Читайте также:
|
|
(ст. 155), полягають у добровільних природних статевих зносинах чоловіка або жінки з особою протилежної статі, яка не досягла статевої зрілості. Такі статеві зносини можуть мати місце і внаслідок фактичного шлюбу. Добровільним визнаються такі статеві зносини, які вчинені без застосування фізичного насильства, погроз його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи. Добровільність статевих зносин повинна визначатися в кожному випадку тим, чи могла потерпіла особа внаслідок свого віку і розвитку або психічного стану розуміти характер і значення дій, що вчиняються над нею.
Потерпілими від цього злочину є підлітки як чоловічої, так і (у більшості) жіночої статі, які не досягли статевої зрілості. Такими завжди вважаються особи, які не досягли 14-ти років. Питання про досягнення статевої зрілості потерпілої у віці від 14-ти до 17-ти років вирішується за допомогою експертизи. Вступ у добровільний статевий зв'язок із жінкою, яка досягла шлюбного віку, не карається.
З суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється лише з прямим умислом.
Суб'єкт злочину — особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилося 16 років. Стать винного завжди протилежна статі потерпілої особи.
У частині 2 ст. 155 встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки (наприклад самогубство потерпілої особи, тяжку хворобу тощо). Окрім того, ч.2 ст. 155 вказує також на спеціальний суб'єкт злочину, виходячи з родинних зв'язків із потерпілим.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 155 —обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч.2 ст. 155 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Розбещення неповнолітніх (ст. 156) полягає у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку. Розпусні дії мають сексуальний характер і спрямовані на задоволення статевої пристрасті винного або на збудження статевого інстинкту у потерпілої особи. Вони, проте, не можуть полягати в природних або неприродних статевих зносинах, відповідальність за які встановлено в статтях 152,155 і 154. За своїми зовнішніми ознаками розпусні дії можуть бути як фізичними, так і інтелектуальними (наприклад, проведення цинічних розмов із потерпілим на сексуальні теми, ознайомлення з порнографічними зображеннями, відеофільмами тощо).
Потерпілими від цього злочину є особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 16-річного віку. Відповідальність за ст. 156 не виключається і при згоді потерпілої особи на вчинення розпусних дій із нею. Не має також значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, чи ні. Добровільна згода, проте, може мати значення для оцінки неприродних статевих зносин із дівчиною, яка не досягла 16-ти років. Вчинення таких дій підпадає під ознаки ст. 156 лише за наявності добровільної згоди на це потерпілої. За цією самою статтею кваліфікується добровільне мужолозтво з особою, яка не досягла 16-ти років. За відсутності такої згоди винний відповідає за статтями 152 чи 153.
З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом.
Суб'єктом злочину є особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку.
У частині 2 ст. 156 встановлено відповідальність за наявності таких кваліфікуючих ознак: якщо потерпілий є малолітнім або такі дії вчинені щодо сина або дочки батьком, матір'ю або особою, що їх замінює. В останньому випадку в законі вказано спеціальний суб'єкт злочину за родинною ознакою.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 156 — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 156 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років.
РОЗДІЛ VІ
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА
§ 1. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Закріплені у другому розділі Конституції України (статті 21 —62) права та свободи людини і громадянина гарантуються та захищаються чинним законодавством. Однією з таких гарантій є кримінально-правовий захист конституційних прав і свобод від злочинних посягань.
Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права та свободи людини і громадянина.
Залежно від їх безпосереднього об'єкта, всі злочини, передбачені п'ятим розділом Особливої частини КК, можна поділити на такі види:
1. Злочини проти виборчих прав громадян; перешкоджання здійсненню виборчого права — ст. 157; неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів — ст. 158; порушення таємниці голосування — ст. 159; порушення законодавства про референдум —ст. 160.
2. Злочини проти трудових прав громадян: перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій — ст. 170; перешкоджання законній професійній діяльності журналістів — ст. 171; грубе порушення зако-
нодавства про працю — ст. 172; грубе порушення угоди про працю — ст. 173; примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку — ст. 174; невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших, установлених законом виплат — ст. 175.
3. Злочини у сфері охорони права на об'єкти інтелектуальної власності: порушення авторського права і суміжних прав — ст. 176; порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію — ст. 177.
4. Злочини, що посягають на інші особисті права та свободи громадян: порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії — ст. 161; порушення недоторканності житла — ст. 162; порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер — ст. 163; порушення недоторканності приватного життя — ст. 182; порушення права на отримання освіти — ст. 183; порушення права на безоплатну медичну допомогу — ст. 184.
5. Злочини проти сім'ї: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей — ст. 164; ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків — ст. 165; злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування — ст. 166; зловживання опікунськими правами — ст. 167; розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) — ст. 168; незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)—ст. 169.
6. Злочини проти свободи совісті: пошкодження релігійних споруд чи культових будинків — ст. 178; незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь — ст. 179; перешкоджання здійсненню релігійного обряду — ст. 180; посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів — ст. 181.
§ 2. Злочини проти виборчих прав громадян
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Конституції України право громадян «брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих рефе-
рендумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». По суті, це є право громадян на вільне волевиявлення в сфері управління державними справами.
Диспозиції всіх злочинів проти виборчих прав громадян є бланкетними, а тому для більш глибокого аналізу їх складів слід звернутися до таких законів: «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004р.1; «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 25 березня 2004р.2; «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» в редакції від 18 жовтня 2001р.3
Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157). Частина 1 цієї статті передбачає відповідальність за перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію.
З об'єктивної сторони цей злочин полягає в двох самостійних діяннях: 1) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права обирати та бути обраним; 2) у перешкоджанні здійсненню права вести передвиборну агітацію.
Перешкоджання — це активний вплив на волю особи з метою примусити її відмовитися від участі у виборах або змінити зміст свого волевиявлення. Така протидія може мати місце як під час голосування, так і в період всієї виборчої кампанії.
Злочин вважається закінченим із моменту перешкоджання, тобто здійснення тиску на волю потерпілої особи, незалежно від того, чи досягнув винний бажаного результату під час виборів, чи ні (формальний оклад).
Способи перешкоджання можуть бути різними — насильство, обман, погрози, підкуп та ін. Насильство полягає у завданні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, обмеженні волі тощо. Якщо таке насильство утворює більш тяжкий злочин (наприклад, тяжке тілесне ушкодження, незаконне
__________________
1 Офіційний вісник України. - 2004. ~ № 14. - Ст. 259.
2 Офіційний вісник України. - 2004. - № 14. - Ст. 264.
3 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 51—52. — Ст. 265.
позбавлення волі), кваліфікація має бути за сукупністю злочинів — ст. 157 і статтями 121 або 146. Обман передбачає перекручення певних відомостей із метою введення потерпілого в оману щодо обставин, пов'язаних із виборами, наприклад, щодо особи кандидата в депутати, часу, місця проведення виборів тощо. Погроза — це психічне насильство: залякування застосуванням фізичного насильства як до потерпілої особи, так і до її близьких, знищенням їх майна, поширенням ганебних відомостей тощо. Підкуп являє собою передачу особі грошей, інших цінностей, надання будь-яких вигід, пільг майнового характеру як винагороду за зміну свого волевиявлення при участі у виборах або за відмову в такій участі. Інший спосіб перешкоджання — це, наприклад, ненадання приміщення для зборів виборців або неповідомлення про зміну часу зустрічі з кандидатом, необґрунтована відмова депутату виступити на телебаченні зі своєю програмою тощо.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотиви й мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-ти років.
Частина 2 ст. 157 посилює відповідальність, якщо цей злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст. 27 КК) або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (див. примітку 1 до ст. 364).
Більш небезпечним, відповідно до ч.3 ст. 157, визнається перешкоджання, передбачене в частинах 2 та 3 ст. 157, якщо воно реально вплинуло на результати голосування або виборів (наприклад особа не була обрана до відповідного органу влади). Тобто перешкоджання, передбачене ч.3 ст. 157, належить до злочинів з матеріальним складом і є закінченим із моменту настання наслідку.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 157 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років; за ч.2 ст. 157 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч.3 ст. 157 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 104 | Нарушение авторских прав