Роль інвестицій в економіці. Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту

Другим основним компонентом сукупних витрат є інвестиції (І). Вони відіграють подвійну роль в макроекономіці, оскільки в короткостроковому періоді, впливаючи на сукупний попит, визначають обсяг виробництва, а в довгостроковому періоді впливають на економічне зростання через капіталоутворення, на потенційний обсяг випуску та сукупну пропозицію.

Інвестиції – довгострокові вкладення державного або приватного капіталу в різні галузі економіки як усередині країни, так і за її межами. У макроекономіці під інвестиціями розуміють реальні вкладення капіталу у виробництво якої-небудь продукції. Як вже згадувалось вище, реальні інвестиції підрозділяються на виробничі (будинку, устаткування), інвестиції в запаси (сировина, матеріали) й інвестиції в житлове будівництво.

Якщо виключити інвестиції, що йдуть на відшкодування спожитого капіталу, то чисті інвестиції, що залишилися, можуть носити або автономний, або індукований характер.

Інвестиції називаються індукованими, якщо причиною їхнього здійснення є стійке збільшення попиту на блага (іншими словами, спричинені збільшенням доходу).

Інвестиції, здійснення яких не є слідством росту національного доходу, одержали назву автономних. Причинами появи автономних інвестицій є зовнішні фактори, такі як: нерівномірність технічного прогресу, зміна смаків, приріст населення, розширення зовнішніх ринків. Джерелом фінансування − державні видатки, зовнішні позики.

Дезінвестиціями називають процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства). Їх можна охарактеризувати як негативні інвестиції підприємства.

Особливості інвестицій полягають в наступному: по-перше, вони забезпечують економічне зростання; по-друге, інвестиції є самою нестійкою частиною сукупного попиту.

Специфіка впливу інвестицій на економічну кон'юнктуру полягає в тому, що в момент їхнього здійснення зростає попит на блага, а пропозиція благ збільшиться лише через якийсь час (коли в дію вступлять нові виробничі потужності).

Кейнсіанська концепція попиту на інвестиції припускає, що, вкладаючи кошти в інвестиційний проект, підприємець повинен урахувати потенційно можливий відсоток на вкладені кошти й ступінь ризику. Оцінити потік доходу від інвестиційного проекту Дж. М. Кейнс пропонує за допомогою дисконтування.

Нехай деякий інвестиційний проект вимагає вкладень І у поточному періоді й обіцяє дати в наступних трьох періодах відповідно П₁, П₂, П₃ чисті доходи. Тоді інвестор порахує даний проект економічно доцільним, якщо

За заданих П_i величина суми їхніх дисконтованих значень залежить від величини R. Значення R, що перетворює дана нерівність у рівність, називається граничною ефективністю капіталу (R*). Інвестиційний попит пов'язаний з відбором інвестиційних проектів за критерієм прибутковості. Інвестиційний проект буде приносити максимальний дохід, якщо R* найвища.

Обсяг раціонального інвестування можна представити як спадну функцію від граничної ефективності капіталу. Цю функцію не слід інтерпретувати таким чином, що обсяг інвестицій зростає по мірі зниження R. Мова йде лише про те, що за наявності багатьох різних за ефективністю варіантів капіталовкладень інвестиційні кошти доцільно розподіляти на основі ранжирування варіантів по їх R (див. рис. 5. 4).

Наприклад, на горизонтальній осі графіка розміщено чотири інвестиційні проекти, гранична ефективність капіталу яких становить відповідно 20 %, 18 %, 12 %, 8 %. На вертикальній осі графіка розміщена процентна ставка в інтервалі 0 % до 20 %. Гранична ефективність сукупного капіталу становить 20 %, що відповідає граничній ефективності капіталу першого інвестиційного проекту, яка є найвищою серед всіх варіантів вкладання інвестицій.

Якщо процентна ставка становить 20 %, то інвестиційний попит дорівнює нулю, оскільки не існує інвестиційних проектів, гранична ефективність капіталу яких перевищує 20 %. При зниженні процентної ставки до 15 % економічно доцільними будуть інвестиції в перший та другий проекти, гранична ефективність капіталу яких (20 %, 18 %) перевищує 15 %. Це означає, що інвестиційний попит дорівнює. Зниження процентної ставки до 10 % збільшує інвестиційний попит до величини, а зниження процентної ставки до 5 % збільшує інвестиційний попит до величини суми інвестиційних проектів.

Рисунок 5.4 − Вибір інвестиційного проекту залежно від граничної ефективності капіталу

З наведеного прикладу також можна зробити висновок: під час прийняття рішення щодо здійснення інвестицій необхідно орієнтуватися на реальну, а не номінальну, відсоткову ставку.

Крім доходності варіантів капіталовкладень інвестор повинен враховувати ступінь ризику кожного з них. Серед всіх варіантів вкладень є один найбільш надійний − це купівля державних облігацій. Тому ставку відсотка по державним облігаціям можна розглядати в якості нижньої межі R* для вкладень в реальний капітал. В реальний капітал здійснюються капіталовкладення, якщо R* більше ставки відсотка. За заданої граничної ефективності інвестиційних проектів обсяг інвестицій у виробництво тим більший, чим нижче відсоткова ставка і (рис. 5.5).

Рисунок 5.5 − Зв’язок між капіталовкладеннями й відсотковою ставкою

Отже, інвестиційний попит можна представити формулою:

I = МРІ (R* − i),

де МРІ − гранична схильність до інвестування.

Гранична схильність до інвестування показує, на скільки одиниць збільшаться інвестиції у випадку зниження ставки відсотка на один пункт.

Функцію попиту можна також задати у вигляді:

I = а − b•i,

де а − автономні інвестиції;

і − реальна ставка відсотка;

b − емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до зміни відсоткової ставки.

Неокласична концепція попиту на інвестиції, виходить із того, що підприємці прибігають до інвестування з метою доведення обсягу наявного в них капіталу до оптимальних розмірів, прибуток − до максімуму. Залежність обсягу інвестицій від розміру функціонуючого капіталу можна представити формулою:

I _t =β (K* - K _t ); 0<β <1;

де I _t − обсяг автономних інвестицій у період t;

K _t − обсяг капіталу існуючий на початок періоду t;

K* − оптимальний обсяг капіталу;

β − коефіцієнт, що характеризує міру наближення існуючого обсягу капіталу до оптимального за період t.

Оптимальним є такий розмір капіталу, що за існуючої технології забезпечує максимальний прибуток.

Крім відсоткової ставки на інвестиційний попит впли­вають фактори, які змінюють рівень очікуваної норми чистого прибутку за даної відсоткової ставки. Умовно на­звемо ці фактори невідсотковими. До них належать:

Технологічні зміни. Технічний прогрес, тобто розробка нового більш продуктивного устаткування, зменшує се­редні витрати на виробництво продукції або підвищує її якість. Внаслідок цього зростає норма чистого прибутку від інвестування, що викликає зростання інвестиційного попиту за даної відсоткової ставки.

Рівень забезпеченості основним капіталом. Від того, якою мірою кожна галузь виробництва забезпечена основним капіталом, залежить очікувана норма чистого прибутку від додаткових інвестицій. Якщо виробничі потужності певної галузі задовольняють попит на її про­дукцію, то інвестування буде стримуватися. Недостатність виробничих потужностей стимулює збільшення інвестицій з метою нарощування виробництва відповідно до попиту.

Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування. Якщо ці витрати скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зростає. І навпаки.

Податки на підприємця. Приймаючи інвестиційні Рішення, підприємці розраховують на очікуваний прибуок після сплати податків. Тому збільшення податків деп-ресивно впливає на інвестиції. І навпаки.

Очікування. Як уже зазначалось, метою інвестування є чистий прибуток. Інвестиції — це насамперед ризик сто­совно того, що доход від них перевищить витрати на них. Якщо економічні умови в країні погіршуються, фірми утримуються від швестицій. Навпаки, коли фірми спо­діваються на пожвавлення в недалекому майбутньому, попит на інвестиції зростає. Крім того, якщо фірми; очікують, що зростання виробництва товару призведе до< різкого скорочення попиту на нього навіть при зниженні! ціни, то немає стимулів вкладати у виробництво цього] товару інвестиції. І навпаки.

Вплив невідсоткових факторів на інвестиційний попит графічно показаний на рис. 5.5.

Невідсоткові фактори збільшують або зменшують су­купний попит на інвестиції, перемішуючи криву попиту на інвестиції вправо чи вліво. На відміну від них, відсоткова ставка викликає зміщення по самій кривій попиту на інвестиції.

Існує безпосередня пряма залежність між інвестиціями і валовим внутрішнім продуктом (Y). У макроекономічній теорії розглядається спрощений графік інвестицій, зображений на рис. 5.6. Лінія І₁, свідчить, що внаслідок технічного прогресу інвестиції використовуються настіль­ки ефективно, що навіть один і той самий їхній обсяг забезпечує зростання ВВП.

Рисунок 5.6 − Графік інвестицій

У дійсності графік інвестицій може злегка підніматися, як це показано лінією І₂. Таке зображення інвестицій більш реально відбиває економічні процеси, коли для зростання ВВП потрібні більші обсяги інвестицій, навіть при досить високій ефективності використання основного капіталу. Це пояснюється хоча б тим, що підвищення ефективності використання основного капіталу можливе за умов упровадження прогресивних технологій, а для цього, в свою чергу, виникає необхідність збільшення інвестиційних витрат.

При цьому, чим вища ефективність інвестиційних витрат, тим більш похилим є графік інвестицій. Напри­клад, лінія І₃ свідчить, що інвестиції використовуються менш ефективно, ніж за умов зростання їхніх обсягів (лінія І₂).

Отже, можна зробити висновок, що, чим більш похила лінія інвестицій, тим більш ефективною є економіка країни, тим менші прирости обсягів інвестицій забезпечу­ють більші прирости ВВП. І навпаки, чим більш круто піднімається вгору лінія інвестицій, тим більший приріст їхніх обсягів забезпечує менші прирости ВВП, а значить інвестиції витрачаються неефективно.

Інвестиції є найбільш мінливим компонентом су­купних витрат. До факторів, які впливають на мінливість інвестицій, в першу чергу належать такі:

Тривалість строку служби інвестиційних товарів. Тому закупки нових інвестиційних товарів можуть бути від­кладені, що зменшить інвестиції. Оптимістичні прогнози можуть вплинути на прийняття рішення про модерні­зацію, нове будівництво, що призведе до зростання інве­стицій.

Нерегулярність інновацій. Значні нововведення вини­кають нерегулярно, це, в свою чергу, впливає на мінли­вість інвестицій.

Поточні прибутки єдуже мінливими. Підприємства інвестують лише тоді, коли відчувають, що інвестування буде прибутковим. Між тим поточний прибуток дуже часто змінюється, тому й інвестиційні стимули мінливі. Крім того, прибуток є основним джерелом інвестицій, а значить його нестабільність посилює мінливість інвестицій.

Мінливість очікування. За умов тривалого строку служ­би основного капіталу прийняття інвестиційних рішень здійснюється виходячи з очікуваного чистого прибутку. Фірми прогнозують умови інвестування, переглядають Деякі події, що можуть призвести до значних змін умов підприємництва в майбутньому. Суттєво впливають на Рішення фірм про інвестування також внутрішньопо­літичні зміни, розробка нових джерел енергії, демогра фічні зміни і пов'язані з ними зміни в попиті, зміни в законодавстві, страйки, зміни державної економічної політики тощо. У зв'язку з цим на особливу увагу заслуго­вують фондові біржі, які є показниками загальної стабіль­ності підприємництва. Підвищення курсу акцій на біржі надає впевненості в майбутньому і навпаки.

Варто також пам'ятати, що макроекономісти застосовують поняття "ін­вестиції" лише тоді, коли створюється новий реальний капітал. Перероз­поділ існуючих активів між різними агентами не є інвестиціями для еко­номіки.

Дата добавления: 2015-11-26