Тюремне насильство серед жінок

Автобіографічні розповіді, зібрані Пет Карлен серед ув'язнених у англійських тюрмах жінок, містять численні епізоди насильства, що є постійною прикметою жіночого життя у в'язниці (Carlen et al., 1985). Джосі О'Дваєр, яка відбуває свій термін у лондонській тюрмі Головей, описує, як "зграя" наглядачок чинила розправу над ув'язненими, чия поведінка здавалася їм зухвалою:

"Одна така наглядачка завжди вдиралася й починала штурхати тебе в груди, провокуючи, щоб ти її вдарила, а їй цього тільки й треба. В таких випадках вони чіпляли тобі на шию "намисто" — ланцюг для ключів, і бувало, що обкручували його тобі навкруг шиї тричі. Шия в тебе відразу наливається кров'ю, синіє, в очах тобі темніє, і виринає думка: "Ну, от тобі й кінець..." Я не раз могла померти, але мені пощастило, і я вижила". (Carlen et al., 1985, р. 149).

Оцінка

Дослідження Кемпбел та Карлен показують, що насильство не є ознакою виключно чоловічої злочинності. Жінки не так часто, як чоловіки, беруть участь у насильницьких діях, але й заперечувати їхню участь в них аж ніяк не можна. Чому ж тоді частка жіночої злочинності настільки нижча за чоловічу?

Існують певні докази на користь припущення, що жінкам-право-порушницям доволі часто вдається уникнути суду, бо вони вміють так замилити очі поліції та іншим представникам влади, що ті бачать їхні вчинки у своєрідному світлі. Вони покликаються на так званий "договір між статями". Ідеться про мовчазну угоду між чоловіками й жінками, згідно з якою за жінкою визнається право бути, з одного боку, дивакуватою й імпульсивною, а з другого, постійно потребувати захисту. Ворол, наприклад" описує випадок із жінкою, яка заколола свою сестру кухонним ножем. Замість посадити до в'язниці, їй дали трирічний випробувальний термін, за умови, що протягом цього періоду вона відбуде курс терапевтичного лікування. Вивчення подробиць того, що сталося на суді, дає підстави вважати, що суддя просто яе зміг поєднати два поняття: "типова молода жінка" і "розлючена істота, здатна на вбивство". Тож цю жінку визнали неосудною за скоєний злочин (Worrall, 1990).

Але навряд чи величезна різниця у співвідношенні чоловічої та жіночої злочинності пояснюється тільки цим особливим ставленням. Причини тут, мабуть, ті самі, що й у інших випадках гендерних відмінностей. Існують, правда, деякі специфічно "жіночі злочини" (найвідоміший серед них — проституція), за які жінок звинувачують, тоді як їхніх клієнтів чоловічої статі — ні. "Чоловічі" злочини залишаються чоловічими з причини різної тендерної соціалізації, та й тому, що інтереси та сфери діяльності чоловіків досі залишаються куди менш домашніми, ніж у більшості жінок. Тендерна різниця в кримінальних нахилах раніше нерідко пояснювалась нібито природженими біологічними та психологічними відмінностями, маючи на увазі неоднакову силу, пасивність чи прагнення до відтворення роду. Сьогодні ми розглядаємо "жіночі" якості як великою мірою сформовані впливом суспільства, що стосується і рис "чоловічості". Багато жінок соціалізовані так, що цінують інші якості суспільного життя (вміння дбати про інших та розвивати особисті стосунки), аніж чоловіки. Хоча жіноча поведінка не менш, ніж чоловіча, соціально детермінована, вона, проте, через вплив ідеології та інших чинників, таких як поняття "пристойної дівчини", часто стримана й підконтрольна, чого аж ніяк не скажеш про поведінку чоловіків.

Уже з кінця дев'ятнадцятого сторіччя кримінологи пророкували, що зрівнювання гендерних прав зменшить або й зовсім усуне різницю в кримінальних нахилах між чоловіками й жінками, проте досі ця різниця залишається істотною. Ми й сьогодні не можемо напевне сказати, чи вирівняється коли-небудь співвідношення чоловічої та жіночої злочинності.

ЗЛОЧИННІСТЬ І "КРИЗА МАСКУЛІННОСТІ"

Отже, злочинність співвідноситься з тендером. Попри існування кількох жіночих банд, високі рівні злочинності, які ми спостерігаємо в бідняцьких кварталах великих міст, пов'язані здебільшого з поведінкою молодиків. Чому ж так багато молодиків у цих районах навертаються до злочинства? Кількох відповідей на це запитання ми вже торкалися. Хлопці утворюють вагати з раннього віку, це така собі субкультура, де певні різновиди злочинів становлять зміст життя. А від того моменту, коли влада оголошує членів ватаги злочинцями, вони розпочинають повсякчасну кримінальну діяльність. І хоча сьогодні існують ватаги і дівчат, такі су б культури є чоловічими за самою своєю суттю і пройняті чоловічими цінностями авантюр-ництва, афектації та побратимства.

На підставі емпіричного вивчення насильницької поведінки молодих людей у цілому ряді великих міст Беатрис Кемпбел дійшла висновку, що їхня поведінка — це почасти реакція на "кризу маскулін-ності" в сучасних суспільствах (Campbell, 1993). У минулому молоді люди, навіть у тому середовищі, де рівень злочинності був високий, мали перед собою чіткі цілі, яких збиралися досягти у своєму житті: знайти собі добру роботу й забезпечити дружину та сім'ю. Але цю чоловічу роль, запевняє Кемпбел, сьогодні поставлено під сумнів, а надто в бідних районах. Там, де єдиною перспективою є тривале безробіття, поставити собі за мету утримання родини — не вибір. Окрім

того, жінки стали незалежнішими, ніж були, і не потребують чоловіка для досягнення певного соціального статусу. В результаті утворюється спіраль соціальної руйнації, що ми сьогодні так часто спостерігаємо у великих містах. Дослідження Кемпбел повністю збігається з результатами інших недавніх соціологічних студій на теми бідності, злочинності та проблем великого міста.

Рівень злочинності серед молодих людей перебуває у прямій залежності від масштабів безробіття. Деякі автори висунули припущення, що високі рівні чоловічого безробіття починають створювати нову категорію кримінальної кар'єри. Звіт, опублікований Міністерством Внутрішніх Справ (Home Office) у 1996 p. під назвою "Молодь і злочинність", подає матеріали досліджень щодо цієї проблеми. Описане у звіті дослідження включало в себе опитування 2500 молодих людей обох статей віком від чотирнадцяти до двадцяти п'яти років.

Дослідники не покладалися на статистику поліції, а просили опитуваних, обіцяючи повну конфіденційність, признатися, чи скоїли вони якийсь злочин. Результати засвідчили, що до двадцяти п'яти років аж ЗО відсотків молодих чоловіків брали участь у тих чи тих видах злочинної діяльності, за винятком незаконного споживання наркотиків та порушення правил дорожнього руху. Раніше кримінальна діяльність молодих чоловіків різко падала, коли їм виповнювалося двадцять, але дане дослідження показало, що це вже не так. Наприклад, пропорція молодих чоловіків у віці 22—25, причетних до крадіжок, перевищує ту саму пропорцію для вікової групи 18—21 (див. мал. 8.5). У звіті робиться висновок, що відсутність перспектив стабільної роботи перешкоджає великій частині молодшого покоління стати відповідальними дорослими людьми.

Дослідження показало, що дівчата-підлітки чинять крадіжки майже так само часто, як і хлопці; проте рівень злочинності серед дівчат різко падає десь після двадцяти двох років.

Дата добавления: 2015-11-26