Читайте также:
|
|
Поняття умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.Відповідно до ст. 81 КК під умовно-достроковим звільненням від відбування покарання слід розуміти звільнення особи від подальшого відбування призначеного їй судом покарання, яке фактично вже нею відбувається, за умови невчинення нового злочину протягом строку, який залишився д® моменту закінчення відбуття покарання. Питання застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання роз'яснюються в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 р. «Про умовно-достроково звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» (далі — Постанова № 2 від 26.04.2002).
Передумовою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст. 81 є фактичне відбування особою одного з п'яти видів основних покарань: виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк. Особи, які відбувають інші основні види покарань не можуть бути умовно-достроково звільнені від них. Крім того, відповідно до згаданого припису КК «особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання». Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України «таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю» (п. 7 Постанови № 2 від 26.04.2002).
Підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання складається з двох елементів, кожен з яких є обов'язковим для її наявності.
Першим елементом підстави (так званим матеріальним елементом) — відповідно до ч. 2 ст. 81 КК є доведення засудженою особою свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Під доведенням засудженим свого виправлення слід розуміти досягнення і закріплення такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в подальшому нових злочинів. Інакше кажучи, на певному етапі до повного закінчення відбування покарання вже досягнута одна з цілей покарання — виправлення засудженого, у зв'язку з чим подальше відбування покарання є не доцільним. Доведення засудженим свого виправлення має бути підтверджене сумлінною поведінкою, тобто зразковим виконанням вимог режиму, свідомим дотримання дисципліни, вказівок адміністрації, наявністю заохочень і відсутністю стягнень тощо, та ставленням до праці — чесним і повним виконанням своїх трудових обов'язків, підвищенням кваліфікації, суворим дотриманням правил безпеки виробництва тощо.
Другим елементом підстави (так званим формальним або формалізованим елементом) відповідно до ч. З ст. 81 КК є відбуття засудженою особою певної частини призначеного їй покарання. Розмір цієї частини залежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин скоєно, наявності рецидиву та деяких інших факторів. Зокрема, для наявності цього елементу підстави звільнення особа повинна відбути: не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
1)не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
2)не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбу-тої частини покарання.
Відповідно до п. 11 Постанови № 2 від 26.04.2002 «при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання... щодо засудженого, покарання якому було пом'якшено згідно з актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись, виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду». Відповідно до п. 12 тієї ж постанови «якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення від його відбування, повинен виходити із загального строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому положення ч. З ст. 81 КК». В даному разі під врахуванням положень ч. З ст. 81 КК мається на увазі визначення частки покарання, яку належить відбути, на рівні найбільшої її частки, що належить відбути за один зі злочинів, які входять до сукупності.
З самої назви видно, що даний вид звільнення від покарання є умовним, а саме до поведінки особи, яка звільняється, висувається вимога не вчинити будь-якого нового злочину під час строку, який залишається від моменту дострокового звільнення від подальшого відбування покарання і до моменту, в який мало б завершитися відбування особою цього покарання. Інакше кажучи, невідбута частина покарання фактично перетворюється для звільненої особи на своєрідний іспитовий строк, під час якого єдиною кримінально-правовою вимогою
до поведінки звільненого від покарання є невчинення ним нового злочину.
Характер даного виду звільнення від відбування покарання є факультативним — за наявності передумов і підстав такого звільнення суд має право, проте не зобов'язаний, його здійснити.
Кримінально-правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежать від характеру поведінки особи протягом зазначеного іспитового строку і можуть бути як сприятливими для особи, так і несприятливими.
Сприятливі кримінально-правові наслідки полягають у тому, що в разі позитивного спливу іспитового строку особа остаточно звільняється від відбування невідбутої нею частини покарання (більше не буде її відбувати), а строк погашення судимості для такої особи обчислюється не з моменту, коли мало закінчитися відбування нею покарання, а з моменту, коли вона була умовно-достроково звільнена від відбування цього покарання. Про позитивний сплив іспитового строку свідчить невчинення особою впродовж строку невідбутої частини покарання будь-якого нового злочину. Будь-яка інша поведінка особи впродовж цього строку (у тому числі пов'язана з вчиненням адміністративних правопорушень, іншими антисоціальними проявами, які, проте, не є злочинними) не може свідчити про те, що його спливання не є позитивним.
Несприятливі кримінально-правові наслідки полягають у тому, що у разі вчинення особою впродовж строку невідбутої частини покарання будь-якого нового злочину, їй буде призначене покарання за правилами сукупності вироків (ст. 71 КК): до покарання за новий злочин суд повинен буде приєднати повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком, тобто ту частину покарання, від відбування якої особа була умовно-достроково звільнена.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 89 | Нарушение авторских прав