Виборча кампанія

комплекс заходів і процедур формування державних та громадських виборних органів. Головними серед них під час виборів народних депутатів та Президента в Україні є: призначення виборів та визначення дати їх проведення; визначення виборчих округів та виборчих дільниць; утворення виборчих комісій (Центральної, окружних, дільничних); складання списків виборців; висування та реєстрація кандидатів; проведення передвиборчої агітації; власне голосування; підрахунок голосів; оприлюднення результатів голосування; проведення в разі необхідності повторного голосування чи повторних виборів.

сукупність встановлених законом правил організації та проведення політичних виборів, критеріїв і способів визначення їх результатів. Розрізняють мажоритарну,

пропорційну та змішану виборчі системі Тип установленої в країні виборчої сист< ми є наслідком традицій суспільно-пол тичного розвитку, політичної культурі що склалася, розстановки політичних си та пріоритетів.

ВИКОНАВЧА ВЛАДА

одна з гілок державної влади, відпові дальна за організацію та здійсненн внутрішньої і зовнішньої політики, з здійснення рішень, ухвалених пред ставницько-законодавчим органоі держави.

ВНУТРІШНІЙ (ВІДОМЧИЙ) КОНТРОЛЬ

перевірка дотримання посадовими особа ми конституції, законів, підзаконних ак тів, а також професійної придатності по садових осіб, яку проводять органи державної виконавчої влади.

ГЛАВА ДЕРЖАВИ

державна посада, інституція, якій нале жить чільне місце в системі органів дер жавної влади, уособлює єдність нації символізує державу, покликана гарантувати її цілісність, бути чинником гармонійної та ефективної взаємодії гіло* державної влади між собою. Главок держави є коронована особа в монархічних державах або президент в республіканських державах. Глава держави вважається носієм верховної влади в країні, очолює, репрезентує цілу державу, перебуваючи немовби понад безпосередньою політикою з її упередженою партійною боротьбою, змаганнями окремих верств між собою, парламентськими суперечками, виборчими перегонами. Як правило, його статус характеризується політичною нейтральністю, увільненням від політичної відповідальності. Він постає найпершим представником держави у міжнародних відносинах.

ГЛАВА УРЯДУ

керівник виконавчої влади в державі, ключова, чільна фігура в системі державного врядування, громадського адміністрування. Глава уряду — прем'єр-міністр, канцлер, голова ради міністрів тощо — часто наділяється особливими, широкими й самостійними адміністративними повноваженнями у різних галузях, всі члени уряду ієрархічно підпорядковуються йому. Глава уряду може призначати й звільняти членів уряду (або ж вони призначаються та звільняються за його поданням главою держави чи парламентом); він проводить засідання уряду або його колегії — кабінету, визначає порядок денний засідань, формулює рішення уряду; має досить широку розпорядчу владу і може відчутно впливати на законодавчий процес, використовуючи, зокрема, право законодавчої ініціативи.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

(від франц. global - загальний, всесвітній) — процес кількісного зростання й інтенсифікації політичних, економічних, соціальних, культурних зв'язків і стосунків держав світу, що відбувається, починаючи з другої половини XX сторіччя. Це також політична практика, зорієнтована на розв'язання локальних суспільних проблем з урахуванням їх взаємозв'язку з проблемами зовнішніми, більш загальними, з передбаченням наслідків для світових процесів. Найперше політика глобалізації зорієнтована на підпорядкування політики різних держав подоланню так званих глобальних проблем сучасності — запобіганню війн і ядерному роззброєнню, збереженню природи, боротьбі з хворобами, розвитку освіти, боротьбі з бідністю тощо.

ГРОМАДЯНИН

людина, яка ідентифікує себе з певною країною, що породжує в неї певні духовно-моральні почуття щодо встановлених

у ній порядків, її історії й культури, а також наділена відповідним юридичним статусом, що є підставою для володіння певними правами (приміром, такими, як право на державне забезпечення й захист, виборче право, право на представництво інтересів в органах державної влади, свободу слова й асоціацій, право на житло, роботу, освіту, медичну й матеріальну допомогу, на захист безпеки і власності тощо).

ГРОМАДЯНИН ІДЕАЛЬНИЙ

це модель особи, яка цікавиться державними справами і поінформована про них; коли це потрібно, виконує громадянський обов'язок голосування; голосуючи, діє «раціонально», обмірковуючи проблеми сьогодення та приймаючи рішення, що ґрунтуються на власній думці громадянина з цих проблем; цікавиться станом справ у суспільстві взагалі та є активним у громадянському житті.

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

вплив громадян та їх організацій на органи державної виконавчої влади з метою забезпечення законності їхніх дій, підвищення ефективності управлінської діяльності, врахування при її здійсненні тих інтересів осіб і груп, на які управлінські рішення впливають безпосередньо.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

сфера життєдіяльності спільноти й окремих людей поза межами офіційної регламентації з боку держави, непримусової людської асоціації. Громадянське суспільство формується там, де люди виявляють здатність дотримуватися принципів і цінностей соціальності без примушення з боку держави, створюють мережу добровільних об'єднань задля вираження, задоволення й захисту інтересів різних

верств населення, формування цивілізованих відносин між усіма учасниками виробництва та обміну, пом'якшення зіткнення групових інтересів, продукування «соціального капіталу». Розвинуте громадянське суспільство є важливою передумовою правової демократичної держави.

Дата добавления: 2015-11-26