|
Читайте также: |
При всій різноманітності інтерпретацій громадянського суспільства переважна більшість дослідників сходяться на тому, що поняття громадянського суспільства застосовується для вивчення неполітичної частини суспільної системи і має певне аналітичне навантаження лише у випадку розмежування суспільства і держави. Крім того, воно має певні якісні характеристики. Тому його не слід змішувати із «людським суспільством» взагалі ні історично, ні структурно, ні культурно.
Історично громадянське суспільство виникло на певному етапі розвитку західної цивілізації128, зазнало певних змін у процесі своєї еволюції і має історичні (часові) та національні (просторово-географічні) різновиди, поширюючись у наш час на різні регіони і континенти. Типологія громадянських суспільств за цими ознаками буде подана нижче.
Структурно громадянське суспільство є підсистемою суспільства як цілого, яка, як уже зазначалося, наближається до соціальної (соціетарної) сфери суспільного життя. У зародковому стані вона фактично присутня в кожному сучасному суспільстві. Однак суспільства різняться за розмірами цієї сфери (вона може, як за тоталітаризму, прямувати до нуля, а може охоплювати основний простір людської життєдіяльності) та за її якістю: рівнем розвиненості, повноцінністю функціонування, системою цінностей.
Як підструктура суспільної системи громадянське суспільство, у свою чергу, має складну внутрішню структуру, до якої входять компоненти інсти-туційного плану і певний тип культури129.
Інститутами громадянського суспільства є:
- добровільні громадські організації та громадські рухи, а також політичні партії на перших стадіях свого формування, поки вони ще не задіяні в механізмах здійснення влади'30;
128 Див.: Політологія / За ред. О. І.Семківа. - Львів, 1993. - С. 277.
129 Дж. Александер називає три рівні громадянського суспільства як незалежної сфери
суспільного життя, в якій люди формулюють і реалізують свої соціальні права та
обов'язки, діючи солідарно: культурний рівень (рівень цінностей); інституційний
рівень; практичний рівень людської взаємодії.
130 Пізніше розвинені політичні партії залишаються тісно пов'язаними з громадянським суспільством,
^ /мпттчл
Частина третя. ГРОМАДЯНИН, СУСПІЛЬСТВО ЙДЕМОКРАТІЯ
- незалежні засоби масової інформації, що обслуговують фомадські потре
би та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку; громад
ська думка як соціальний інститут;
- у певному аспекті — вибори та референдуми, коли вони служать засобом
формування і виявлення фомадської думки та захисту фупових інтере
сів;
- залежні від фомадськості елементи судової та правоохоронної системи
(як-от: суди присяжних, народні міліцейські загони тощо);
- на Заході є тенденція зараховувати до інститутів фомадянського суспіль
ства також розподільчо-регулятивні інститути сучасної держави загаль
ного добробуту.
В аспекті культури охарактеризована вище підсистема суспільства може називатись фомадянським суспільством лише за умови, якщо в ній не тільки наявна певна кількість (мережа) добровільних асоціацій та інших фомад-ських інституцій, але й панують цінності громадянської культури, спілкування відбувається на засадах довіри й толерантності. Тобто фомадянське суспільство — це не лише сфера, але й тип взаємодії, певна модель соціальної організації, з притаманними їй якісними характеристиками, а саме:
- суб'єктами взаємодії в фомадянському суспільстві є вільні та рівні інди
віди, які вірять у свою здатність вирішувати малі й великі справи в сус
пільстві;
- їм не чужі суспільні проблеми і вони зорієнтовані на фомадські справи;
- індивідуалізм та конкурентність у їхній діяльності поєднуються з відно
синами взаємної довіри та співробітництва, здатністю йти на компромі
си, поміркованістю і толерантністю.
Громадянська культура є культурою участі й підтримки з прихильним ставленням громадян до політичної системи, збереженням необхідного для стабільного розвитку демократії балансу між активністю і пасивністю фо-мадян131. Така культура не може сформуватися без наявності значного числа власників, які ні від кого не залежать матеріально, так само, як і без правової захищеності індивідів.
Можна дати таке визначення фомадянського суспільства: громадянське (цивільне) суспільство — це сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації та самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави і в якій переважають громадянські цінності.
131. Almond G., Verba S. Op. cit. - P. 31, 481-483
Тільки сукупність історичних, структурних і культурних рис громадянського суспільства дає його «нормативний образ», розкриває сутність цього поняття як ідеального типу. З переходом на описовий рівень можемо встановити міру наближеності конкретних суспільств до визначеного в такий спосіб ідеалу, сказати, наскільки в ньому розвинені структури і культура, притаманні саме громадянському суспільству.
Як зазначає Ч. Тейлор, поняття громадянського суспільства вживається у наш час щонайменше у трьох значеннях132:
1. Мінімальний його обсяг дорівнює існуванню незалежних від держави
громадських організацій, або, як тепер прийнято говорити, — «третього
сектора».
2. Друге значення, більш точне в науковому відношенні, охоплює усю со
ціальну структуру, яка координує свої дії через низку добровільних асоціа
цій (про це, власне, й ішлося вище).
3. Воно також розглядається як фактор впливу на державну політику, тоб
то як сукупність груп тиску та інших суб'єктів впливу на політичний процес
у суспільстві (про це йтиметься далі).
До цих розумінь терміну можна додати ще два.
4. Четверте розуміння виходить з того, що суспільство загалом стає гро
мадянським, якщо у ньому розвинена названа вище система інститутів і
взаємодій. Цей підхід найрозповсюдженіший у публіцистиці, але його
вживають і науковці, маючи на це ті підстави, що у суспільстві з розвине
ною мережею громадських організацій, громадським спілкуванням тощо
міняється тип політичної культури. Вона теж стає цивільною, громадян
ською і, в свою чергу, міняє спосіб функціонування усіх суспільних інсти
тутів.
5.1, нарешті, п'яте розуміння полягає в ототожненні громадянського суспільства з усією нерозчленованою позаполітичною чи позадержавною сферою суспільного життя.
Кожне з цих тлумачень має свої підстави. Заперечити можна хіба що проти першого підходу як занадто вузького (можна б сказати, механістичного), та проти п'ятого, як занадто формального, такого, що не вказує на якісну специфіку феномена громадянського суспільства133. Інші ж тлумачення цього явища мають право на існування як відображення певних сторін, аспектів громадянського суспільства, пов'язаних із виконанням ним своїх специфічних функцій.
132 Див.: Taylor Ch. Op. cit. - P. 68.
133 Позаполітична сфера є в кожному суспільстві. Та чи є кожне суспільство
громадянським? Запитання, як мовиться, риторичне.
nnn, иУЬііиіЬСГВОИДЕМОКРАТІЯ
Функції та атрибути громадянського суспільства. Функції є втіленням основних напрямів діяльності інститутів громадянського суспільства та їх впливу на суспільне життя Найголовніші з них — наступні:
По-перше, громадянське суспільство є засобом самовиразу індивідів, їх самоорганізації та самостійної реалізації ними власних інтересів. Значну частину суспільно важливих питань громадські спілки та об'єднання розв'язують самотужки або на рівні місцевого самоврядування. Тим самим вони полегшують виконання державою її функцій, бо зменшують «тягар проблем», які їй доводиться розв'язувати.
По-друге, інститути громадянського суспільства виступають гарантом непорушності особистих прав громадян, дають їм впевненість у своїх силах, служать опорою у їхньому можливому протистоянні з державою, формують «соціальний капітал» — ті невід'ємні риси особистості, завдяки яким вона стає здатною до кооперації та ефективних солідарних дій.
По-третє, інститути громадянського суспільства систематизують, впорядковують, надають регульованості протестам і вимогам людей, які в іншому випадку могли б мати руйнівний характер, і в такий спосіб створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади.
По-четверте, ці інститути виконують функцію захисту' інтересів певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів. Завдяки їм кожна група отримує шанс «бути почутою на горі» владної піраміди.
Функціонапьна характеристика вказує на роль громадянського суспільства у суспільній системі, на те, чому його розглядають як опору демократії та як вияв свободи. Але громадянське суспільство не зможе повноцінно виконувати названі функції, якщо відсутній бодай один з найголовніших його атрибутів, до яких слід віднести:
- наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації, наслідком чого
є формування сфери громадського (цивільного) життя і громадської думки;
- організоване громадське (публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї
права захищені конституцією та законами;
- незалежні від держави, добровільні асоціації, автономність яких усвідом
лена на індивідуальному і колективному рівні;
- зорієнтована на громадські інтереси та публічну політику діяльність, нас
лідком якої є кооперація та солідарність між людьми, спілкування на за
садах взаємної довіри і співробітництва.
Громадянське суспільство і групи інтересів. Отже, громадянське суспільство — це сфера взаємодії індивідів і тих груп та організацій, які вони утворюють. Однією з цілей взаємодії є формулювання, висловлення і захист ін-
дивідами та їх об'єднаннями своїх інтересів. Це той зріз суспільних відносин, коли громадські організації виступають як групи інтересів, що є посередниками в стосунках індивідів з владою та рештою суспільства.
Групи перебувають у стані перманентного протиборства. І якщо вони достатньо чисельні та впливові, то їх взаємне поборювання не тільки не підриває стабільність плюралістичної демократії, але й зміцнює її. Адже представникам заінтересованих груп доводиться постійно шукати шляхів до примирення, вести переговори, укладати союзи, тобто відмовлятись від політики силового тиску і формувати політичну культуру компромісів.
Суспільства, в яких визнання різноманітності групових інтересів поєднується із захистом індивідуальних прав особистості, функціонують як громадянські суспільства. В рамках таких суспільств люди об'єднуються в асоціації та виходять з них, конкурують з іншими спілками та групами інтересів, а також заявляють про свої вимоги державі як рівні і вільні індивіди, права яких захищені конституцією і законами. Отже, поняття громадянського суспільства характеризує плюралістичний тип співіснування, організації і захисту групових інтересів та їхніх стосунків із державою, який істотно відрізняється від двох інших типів — клієнтелізму і корпоратизму (про які йшлося в розділі 13). У цьому аспекті аналіз взаємодіючих групових інтересів є нічим іншим, як емпіричним дослідженням громадянських суспільств.
Цікаво, що при наявності популярного визначення, яке стверджує, що громадянське суспільство — це плюралізм і організація інтересів незшіежно від держави, дослідження громадянського суспільства і груп інтересів зазвичай проводиться роздільно. Причини такого парадоксального факту можна пояснити тим, що організовані групи інтересів існують у двох різних «іпостасях». З одного боку, вони є осередками взаємодії, спілкування й солідарності, провадження власне громадського (публічного) життя та спільного (колективного) розв'язання проблем. У цій іпостасі їх прийнято характеризувати в термінах громадянського суспільства і брати до уваги насамперед їхню соціальну й соціалізуючу роль. У відриві від інших функцій вона часто відкриває шлях до ідеалізації громадянського суспільства,
З іншого боку, ті ж самі групи прагнуть відстояти свої інтереси в межах усього суспільства, втручаються в політику, здійснюють тиск на владу. У цьому випадку їх зазвичай розглядають як групи інтересів та групи тиску, піяааючи критичним оцінкам. Проте саме завдяки цій діяльності члени організацій проходять політичну соціалізацію і стають повноцінними громадянами, здатними протидіяти спробам узурпації влади, захищати свої інтереси політичними методами тощо. Як було показано в розділі 13, організаційний плюралізм здатний перетворити людей, що мають спільні групові інтереси, на суб'єктів суспільного й політичного життя. Саме він забезпечує
Частина третя. ГРОМАДЯНИН, СУСПІЛЬСТВО Й ДЕМОКРАТІЯ
можливість активного громадського життя і веде до утворення партій, які є наступною ланкою представництва специфічних групових інтересів та їх захисту політичними засобами.
Громадянське і політичне суспільства. Спрощеним є зображення громадянського суспільства сферою, вільною від політики. Але не менш однобокою є і його надмірна політизація, прирівнювання громадянського суспільства до політичної опозиції, ототожнення з радикальними рухами, спрямованими проти держави134. Далі буде показано, що в одних типах громадянських суспільств домінують соціальні функції громадських об'єднань, в інших, навпаки, головною є політична залученість та політична діяльність. Але ці типи можуть видозмінюватись, переходити з одного стану в інший, бо немає непрохідної стіни між політикою і громадянським суспільством.
Справді, групи інтересів, що утворені зовсім з іншою, ніж тиск на владу, метою, несподівано для себе можуть зіштовхнутися з необхідністю діяти політичними методами, а отже перетворяться на учасників політичного процесу. З іншого боку, масові політичні рухи, що виступають з вимогою повалення недемократичних режимів, пізніше неминуче розпадаються, атомізуються і на їх основі утворюються помірковані, але стійкіші організації. Масові рухи за означенням не є виявом розвинутого чи стійкого громадянського суспільства. Це інший, специфічний спосіб взаємодії, адекватний кризовим періодам ужитті окремих сфер суспільного життя або й цілого суспільства.
Як свідчать дослідження масових політичних рухів у різних частинах світу, зокрема в Латинській Америці, така активність не може і не повинна бути тривалою. Тому затухання масових рухів у країнах Центральної і Східної Європи аж ніяк не може розглядатися як занепад чи криза громадянського суспільства. Рухи були проявом громадянської свідомості у політико-юри-дичному значенні громадянства (як citizenship). їм на зміну мають прийти стійкі, організовані форми громадянського життя у соціальному сенсі (як civil life).
У громадянському суспільстві домінуючими в публічній сфері є суспільні, громадські інтереси. З усвідомлення альтернативності шляхів їх захисту народжуються демократичні багатопартійні системи. їх виникнення пов'язують з потребою встановлення стійких каналів зв'язку між багатоманітними структурованими групами інтересів і владними інститутами. Громадянське суспільство розглядається як підстава і опора демократії, а демократія з її складовою — багатопартійною системою — як перенесення властивого гро-
Саме в цьому значенні громадянське суспільство після оксамитових революцій мало б «демобілізуватися»: його діяльність не ставала менш інтенсивною, але мусила набути інших, менш войовничих форм.
14. РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
мадянському суспільству соціального плюралізму на політичний рівень. Однак, не будь-яка багатопартійна система є наслідком утвердження громадянського суспільства.
В розвинених демократичних державах політичні партії безумовно є виразниками тих чи інших групових інтересів, хоч вони спираються не на окремі групи, а на їх конгломерати. Партії акумулюють групові інтереси, більшою чи меншою мірою узгоджують їх із загальносуспільними інтересами та в узагальненому вигляді підводять під свої платформи. Якщо партії ведуть себе саме так, то вони є програмно-політичними партіями. Виборці в такому випадку голосують за певну партію, пов'язуючи з її перемогою свої надії або на загальне покращення становища в країні, або на врахування інтересів своєї групи в державній політиці разом з інтересами низки інших груп.
У перехідних системах, де інститути громадянського суспільства ще не зміцніли, інтегровані суспільні інтереси часто підміняють вузькогруповими інтересами тих, хто об'єднався в партію. Така партія приваблює на свій бік тих виборців, які сподіваються на отримання певних особистих вигод внаслідок її перемоги. Так виникають клієнтельні (кланові, олігархічні) партії, які нічого спільного із становленням громадянського суспільства не мають. Поширювати свій вплив їм відносно легко, оскільки лояльність їхніх прихильників повністю базується на наданні їм матеріальних благ і підтримки.
Значно важче розбудовувати програмні партії, особливо в умовах невисокої громадянської свідомості. їм нелегко нарощувати свій вплив серед виборців, особливо, не побувавши при владі і не довівши ділом соціальної спроможності своїх програм. Однак саме від цих партій найбільше залежить стабілізація демократичних режимів, формування партійних систем західного типу. І саме наявність таких партій свідчить про розвиненість громадянського суспільства.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 123 | Нарушение авторских прав