Масові розстріли у Бабиному Ярі під час другої світової війни

Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв та циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв.

Масові розстріли у Бабиному Ярі та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Ярі був розстріляний 621 член ОУН, серед них і відома українська поетеса Олена Теліга разом із чоловіком.

В різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч чоловік. У 1946 році на Нюрнбергському процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч чоловік, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

Названий документ є уривком книги А. Кузнєцова “Бабин Яр”. На основі побаченого, почутого, документів він відтворив у художній формі трагедію, що сталася у Києві наприкінці вересня 1941 р., коли впродовж трьох днів у Бабиному Яру було знищено, за німецькими даними, 33771 людину, переважно євреїв. Згодом ця трагедія стала символом трагедії європейського єврейства, символом Голокосту - планомірного та організованого знищення нацистами та їх посібниками єврейського населення Європи. Загалом жертвами Голокосту стали 6 млн євреїв.
У даному уривку А. Кузнєцов, використавши літературно-публіцистичну форму подання, на прикладі однієї родини показав весь трагізм, здавалося б, безвихідної ситуації, коли тисячі людей ішли на вірну смерть, сподіваючись і вірячи, що це неправда.
Згаданий уривок джерела дає можливість глибше зрозуміти суть нацистського окупаційного режиму, його планів з винищення цілих народів.

7 варіант

1. В: на 30 вересня 1943 р.

2. В: 4 – початок Директорією УНР повстання проти гетьманського уряду (листопад 1918), 2 – проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919), 3 – Захоплення Києва денікінськими військами (30 серпня 1919), 1 – початок наступу Армії УНР і польських військ на радянську Україну (квітень 1920).

А

4. Д: 3 – встановлення надвисоких планових завдань і покарання тих, хто опинявся позаду, 5 – запровадження масового виробничого змагання трудових колективів.

5. Г: 3 – посилення утисків та репресій щодо інакодумців, 4 – юридичне оформлення монополії КПРС на політичну владу.

6. Ж: 4 – реформатор українського театру, засновник та художній керівник мистецького об’єднання «Березіль», 5 – в’язень Соловецької тюрми, розстріляний в урочищі Сандормох (Карелія) в 1937 р.

Р.

Дата добавления: 2015-11-26