Вибори, громадянин, демократія. Як відзначають американські автори, «емпіричні дослідження назавжди зруйнували нашу

Як відзначають американські автори, «емпіричні дослідження назавжди зруйнували нашу картину масового електорату як такого, що складається з добрих ідеалізованих громадян»⁶⁴. Дуже небагато громадян у будь-якій із розвинутих демократій відповідають моделі політичної залученості і громадянської компетентності, яка, згідно з ліберально-демократичною теорією, здатна зробити уряд відповідальним і підзвітним громадянам.

І це не дивно. Політична відповідальність громадян складає лише один бік їхнього життя. Якщо пересічна особа спробувала б досягнути стандартів ідеальної моделі, у неї не залишилось би часу на інші види діяльності.

Визнаючи, що нереально домагатися повної відповідності поведінки громадян моделі ідеального демократичного громадянина, сучасні дослідники усе ж стверджують, що й за цих умов демократія може працювати досить добре. Виборці можуть робити розумний вибір, вдаючись до стратегій прийняття рішень, які не вимагають від них спроб розібратись в усьому комплексі державної політики.

Тим не менше, існують певні питання щодо загальної природи демократії та щодо того, якою мірою демократія потребує і має заохочувати політичну участь громадян у різноманітних формах, а також яким із цих форм варто надавати перевагу.

Найбільшою відмінністю поведінки українських громадян від громадян розвинених демократичних країн є недостатня компетентність у справі захисту своїх прав і психологічна неготовність їх захищати.

Якщо ж порівняти змістовність політичної участі громадян України з відповідною змістовністю політичної участі громадян розвинених країн, то можна зазначити, що:

- рівень електоральної активності громадян в обох випадках є подібним;

- партійна ідентифікація громадян, стійкість їхніх політичних орієнтацій
поки що суттєво нижча, ніж у громадян країн розвинених демократій;

- громадяни України менше заангажовані в діяльність організацій, які зай
маються вирішенням місцевих, локальних проблем;

- громадяни України мають приблизно той сам показник участі в легітим
них мітингах та демонстраціях, що й громадяни розвинених демократич
них країн;

- водночас громадянам сучасної України притаманний дещо вищий потен
ціал протестної активності неконвенційного типу (несанкціоновані
страйки, бойкоти, пікетування, захоплення будинків тощо).

⁶⁴ Niemi R.G., Herbert F.W. Controversies in Voting Behavior. - Second edition. - Washington, 1984. - P. 325.

Частина третя. ГРОМАДЯНИН, СУСПІЛЬСТВО ЙДЕМОКРАТІЯ

Загалом, за виключенням участі в конституційних виборах, легітимних мітингах та демонстраціях, форми конвенційної участі громадян в політичному житті України розвинені меншою мірою, ніж у країнах розвиненої демократії.

Контрольні запитання________________________

1. Що таке виборча система та які типи виборчих систем існують у демок
ратичних країнах? Які вони мають вади й переваги?

2. Чи можлива ідеальна виборча система, яка б найефективніше реалізу
вала всі принципи демократії?

3. Які виборчі системи застосовувались на виборах в Україні після прого
лошення її незалежності? Охарактеризуйте тип та особливості чинної ви
борчої системи в Україні.

4. Із яких джерел відбувається фінансування виборчих кампаній партій та
кандидатів? Чи потрібно забезпечувати рівні фінансові можливості партій та
кандидатів з точки зору демократичності, до якої міри і яким чином?

5. Яким є рівень виборчої активності в демократичних країнах і в Україні?
Що спонукає громадян до участі у виборах?

6. Які чинники впливають на електоральні преференції виборців?

7. Які основні причини абсентеїзму? Чи є він проблемою для України?

8. В чому полягає ідея громадянства? За яких умов людина стає громадя
нином?

9. Який зміст вкладається в поняття демократичного громадянина?

10. Що таке культура громадянськості? Охарактеризуйте її складові.

11. В чому полягає зміст політичної зацікавленості ти обізнаності? Нас
кільки політично зацікавленим та обізнаними є громадяни демократичних
країн Заходу та України?

12. Що таке раціональний вибір та як його можуть зробити виборці в умо
вах ускладненості політичного процесу?

13. Які є форми політичної участі?

14. Охарактеризуйте участь у політичному житті громадян країн розвине
ної демократії і України?

15. Назвіть особливості протестної поведінки громадян? Як вона впливає на стабільність та якість демократії?

385

Література

1. Артемов Г.П. Политическая социология: Курс лекций. - С.-Петербург,
2000.

2. Вишняк О.І. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи. — Київ,
2000.

3. Голосов Г.В. Сравнительная политология: Учебник. - Новосибирск,
1995.

4. Гоулд Ф. Стратегическое планирование избирательньїх кампаний //
Полис. - 1993. - № 4.

5. Кіс Т.І. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика. —
1996. - № 2.

6. Ле Дюк, Лоуренс. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на
практиці: Публікація канадсько-українського проекту «Демократична осві
та»; Центр освітніх ініціатив. - Харків, 2002.

7. Макеєв CO., Оксамитна С.М. Громадянська компетентність населен
ня України // Українське суспільство: моніторинг — 2000 р. Інформаційно-
аналітичні матеріали. — Київ, 2000.

8. Мерло П. Избирательньїе кампаний и проблемьі их подготовки: «рав-
ное игровое поле» и демократические вьіборьі // Полис. — 1995. — № 4.

9. Петров О., Полторак В. Проблеми стратегічного планування прези
дентської виборчої кампанії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. —
1999. - № 3.

10. Рукавишников В., Халман Л., Зстер Л. Политические культури и со-
циальньїе изменения: Международное сравнение. — Москва, 1998.

11. Ручка А. Політико-ідеологічна диференціація населення як чинник
сучасного суспільного життя // Розбудова держави. — 1999. — № 7-12.

12. Українське суспільство: моніторинг - 2000 р. Інформаційно-аналітич
ні матеріали. - Київ, 2000.

13. Almond G.A. Intellectual History of the Civic Culture Concept // In:
Almond G.A., Verba S. (eds.) The Civic Culture revisited. - Boston, 1980.

14. Birch Sarah. Elections and Democratization in Ukraine. - Basingstoke and
New York, 2000.

15. Converse Philip E. The Nature of Belief Systems in Mass Publics. // - In:
Apter David, ed. Ideology and Discontent. - New York, 1964.

16. Cronin Thomas E. Direct Democracy: The Politics of Initiative,
Referendum, and Recall. - Cambridge, MA, 1989.

17. Dalton Russell J. Citizen Politics in Western Democracies: Public Opinion
and Political Parties in the United States, Great Britain, West Germany, and
France. - Chatham, N.J., 1988.

18. Delli Carpini Michael X. and Scott Keeter. What Americans Know About
Politics and Why it Matters. - New Haven, 1996.

19. Downs A. An Economic Theory of Democracy. — New York, 1957.

20. Elkins David J. Manipulation and Consent: How Voters and Leaders
Manage Complexity. — Vancouver, 1993.

21. Fiorina M. Retrospective Voting in American National Elections. — New
Haven, 1981.

22. Harrop M., Miller W. Elections and Voters: A Comparative Introduction. -
London, 1987.

23. Comparing Democracies: Elections and Voting in Global Perspective / Ed.
by Lawrence Le Due, Richard G. Niemi and Pippa Norris. - Thousand Oaks,
1996.

24. Miller Warren and Shanks J. Merrill. The New American Voter. —
Cambridge, MA, 1996.

25. Mishler William. Political Participation in Canada: Prospects for
Democratic Citizenship. - Toronto, 1979.

26. Neuman W. Russell. The Paradox of Mass Politics: Knowledge and Opinion
in the American Electorate. — Cambridge, MA, 1986.

27. Nie N., Jane J., Stehlic-Barry K. Education and Democratic Citizenship in
America. - Chicago, 1996.

28. Page Benjamin I. and Shapiro Robert Y. The Rational Public: Fifty Years of
Trends in Americans' Policy Preferences. - Chicago, 1992.

29. Taagepera R. and Shugurt M. Seats and Votes: the Effects and Determinants
Electoral Systems. - New Haven, 1989.

30. Teixeira Ruy A. The Disappearing American Voter. - Washington, 1992.

31. Thompson D. F. The Democratic Citizen: Social Science and Democratic
Theory in the Twentieth Century. - Cambridge, 1970.

---

Дата добавления: 2015-11-26