Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Частина третя. Громадянин, суспільство й демократія

Читайте также:
  1. Anpyrvi, і гимАднпин, ДЕМОКРАТІЯ
  2. Апаратна частина обчислювальної системи.
  3. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРА ТІ Я
  4. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРАТІЯ
  5. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРАТІЯ
  6. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРАТІЯ
  7. ВИБОРИ, ГРОМАДЯНИН, ДЕМОКРАТІЯ

Таблиця 11.4 Громадська думка про найбільш ефективні форми політичної участі"

 

 

Форми політичної участі Україна, % відповідей
1994 р. 2000 р.
Збирання підписів під колективними відозвами    
Законні мітинги та демонстрації    
Участь у передвиборчих кампаніях    
Загроза страйком    
Бойкот (відмова виконувати рішення адміністрації, органів влади)    
Несанкціоновані мітинги та демонстрації    
Незаконні страйки    
Голодування протесту    
Пікетування державних установ    
Захоплення будинків    
Створення незалежних від Президента та уряду збройних формувань    

Як бачимо, громадяни України вважають, що участь у передвиборчих кампаніях, законних мітингах і демонстраціях, а також у збиранні підписів під колективними відозвами є найефективнішими засобами обстоювання своїх прав та інтересів. Цю тенденцію слід оцінити позитивно, бо вона віддзеркалює зростання активності громадян саме в конвенційних формах. Неконвен-ційні форми політичної участі підтримує, в якості найефективніших засобів обстоювання своїх прав та інтересів, приблизно четверта частина населення.

Протестна поведінка: причини та впливи. У деякі періоди життя демократичних суспільств політична участь громадян переходить на рівень демонстрацій, бойкотів, страйків, пікетувань та інших форм прямої дії. Прямі дії в демократичному суспільстві дозволені кожному, але найчастіше до них звертаються соціально вразливі групи населення, які незадоволені своїм життям, певним чином дискриміновані, не вірять у те, що можуть бути «почуті» на владному рівні, діючи в інший спосіб. Протестна поведінка таких груп завжди була частиною демократичного суспільства.

Сьогодні протести торкаються ширшого спектра питань — від забруднення навколишнього середовища до розташування й нарошування ядерних озброєнь, питань зовнішньої політики і глобалізації, діяльності міжнародних економічних структур, етнонаціональної дискримінації тощо. їх метою час- то є привернення у ваги засобів масової інформації.

Українське суспільство: моніторинг — 2000 р. Інформаційно-аналітичні матеріали. — Київ, 2000. - С. 370.

Традиційною й вельми поширеною формою прямої дії є страйки, які влаштовують робітничі профспілки проти працедавців, з якими вони мають спір, як правило, щодо умов найму: умов праці, зарплатні, відпочинку тощо.

Протести виникають там і тоді, де й коли діють неефективні стратегії та технології здійснення влади (не задовольняються основні потреби людей, порушуються їхні права і свободи, діють обмеження на отримання професій, освіти тощо), коли владні структури не відгукуються на інші форми за-явлення громадянством своїх вимог. Внаслідок цього знижується рівень відданості людей пануючим у суспільстві цінностям, їхня солідарність із цілями політичного режиму, виникає психологічна незадоволеність системою взаємовідносин, що склалися між громадянином і державою, страх перед майбутнім.

Протестна поведінка, прямі (у тому числі й неконвенційні) дії останнім часом набули певного поширення, оскільки вони є безпосереднім способом політичної участі громадян". Проте цей спосіб політичних дій має й свій негативний бік. Право на протест, демонстрацію, мітинг у випадку зловживань чи крайнього загострення протистояння може призвести до насильства, руйнівних наслідків і навіть людських жертв. Прямі дії, які виходять з-під контролю, ведуть до хаосу, порушення громадського порядку, до занепаду демократичного процесу, що може мати своїм наслідком втрату прав і свобод людини.

В цілому протести є випробуванням демократії. Вони покликані радше надавати громадянам реальну можливість виразити свої інтереси та переконання, а не служити засобом примусу чи залякування. Тому треба усвідомлювати різницю між мирним протестом, метою якого є отримання підтримки широкого загалу, та руйнівним, деструктивним протестом, який призводить до розколу суспільства та втрати підтримки.

Головним тут стає завдання збереження балансу: захистити право на свободу висловлювань і зборів з одночасним утриманням громадського порядку і опором спробам залякування чи насильства. Придушення мирних протестів в ім'я порядку може перетворитися в репресії; але й дозволяти некон-трольовані протести — значить заохочувати до анархії, хаосу.

Для досягнення такого балансу, мабуть, не існує якоїсь магічної формули. В кінцевому підсумку все залежить від відданості громадян демократичним

63 Найяскравішим їх виявом були упродовж 1999-2002 pp. виступи «антиглобалістів» у містах, де відбувалися форуми важливих міжнародних організацій: ВТО, МВФ, лідерів провідних країн світу з економічних питань у Давосі (в 2002 р. - у Нью-Йорку), а також масові заворушення в Аргентині 2002 p., що призвели до почергової зміни кількох урядів, не спроможних справитися з фінансовою та загалом економічною кризою в цій країні. Меншими, але все ж значними за своїми масштабами, були акції протесту в Україні у 2000-2001 p., пов'язані із загибеллю за нез'ясованих обставин журналіста Г. Гонгадзе і так званим касетним скандалом.


Частина третя. ГРОМАДЯНИН, СУСПІЛЬСТВО ЙДЕМОКРАТІЯ

цінностям та інститутам, правам і свободам окремої людини. Бажано, щоб протести використовувались тільки для організації публічного тиску проти несправедливої політики і не були домінуючою формою громадянської участі.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 48 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)