Мовної комунікації

КУЛЬТУРА

8.1. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ ТА МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА

8.1.1. Культура мовлення як організація мовних засобів.

8.1.2. Форми втілення мовлення.

8.2. МОВНІ НОРМИ І ПРАВИЛЬНІСТЬ МОВЛЕННЯ

8.2.1. Ознаки мовних норм.

8.2.2. Основні джерела мовної норми.

8.2.3. Процеси формування мовленнєвої норми.

8.3. КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ МОВЛЕННЯ

8.3.1. Точність і ясність мовлення.

8.3.2. Дохідливість і логічність мовлення.

8.3.3. Чистота, виразність та багатство мовлення.

8.3.4. Доречність та змістовність мовлення.

8.4. АКУСТИЧНІ ПАРАМЕТРИ МОВЛЕННЯ

8.4.1. Творення членороздільного мовлення. Голосовий апарат.

8.4.2. Гучність, швидкість і темп мовлення.

8.4.3. Правильність та чіткість артикуляції.

8.4.4. Стиль вимови та манера вимовляння.

8.5. КУЛЬТУРА СЛУХАННЯ

8.5.1. Типи «поганих слухачів».

8.5.2. Цілі слухання.

8.5.3. Основні стилі слухання.

Успішність мовної комунікації значною мірою за­лежить від культури мовлення її учасників, які мають добирати мовні засоби відповідно до умов і цілей спілкування, вміло користуватися ними, до­тримуватися мовних та етичних норм. Свідченням культури мовлення є такі його якості, як правиль­ність, точність, логічність, доречність, змістов­ність, виразність тощо, які забезпечують мовленнє­вий вплив на співрозмовника, визначають дієвість мовних повідомлень. Важливу роль у процесі мовної комунікації відіграє також культура слухання, що виявляється в умінні чути повідомлення, використо­вувати різні стилі й прийоми слухання. Культура слухання сприяє налагодженню психологічного кон­такту між співрозмовниками, дає змогу правильно сприймати і розуміти усні повідомлення. Культура мовлення і культура слухання утворюють культуру мовної комунікації (спілкування), яка свідчить про загальну культуру комунікантів, впливає на їх ви­знання, а також є гарантією формування цивілізова­ного, толерантного суспільства.

8.1. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ

ТА МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА

Важливу роль у забезпеченні ефективної мовної комунікації відіграє культура мовлення людини. Якщо людина грамотно й красиво говорить, чітко і зрозуміло висловлює свої думки, вона привертає до себе увагу, викликає симпатію і довіру. За культурою мовлення судять про рівень духовного та інтелектуального розвит­ку людини, її професійні здібності.

Культура мовлення — організація мовних засобів, що в будь-якій ситуації спілкування за дотримання сучасних мовних норм та етики спілкування забезпечують досягнення комунікативних зав­дань.

Культура мовлення охоплює:

1) мовний (нормативний) аспект — знання й дотри­мання норм літературної мови;

2) комунікативний аспект — вибір і вживання мовних засобів відповідно до комунікативних цілей і намірів;

3) етичний аспект — знання й дотримання правил мовленнєвого етикету.

Отже, якісна оцінка висловлювань комунікантів з погляду культури мовлення потребує відповіді на такі питання:

• чи є мовлення правильним, чи побудоване воно відповідно до літературних норм?

• чи є мовлення дореч­ним, дієвим, майстерним у певній ситуації?

• чи відпові­дає мовлення правилам етики спілкування?

Культура мовлення є одним із компонентів мовлен­нєвої культури і входить до складу культури мовленнє­вої діяльности, спілкування, загальної гуманітарної культури.

Поняття «мовленнєва культура» ширше за поняття «культура мовлення».

Мовленнєва культура — складова культури народу, що охоплює мову, форми втілення мовлення, сукупність загальнозначущих мовленнєвих творів певною мовою, звичаї та правила спілкуван­ня, співвідношення вербальних і невербальних компонентів кому­нікації, закріплених у мовній картині світу, способи передавання, зберігання та оновлення мовних традицій, мовну свідомість наро­ду в побутових і професійних формах, науку про мову.

Дата добавления: 2015-11-28