Поняття звільнення від покарання та його види

1. Поняття звільнення від покарання. Реалізація в КК України ідей гуманізації та диференціації кримінальної відповідальності дала підстави для існування інституту звільнення особи, яка вчинила злочин, від покарання. Під звільненням від покарання розуміється відмова держави від застосування покарання до особи, яка обвинувальним вироком суду була визнана винною у вчиненні злочину. Звільнення від покарання має важливе значення у протидії злочинності, оскільки часто досягнення цілей, які стоять перед кримінальним правом, можливе без відбування покарання. Його відбування може стати зайвим, неефективним, зашкодити процесам ресоціалізації особи, яка вчинила злочин.

2. Відмінність звільнення від покарання від звільнення від кримінальної відповідальності. Відповідно до чинного законо­давства звільненою від покарання може бути лише така особа, стосовно якої суд вже виніс обвинувальний вирок, яким вона визнана винною у вчиненні злочину. В цьому одна з відміннос­тей звільнення від покарання від звільнення від кримінальної відповідальності, яке, як відомо, може мати місце лише до ви­несення судом обвинувального вироку і процесуально оформ­люється постановою (ухвалою) суду про закриття проваджен­ня у справі у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Крім того, звільнення особи від криміналь­ної відповідальності та звільнення від покарання мають різні правові підстави, що описані у відповідних статтях розділів IX та XII Загальної частини КК. Нарешті, особа, яка за вчинення злочину була звільнена від кримінальної відповідальності, у всіх випадках визнається такою, що не має судимості. Особа ж, яка звільняється від покарання, в багатьох (проте не у всіх) випа­дках визнається судимою.

3. Види звільнення від покарання. Передбачені розді­лом XII Загальної частини КК України види звільнення від покарання можуть бути класифіковані за різними критеріями. Зокрема:

1) залежно від «ступеня наближеності» покарання до особи, яка вчинила злочин, виділяються:

а) звільнення від призначення покарання — має місце там, де суд, постановивши обвинувальний вирок, разом з тим у самому вироку зазначає про те, що покарання особі не призначається, тобто суд постановляє обвинувальний вирок без призначення винній особі покарання. Зокрема, таку можливість передбачає ч. 4 ст. 74 КК, згідно з якою «особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною»;

б) звільнення від відбування покарання, призначеного судом, — має місце в тих випадках, коли суд виносить стосовно особи обвинувальний вирок з призначенням їй покарання, але в цьому ж вироку постановляє про те, що ця особа не буде відбувати призначене їй покарання. Наприклад, такі випадки передбачені в статтях 75 і 79 КК України. Крім того, звільнення від відбування призначеного покарання може мати місце також і через деякий час після постановлення обвинувального вироку—у випадках, передбачених ст. 80 КК;

в) звільнення від подальшого відбування призначеного судом покарання має місце там, де особа на підставі обвинувального вироку суду відбуває призначене їй цим вироком покарання, проте в певний момент, до закінчення відбування такого покарання, звільняється від його подальшого відбування. Цей вид звільнення від покарання, в свою чергу, розпадається на два підвиди: перший пов'язаний з тим, що особа звільняється від подальшого відбування покарання без заміни його іншим (наприклад, статті 81, 83, 84 КК); а другий — має місце у випадках, коли особа звільняється від подальшого відбування од­ного покарання шляхом заміни його іншим (ст. 82 КК).

2) залежно від того, правом чи обов'язком суду є звільнення особи від покарання, виділяються:

а) обов'язкові види звільнення від покарання — ті, при яких суд зобов'язаний звільнити особу від покарання. До них належать ті випадки, при яких в КК імперативно вказується, що «особа звільняється від покарання». Це має місце, наприклад, при спливу строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК) або коли особа під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої діяння чи керувати ними (ч. 1 ст. 84 КК);

б) факультативні види звільнення від покарання — ті, при яких суд має право, проте не зобов'язаний, звільнити особу від покарання. До них належать ті випадки, коли в КК вказується, що певна особа «може бути звільнена від покарання». Це, наприклад, види звільнення від покарання, що передбачені ч. 4 ст. 74, статтями 75, 79 та деякими іншими статтями КК.

3) залежно від того, чи висуваються певні умови щодо подальшої поведінки особи, звільненої від покарання, виділяються:

а) умовні (або неостаточні) види звільнення від покарання — ті, при яких щодо подальшої поведінки особи протягом визначеного строку висуваються певні умови, виконання яких впливає на остаточність такого звільнення. До них, зокрема, відносяться випадки, передбачені статтями 75, 79, 81 КК.

б) безумовні (або остаточні) види звільнення від покарання — ті, при яких жодні вимоги щодо подальшої поведінки особи не висуваються і звільнення від покарання стає остаточним з моменту набуття законної сили відповідним правозастосов йим актом суду. До них належать, наприклад, випадки, передбачені ч. 4 ст. 74, статтями 80, 82 КК.

4. Загальний підхід до характеристики окремого виду звільнення від покарання. Характеристика кожного окремого виду звільнення від покарання логічно розпочинається з визначення поняття такого виду звільнення від покарання. Далі, оскшьки закон часто пов'язує можливість звільнення від покарання з видами таких покарань, їх розмірами та злочинами, за які вони призначені, необхідно звернути увагу на таке покарання, як на передумову звільнення. Проте наявності самої лише передумови звільнення для його здійснення ще недостат­ньо, оскільки кожен вид звільнення пов'язується законом з певними підставами звільнення, тобто тими юридичними фактами, які тільки й породжують для суду право чи обов'язок звільнити особу від покарання. Оскільки певна група видів звільнення від покарання пов'язується з вимогами щодо по­дальшої поведінки засудженого, підлягають встановленню умо­ви звільнення від покарання або ж їх відсутність. Після цьо­го має бути встановлений характер звільнення, тобто є воно обов'язковим чи факультативним. І, нарешті, визначаються кри­мінально-правові наслідки звільнення від покарання, які мо­жуть бути як сприятливими, так і несприятливими для осо­би. Такий порядок аналізу кожного виду звільнення від по­карання охоплює собою всі його кримінально-правові харак­теристики.

5. Порядок звільнення від покарання. Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК «звільнення засудженого від покарання або подаль­шого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'як­шення призначеного покарання, крім звільнення від покаран­ня або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тіль­ки судом у випадках, передбачених цим Кодексом». Таким чи­ном, сам законодавець визначає загальне правило, згідно з яким органом, повноважним звільнити особу від покарання, є суд. Процесуальний порядок прийняття судом рішення про звіль­нення особи від покарання визначає КПК України (статті 7, 407,407^і, 408,408^і, 408²,408³ та інші).

У випадку прийняття Верховною Радою України закону про амністію застосування такого закону до конкретних осіб і їх звільнення від покарання (незалежно від того, чи є такі осо­би на момент набуття законом чинності підозрюваними, обви­нувачуваними, підсудними чи засудженими) також здійснюєть­ся виключно судами. Коли ж йдеться про помилування засу­дженої особи, то в даному разі відповідний Указ Президента України підлягає безпосередньому виконанню тим органом, який здійснює виконання покарання, без спеціального рішен­ня суду.

Дата добавления: 2015-11-26