Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особливості галузі «будівництво» і ціноутворення в ній.

Читайте также:
  1. V. Особливості формування собівартості будівельно-монтажних робіт за будівельним контрактом
  2. Б) суб’єкти відповідальності. Особливості відповідальності.
  3. Валові доходи та особливості їх визначення.
  4. ВИДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ.
  5. ВИДИ ПАМ'ЯТІ І ЇХ ОСОБЛИВОСТІ
  6. Види пам'яті і їхньої особливості
  7. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення

 

Система ціноутворення у будівництві дозволяє визначати ціну продукції будівництва у певній послідовності, поступово переходячи від дрібних до більш крупних елементів будівництва (див. пит. 2.1): об’єкт; будівництво (будова); пусковий комплекс; черга будівництва.

Особливості галузі «будівництво» стосовно ціноутворення:

- різновидність та індивідуальний характер будівельної продукції;

- локальна прив’язка будівельної продукції до місцевості;

- залежність витрат на будівництво від різних місцевих умов (економічних, геологічних, кліматичних тощо);

- відносно великий термін будівництва (інвестиційного процесу);

Система ціноутворення у будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках, поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів і правилах визначення вартості будівництва та складання інвесторської кошторисної документації.

Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми (РЕКН) т первинні кошторисні нормативи. На підставі цих норм та поточних цін на ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва (ПВ) (див. пит. 8.3).

Решта витрат, які враховуються у вартості будівництва, визначаються не за нормами, а розрахунково.

До таких витрат належать:

- загальновиробничі витрати;

- кошти на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд або пристосування й використання існуючих та новозбудованих будівель і споруд;

- додаткові витрати при виконанні БМР у зимовий та літній періоди;

- інші витрати замовника і підрядника, пов’язані із здійсненням будівництва;

- витрати на утримання служби замовника і авторський нагляд;

- підготовка експлуатаційних кадрів;

- проектні та вишукувальні роботи;

- кошторисний прибуток;

- кошти на адміністративні витрати;

- кошти на покриття ризику усіх учасників будівництва;

- кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних із інфляційними процесами.

Другою складовою частиною вартості будівництва є загальновиробничі витрати (ЗВ) (див. пит. 8.3).

Заробітна плата працівників (1-й блок) розраховується, виходячи із трудовитрат цих працівників і відповідної вартості людино-години. У інвесторських кошторисах вказані трудовитрати визначаються за формулою:

Тн.в. = Тп.в.·К,

де Тн.в. – трудовитрати працівників, заробітна плата яких передбачається у ЗВ, люд.-год.;

Тп.в. нормативна трудомісткість робіт, що передбачаються у ЗВ, яка враховує трудовитрати робітників-будівельників, монтажників і робітників, зайнятих на керування та обслуговуванні машин, люд.-год.;

К – усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомістскості робіт, що передбачаються у прямих витратах, до трудовитрат працівників, заробітна плата яких передбачається у ЗВ.

Накладні витрати 2-го блоку (відрахування на соціальні потреби – 40,55%) визначаються від кошторисної заробітної плати, яка визначається як сума заробітної плати:

- робітників-будівельників і монтажників (із складу ПВ);

- робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів (із складу ПВ);

- працівників, заробітна плата яких враховується у загальновиробничих витратах (із складу ЗВ).

На стадії складання інвесторської кошторисної документації кошти на 3-й блок ЗВ (решта статей) розраховуються, виходячи з нормативної кошторисної трудомісткості робіт і усереднених показників витрат за цими статтями, обчислених у грошовому виразі на людино-годину нормативної кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються у прямих витратах. Ці показники надаються Держбудом.

Кр.н.в. = Тп.в.·П,

де Кр.н.в . – кошти на покриття решти статей ЗВ, грн.;

Тп.в. – кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються у ПВ, яка враховує витрати труда робітників-будівельників, монтажників і машиністів, люд.-год.;

П – показники для визначення коштів на покриття решти статей ЗВ, грн./люд.-год.

При складанні пропозицій щодо визначення вартості будівництва підрядні організації (претенденти на виконання БМР) розрахунково-аналітичним методом визначають:

а) зарплату працівників, яка передбачається у ЗВ враховуючи структурний склад організації та рівень зарплати, що її планують отримувати на об’єкті замовлення (І й блок ЗВ);

б) решту статей ЗВ (ІІІ-й блок ЗВ), виходячи із витрат попереднього звітного періоду за цими статтями, з урахуванням потужності організації та обсягу робіт, що пропонуються до виконання.

По будовах, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної форми власності, зарплата у складі ЗВ на покриття решти статей ЗВ (ІІІ-й блок) розраховується із урахуванням усереднених показників, що надаються Держбудом за погодженням із Мінекономіки.

Кошторисний прибуток КП – третя складова частина кошторисної вартості будівництва – при складанні інвесторської кошторисної документації визначається на стадії розробки зведеного за допомогою нормативуприбутку на 1 люд-годину трудомісткості будівельно-монтажних робіт в залежності від видів будівництва. Таким чином, склад кошторисної вартості БМР:

КВБМР = ПВ + ЗВ + КП;

де ПВ = М + ЗП + ЕМ; ЗВ = ЗПІгр + ЗПІІгр +ЗПІІІгр..


Дата добавления: 2015-11-28; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)