Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

(ст. 207). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відно­сини у сфері валютного регулювання та валютного контролю.

Предметом злочину є: 1) виручка в іноземній валюті, отри­мана від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг); 2) това­ри та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

Об'єктивна сторона злочину виражається в ухиленні від по­вернення в Україну в передбачені законом строки вищеназваного предмета злочину або в його приховуванні будь-яким способом.

Ухилення від повернення з -за кордону валютної виручки — це злочинна бездіяльність, яка полягає в неповерненні виручки в іноземній валюті, отриманої за кордоном від реалізації на екс­порт товарів (робіт, послуг) і яка належить, відповідно до зако­нодавства України, обов'язковому зарахуванню на рахунки уповноваженого банку України. Переказ такої виручки має бути зроблено в строки, вказані в контрактах, але, за вимогою за­гальних правил, не пізніше, ніж через 90 календарних днів із дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підпи­сання документа, що засвідчує такий експорт, виконання робіт, надання послуг (див. ст. 1 Закону України «Про порядок здій­снення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1974 р.¹). Закон передбачає й інші строки, а також можливість їх продов­ження. Відповідальність за ст. 207 може настати тільки в разі, якщо конкретна особа зобов'язана була повернути валютну ви­ручку в Україну і мала реальну можливість здійснити цю дію.

Злочин вважається закінченим із моменту неповернення в Україну зазначених предметів у передбачений законом строк.

Приховування валютної виручки, інших матеріальних ціннос­тей, одержаних від цієї виручки, — це дії з приховування цих предметів від належного документального обліку та державно­го валютного контролю (перекручування фактів в облікових документах, внесення в них недостовірних даних тощо). Злочин вважається закінченим із моменту вчинення таких дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину спеціальний: 1) службова особа підприєм­ства, установи чи організації незалежно від форми власності; 2) особа, яка здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи.

У частинах 2 і 3 ст. 207 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно (ч.2) або за попередньою змовою гру­пою осіб (ч.2), у великих розмірах (ч.2) або в особливо великих розмірах (ч.3).

Згідно з приміткою до ст. 207, виручка, товари або інші мате­ріальні цінності перевищують неоподатковуваний мінімум до-

_________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 40. — Ст. 364.

ходів громадян: при великому розмірі — в тисячу й більше, а при особливо великому розмірі - у три тисячі й більше разів. При визначенні розміру здійснюється перерахунок у валюту Украї­ни за офіційним курсом національної валюти, визначеним На­ціональним банком України на останній день строку, передба­ченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 207 — штраф від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ви­правні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 207 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч.3 ст. 207 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Незаконне відкриття або використання за межами Украї­ни валютних рахунків (ст. 208). Безпосередній об'єкт злочину такий самий, як у ст. 207.

Предмет злочину — валютні рахунки, що незаконно відкри­ваються чи використовуються за межами України. Це рахунки як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі тих, які зай­маються підприємницькою діяльністю без створення юридич­ної особи.

Об'єктивна сторона злочину виражається у незаконному відкритті або використанні за межами України валютних ра­хунків.

Незаконне відкриття резидентами України рахунків в іно­земній валюті за межами України має місце, якщо воно здійснюється без отримання індивідуальної ліцензії Національ­ного банку України. Така ліцензія надається на підставах і в порядку, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. №15-93', Положенням про порядок надан­ня індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особа­ми—резидентами України рахунків в іноземних банках, затвер­дженим постановою Правління НБУ від 5 травня 1999 р. № 221²,

__________________

¹ Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст. 184.

² Офіційний вісник України. - 1999. - № 20. - Ст. 907.

Положенням про порядок надання фізичним особам—резиден­там України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України і розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ від 2 листопада 2000 р. №431^і.

Незаконне використання валютних рахунків має місце, зо­крема, якщо резидент України використовує незаконно відкри­тий за межами України валютний рахунок або якщо законно відкритий валютний рахунок використовує для здійснення опе­рацій, що не передбачені індивідуальною ліцензією, або у ви­падку використання такого рахунку після закінчення терміну дії ліцензії.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єктом злочину можуть бути: 1) громадянин України, який постійно проживає на її території; 2) службова особа підприємства, установи чи організації (юридичних осіб), неза­лежно від форми власності, які діють на території України, або інша особа, яка вчинила дії, передбачені ст. 208, за дорученням такої службової особи; 3) особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

У частині 2 ст. 208 встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 208 — штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ви­правні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, із конфіскацією валютних цінностей, що є на вищезазначених рахунках; за ч.2 ст. 228 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років із позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльн­істю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінно­стей, що є на вищезазначених рахунках.

Порушення законодавства про бюджетну систему Украї­ни (ст. 210). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері використання бюджетних коштів.

___________________

¹ Офіційний Вісник України. - 2000. - № 47. - Ст. 2046.

Предмет злочину — бюджетні кошти. Це кошти бюджетів всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Склад злочину матиме місце, якщо його предметом були бюджетні кошти у ве­ликих розмірах, тобто якщо їх сума в тисячу і більше разів пере­вищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Об'єктивна сторона злочину може виражатися у використанні бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в об­сягах, що перевищують затверджені межі видатків, у недотри­манні вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Використання бюджетних коштів у супереч їх цільовому при­значенню — це, наприклад, фінансування за рахунок бюджету видатків, не передбачених бюджетом, або фінансування одних статей видатків бюджету за рахунок інших.

Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, — це фінансування передбачених бюджетом видатків у сумах, які перевищують межі, встановлені щодо фінансування конкретних заходів або загальні межі ви­датків.

Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету - це зменшення фінансування лише за окремими стат­тями видатків, непропорційне зниження фінансування за всіма статтями видатків тощо.

Недотримання вимог щодо пропорційного фінансування ви­датків бюджетів усіх рівнів полягає у непропорційному фінан­суванні визначених бюджетом статей видатків: фінансуванні у повному обсязі одних статей з одночасним частковим фінансу­ванням або взагалі з нефінансуванням інших, недодержанні строків фінансування видатків, що призводить до заборгова­ності з виплати заробітної плати тощо.

Вчинення вказаних дій пов'язане з порушенням певних ста­тей Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що встановлюють порядок виконання бюджету.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення хоча б однієї з вищезазначених дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єктом злочину є службові особи, уповноважені здійсню­вати діяльність, пов'язану з виконанням бюджету і розпоряд-

женням бюджетними коштами, у тому числі службові особи підприємств, установ та організацій, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету.

У частині 2 ст. 210 передбачено відповідальність за ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо вели­ких розмірах (згідно з приміткою до цієї статті це три тисячі й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або вчи­нені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 210 — штраф від ста до трьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; зач.2ст.210 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до восьми років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.

Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановлено­му законом порядку (ст. 211). Безпосередній об'єкт цього зло­чину — встановлений законом порядок видання (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів, які впливають на прибуткову або видаткову частину бюджету.

Предмет злочину — бюджетні кошти у великих розмірах, тоб­то в сумі, що у тисячу й більше разів перевищує неоподатковува­ний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Об'єктивна сторона злочину полягає у виданні норматив­но-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і ви­датки бюджету всупереч встановленому Бюджетним кодексом України та іншими законодавчими актами порядку.

Нормативно-правовий акт — це офіційний документ, прий­нятий уповноваженим на те суб'єктом у встановленому зако­ном порядку та формі, який спрямований на регулювання су­спільних відносин, встановлення загальнообов'язкових прав і обов'язків для невизначеного кола осіб, і розрахований на три­вале багаторазове застосування.

Розпорядчий акт не містить загальних правил, а є актом за­стосуванням права до конкретних осіб і випадків.

Злочин вважається закінченим із моменту видання (прий­няття) нормативно-правового або розпорядчого акта, незалеж­но від того, чи спричинило це зміни у прибутковій чи видат­ковій частині бюджету.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — службова особа, наділена правом видан­ня (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів.

У частині 2 ст. 211 передбачено відповідальність за ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (згідно з приміткою до ст. 210 це три тисячі й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або вчинені повторно.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 211 — штраф від ста до чоти­рьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч.2 ст. 211 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років із позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів (ст. 212), Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання оподаткування та формування прибуткової частини державного бюджету.

Предметом злочину є податки, збори, інші обов'язкові пла­тежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановле­ному законом порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподатку­вання» в редакції від 18 лютого 1997 р.¹, під податком, збором (обов'язковим платежем) розуміється обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платниками у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Предме­том цього злочину є лише ті обов'язкові платежі, які передбаче­но цим Законом.

__________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 16. — Ст. 119.

Об'єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо це призве­ло до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тобто в сумі, що в тисячу й більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з при­міткою до цієї статті).

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може відбуватися у формі бездіяльності, наприклад, неподання податкових декларацій і розрахунків у тих випад­ках, коли таке подання є обов'язковим, або у формі бездіяль­ності, поєднаної з активною поведінкою. Способи ухилення мо­жуть бути різними: внесення до поданих податкових декларацій, розрахунків завідомо неправдивих відомостей про доходи і ви­датки, приховування або заниження об'єктів оподаткування, відмова сплатити податок тощо. Якщо способом є вчинення са­мостійного злочину (наприклад підроблення документів), мож­лива кваліфікація за сукупністю злочинів.

Злочин вважається закінченим із моменту ненадходження за­значених сум до бюджету або цільового фонду. У судовій прак­тиці таким моментом визнається наступний день після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обо­в'язковий платіж, а якщо закон пов'язує цей строк із виконанням певної дії, — з моменту фактичного ухилення від їх сплати.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що характеризується наявністю в особи наміру не сплачувати обо­в'язкові платежі взагалі (у цілому) або певну їх частину.

Суб'єктом злочину можуть бути: 1) службова особа підприєм­ства, установи, організації будь-якої форми власності, 2) особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) інша особа, яка зобов'язана сплачувати ви­щезазначені платежі.

У частинах 2 та 3 ст. 212 встановлено відповідальність за ті самі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб (ч.2); 3) особою, раніше судимою за цей злочин (ч.3); 3) якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи дер­жавних цільових фондів коштів у великих розмірах (ч.2) чи особливо великих розмірах (ч.3). Згідно з приміткою до цієї статті великий розмір — це три тисячі й більше, а особливо вели-

кий розмір — п'ять тисяч і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 4 ст. 212 встановлює, що від кримінальної відпові­дальності звільняється особа, яка вперше вчинила діяння, пе­редбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнен­ня до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану дер­жаві їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Під притягненням до кримінальної відповідальності тут слід розу­міти стадію кримінального переслідування: винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинувачуваного і пред­'явлення обвинувачення.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 212 — штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або по­збавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років; за ч.2 ст. 212 — штраф від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч.3 ст. 212 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспор­тування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204). Безпосе­редній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері державно­го регулювання оподатковування і формування прибуткової частини державного бюджету. Додатковим безпосереднім об'єк­том може бути здоров'я людей.

Предмет злочину: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари.

Підакцизні товари — це товари, у ціну яких включається ак­цизний збір — непрямий податок. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, а також його ставки за­тверджує Верховна Рада України. Перелік підакцизних товарів визначено законами України «Про державне регулювання ви­робництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» від 19 грудня

1995р.¹, «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тю­тюнові вироби» від 6 лютого 1996 р.², «Про ставки акцизногозбору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24 травня

1996р.³, «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякітовари (продукцію)» від 11 липня 1996 р.⁴

Алкогольні напої — це продукти, отримані шляхом спиртово­го бродіння матеріалів, що містять цукор, або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2% об'ємних одиниць. Вони належать до товарних груп Гармоні­зованої системи опису і кодування товарів під кодами 2204,2205, 2206,2208.

Предметом цього злочину також можуть бути алкогольні напої, виготовлені на основі етилового спирту шляхом його роз­бавлення водою. Виготовлення, придбання, зберігання, транс­портування з метою збуту і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення кваліфікується як зай­няття забороненим видом господарської діяльності за ст. 203.

Тютюнові вироби — це сигарети, цигарки, сигари, сигарили (тонкі сигари), а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн та інші вироби з тютюну і його замінники, які впливають на фізіологічний стан людини під час вживання.

До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий, транспортні засоби, дистиляти, спеціальні та моторні бензини, гас, пиво солодове.

Незаконно виготовленими підакцизними товарами є товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприєм­ництва, або без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 204, може виражатися в придбанні, зберіганні, транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а також у самому їх збуті.

Придбання — це одержання незаконно виготовлених алко­гольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних то-

____________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 46. — Ст. 345.

² Там само. - 1996. - № 8. - Ст. 32.

³ Там само. - 1996. - № 32. - Ст. 151.

⁴ Там само. - 1996. - № 42. - Ст. 201.

варів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо).

Зберіганням є утримання предмета злочину у володінні вин­ного: при собі, у помешканні, в тайниках чи інших визначених

ним місцях.

Транспортування ~ це переміщення зазначених предметів

будь-яким видом транспорту.

Збут означає будь-яку реалізацію підакцизних товарів: про­даж, дарування, обмін, передачу в рахунок погашення боргу

тощо.

Якщо особа сама не виготовляла, а лише придбала, зберіга­ла чи транспортувала для збуту предмети злочину, усвідом­люючи незаконність їх виготовлення, то цього достатньо для визнання таких дій незаконними.

Злочин є закінченим із моменту вчинення хоча б однієї із за­значених у ч.1 ст. 204 КК дій.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний із метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів. Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку. У частині 2 ст. 204 передбачено самостійний склад злочину. Його об'єктивну сторону характеризує незаконне виготовлен­ня алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підак­цизних товарів, яке здійснюється: 1) шляхом відкриття підпільних цехів або 2) з використанням обладнання, що забез­печує масове виробництво таких товарів, або 3) особою, раніше засудженою за цією статтею.

Питання про те, чи є обладнання таким, що забезпечує масо­ве виробництво зазначених товарів, вирішується у кожному кон­кретному випадку з урахуванням його технічних можливостей та стану, наявності кваліфікованого персоналу, умов, в яких обладнання експлуатується тощо.

Злочин, передбачений ч.2 ст. 204, є закінченим із моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних то­варів.

У частині 3 ст. 204 також передбачено самостійний склад зло­чину. Його об'єктивну сторону характеризують: 1) незаконне виготовлення підакцизних товарів, вказаних у частинах 1 або 2 цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що станов­лять загрозу для життя і здоров'я людей; 2) незаконний збут

таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяж­ких наслідків.

Недоброякісними визнаються сировина і матеріали, що не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (див. ст. 227). Саме ця недоброякісність сиро­вини і матеріалів визначає небезпечні властивості виготовле­них із них підакцизних товарів, які можуть спричинити шкоду здоров'ю чи життю людей після їх збуту споживачам (мож­ливість смерті хоча б однієї людини, отруєння, радіоактивного опромінення, травмування тощо).

Отруєння людей, як один із видів тяжких наслідків, може бути пов'язане із заподіянням смерті хоча б одній людині або значної шкоди здоров'ю людей.

Інші тяжкі наслідки — це, наприклад, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, масове захворювання людей, знищення або пошкодження майна у великих розмірах тощо.

Суб'єктивні сторони та суб'єкти злочинів, передбачених у ч.2 та 3, визначаються аналогічно ч.1.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 204 — штраф від п'ятисот до тисячі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або обмеження волі на строк до трьох років, із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виго­товлення; за ч.2 ст. 204 — штраф від тисячі до двох тисяч неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення; за ч.3 ст. 204 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із вилученням та знищенням вироблених товарів таз конфіска­цією обладнання для їх виготовлення.

Дата добавления: 2015-11-26