Загальні положення. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку- це суспільно

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку - це суспільно небезпечні діяння, що спричиняють істотну шкоду миру, безпеці людства та міжнародному правопорядку чи загрожують спричиненням такої шкоди й відповідальність за які передбачена міжнародно-правовими актами та розділом XX Особливої частини КК.

Родовий об’єкт цих злочинів-передбачає три окремі об’єкти:

1) мир - це становище (ситуація), що характеризується відсутністю ворожнечі, відкритих політичних суперечок між державами, війни та воєнних (збройних) конфліктів;

2) безпека людства - стан, за якого відсутня загроза війни, екологічної катастрофи, дій, наслідком яких може бути масове знищення людей, знищення умов для існування населення земної кулі тощо;

3) міжнародний правопорядок - це встановлений міжнародно-правовими нормами порядок, який забезпечує мирне співіснування народів, плідне міждержавне співробітництво та безпеку людства у планетарних масштабах.

Безпосередні об’єкти аналізованих злочинів загалом збігаються з родовими. Водночас, вони можуть мати комплексний характер (наприклад, при вчиненні найманства шкода заподіюється як миру, так і міжнародному правопорядку) чи підкреслювати специфіку суспільних відносин, яким спричиняється шкода в конкретній ситуації (наприклад, безпосереднім об’єктом піратства є безпека міжнародного судноплавства). Додатковими необхідними або факультативними безпосередніми об’єктами злочинів, які ми розглядаємо, можуть бути: життя, здоров’я, воля, честь і гідність особи, її права та свободи, довкілля, власність, інші блага.

Оцінка деяких із розглядуваних злочинів неможлива без встановлення їхнього предмета, яким можуть бути:

• види зброї масового знищення, заборонені до застосування міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР України (хімічна, біологічна, ядерна тощо) - статті 439 і 440 КК;

• рослинний або тваринний світ, атмосфера, водні ресурси тощо - ст. 441 КК;

• службові чи житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, - ст. 444 КК тощо.

Спеціальні потерпілі в злочинах, передбачених розділом XX Особливої частини КК: військовополонений або представник цивільного населення (ст. 438); члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи (ст. 442); представник іноземної держави чи інша особа, що має міжнародний захист (ст. 443); члени екіпажу або пасажири морського чи річкового судна (ст. 446) та ін.

З об’єктивної сторони більшість злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вважаються закінченими з моменту вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння, тобто є формальними за конструкцією складу. Тільки три з них (діяння, передбачені статтями 438, 439 і 446) - це злочини з матеріальними складами. Посягання на життя представника іноземної держави (ст.443) є злочином з усіченим складом, а тому вважається закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків.

Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони деяких із цих злочинів - засоби (наприклад, засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, - ст. 438) або способи (наприклад, насильство - ст. 446) вчинення злочину.

Суб’єкт аналізованих злочинів - загальний (фізична осудна особа, котра досягла 16 років). Відповідальність за злочин, передбачений ст. 443 КК, настає з 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона всіх злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку характеризується прямим умислом.

У злочинах, передбачених статтями 436, 442, 443, 444, 446, 447 КК, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони їхніх складів є спеціальна мета (наприклад, мета розповсюдити матеріали із закликами до агресивної війни чи до розв’язування воєнного конфлікту - ст. 436; мета одержати матеріальну винагороду чи іншу особисту вигоду - ст. 446)тощо.

Слід також мати на увазі, що, відповідно до ч. 5 ст. 49 і ч. 6 ст. 80 КК, давність притягнення особи до кримінальної відповідальності чи давність виконання щодо неї обвинувального вироку не застосовуються в разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених статтями 437 - 439 і ч. 1 ст. 442 КК.

Усі злочини, передбачені розділом XX Особливої частини КК, виходячи з їхніх безпосередніх об’єктів, можна поділити на такі види (групи):

1) злочини проти миру (ст. 436 «Пропаганда війни», ст. 437 «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни» і ст. 447 «Найманство»);

2) злочини проти безпеки людства (ст. 439 «Застосування зброї масового знищення», ст. 440 «Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення», ст. 441 «Екоцид» і ст. 442 «Геноцид»);

3) злочини проти міжнародного правопорядку (ст. 438 «Порушення законів та звичаїв війни», ст. 443 «Посягання на життя представника іноземної держави», ст. 444 «Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист», ст. 445 «Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця», ст. 446 «Піратство»).

Слід зазначити, що ця класифікація має дещо умовний характер, адже міжнародний правопорядок є найбільш широким поняттям, що охоплює і порядок, встановлений з метою забезпечення миру на планеті, і порядок, встановлений для забезпечення безпеки людства.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть родовий об’єкт злочинів, передбачених розділом ХХ (Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку).

2. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

3. Що може бути предметом злочину, передбаченого ст. 436 КК (Пропаганда війни)?

4. У чому полягає публічність закликів?

5. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 437 КК (Планування, підготовка, розв’язання та ведення агресивної війни).

6. З якого моменту злочин, передбачений ст. 438 КК (Порушення законів та звичаїв війни), вважається закінченим?

7. Чим характеризується суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 439 КК (Застосування зброї масового знищення)?

8. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 441 КК (Екоцид).

9. Що таке геноцид? Що являється об’єктом злочину, передбаченого ст. 442 КК (Геноцид)?

10. З якого моменту злочин, передбачений ст. 443 КК (Посягання на життя представника іноземної держави), вважається закінченим?

11. Що може бути предметом злочину, передбаченого ст. 444 КК (Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист)?

12. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 445 КК (Незаконне використання символіки Червоного Хреста та Червоного Півмісяця)?

13. У чому виражається об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 446 КК (Піратство)?

14. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 447 КК (Найманство)?

Практичні завдання:

1. На мітингу, що проходив у центрі обласного міста з нагоди однієї з урочистих історичних подій, Б., Н. і Р. поширювали серед його учасників листівки із закликами до військової окупації однієї з азійських держав, яка начебто є центром «міжнародного тероризму». Крім того, вони з трибуни закликали учасників мітингу сприяти ухваленню закону про скорочення дітонародження в Україні осіб арабської національності. Кваліфікуйте дії Б., Н. і Р Відповідь поясніть.

2. Громадянин України П. без дозволу органів державної влади пішов на службу до французького іноземного легіону. Службові обов’язки П. полягали в охороні ядерних об’єктів на території колоніальних земель Франції. Кваліфікуйте дії П. Відповідь поясніть.

Нормативні акти, судова практика та література до модулю:

· Кримінальний кодекс України. К. 2001.

· Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. К.- X. 2001.

· Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. К.1997.

· Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. К.2000.

· Милюков С.Ф. Российское уголовное законодательство: опыт критического анализа. С.- П. 2000.

· Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - К.,2002.

· Основания уголовно-правового запрета. М. 1982. Преступность в Украине // Бюллетень законодательства и юридической практики Украины. К. 1994. Вып. 2.

· Преступность в России и проблемы борьбы с ней. М. 2001.

· Бажанов М.И. О функциях состава преступления. || Проблемы законности. Вып. 29. X. 1995.

· Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. К 1985.

· Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. М.2001.

· Коржанський М.И. Кваліфікація злочинів. К. 1998.

· Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. М.1963.

· Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. 2-е изд. М. 2001.

· Куриное Б.А. Научные основы квалификации преступлений. М. 1984.

· Куц В.М. Новий Кримінальний кодекс України: яким йому бути. Х.1999.

· Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. К.1999.

· Тарарухин С.А.. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. К. 1995.

· Анашкин Г.З. Ответственность за измену Родине и шпионаж. М. 1964.

· Беляев А.Е., Воронцов В.М. Уголовная ответственность за призывы, образующие преступления против государства. М. 1991.

· Дьяков С.В. Государственные преступления и государственная преступность. М. 1999.

· Дьяков С.В., Игнатьев А.А. Ответственность за государственные преступления. М. 1988.

· Ермакова Л.Д. Особо опасные государственные преступления. М. 1982.

· Клягин B.C. Ответственность за особо опасные государственные преступления. Минск. 1973.

· Осадчий В. Правоохоронній діяльності - спеціальний кримінально-правовой захист.// Право України 1996. №8. с.43.

· Брусницын Н.А. Открытость и шпионаж. М. 1991.

· Дьяков СВ., Игнатьев А. А. Ответственность за государственные преступления. М., 1988.

· Бояр-Созонович Т. С. Международный терроризм: политико-правовые аспекты. К.- Одесса. 1991.

· Карпец И. И. Преступление международного характера. М. 1979.

· Карпец И. И. Международная преступность. М.1988.

· Мовчан А. П. Международный правопорядок. М.1996.

· Панов В. П. Международное уголовное право. М. 1997.

· Ромашкин П. С. Преступления против мира и безопасности человечества. МЛ 967.

· Трайнин А. Н. Избранные произведения. Защита мира и уголовный закон. М.

· Бажанов М. И., Сташис В. В. Преступление против личности в УК Украины и судебной практике. X. 1996.

· Борисов В.И., Куц В.Н.Преступления против жизни и здоровья. X. 1995.

· Бородин С. Квалификация преступлений против жизни. М. 1977.

· Мельник М, Хавронюк М. Вбивство на замовлення-деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України. 1997.№7. с. 45-49.

· Никифоров А. Е. Ответственность за убийство в современном уголовном праве. М. 2001.

· Пилипчик П., Мельник М. Проблеми кваліфікації умисного вбивства, вчиненого на замовлення.//Право України. 1999. №2. с.31-35.

· Ягодинський В. Кваліфікація умисних вбивств з корисливих мотивів та розбійних нападів зі смертельними наслідками // Право України 1996. №11. с.42-44

· Ярмиш Н. Жорстоке поводження як одна з форм доведення до самогубства // Право України. 1992. №7. с 45-46.

· Куц В. М. та ін. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми. Навчальний посібник. Х.2001

· Мачужак Я. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання // Вісник Верховного Суду України. 1997. №3. с 53-60.

· Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України 1992. №10. с 28-31.

· Ветров Н. И. Охрана интересов семьи уголовно-правовыми средствами. МЛ 1990.

· ЛановенкоИ. П.Охрана трудовых прав: теоретические проблемы развития уголовного законодательства. К. 1975.

· Харченко В.Охорона інтелектуальної власності в новому Кримінальному кодексі України // Право України. 1995. №2. с 31-33

МОДУЛЬ 2.

Дата добавления: 2015-11-26