Великий і витривалий скорпіон з тропічних лісів західної Африки.
Доростає до 20 см!
Незважаючи на погрозливий вигляд, отрута у нього слабка і для людини нешкідлива.
Самиці - турботливі матусі: щойно народившись, 3скорпіончики (до 12 шт) залазять на її спину і мати їх чистить, годує і купає!
Живуть в неволі – 10 років, в природі – до 15-20 років.
Наші скорпіони – 6-річного віку. Ми годуємо в зоопарку скорпіонів цвіркунами, тарганами та 1-добовими мишенятами.
Сітчастий пітон
Нещодавно в Київському зоопарку зʼявилась самиця сітчастого пітона. Довжина красуні 6 метрів! Цей вид змій – один з найдовших у світі. Довжина цих рептилій може сягати 10 метрів, а вага 200 кг. Змії цієї групи відносяться до так званих примітивних рептилій. Їхні пащі не можуть розкриватись так широко, як наприклад, в більш еволюційно «просунутих» гадюки чи вужа, а також у них збереглися деякі анатомічні риси від предків – зокрема, пояс задніх кінцівок.
Пітони навлежать до тих небагатьох змій, які турбуються про своє потомство: самиця огортає кільцем кладку яєць і майже три місяці захищає їх від ворогів. Якщо ж зміюченята успішно вилупляться – вони можуть дожити до тридцяти років.
Пітони добре плавають, але більшість часу проводять на суходолі. Полюють вони на птахів і ссавців. Головний спосіб полювання – удушення жертви. Цей спосіб дуже ефективний для теплокровних, на яких полюють пітони, адже їхня частота дихання є відносно високою і пітон не витрачає багато часу, як тільки йому вдалося схопити жертву та охопити її одним чи кількома кільцями свого тіла. Кожного разу, як жертва видихає повітря, змія посилює хватку.
Проте й самі пітони знаходяться під загрозою. Адже їхня красива шкіра кольору дубової кори, з гарним візерунком з темних елементів приваблює браконьєрів. До того ж їхні мисливські ділянки мають бути немаленькими і якнайменш трансформованими людиною. Тож, наразі зустріти в дикій природі сітчастого пітона, а тим більше великих за розміром особин, набагато важче, ніж сотню років тому.
Пугач
Найбільша сова України. Знаходиться під охороною Червоної Книги. Довжина тіла пугача сягає більше 70 см, а маса може перевищувати 3 кг. Причому самиці більші за самців. Полює цей велетень переважно на гризунів – полівок, мишей, хомʼяків та пацюків, а також на птахів – диких качок, фазанів, тетеруків, голубів. А зрідка може зловити і зайця чи навіть лисеня.
В природі пугачі живуть в середньому років двадцять. А в неволі доживають до 60 років. Нічний та присмерековий спосіб життя цього птаха, беззвучний політ та пильний погляд вплинули на сприйняття пугача людиною і зробили його символом мудрості, таємних знань. Також нерідко зображення пугача використовують у якості емблеми розвідувальні військові підрозділи.
Вовк
Вовки традиційно є в зооколекції будь якого українського зоопарку. Але, незважаючи на «звичність» і не надто ефектну зовнішність порівняно з екзотичними хижаками, цей вид просто унікальний. Адже чим більше досліджують його науковці, тим більше загадок постає перед ними.
Чи знали ви, що вовча зграя – це, насамперед, родина? Мама, тато, їхні діти першого та другого року народження – це основний склад зграї. Старші родичі чи особини без родинних зв’язків зустрічаються в зграї рідше.
Саме зараз в природі вовченятам вже виповнилось по два-три місяці, залежно від регіону народження, і вони ростуть під наглядом обох батьків. Вовк та вовчиця намагаються не залишати малих надовго, тому літо – найбезпечніший період для копитних, що живуть на території вовків. Сірі батьки надають перевагу полюванню на гризунів, птахів, пошуку туш мертвих тварин та іншим видам «швидкого перекусу». Тим більше, що в цей період зграї не бувають великими (діти, що підросли вже шукають власну пару і ділянку), а полювати поодинці на крупну здобич нелегко. Тож влітку у вовчих екскрементах кісточки від фруктів та ягід, насіння соняшників, надкрилля хрущів чи риб’яча луска зустрічаються частіше, ніж шерсть дикого кабана чи косулі.
Поширеною є думка, що вовки цілий день бігають по лісі чи степу. Проте насправді, як показують дані з радіо нашийників, сімейні вовки рідко долають більше 10-15 км на день, особливо влітку. Вдень і вночі вони… міцно сплять! А рано вранці, ще вдосвіта та після заходу сонця обходять свою територію, полюють, граються. А в серпні-вересні, коли вовченята підростають і вчаться вити, годині о 22-23 вечора, або 3-4 ранку, якщо пощастить, в українській природі можна почути родинне багатоголосе виття. Першим часто починає самець. Його пісня потужна і далеко чутна, потім арія вовчиці – найбільш складна та заливиста, а наприкінці виття підхоплюють вовченята. Непевними голосами, часто збиваючись на гавкіт і скавуління, проте з надзвичайним ентузіазмом.
Завітайте до Київського зоопарку, щоб побачити вовків – Барда, Стасю та Герду!
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав