Родина Хламідомонадові – Chlamydomonadaceae

Клітини дводжгутикові, оточені еластичною клітинною оболонкою, що тісно прилягає до протопласта.

Представник: Chlamydomonas steinii (рис. 4).

Клітини у Chlamydomonas дводжгутикові, з одним чашоподібним хлоропластом. Відомо понад 500 видів цього роду, що розрізняються розміщенням хлоропласту та кількістю піреноїдів. На сьогоднішній день встановлено, що рід Chlamydomonas не є монофілетичним і, очевидно, він буде розділений на декілька таксонів. Зустрічаються ці водорості в найрізноманітних умовах, включаючи прісні водойми всіх типів, ґрунти та інші надземні субстрати (зокрема сніг та лід). Декілька видів заселяють водойми у Арктиці та Антарктиці. Більшість видів автотрофи, але описані форми що здатні рости у темноті споживаючи органічні речовини.

Клітинна стінка шарувата, складається з полімерів-глікопротеїдів, багатих на гідроксипролін, який зв’язаний з такими цукрами, як: галактоза, арабіноза, маноза і глюкоза. Клітини проявляють фототаксис. Вони рухаються в напрямку до помірної освітленості, але не переносять надмірного освітлення. Світлосприймаючою речовиною є родопсиноподібний пігмент, щ локалізований на мембрані стигми.

Джгутики виходять через пори у клітинній стінці. Пори оточені джгутиковими комірцями, які є не у всіх видів. При зростанні в умовах недостатньої зволоженості клітини попереходять у пальмелоїдний стан, утворюючи групи безджгутикових клітин, оточених слизом. Потрапляючи у воду, пальмелоїдні клітини утворюють джгутики.

Клітини у вегетативному стані гаплоїдні. Вегетативно розмножуються поділом клітин. Нестатеве розмноження здійснюється за допомогою зооспор, що утворюються в спорангії. Спорангієм стає материнська клітина, що втрачає джгутики, заокруглюється і вкривається оболонкою. Зооспор утворюється 2, 4, 8 або 16 (рис. 149).

Рис. 149. Нестатеве розмноження у Chlamydomonas (за: Graham & Wilcox, 2000).

Статеве розмноження Chlamydomonas, переважно, ізогамне (рис. 150). У межах роду Chlamydomonas, у різних видів, наявні як ізогамія, так і анізо- і оогамiя. Chl. steinii – ізогамна, Chl. braunii – гетерогамна, а Chl. coccifera – оогамна. Гамети (32-64) утворюються значно менші, ніж зооспори. Розвиток гамет здійснюється при недостатньому рівні зв’язаного азоту. У багатьох видів Chlamydomonas спостерігається гетероталізм, тобто статевий процес відбувається тільки при злитті “+” і “-” гамет. Разом з цим, зустрічаються і гомоталічні форми. Гамети склеюються попарно своїми джгутиками, активується автолітична система клітин, яка розчиняє оболонку гамет. Гамети об’єднуються за допомогою запліднюючої трубки, що виростає між джгутиками у однієї з гамет, що зливаються.

Таким чином, запліднення відбувається поетапно: 1) аглютинація джгутиків; 2) активація автолітичної системи; 3) автоліз клітинних стінок гамет; 4) злиття протопластів це послідовні етапи статевого процесу Chlamydomonas. Зигота вкривається новою оболонкою, ядра зливаються, виникає диплоїдне копуляційне ядро зиготи. При проростанні зиготи відбувається редукційний поділ.

Рис. 150. Життєві цикли Chlamydomonas (за: Bold & Wynne, 1985, зі змінами).

Додаток до родини Chlamydomonadaceae т.зв. Тетраспоральні водорості (" Tetrasporales ")

В класичній системі класу Chlorophyceae, яка була побудована за морфологічними принципами, водорості, що мали гемімонадний тип організації талому об’єднували порядок Tetrasporales. Сучасні дослідження показують, що цей порядок є штучним і в ньому були об’єднані представники різного еволюційного походження. На сьогодні види колишнього порядку Tetrasporales віднесені до різних систематичних груп, у відповідності до їх еволюції та ультрамікроскопічної будови. Частина видів залишилася в межах класу Chlorophyceae і їх розглядають як таксони споріднені з родиною Chlamydomonadaceae, зокрема це такі роди, як: Gloeococcus і Asterococcus (рис. 151).

Рис. 151. Asterococcus superbus.

Види роду Gloeococcus мають малорухомі клітини у слизистих колоніях. Клітини мають два ізоконтні джгутики.

Представник: Gloeococcus tetrasporus.

У видів роду Asterococcus джгутики сильно редуковані, нерухомі. Групи клітин прикріплюються до субстрату за допомогою слизистих тяжів. Тяжі утворюються в результат послідовного скидання і вивертання зовнішніх шарів слизу, при безперервному утворені нових із клітинних оболонок, що ослизнюються. Галуження тяжів пов’язане з поділом клітин. Клітини можуть відокремлюватися, перетворюватися на зооспори, які після періоду руху переходять у гемімонадний стан і дають початок новій колонії.

Представник: Asterococcus superbus.

Дата добавления: 2015-11-26