Загальні положення. Особлива частина Кримінального кодексу – це система норм

Особлива частина Кримінального кодексу – це система норм, що встановлюють, які саме конкретні суспільно небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочинами, та які види покарань в яких межах можуть бути застосовані до осіб, які їх вчинили.

Усі норми Особливої частини КК за змістом поділяються на 3 групи:

1) заборонювальні (забороняють певні суспільно небезпечні діяння, загрожуючи застосувати кримінальне покарання за їх учинення, наприклад ч.1 ст. 109 КК);

2) роз’яснювальні (розкривають значення деяких понять і термінів, які вживаються у кримінальному законі, наприклад ч. 1, ст. 401);

3) заохочувальні (встановлюють умови звільнення особи від кримінальної відповідальності за певний злочин, наприклад, ч.3 ст. 263 КК).

Кваліфікація злочину полягає у юридично точному встановленні відповідності ознак вчиненого суспільно небезпечного діяння ознакам передбаченого кримінальним законом складу злочину.

Зміст кваліфікації злочинів полягає у тому, що вона:

1) здійснюється уповноваженими на те органами держави - дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;

2) проводиться у відповідній процесуальній формі, а її результати закріплюються в актах вказаних вище органів;

3) тягне правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для державних органів;

4) спрямована на оцінку суспільно небезпечної поведінки особи, тому визначається кримінально - правова норма, що передбачає відповідальність за скоєне діяння.

Наукові основи кваліфікації злочинів охоплюють розгляд положень щодо принципів, передумов, підстав, структури, видів, функцій, правил кваліфікації та юридичного закріплення її результатів.

Принципи кваліфікації злочинів - це система науково обґрунтованих, стабільних, свідомо застосовуваних, найбільш загальних положень, на підставі яких здійснюється вибір кримінально - правової норми, котра передбачає скоєне діяння, доводиться необхідність застосування саме цієї норми та процесуально закріплюється висновок, що діяння охоплюється саме обраною нормою.

Кваліфікація злочинів має здійснюватися з дотриманням таких принципів: законність; офіційність; об’єктивність; точність; індивідуальність; повнота; вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються; недопустимість подвійного інкримінування; стабільність.

Передумовами правильної кваліфікації злочинів є такі вимоги:

1) глибокого вивчення та розуміння особою, що застосовує кримінально-правові норми, засад кримінального права, кримінально - правової політики держави та судово-слідчої практики;

2) правильного з’ясування та тлумачення змісту кримінального закону, всіх ознак конкретної кримінально-правової норми;

3) повного й усебічного дослідження фактичних ознак учиненого суспільно небезпечного діяння;

4) застосування правил кваліфікації злочинів, при обґрунтованому поєднанні ознак злочину, що встановлені законом, із ознаками вчиненого діяння.

Підстави кваліфікації злочинів:

1. фактична – обставини справи, наявні в реальній дійсності, що стали відомі правоохоронним органам і були процесуально закріплені, - де, коли, ким, за яких обставин, у який спосіб, із використанням яких знарядь або засобів вчинено злочинне діяння, які шкідливі наслідки воно спричинило, ким вчинене, яким чином виявилося суб’єктивне ставлення особи до скоєного тощо;

2. нормативна (юридична) – юридичний склад злочину, що міститься в кримінально-правовій нормі.

Види кваліфікації:

1. офіційна (легальна) – це кваліфікація злочину, яку здійснюють уповноважені на те державою особи (працівники органів дізнання, слідчі, прокурори та судді). Наслідки такої кваліфікації закріплюються в процесуальних документах і мають обов’язковий характер;

2. неофіційна (доктринальна) – це правова оцінка, яку здійснюють громадяни, адвокати, журналісти, науковці в наукових статтях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках у виступах на наукових конференціях тощо. Така кваліфікація не має обов’язкового характеру, однак може братися до уваги при офіційній кваліфікації, впливати на розвиток науки кримінального права та законотворчу діяльність.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть та значення Особливої частини кримінального права?

2. У чому проявляється взаємозв’язок норм Загальної та Особливої частин кримінального права?

3. Охарактеризуйте систематизацію норм Особливої частини кримінального кодексу.

4. Охарактеризуйте поняття «родовий об’єкт»

5. Які існують групи норм Особливої частини кримінального кодексу за змістом?

6. Охарактеризуйте функції складу злочину.

7. Поняття та значення правильної кваліфікації злочину.

8. Назвіть основні принципи кваліфікації злочинів.

9. Назвіть вимоги які є передумовами правильної кваліфікації злочинів.

10.Які існують види кваліфікації злочинів залежно від того, хто здійснює кваліфікацію злочинів?

11.Назвіть функції кваліфікації злочинів.

12.Назвіть правила кваліфікації злочинів.

Практичні завдання:

Семінарське заняття 2

Дата добавления: 2015-11-26