Сутність мультиплікатора і модель мультиплікативного процесу

Рівноважний обсяг національного виробництва залежить від змін у будь-якому з компонентів сукупних видатків. Збільшення будь-якого компонента сукупних видатків спричи­няє дещо більший приріст рівноважного обсягу виробництва, або, що рівнозначно, доходу. Цей результат називають ефектом мульти­плікатора (відкриття його належить Дж. Кейнсу).

Ефект мультиплікатора — це багаторазовий вплив, який зміна су­купних видатків чинить на рівноважний ВВП. Мультиплікативний ефект властивий усім видам видатків − споживчим видаткам, ін­вестиціям, державним закупівлям товарів і послуг та чистому екс­портові.

Мультиплікатор видатків − це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента сукупних видатків:

де m − мультиплікатор видатків;

ΔY − змінирівноважного ВВП;

ΔAE − зміни будь-якого з компонентів сукупних видатків.

Мультиплікатор — це коефіцієнт, на який треба помножити зміну в сукупних видатках, щоб визначити підсумкову зміну рівноваж­ного ВВП. Інакше кажучи, мультиплікатор показує, у скільки разів сумарний приріст сукупного обсягу виробництва (доходу) переви­щує приріст сукупних видатків. Мультиплікатор діє в обох напря­мах: зменшення у будь-якому компоненті сукупних видатків спри­чиняє багаторазове зменшення рівноважного ВВП, і навпаки.

Рівноважний рівень випуску Y може коливатися відповідно до змін величини будь-якого компонента сукупних витрат: споживання, інвестицій, державних витрат (а у випадку відкритої економіки − і показника чистого експорту). Збільшення кожного з цих компонентів зсуває криву планових витрат вгору і сприяє зростанню рівноважного рівня випуску. Скорочення будь-якого з компонентів сукупного попиту зсуває криву планових витрат донизу, супроводжується спадом зайнятості та рівноважного випуску.

Важливим є те, що одноразова зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багаторазову зміну ВВП. Якщо, наприклад, автономне споживання зростає на якусь величину ΔС то це призводить до збільшення сукупних витрат і доходу Y на таку ж величину, що, в свою чергу, викликає повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход), але вже на
величину МРС•ΔС. Далі сукупні витрати і доход знову зростають на величину МРС•ΔС потім знову, за схемою кругообігу "доходи-витрати".

Отже, мультиплікатор витрат можна показати через граничну схиль­ність до споживання як:

Оскільки гранична схильність до заощадження MPS=1-MPC, отриму­ємо:

де t − гранична ставка оподаткування.

Мультиплікатор податків розраховується наступним чином:

Формула мультиплікатора державних витрат має вигляд:

Якщо ж планові витрати будуть враховувати вплив прибуткових по­датків (тобто T = t•Y), мультиплікатор витрат визначатиметься за такою формулою:

Бюджетний мультиплікатор (мультиплікатор державних видатків) − відношення зміни реального національного доходу до зміни державних видатків, що його викликала.

Якщо державні витрати і податкові надходження змінюються на одну й ту саму величину, то й рівноважний рівень виробництва змінюється на ту саму величину.

Відповідний мультиплікатор називають мультиплікатором збалансованого бюджету й дорівнює він одиниці.

m_б = 1.

Мультиплікатор інвестицій дорівнює:

Ці формули дають змогу визначити мультиплікатор витрат у закритій
економіці. Але відкрита економіка, яка продає за кордон та купує за кордоном,
перебуває під впливом змін у чистому експорті, які також призводять до
зміни кута нахилу лінії планових витрат. Ці зміни пов'язані з граничною
схильністю до імпортування (МРМ) − величиною, яка показує, на скільки
одиниць зміняться імпортні витрати (ΔМ) за зміни доходу ΔY на одну
одиницю:

Тому мультиплікатор витрат у відкритій економіці має такий вигляд:

або

Розглянемо процес мультиплікатування на простому прикладі. Допустимо, що інвестиції в суспільстві зросли на 1000 одиниць. З однієї сторони − це видатки. З іншого − доходи. Ці кошти матеріалізуються у вигляді робочої сили, устаткування, сировини й інших товарів. Власники.цих факторів виробництва одержать дохід, також рівний 1000 од. За МРС = 0.75 вони направлять на споживання 750 одиниць, а на заощадження − 250 одиниць. 50 одиниць також для когось стануть видатками, а для когось доходами (див. табл. 5.1).

Таблиця 5.1 − Процес мультиплікатування

Коло	Приріст продажів	Дохід домогосподарств	Приріст споживання	Приріст заощаджень
			562.5	187.5
	562.5	562.5	421.8	140.7
•••	•••	•••	•••	•••
Усього

У підсумку первісне інвестування в 1000 одиниць привело до збільшення національного доходу до 4000 тис. одиниць (при мультиплікаторі, рівному ): 1000• 4=4000.

Якщо ж використовувати складний мультиплікатор (наприклад, МРМ= 0.15, а гранична частка податку 0.20 %, то його значення знизиться до 1.4, тобто 1000 одиниць нових інвестицій викличе збільшення національного доходу на 1400 одиниць).

Графічно дію мультиплікатора можна простежити на рисунку 5.7.

Як видно з рисунку, прирости доходу ΔY₁ и ΔY₂ виявляються більш значними, ніж зміни в інвестиціях, що їх спричинили ΔI₁ і державних витрат ΔI_2.

Рисунок 5.7 − Мультиплікаційний ефект в кейнсіанській моделі

Із процесом мультиплікації тісно зв'язаний принцип акселерації. Суть його полягає в тому, що зростання доходів у результаті ефекту мультиплікатора первісних інвестицій викликає збільшення попиту на споживчі товари, що, у свою чергу, обумовлює зростання попиту на засоби виробництва, причому в набагато більшому ступені. Це пов'язане з тим, що устаткування підприємств (основний капітал) є дорогим і вимагає значних капітальних витрат. Принцип акселерації можна пояснити на наступному найпростішому прикладі. Допустимо, на якійсь фабриці в легкій промисловості вартість устаткування рівняється 100 млн грн. і в 10 разів перевищує вартість реалізованої за рік продукції. Допустимо, устаткування складається з 20 машин, кожна з яких коштує 5 млн грн. Припустимо, що за якийсь рік випуск продукції збільшився на 50% з 10 млн грн до 15 млн грн. Для випуску додаткової продукції число одиниць устаткування теж повинне зрости на 50% з 20 до 30 одиниць. Додаткові 10 одиниць устаткування зажадають вкладень в 50 млн грн. Таким чином, збільшення виробництва предметів споживання на 5 млн грн зажадає додаткових капіталовкладень в 50 млн грн.

Мірою масштабів акселерації є акселератор – числовий множник, який показує, у скільки разів зростають інвестиції у відповідь на зміни національного доходу. Він розраховується по формулі:

де a − коефіцієнт акселерації;

_It – приріст нових інвестицій;

Y_t-Y_t-1 − приріст доходу.

Потрібно відзначити, що принципи мультиплікації й акселерації мають двосторонню дію. Збільшення населенням заощаджень в умовах неповної зайнятості й недостатнього попиту породжує «парадокс ощадливості» − скорочення величини доходу за одночасного зростання заощаджень. Коли економіка характеризується неповною зайнятістю, збільшення заощаджень свідчить про відповідне зниження споживання. Це у свою чергу змінює сукупний попит, і виробник, не реалізовуючи готовий продукт, втрачає прибуток, а його підприємство вже не є об'єктом для інвестування.

У результаті спостерігаються скорочення виробництва, зростання безробіття й зниження сукупного доходу. Нація стає бідніше. Таким чином, виникає протиріччя постулату класичної школи: схильність до заощадження не збільшує потоку інвестицій. Отриманий принцип чітко виявив себе під час Великої економічної депресії 1929-1933 р.

Дата добавления: 2015-11-26