Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Дія кримінально-процесуального законодавства в часі, в просторі і по коло осіб.

Читайте также:
  1. Вдосконалення трудового законодавства в частині визначення сфери укладення контракту
  2. Вирішення задач з кримінально-процесуального права
  3. Висновки і пропозиції вдосконалення законодавства України
  4. Відповідальність у часі і просторі
  5. земельного законодавства
  6. Корисливі злочини проти власності, не пов'язані з обертанням чужого майна на свою користь або користь інших осіб.

Кримінально-процесуальний закон, як і будь-який закон, має власні правила дії в часі, просторі й стосовно осіб. Вони викладенні у ст. 3 КПК України.

Дія кримінально-процесуального законувпросторіможе бути територіальною й екстериторіальною.

Територіальна чинністькримінально-процесуального закону окреслена територією України та визначається державним суверенітетом. Провадження у кримінальних справах на території України здійснюється за правилами Кримінально-процесуального кодексу України незалежно від місця вчинення злочину.

Екстериторіальнадія закону регулюється міжнародними договорами та передбачає поширення законодавства певної держави за межі її території. Так, провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває поза межами України під прапором або розпізнавальним знаком України, здійснюється згідно з кримінально-процесуальним законодавством України, якщо інше не перед бачено міжнародними договорами.

При виконанні на території України доручень судів і слідчих органів іноземних держав, з якими укладено договори про надання правової допомоги, застосовується кримінально-процесуальне законодавство України. Однак на прохання установи, від якої надійшло доручення про правову допомогу, при виконанні доручення може застосовуватися процесуальне законодавство відповідної іноземної держави, якщо воно не суперечить законодавству України. Питання про застосування в такому разі законодавства іноземної держави вирішують Верховний Суд України та Генеральний прокурор України.

Чинність кримінально-процесуального закону в часіможе бути прямою та зворотною. Пряма дія закону полягає в тому, що при провадженні у кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє під час провадження дізнання, досудового слідства чи судового розгляду справи.

За загальним правилом, закон зворотної сили не має (ст. 58 Конституції України). Проте кримінально-процесуальний закон, згідно з яким покращується становище учасників процесу (надаються нові додаткові права, скасовуються певні обмеження тощо), має зворотну силу, тобто поширюється на ті кримінально-процесуальні відносини, що виникли до його прийняття.

Закон (а отже, й кримінально-процесуальний закон) набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ч. 5 ст. 94 Конституції України).

Офіційні джерела опублікування нового закону:

1) журнал „Вісник Верховної Ради України";

2) газета „Голос України";

3) газета „Урядовий кур'єр".

Чинність кримінально-процесуального закону щодо осіб

характеризується загальним правилом: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії та є суб'єктами відносин, котрі він регулює. Дія кримінально-процесуального закону поширюється на всіх громадян України, осіб без громадянства й іноземних громадян, окрім осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності (дипломатичним імунітетом).

На порядок дії кримінально-процесуального законуза колом осіб поширюється загальне правило: закон діє щодо всіх осіб, які перебувають на території його дії та є суб'єктами відносин, на які він розрахований. Дія процесуального закону поширюється на всіх громадян України. Згідно зі ст. 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. документами, що підтверджують громадянство України, є:

- паспорт громадянина України;

- свідоцтво про належність до громадянства України;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- тимчасове посвідчення громадянина України;

- проїзний документ дитини;

- дипломатичний паспорт;

- службовий паспорт;

- посвідчення особи моряка;

- посвідчення члена екіпажу;

- посвідчення особи на повернення в Україну.

Згаданим Законом України не допускається вихід із громадянства України, якщо особу, яка подала клопотання про це, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або щодо якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності та підлягає виконанню (ч. 13 ст. 18).

Коло осіб, які користуються правомдипломатичної недоторканності, визначено:

1. Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. (зокрема п. 1, 3 ст. 22; ст. 24; п. 2, 3, 5 ст. 27; ст. 29, 30, п. 1, 2, 4 ст. 31; п. 2 ст. 36; п. 1 ст. 40), яка ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21 березня 1964 року.

2. Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженим Указом Президента України від 10 червня 1993 року.

3. Віденською конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. (зокрема, статті 31, 33, 41, 43, 53, 59, 61).

Дипломатична недоторканність включає:

- недоторканність особи;

- недоторканність архівів;

- недоторканність документів, офіційного листування, дипломатичної пошти, службового й житлового приміщення;

- імунітет від кримінальної юрисдикції України (без згоди на це акредитуючої держави);

- імунітет від давання показань як свідка без згоди особи, яка користується правом дипломатичного імунітету;

- допит, обшук, виїмка у приміщеннях дипломатичних представників і в приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їхні сім'ї, котрі користуються правом дипломатичної недоторканності, провадяться тільки за згодою дипломатичного представника. Така згода запитується через Міністерство закордонних справ України.

Дипломатична недоторканність може бути:

1) повною -вона обумовлює непідсудність за кримінальними справами судам України щодо будь-яких дій, незалежно від того, вчинені вони особою під час виконання її офіційних функцій чи в інших випадках, наприклад, у побутових відносинах;

2) обмеженою -за неї непідсудність поширюється виключно на дії, вчинені певною службовою особою під час здійснення своїх офіційних функцій.

Слід мати на увазі, що на осіб, які володіють повною чи обмеженою дипломатичною недоторканністю, може бути поширена кримінальна юрисдикція України, якщо відповідна держава дасть ясно виражену згоду на це і позбавить таку особу дипломатичного імунітету.

До осіб, на яких поширюється повна або обмежена дипломатична недоторканність, належать:

- Генеральний секретар ООН, його помічники та інші посадові особи ООН, а також члени їхніх сімей;

- представники іноземних держав, члени парламентських делегацій, а також, на підставі взаємності, співробітники делегацій іноземних держав, які приїздять в Україну чи проїжджають через її територію транзитом для участі у міжнародних переговорах, міжнародних конференціях та нарадах або з іншими офіційними дорученнями, члени сімей цих осіб, які їх супроводжують, якщо вони не є громадянами України;

- дипломатичні агенти: посол, посланник, повірений у справах;

- члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, що мають дипломатичний ранг, - радники, торгові представники, військові аташе, перші, другі і треті секретарі, заступники торгових представників, помічники аташе і члени сімей зазначених осіб, якщо вони не є громадянами України;

- дипломатичні кур'єри під час виконання своїх обов'язків;

- дипломатичні агенти, які акредитовані в іншій державі і транзитом проїжджають через територію України; члени їхніх сімей, які супроводжують цих осіб або прямують окремо, щоб приєднатися до них або повернутися у свою державу;

- дипломатичні агенти, які є громадянами України або постійно в ній проживають, - лише щодо офіційних дій, вчинених ними під час виконання своїх функцій;

- адміністративно-технічний персонал дипломатичних представництв і члени його сімей;

- консульські посадові особи консульської установи, яким доручено виконання консульських функцій.

Іноземці та особи без громадянства мають такі ж процесуальні права і обов'язки, як і громадяни України.

 


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 112 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)