Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків

(ст. 215). Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері надання поштових і транспортних послуг, державного регулювання порядку оплати таких послуг.

Предметом злочину є: знаки поштової оплати, маркована продукція, міжнародні купони для відповіді, посвідчення особи для міжнародного поштового обміну, відбитки маркувальних машин, квитки залізничного, водного, повітряного, автомобіль­ного транспорту, інші проїзні документи та документи на пере­везення вантажу.

Знаки поштової оплати — це реквізити поштових відправ­лень, що підтверджують оплату послуг поштового зв'язку. Як знаки поштової оплати в Україні використовуються поштові марки, відбитки кліше маркувальних машин, відбитки спеціаль­них штемпелів, міжнародні купони для відповіді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зв'язок» від 16 трав­ня 1995 року¹ під поштовою маркою слід розуміти державний знак, що є засобом оплати послуг поштового зв'язку, виготовле­ний друкарським способом, із художнім зображенням та зазна­ченням його номінальної вартості.

Маркована продукція — це виготовлені друкарським спосо­бом поштові відправлення (марковані конверти і марковані поштові листівки) із надрукованим на них зображенням пошто­вих марок (віньєтки).

Міжнародний купон для відповіді — це спеціальний знак Міжнародного бюро Всесвітнього поштового союзу, надруко­ваний на папері з водяними знаками, яким можна замінити по­штові марки.

Посвідчення особи для міжнародного поштового обміну — це посвідчення, що видається поштовими органами країн—учас­ниць Всесвітнього поштового союзу і засвідчує право особи на одержання поштової кореспонденції, що адресується їй або на поштову скриньку.

Під маркувальною машиною розуміють пристрій, призначе­ний для нанесення на письмову кореспонденцію відбитків дер­жавного знака, що підтверджує оплату послуг поштового зв'яз­ку, дату приймання й іншої інформації.

Проїзні документи — це документи, що дають право проїзду на залізничному, водному, повітряному або автомобільному транспорті (квитки зазначених видів транспорту, у тому числі талони, жетони, службові проїзні документи тощо). Документа­ми на перевезення вантажів є, наприклад, вантажні квитанції, дорожні відомості тощо.

Об'єктивна сторона злочину може полягати у виготовленні з метою збуту зазначених предметів, їх збуті або використанні.

Під виготовленням слід розуміти повне або часткове підроб­лення зазначених предметів або надання використаним знакам поштової оплати вигляду невикористаних знаків.

______________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 20. — Ст. 143.

Збут — це сплатна або безоплатна передача (продаж, обмін, дарування тощо) зазначених підроблених предметів іншим осо­бам або організаціям для їх наступного використання. Збут може вчинюватися як особою, що підробила предмети, так й іншою особою.

Використання передбачає будь-яку форму застосування підроблених предметів, наприклад, надання їх замість справжніх тощо.

Злочин є закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазна­чених дій.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а виготовлення предметів цього злочину — також ме­тою їх збуту.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 215 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216). Без­посередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері дер­жавного регулювання випуску продукції та формування дохід­ної частини державного бюджету.

Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору; 2) конт­рольні марки для маркування упаковок примірників аудіові­зуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних; 3) голографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким мар­куються алкогольні та тютюнові вироби. Наявність на цих това­рах акцизної марки підтверджує сплату платником акцизного збору, легальність їх ввезення і реалізації на території України.

Контрольна марка — це спеціальний знак, що засвідчує до­тримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фоног­рам, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Голографічний захисний елемент — це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів із метою підтвердження їх справжності, авторства тощо,

виконаний із використанням технологій, що роблять неможли­вим його несанкціоноване відтворення. Голографічні елементи застосовуються для захисту документів і товарів, які підлягають обов'язковому захисту від підробки, а також інших документів і товарів, голографічний захист яких запроваджується за ініціа­тивою їх власників.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися: 1) в незакон­ному виготовленні предмета цього злочину, 2) в його підробці, 3) у використанні незаконно виготовленого, одержаного чи підробленого предмета злочину, 4) у збуті такого предмета.

Під незаконним виготовленням предметів, зазначених у ст. 216, слід розуміти, наприклад, їх виготовлення без необхідного доз­волу, або з порушенням порядку одержання, оформлення тако­го дозволу, по підроблених документах, підприємствами, що не мають ліцензії на виготовлення таких предметів тощо. Тобто йдеться про виготовлення не фальшивих, а дійсних предметів, проте без необхідних правових підстав або з порушенням вста­новленого порядку їх виробництва.

Для встановлення незаконності дій мають значення: закони України «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові ви­роби» від 15 вересня 1995 р.¹ та «Про розповсюдження при­мірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ю­терних програм, баз даних» в редакції від 10 липня 2003 р.²; поста­нова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів» від 24 лютого 2001 р. № 171³; Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тю­тюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 567⁴; Порядок виробництва, збе­рігання, видачі контрольних марок та маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних про­грам, баз даних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України у редакції від 24 березня 2004 р.⁵ та ін.

_________________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 40. — Ст. 297.

² Там само. - 2004. - № 7. - Ст. 46.

³ Офіційний вісник України. - 2001. - № 9. — Ст. 355.

⁴ Там само. - 2003. - № 17. - Ст. 761.

⁵ Там само. - 2004. - № 12. - Ст. 741.

Під підробленням слід розуміти повне створення фальшивих предметів будь-яким способом або часткові зміни тексту, серії, номера чи інших реквізитів.

Незаконно одержаними предметами визнаються ті, що рані­ше були одержані будь-яким протиправним способом, напри­клад, шляхом викрадення, шахрайства, зловживання службо­вою особою своїм службовим становищем.

Використання незаконно виготовлених, одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок або голографічних захисних елементів полягає в маркуванні ними певних товарів, творів або інших предметів.

Збут —- це будь-яка форма їх сплатного або безоплатного відчуження — продаж, обмін, дарування, передача в борг, у ра­хунок оплати боргу тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення однієї із зазначених дій.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 216 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 216 — штраф від ста до трьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до чотирьох років; за ч.2 ст. 216 — штраф від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років із конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами.

§ 3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб'єктів господарювання

Порушення порядку зайняття господарською та банківсь­кою діяльністю (ст. 202). Безпосередній об'єкт — суспільні відно­сини у сфері зайняття господарською та банківською діяльністю.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 202, ха­рактеризується такими порушеннями порядку заняття госпо­дарською діяльністю: 1) здійснення без державної реєстрації підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню;

2) здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяль­ності, які підлягають ліцензуванню; 3) здійснення видів госпо­дарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, з порушен­ням умов ліцензування. Відповідальність за кожне з цих діянь настає за умови, що воно було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, тобто якщо сума доходу в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визна­ченість (ст. 3 Господарського кодексу України). Підприємницт­во — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ри­зик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами гос­подарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Госпо­дарського кодексу України).

Систематичність підприємницької діяльності традиційно розуміється як її здійснення тричі чи більше разів. Пленум Вер­ховного Суду України рекомендує судам розуміти система­тичність як не менше ніж три рази протягом одного календар­ного року (див. п.4 постанови «Про практику застосування су­дами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 р. № 3^і). Ви­няток із цього правила стосується продажу вироблених, пере­роблених та куплених продукції, речей, товарів, який вважається систематичним у разі, якщо здійснюється протягом календар­ного року більше чотирьох разів (див. ч.2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993р.№24-93²).

Здійснення підприємницької діяльності без державної реєст­рації означає заняття цією діяльністю без реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Така реєстрація здійснюється відповідно до ст. 58 Господарського кодексу України та

______________

¹ Вісник Верховного Суду України. - 2003. — № 3. — С. 2-6.

² Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 19. — Ст. 208.

Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р.¹

Перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, встановлюється виключно законом, а саме — «Про ліцензуван­ня окремих видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.² Такими видами господарської діяльності, зокрема, є виготов­лення і реалізація лікарських засобів, особливо небезпечних хімічних речовин, медична і ветеринарна практика, зовнішньо­економічна діяльність тощо. Порядок ліцензування передбаче­ний вказаним Законом, а в деяких сферах діяльності - спец­іальними законами.

Під порушенням умов ліцензування слід розуміти порушення особою, яка одержала ліцензію, певних кваліфікаційних, органі­заційних, технологічних чи інших спеціальних вимог, обов'яз­кових при здійсненні ліцензованого виду господарської діяль­ності, наприклад, заняття такою діяльністю не в тій місцевості або місці, що зазначені в ліцензії. Ліцензійні умови є норматив­но-правовим актом. Пленум Верховного Суду України в зазна­ченій вище постанові більш широко розуміє порушення умов ліцензування, охоплюючи цією ознакою також порушення по­рядку одержання ліцензії.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-яко­го передбаченого ч.1 ст. 202 діяння, від якого отримано доход у великих розмірах. При його обчисленні із обсягу валового дохо­ду від реалізації продукції (робіт, послуг) вираховуються ви­трати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Для підприєм­ницької діяльності є обов'язковою мета — одержання прибутку.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку та зобов'язана зареєструватися як підприємець або одержати відповідну ліцензію на заняття певною господарською діяльні­стю. Суб'єктом здійснення господарської діяльності з порушен­ням умов ліцензування є особа, яка має відповідну ліцензію.

Частина 2 ст. 202 передбачає самостійний склад злочину.

Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері діяльності банків, небанківських фінансових установ і профе­сійної діяльності на ринку цінних паперів.

____________________

¹ Офіційний вісник України. - 2003. - № 25. - Ст. 1172.

² Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

Об'єктивна сторона злочину характеризується порушення­ми порядку здійснення банківської діяльності, банківських опе­рацій, професійної діяльності на ринку цінних паперів або опе­рацій небанківських фінансових установ. Порушення полягають у здійсненні такої діяльності або операцій: 1) без державної реє­страції; 2) без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 3) із порушенням умов ліцензу­вання. Кожне з цих порушень має бути пов'язане з одержанням доходу у великих розмірах, що розуміється так само, як у ч.1 ст. 202.

Банківська діяльність — це діяльність із залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення за­значених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юри­дичних осіб. Така діяльність може здійснюватися банками, тоб­то юридичними особами, що мають виключне право на здійснен­ня в сукупності таких операцій на підставі ліцензії Національ­ного банку України. Правові підстави створення банків, їх державної реєстрації, ліцензування і діяльності передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 груд­ня 2000 р.¹

Поняття «банківські операції» є ширшим, ніж поняття «бан­ківська діяльність», і охоплює також операції з валютними цінностями, емісію власних цінних паперів, здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені, надання гарантій і по­ручительств й ін. Перелік банківських операцій передбачено у ст. 47 вищеназваного Закону. Деякі банківські операції можуть здійснювати небанківські фінансові установи після одержання відповідної ліцензії. Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківськими фінансовими установами затверджено постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2001 р. № 344².

Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це підприєм­ницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за до­помогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного, консультаційного й іншого обслуговування випус-

______________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

² Офіційний вісник України. - 2001. - № 36. - Ст. 1668.

ку й обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або пе­реважним видом діяльності. Види професійної діяльності на ринку цінних паперів передбачено Законом «Про державне регу­лювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р.¹ Таку діяльність можуть здійснювати юридичні та фізичні осо­би тільки після одержання ліцензії в порядку, установленому законодавством.

Небанківськими фінансовими установами є юридичні особи, які відповідно до закону надають одну чи кілька фінансових послуг та які внесені до відповідного реєстру у порядку, вста­новленому законом. Зокрема, це кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, уста­нови накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Під операціями таких установ слід розуміти ті з них, що здійснюються під час надання фінансових послуг, визначення та перелік яких містить­ся в Законі України «Про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р.²

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-яко­го передбаченого ч.2 ст. 202 діяння, від якого отримано дохід у великих розмірах.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину визначається аналогічно ч.1 цієї статті.

Покарання за злочин: зач.іст.202 — штраф від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч.2 ст. 202 — штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Зайняття забороненими видами господарської діяльності

(ст. 203). Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю.

Об'єктивна сторона злочину виражається в зайнятті вида­ми господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона,

__________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51. — Ст. 292.

² Там само. - 2002. - № 1. - Ст. 1.

встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими стат­тями КК.

Чинне законодавство не передбачає єдиного вичерпного пе­реліку заборонених видів господарської діяльності. Тому при застосуванні ст. 203 важливим є врахування того, що у ній йдеть­ся про спеціальну законодавчу заборону певного виду госпо­дарської діяльності. Це означає, що законодавець установлю­вав заборону, враховуючи головним чином особливості певно­го виду господарської діяльності. Ті самі особливості діяльності визначають суспільне небезпечний характер порушення такої заборони.

Такі спеціальні заборони, зокрема, передбачено в ст. 4 Зако­ну України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р.¹, у якій міститься перелік видів господарської діяльності, що можуть здійснюватися тільки державними підприємствами (наприклад космічний запуск ракет), підприємствами певних організацій­но-правових форм (наприклад проведення ломбардних опе­рацій — також і повними товариствами) або підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (на­приклад виробництво деяких видів бензину).

Більш широке тлумачення спеціальних заборон лежить в основі роз'яснень із цих питань, даних Пленумом Верховного Суду України, який поширює дію ст. 203 на порушення забо­рон, пов'язаних із певними категоріями осіб, наприклад, з тими, що мають непогашену або не зняту судимість за окремі злочини (див. п.8 вищезазначеної постанови від 25 квітня 2003 р. № 3).

Не утворює ознак цього злочину зайняття дозволеними ви­дами господарської діяльності, що вчинюється особами, яким взагалі заборонено займатися підприємницькою діяльністю (наприклад військовослужбовцям).

Відповідно до ч.3 ст. 43 Господарського кодексу України пе­релік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюється виключно законом.

Злочин вважається закінченим із початку зайняття заборо­неною господарською діяльністю.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

_________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — Ст. 169.

Зайняття забороненою господарською діяльністю кваліфі­кується за ст. 203 лише у разі, якщо це діяння не передбачено спеціальною нормою. Тому, наприклад, виготовлення і розпов­сюдження предметів порнографічного характеру кваліфікуєть­ся лише за ст. 30 1.

Частина 2 ст. 203 встановлює відповідальність за ті самі дії, пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах (згідно з при­міткою до цієї статті - це тисяча й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або вчинені особою, раніше суди­мою за такий злочин.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 203 - штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років; за ч.2 ст. 203 — обмеження волі на строк до п'яти років із позбавленням права обіймати певні по­сади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Дата добавления: 2015-11-26