Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Конституційні акти України є XX cm.

Читайте также:
  1. II. Справляння митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України з метою вільного обігу
  2. III. Митний контроль і митне оформлення ТЗ, що ввозяться для вільного обігу на митній території України
  3. IV. Митний контроль та митне оформлення ТЗ, що ввозяться на митну територію України з метою транзиту
  4. V. Запишіть 2 приклади вчинення замаху на злочини, передбачені статтями розділу ІІІ Особливої частини КК України (складіть фабули).
  5. V. Переміщення територією України МЕВ, що перебувають під митним контролем
  6. VI. Митний контроль і митне оформлення ТЗ, що вивозяться за межі митної території України для вільного обігу
  7. VІІ. Митний контроль і митне оформлення МЕВ, призначених для вивезення за межі митної території України

Універсали Центральної Ради. У квітні 1917 р. Український Національний конгрес, скликаний Центральною Радою, схвалив майбутній державний устрій Росії у формі федеративної демократичної республіки з визнанням політичної автономії України. У червні 1917 р. військові делегації фронтів зібралися в Києві на II Всеукраїнський військовий з'їзд, на якому В. Винниченко оголосив І Універсал Центральної Ради. Конституційне значення І Універсалу полягає в тому, що він проголошував автономію України й політичні свободи її народу, був документом конструктивним, творчим, таким, що не містив руйнівного начала. Цим документом Центральна Рада вперше заговорила саме як влада.

Розвиток українського конституціоналізму було продовжено II Універсалом (3 (16) липня 1917 p.), який став результатом переговорів між Центральної Радою та російським Тимчасовим урядом. Тимчасовий уряд погодився з автономією України і визнав Центральну Раду представницьким органом українського народу. Революційний уряд України перетворився із органу морально-політичної влади на орган правової влади. Проте уряд О. Керен-ського позбавив Центральну Раду законодавчих повноважень, обмеживши її роль консультативною функцією при Тимчасовому уряді.

Під тиском політичних обставин Центральна Рада 7 (20) листопада 1917 р. прийняла III Універсал, який проголосив створення парламентської Української Народної Республіки. І хоча федеративні зв'язки України та Росії при цьому зберігалися, III Універсал географічно точно визначив територію нашої держави та проголосив її парламентською республікою. Універсал скасував поміщицьке землеволодіння, проголосив широкі демократичні права і свободи, ліквідував смертну кару й оголосив політичну амністію.

Росіянам, євреям і полякам гарантувалася «національно-персональна автономія». III Універсал став конституційним законом, який проголосив демократичний режим в Україні. У період між III та IV Універсалами Центральної Ради політичні партії в Україні створили документи, які також містили в собі проекти багатьох конституційних норм.

IV Універсал Центральної Ради був прийнятий 9 (22) січня 1918 р. Він проголосив державну незалежність УНР і оголосив оборонну війну більшовицьким радам. Генеральний Секретаріат було перейменовано на Раду Народних Міністрів. IV Універсал підтвердив націоналізацію землі, державний контроль над торгівлею і промислами, а також статус національно-персональної автономії. В IV Універсалі не згадувалися будь-які суверенні історичні права України. її незалежність грунтувалася винятково на принципі демократичного самовизначення. Проте більшість представників національних меншостей утрималися при цьому від голосування або голосували проти.

Конституція УНР 1918 р. та Конституційні акти ЗУНР. Наступним за значенням після універсалів Центральної Ради документом стала Конституція УНР 1918 р., прийнята на останньому засіданні Центральної Ради 29 (за новим стилем) квітня 1918 р. Оскільки часу на промульгацію і формальне проголошення її не залишалося, вона так і не набула законної сили. Конституція УНР, за задумом її творців, відновлювала державне право України, права і свободи її громадян, проголошувала Україну суверенною державою. Друга частина Конституції УНР проголошувала економічні, релігійні, політичні і соціальні права та свободи людини. Вона гарантувала свободу слова, совісті, преси, організацій, страйків. Як історичний документ Конституція УНР 1918 р. продемонструвала значні теоретичні можливості українського лібералізму початку XX ст. її творцями були демократично мислячі політичні діячі, які намагалися створити правову модель справедливого суспільного устрою для всього населення України. Конституція передбачала організацію самоврядування земель, волостей і громад на основі принципу децентралізації. Політичні права закріплювалися в ній у негативній, «американській» формі — дозволено те, що не заборонено законом (натомість характерною для тоталітаризму формулою є «дозволено тільки те, що зазначено в законі»). Підтверджувалося право національних меншин на автономію. Громадянам УНР гарантувався вільний вибір національності. Встановивши систему пропорційного представництва, Конституція УНР 1918 р. не передбачала посади глави держави та уряду. В ній також не були окреслені просторові межі України.

Що стосується конституційних актів Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), то вони представлені Резолюцією Української Національної Ради (створена 18 жовтня 1918 р. у Львові) і Конституцією ЗУНР. У Ре-


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 55 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)