Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Живий ланцюг» 21 січня 1990 р.

9. Репресій зазнало 10% населення; заборонена діяльність усіх політичних партій, окрім комуністичної; закрито всі українські громадські організації; здійснено суцільну колективізацію, започатковано індустріалізацію і “культурну революцію”; зростання економічного потенціалу регіону; покращення системи охорони здоров’я і соціального забезпечення, українізація системи освіти.

10. Олександр Олександрович Севрюк (1893 — 1941) — Громадський і політичний діяч, член Центральної Ради. У 1918 р. — член української делегації у Бресті, посол УНР у Берліні. У 1919 р. — член делегації УНР на Паризькій мирній конференції, згодом – посол в Римі. У 1920 — 1941 рр. — в еміграції в Парижі та Німеччині, де проводив прорадянську діяльність.

Першим виходом УНР у міжнародну політику була участь у підготовці і підписанні Берестейського миру 1918 р. Українська дипломатія уклала цей договір на досить вигідних для себе умовах. Після того, як УНР визнала більшість країн учасників Берестейського миру, Центральна Рада у 1918 р. вислала перших українських послів до Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини, Румунії.

Бересте́йський мир — мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 у Бересті (Бресті, Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-18.

Ініціатива у мирних переговорах з Німеччиною та її союзниками належала радянській Росії. 3.12.1917 Раднарком РСФРР звернувся з відповідною пропозицією до Берліна, 15.12. обидві сторони уклали перемир'я, після чого в штабі німецьких військ у Брест-Литовську почалися мирні переговори. Лінія фронту проходила по території УНР і Українська Центральна Рада мусила визначити своє ставлення до них. Лідери УЦР розуміли, що країни Четверного союзу програють війну. Приєднання до сепаратних переговорів перетворювало майбутніх переможців на ворогів будованої ними держави. Проте вибору у них не було: народ бажав миру. На нараді керівників провідних партій — есерів і соціал-демократів — було визначено делегацію УНР у складі прем'єр-міністра В.Голубовича (голова), М.Левитського, М.Любинського, М.Полоза і О.Севрюка. 1 січня 1918 делегація прибула у Брест-Литовськ і поставила питання про свою участь у переговорах, наполягаючи на самостійному статусі. Нарком закордонних справ Росії Л.Троцький мусив заявити, що російська делегація визнає право націй на самовизначення і не вбачає перешкод для участі делегації УНР у переговорах як самостійної. Від імені Четверного союзу міністр закордонних справ Австро-Угорщини О.Чернін заявив про визнання делегації УНР повноправним учасником переговорів. Формальне визнання УНР як самостійної держави союзники відкладали до моменту укладення мирного договору. Л.Троцький наполіг на перерві у переговорах до кінця січня 1918. Російська сторона повинна була визначити, як поставитися до тяжких умов миру, включаючи великі територіальні втрати, які висунули союзники. Крім того, затягуючи переговори, Раднарком бажав виграти час, щоб завершити захоплення більшої частини території України, включаючи її столицю Київ, що давало можливість замінити делегацію УЦР делегацією проголошеної наприкінці грудня 1917 Радянської України (див. Перший (харківський) з'їзд рад 1917).

Після відновлення переговорів 1 лютого 1918 р. Л.Троцький заявив, що в складі російської делегації перебувають представники українського радянського уряду Ю.Медведєв і В.Шахрай. Він повідомив, що більша частина України контролюється цим урядом, а тому мирний договір, укладений з представниками УЦР, не можна розглядати як мир з УНР. У відповідь виконувач обов'язків голови делегації УНР О.Севрюк ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу УЦР (див. Універсали УЦР) і зажадав формального визнання УНР цілком самостійною, ні від кого не залежною державою.

О.Чернін від імені Четверного союзу заявив, що є всі підстави визнати УНР суверенною державою, яка може самостійно укладати міжнародні договори. У Німеччині й Австро-Угорщині продовольча проблема була дуже гострою і договір з Україною міг певною мірою поліпшити становище. Заради укладення миру з УНР обидві держави давали згоду на передачу їй Холмщини з Підляшшям і на виділення західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини в окремий коронний край. На відміну від укладеного пізніше (3 березня 1918 р.) мирного договору з Росією, договір між Україною і Четверним союзом не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов'язувалися відновити взаємні економічні відносини. Зобов'язання УНР були цілком конкретні: за першу половину 1918 поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2 750 тис. пудів м'яса (живою вагою), іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину. За умовами договору, укладеного з Росією 3 березня 1918 р., Раднарком зобов'язувався визнати законність уряду УЦР на території України і укладений ним договір із країнами Четверного союзу, Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду, громад та установ УНР, укласти з нею мирний договір.

Договір від 9 лютого 1918 р. врятував Україну від поглинення радянською Росією. Неспроможність УЦР виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-німецьким командуванням в Україні, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського.

Поданий документ є уривком спогадів Олександра Севрюка - голови делегації УНР на переговорах у Брест-Литовську з країнами Четвертного союзу взимку 1917-1918 рр.
Уривок документа оповідає про заключну фазу переговорів делегації УНР з країнами Четвертного союзу, яка призвела до підписання мирного договору (9 лютого 1918 р.), і ту роль, яку в них відіграв голова делегації УНР.
Автор джерела оповідає про події з докладними подробицями від свого імені - безпосереднього учасника. Зупиняється на тих перешкодах, які могли зірвати підписання миру (позиція представника Австро-Угорщини (граф Чернін) і Радянської Росії (Л. Троцький). Своє ставлення до подій автор документа розкриває в останньому реченні уривка. Його переповнює гордість підписання перших грамот "нашої держави".
Події, описані в документі, мали далекосяжні наслідки для УНР і мають неоднозначну оцінку в істориків. Одні наголошують на їхніх позитивних наслідках для України, яка стала першою державою, що вийшла з Першої світової війни, стала рівноправним учасником міжнародних відносин, здобула визнання її кордонів, отримала допомогу в боротьбі з більшовицькою агресією. Інші акцентують увагу на сепаратному характері укладеного мирного договору, що згодом негативно відбилося на міжнародному авторитеті України в очах країн Антанти, що перемогли в Першій світовій війні. Також слід зазначити, що допомога у боротьбі з більшовицькою агресією обернулася німецько-австрійською окупацією України, усуненням УЦР від влади і встановленням гетьманського режиму.
Фрагмент джерела дає змогу відчути атмосферу переговорів, те, як сприймали їх учасники.

5 варіант

1. В: Української держави в серпні 1917 р.

2. Б: 1 – створення Галицько-Буковинського генерал-губернаторства (1914), 3 – перше засідання Загальної Української Ради, що виникла у результаті об»єднання ГУР і СВУ (травень 1915), 4 – Брусиловський прорив російських військ (червень – вересень 1916), 2 – укладення першого у світовій війні сепаратного мирного договору (26 січня (9 лютого) 1918 – Берестейський мир).

А

4. В: 2 – стримування урядом економічного (особливо промислового) розвитку регіону, 4 – можливість вільної діяльності політичних і громадських організацій, якщо вона не суперечила загальнодержавній конституції.

5. В: 2 – вихід на екрани художніх фільмів нового напрямку в українському кінематографі – «поетичного кіно», 4 – перетворення теми героїзму народу у війні та розбудови народного господарства на провідну в образотворчому мистецтві.

6. В: 2 – ініціатор створення Львівської богословської академії – єдиного у Західній Україні легального українського ВНЗ у міжвоєнний період, 4 – підтримав відновлення української державності та створення уряду Української держави на чолі з Я. Стецьком у 1941 р.

Рр.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 36 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)