифровими або Іншими характерними позначками) У разі загибелі Індивіду ально визначеного майна власник (законний володілець) мо­же звернутися лише з вимогою про відшкодування збитків

[п 6 1 Листа від 31 012001 р №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням прача влас­ності та його захистом»]

57 Питання про можливість повернення Індивідуально
визначеної речі, яка зазнала змін, переробки, має вирішува­
тись залежно від характеру таких змін, їх Істотності Якщо
майно змінило своє початкове господарське призначення, слід
визнати, що підстав для задоволення віндикаційного позову
немає, І настають наслідки, аналогічні загибелі майна, тобто
власник має право лише на відшкодування збитків Якщо ж
майно зберегло своє господарське призначення, то питання
про зроблені поліпшення вирішується за правилами, передба­
ченими статтею 148 Цивільного кодексу

[п 6 1 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас пості та його захистом»]

58 Подання віндикаційного позову не виключає можли­
вості пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, завда­
них позбавленням володіння даним майном

[п 6 1 Листа від 31 012001 р №01 8/98 «Про деякі приписи зако нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас ності та його захистом»]

59 Майно від добросовісного набувача (тобто такого,
який не знав І не повинен був знати, що особа, яка вчинила
відчуження майна, не мала на це права) може бути витребу­
ване власником лише за наявності підстав, зазначених у час­
тині першій статті 145 Цивільного кодексу, а саме у разі
придбання майна за плату та вибуття його з володіння влас­
ника чи особи, якій воно було передане власником, поза їх
волею Згадана норма не містить вичерпного переліку ви­
падків вибуття майна з володіння поза волею володільця
вказівку на втрату майна чи його викрадення слід розгляда­
ти як окремі приклади Гроші І цінні папери на пред'явника

взагалі не можуть бути витребувані від добросовісного набу вача ні за яких умов (стаття 147 Цивільного кодексу)

/я 6 2 Листа від 3101 2001 р №01 8/98 «Про деякі приписи зако нодавства, яке региіює питання, пов'язані Із здійсненням права в час пості та його захистом»]

60 Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо
на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна на
відповідне майно обгрунтовано претендували треті особи, І
про це набувачеві було відомо

[п 6 2 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи зако нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас ності та його захистом»]

61 Якщо набувач одержав майно безоплатно від особи, що
не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати
майно в усіх випадках незалежно від того, чи є набувач добро­
совісним (частина третя статті 145 Цивільного кодексу)

[пЬЗ Листа від 31 01 2001 р №01 8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас ності та його захистом»]

62 Якщо особа володіла майном на законній підставі, яка
згодом відпала (наприклад, у разі закінчення дії договору), то
така особа є незаконним володільцем, І до неї може бути пода­
но вшдикащиний позов

[п 63 Листа від 31 01 2001 р №01 8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання пов'язані Із здійсненням права влас ності та його захистом»]

63 Статтею 50 Закону України «Про власність» встановле­
но трирічну позовну давність стосовно вимог про повернення
майна з чужого незаконною володіння, що відповідає загаль­
ному строку позовної давності, зазначеному у статті 71
Цивільною кодексу У спорах, пов'язаних з витребуванням
майна з чужого незаконного володіння, наслідки закінчення
строку позовної давності визначаються за загальними прави-
чами, встановленими статтею 80 цьою Кодексу, включаючи
можливість захисту порушеного права у випадках подання по­
зову після закінчення строку позовної давності

[п 6 4 Листа від 31 01 2001 р №01 8/98 «Про деякі приписи зако нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас ності та його загистом»]

6-2 зо t 83

64. Відмова у позові про витребування майна у зв'язку із
закінченням строку позовної давності не є підставою для виник­
нення права на це майно у незаконного володільця. Таке майно
має вважатися безхазяйним (стаття 137 Цивільного кодексу).

[п.6.4 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

65. У порівнянні з наслідками, передбаченими статтею 48
Цивільного кодексу щодо недійсних угод, чинне законодавст­
во дещо інакше регулює питання розрахунків, пов'язаних з по­
верненням майна з незаконного володіння. Таке питання по­
стає, власне, лише у разі повернення майна власникові з чужо­
го незаконного володіння. Якщо майно не може бути витребу­
ване у добросовісного набувача (частина перша і друга статті
145, стаття 147 Цивільного кодексу), то й розрахунки між ним
і власником не здійснюються.

[п.6.5 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

66. Власник має право вимагати повернення чи відшкоду­
вання доходів за весь час володіння лише від недобросовісно­
го набувача. Що ж до добросовісного набувача, то власник в
разі повернення (віндикації) майна може вимагати відшкоду­
вання доходів лише з того часу, коли цей набувач дізнався або
повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння.
Залежно від обставин справи, таким моментом може вважати­
ся момент одержання претензії, а якщо претензія з передбаче­
них законом підстав не пред'являлася або не була одержана, то
момент одержання копії позовної заяви; а коли й вона з яки­
хось причин не надійшла за адресою, то момент одержання ух­
вали арбітражного суду про порушення провадження у справі.

[п.6.5 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

67. Лише добросовісний набувач має право на залишення за
собою зроблених ним поліпшень майна, які можуть бути
відділені без пошкодження майна, а у разі неможливості
відділити поліпшення - на відшкодування зроблених на
поліпшення фактичних витрат, але не більше розміру збільшен-

ня вартості речі. Що ж до недобросовісного набувача, то, беру­чи до уваги, що він повинен повернути власникові його майно, слід виходити з такого. Поліпшення, які можуть бути відділені без пошкодження майна, недобросовісний набувач може зали­шити собі. Невіддільні ж від майна поліпшення мають перейти до власника майна безоплатно.

[п.6.5 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

68. Як добросовісний, так і недобросовісний набувач майна,
що повертається власникові, вправі вимагати від останнього
відшкодування зроблених ними необхідних витрат на майно, з
того часу, з якого власникові належать доходи від майна. До по­
няття «необхідні витрати» слід віднести тільки ті, які необхідні
для забезпечення нормального стану та збереження майна з
урахуванням його зношуваності. Отже, інші витрати, тобто
такі, що не є «необхідними», відшкодуванню не підлягають.

[п.6.5 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

69. Якщо підприємство чи організація - позивач у справі
про витребування майна з чужого незаконного володіння -
набула права власності на підставі акта державного чи іншого
органу, що не відповідає законодавству, або угоди, що не
відповідає вимогам закону, у неї, як правило, немає правових
підстав для витребування майна. На виняток із цього правила
у випадках, коли в процесі вирішення спору про витребування
майна з чужого незаконного володіння виявляється, що право
власності позивача грунтується на угоді, яка може бути визна­
на недійсною лише за позовами осіб, зазначених у статтях 55 -
57 Цивільного кодексу, арбітражний суд не повинен у цьому ж
процесі за відсутності зустрічного позову відповідача давати
правову оцінку угоди і визнавати ЇЇ недійсною, оскільки це
можливо виключно за позовом заінтересованої особи.

[п.6.6 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

70. Належне до повернення майно може виявитись пошкод­
женим, і за таких обставин власник має право вимагати відшко-

дування шкоди, заподіяної цьому майну У вирішенні спорів сто­совно розміру відшкодування заподіяної шкоди арбітражному суду слід виходити Із загальних засад відповідальності за за­подіяння шкоди відповідно до статей 440 І 453 Цивільного ко­дексу Так, перш за все необхідно, якщо це практично можливо, зобов'язати відповідальну за шкоду особу надати майно тих же роду І якості, виправити пошкоджене майно або Іншим шляхом відновити його попередню якість Якщо ж за обставинами спра­ви відшкодування шкоди в натурі неможливе, з винної особи стягуються збитки, виходячи з реальної вартості майна або вар­тості робіт, які необхідно здійснити власнику для виправлення пошкодженого майна Якщо після прийняття рішення арбітраж­ного суду розмір збитків змінився в результаті зростання цш на майно або роботи, кредитор не позбавлений права пред'явити з цих підстав додаткові вимоги щодо відшкодування збитків Із до­держанням доарбітражного порядку врегулювання спорів

[п 6 7 Листа від 31 01 2001 р №01 8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

71 Здійснене відшкодування шкоди не позбавляє власника
права вимагати відшкодування доходів, не одержаних у зв'яз­
ку Із заподіянням шкоди майну

[п 6 8 Листа від 31 012001 р №01 8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

72 Відповідно до пунктів 2 І 5 статті 48 Закону України
«Про власність» власник може звернутися з позовом про усу­
нення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з непра­
вомірним позбавленням володіння (негаторний позов) Для
подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до
здійснення права користування й розпорядження були ре­
зультатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки До­
статньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували
права власника І були протиправними Позовна давність до
відповідних вимог не застосовується, оскільки правопорушен­
ня триває у часі Якщо ж на момент подання позову воно при­
пинилося, то підстав для задоволення позову немає

[п 7 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

73 Захист прав І охоронюваних законом Інтересів під­
приємств І організацій за негаторним позовом надається
арбітражним судом у формі припинення дій, що порушують
право, або відновлення становища, яке Існувало до порушен­
ня права Якщо негаторний позов визнано обгрунтованим, у
резолютивній частині рішення необхідно чітко визначити дії,
які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень
права власника, І строк виконання цих дій У разі невиконан­
ня такого рішення арбітражний суд видає наказ на примусо­
ве виконання рішення

[п 7 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

74 Підприємство чи організація, яка не є власником май­
на, але володіє ним на праві повного господарського відан­
ня, оперативного управління чи з Інших підстав (наприклад,
на підставі адміністративного акта), мас такі ж права на за­
хист свого права, як І сам власник, а також право на захист
свого володіння від власника (пункт 5 статті 48 Закону Ук­
раїни «Про власність») Зокрема, такий володілець майна
може витребувати його з чужого незаконного володіння з
тих же підстав І в такому ж порядку, як І сам власник У пев­
них випадках він вправі витребувати майно І у власника,
який протиправне позбавив його права володіння, у тому
числі всупереч умовам договору (наприклад, оренди, заста­
ви тощо) Однак в останньому випадку слід керуватися не
згаданою нормою Закону, а нормами, які регулюють відно­
сини за відповідним договором

[п 8 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

75. Якщо в разі порушення третьою особою права во­лодіння, користування І розпорядження майном власник І володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обся­гу правомочностей обох названих осіб Якщо право во­лодіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна Власник може звернутися з таким позо-

вом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

[п.8 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

76. Вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права влас­
ності чи усуненням перешкод у користуванні майном,
арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням на­
явності такого права можуть бути насамперед правовстанов-
лювальні документи. Перелік таких документів наведено у до­
датку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації пра­
ва власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у
власності юридичних та фізичних осіб (затверджена наказом
Державного комітету будівництва, архітектури та житлової
політики України від 09.06.98 №121).

[п.9 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

77. Самі лише свідоцтва про право власності на певний об'єкт
майна не є правовстановлювальними документами. Зазначені
свідоцтва не можуть виступати і предметом спору: таким може
бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого
видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про дер­
жавну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

[п.9 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 -«Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

78. Арбітражним судам слід виходити з того, що перебуван­
ня майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на ба­
лансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою
його права власності. Що ж до права державної власності, то
незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходить­
ся майно, воно не втрачає статусу державної власності. Таким
чином спір, як правило, виникає не про визнання права влас­
ності чи усунення перешкод, а про те, яке підприємство (ор­
ганізація) має право повного господарського відання (опера­
тивного управління) державним майном.

[п.9 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

79. Баланс підприємства (організації) є формою бухгал­
терського обліку, визначення складу і вартості майна та об­
сягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не
визначає підстав знаходження майна у власності (володінні)
підприємства.

[п.9 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

80. Одним з основних критеріїв визначення законності
володіння майном і відображення його на балансі
підприємства є джерела фінансування (централізоване або
власні кошти підприємства), передача підприємству у во­
лодіння майна безпосередньо власником (уповноваженим
ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на
праві повного господарського відання. Аналогічні питання
виникають і тоді, коли, наприклад, будинок побудований за
участю декількох підприємств (організацій). За таких обста­
вин позивач з метою підтвердження свого права на користу­
вання і розпорядження конкретним нежилим приміщенням,
яке перебуває на балансі відповідача, повинен подати
арбітражному суду документи, що підтверджують його
участь у витратах на спорудження будинку для визначення
його частки приміщення або рішення власника (органу,
уповноваженого управляти майном) про закріплення за ним
певної частки будинку на праві повного господарського
відання (оперативного управління).

[п.9 Листа від 31.01.2001 р. №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права влас­ності та його захистом»].

81. У вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою пра­
вомірності передачі або продажу державного майна,
арбітражним судам слід виходити з вимог законодавства,
яке діяло на момент вчинення зазначених дій. Так, якщо дер­
жавне майно безоплатно передане або продане за рішенням
державного органу після встановлення мораторію на зміну
форм власності на державне майно (Постанова Верховної
Ради України від 29.11.90 №506-ХІ1 «Про захист суверен­
них прав власності Української РСР») та після прийняття
Кабінетом Міністрів Декрету від 15.12.92 №8-92 «Про уп-

равлшня майном, що є у загальнодержавній власності», то заява про визнання такого рішення недійсним або вшди-каційний позов підлягає задоволенню

[п 9 Листа від 31 01 2001 р №01 8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права впас пості та його захистом»]

82 Якщо у встановленому порядку державне майно, зок­
рема, підприємство, передано в оренду підприємству Іншої
форми власності або організації орендарів, то це майно не
втрачає статусу державної власності (хоча саме під­
приємство вже не є державним) У цьому випадку ні орган,
уповноважений управляти державним майном, ні орендода­
вець не мають права вимагати від орендарів частки доходу,
одержаного внаслідок використання державної власності
Взаємовідносини сторін регулюються нормами договору
майнового найму (оренди) та чинним законодавством, І оп­
лата за здане в оренду державне майно повинна здійснюва­
тись згідно з Методикою, затвердженою постановою Кабіне­
ту Міністрів України від 04 10 95 №786 (з подальшими
змінами І доповненнями) Наведене стосується не тільки
прибутку, одержаного за рахунок використання державної
власності, але й майна, придбаного підприємством за раху­
нок свого прибутку

[п 11 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас ності та його захисточ»]

83 Згідно зі статтею 27 Житлового кодексу України жила
площа в будинках, споруджених Із залученням у порядку пайо­
вої участі коштів підприємств, установ, організацій, роз­
поділяється для заселення між учасниками будівництва про­
порційно до внесених ними коштів

[п 12 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

84 Якщо для спорудження будинку пайовик перерахував
основному замовнику кошти І у договорі, укладеному ними,
передбачено кількість одно-, дво- та трикімнатних квартир,
що підлягають передачі пайовику, останній у разі невиконан­
ня замовником свого зобов'язання вправі звернутись до

арбітражного суду з відповідним позовом, зокрема про виз­нання права власності на приміщення відповідно до переда­них на такі цілі коштів

[п 12 1 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписи зако­нодавства, яке регуїюь питання, пов'язані Із здійсненням права влас ноіті та його захисток»]

85 У випадку відсутності у доі оворі між пайовиком І основ­
ним замовником переліку квартир, що підлягають передачі пай­
овику, коли спір вирішується до видачі ордерів на квартири та
заселення введеного в експлуатацію будинку, арбітражний суд
приймає рішення про передачу замовником пайовику певних
квартир з урахуванням здійсненого останнім фінансування

[п 122Листа від31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписизако нодавства, яке регуїює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

86 Якщо в процесі спорудження будинку вартість його
збільшилась хоча б І з не залежних від замовника причин, він
вправі порушити питання про внесення відповідних змін до
договору, укладеного з пайовиком Якщо такі зміни не внесе­
но, пайовик має право вимагати виконання зобов'язань за до­
говором у повному обсязі

[п 123Листа від31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписизако ноиавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас ності та його загистом»]

87 Зпдно зі статтею 7 Закону України «Про власність» влас­
ник відповідає за своїми зобов'язаннями усім майном, на яке мо­
же бути звернено стягнення на вимогу кредиторів Це правило
стосується І частки у спільній власності Так, на всю спільну
сумісну власність стягнення може бути звернено лише за спільни­
ми зобов'язаннями усіх учасників цієї власності, а також коли та­
ку відповідальність передбачено законом (зокрема, відповідно до
статті 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господар­
ство» особи, які ведуть таке І осподарство, відповідають усім май­
ном, що є їх спільною власністю, за порушення договірних зо­
бов'язань, кредитно-розрахункової га податкової дисципліни,
санітарних І ветеринарних правил, вимої щодо якості продукції та
штих правил здійснення господарської діяльності)

[п 12 4Листа від31 01 2001 р №01-8/98 «Про деякі приписизако нодавства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

88 Відповідно до статті 114 Цивільного кодексу в разі про­
дажу частки у спільній власності з порушенням передбачено­
го цією статтею права привілеєвої купівлі Інший учасник
спільної власності протягом трьох місяців після продажу
частки третій особі може звернутися до суду з позовом про пе­
ревід на нього прав І обов'язків покупця Даний тримісячний
строк є присічним, тому позовні вимоги, заявлені після його
закінчення, задоволенню не підлягають Поданий у такій ситу­
ації позов про визнання угоди недійсною також не може бути
задоволений Якщо позовні вимоги заявлено кількома
співвласниками, що бажають здійснити своє право на пере­
важну купівлю неправомірно відчуженої долі, перевагу має
бути віддано тому з них, хто раніше за Інших звернувся з позо­
вом, а в разі подання позову одного й того самого дня різними
особами - тому, хто з огляду на конкретні обставини справи
більше за Інших потребує набуття долі

[п 13 Листа від 31 01 2001 р №01-8/98 «Про йеям приписи законо­давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас­ності та його захистом»]

89 Пунктом 3 статті 7 Закону України «Про власність» пе­
редбачено, що власник не відповідає за зобов'язаннями створе­
них ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язан­
нями власника, крім випадків, передбачених законодавчими ак­
тами України Відповідний випадок передбачено зокрема пунк­
том 3 статті 39 Закону України «Про підприємства в Україні»,
зпдно з якою за недостатності у казенної о підприємства коштів
та Іншого майна, достатнього для відповідальності за їх зо­
бов'язаннями, таку відповідальність несе власник Отже, у разі
відсутності або недостатності у казенного підприємства коштів
для виконання ним своїх зобов'язань арбітражному суду слід у
кожному конкретному випадку встановлювати державний ор­
ган, уповноважений управляти відповідним державним майном

[п 17Листа від 31 012001 р №01 8/98 «Про деякі приписи законе давства, яке регулює питання, пов'язані Із здійсненням права влас ності та його захистом»]

90 На підставі пункту 4 1 Інструкції про порядок державної
реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що пе­
ребувають у власності юридичних та фізичних осіб, оформлен­
ня права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться

Дата добавления: 2015-11-26