Фізичне виховання

ДЖОН ЛОКК

Джон Локк (1632—1704) — видатний англійський філософ, педагог. Він жив у ту історичну епоху, коли боротьба між молодою буржуазією і старим дворянством завершилась в Англії класовим компромісом — встановленням конституційної монархії, прихильником якої був Дж. Локк. Борючись проти станових привілеїв, відкидаючи вчення про вроджені ідеї і особливі права дворянства на владу, Дж. Локк обґрунтував «договірну» теорію походження держави й теорію «природного права».

Дж. Локк був захисником сенсуалістичної теорії пізнання, згідноз якою джерелом усіх ідей є чуттєвий досвід. Він високо оцінював роль виховання, яке, на його думку, повинно підготувати людину до життя. Головна мета виховної діяльності — це виховання «джентльмена», «ділової людини» з творчим характером і сильною волею, високоморальної, енциклопедично освіченої. Значну увагу Дж. Локк приділяв фізичному розвитку дітей, турбувався про зміцнення їх здоров'я. Так як Дж. Локк мав на увазі виховання «джентльмена», він великого значення надавав формуванню світських манер, навичок ввічливої поведінки, вміння стримувати нерозумні бажання, виробленню твердої волі. Виховання повинно привчити людину управляти собою. Він віддавав перевагу індивідуальному вихованню і навчанню над шкільним.

Навчання, на думку Локка, повинно враховувати майбутню практичну діяльність вихованця. Він виступав проти традиційної класичної освіти, захищаючи реальну. Навчання повинно спиратися на інтерес і допитливість дітей, що сприяє розвитку в них самостійного мислення.

Великого значення Дж. Локк надавав заняттям ремеслами, які, з одного боку, зміцнюють здоров'я, дають відпочинок від утоми розумовою працею, а з другого — знання ремесел завжди знадобиться діловій людині.

Нижче наводяться окремі уривки із педагогічної праці Локка «Думки про виховання» (1693).

ДУМКИ ПРО ВИХОВАННЯ

Фізичне виховання

(1) Здоровий дух у здоровому тілі — ось короткий, але повний опис щасливого стану на цьому світі. Хто володіє тим і тим, тому мало чого лишається бажати; а хто позбавлений того чи іншого — тому не допоможе ніяка заміна. Щастя чи нещастя людини створюються здебільшого нею самою. Той, у кого дух управляє нерозумно, ніколи не знайде правильного шляху, а той, чиє тіло кволе і слабке, не буде спроможний рухати ним. Щоправда, деякі люди мають таку дужу і добре влаштовану від природи конституцію тіла й духу, що не дуже й потребують допомоги інших, а силою свого природного генія від колиски мають потяг до кращого і, користуючись привілеєм своєї щасливої конституції, здатні творити чудеса. Та приклади цьому нечисленні, і я, здається, можу сказати, що з усіх людей, з якими ми зустрічаємося, дев'ять десятих стають тим, чим вони є, добрими чи злими, корисними чи ні, внаслідок виховання. Саме воно й створює велику різницю між людьми. Слабкі або майже невідчутні враження в нашому ранньому дитинстві мають дуже важливі й тривалі наслідки: так, біля джерел деяких рік невеликим зусиллям можна відвести слухняні води в річище, яке примусить їх текти в протилежний бік, і завдяки цьому легкому напрямові, наданому біля джерела, вони дістають різні спрямування і досягають, нарешті, дуже далеких і віддалених одне від одного місць.

(2) Я гадаю, що дитячі душі можна спрямувати в той чи інший бік так само легко, як і воду; і хоч це найістотніша частина виховання, і нам слід дбати, головне, про внутрішнє, але і тлінну оболонку не можна нехтувати. Я почну тому з оболонки і займуся спочатку здоров'ям тіла...

(5) Перше, про що слід подбати, — це щоб діти не одягались і не куталися занадто тепло ні взимку, нівлітку. Коли ми народжуємося, наше обличчя таке ж ніжне, як усяка інша частина тіла. Тільки звичка загартовує його і робить здатнішим переносити холод.

З цього приводу один скіфський філософ дав дуже характерну відповідь афінянинові, який дивувався, як той може ходити голим у мороз і сніг. «Чому, — запитав скіф, — твоє обличчя може переносити холодне зимове повітря?» «Моє обличчя звикло до цього», — відповів афінянин. «Уяви ж собі, що я весь обличчя», — сказав скіф. Наші тіла можуть переносити все, до чого вони привчилися з самого початку...

(7) Я б радив щодня обмивати дитині ноги холодною водою і шити їй взуття таке тонке, щоб воно могло промокати і пропускати воду, коли їй трапиться ступити в неї. Боюся, що в цьому випадку хазяйки та служниці будуть проти мене. Перші скажуть, що це занадто брудно, а другі визнають, мабуть, занадто клопітним чистити її панчохи. Але ж справа в тому, що її здоров'я вдесятеро дорожче за подібні міркування. І всякий, хто думає про те, як шкідливо й небезпечно промочувати ноги людям, що дістали делікатне виховання, пошкодує, що не бігав босоніж подібно до дітей бідняків, які в такий спосіб звикають ходити з мокрими ногами, і це завдає їм не більше страждання чи шкоди, ніж мокрі руки. Та й що, як не звичка, створює таку різницю між руками і ногами?..

(8) Мені нема потреби багато говорити про плавання, коли дитина досягне такого віку, що можна їй вчитися, і коли є кому її вчити. Це вміння врятувало життя багатьом, і римляни вважали його таким необхідним, що ставили поряд із грамотністю і говорили про неосвічену, ні до чого непридатну людину, що вона не навчилася ні читати, ні плавати. Але незалежно від уміння, яке може знадобитися їй при нагоді, вигоди частого купання в холодній воді в літню спеку такі численні, що, мені здається, нема потреби говорити про це; тільки були б при цьому обачними: не дозволяли дитині входити у воду, коли вона розгарячіла від вправи, що схвилювала її кров або пульс.

(9) Інша, дуже важлива для всякого, особливо для дітей, річ — довше залишатися на свіжому повітрі і якнайменше — біля вогню, навіть узимку. Це також привчатиме до спеки й холоду, до сонця й дощу, а якщо тіло людини не звикне переносити все це, воно погано служитиме їй на цьому світі, дорослому ж занадто пізно починати привчатися. Звички треба набувати рано і поступово. Таким способом тіло можна привчити майже до всього.

(10) Гра на відкритому повітрі, наскільки мені відомо, ховає в собі тільки одну небезпеку: вона полягає в тому, що діти, розігріті біганням, сідають або лягають на холодну землю. Цю небезпеку я визнаю; також і холодне пиття, коли людина розігріта працею або фізичною вправою, забирає в могилу або близько підводить до неї, викликаючи гарячку або інші хвороби, більшу кількість людей, ніж яка-небудь інша відома мені причина. Ці шкідливі наслідки легко попереджувати, коли дитина мала, оскільки в цьому віці вона рідко залишається без догляду. І якщо в дитячі роки їй будуть постійно і суворо забороняти сідати на землю і пити холодну рідину, то правило обережності, перетворившись на звичку, дуже допоможе їй вберегти себе, коли вона вийде з-під догляду своєї няньки або вихователя. Це все, що можна, як я думаю, зробити в даному випадку: адже коли хлопчик підросте, він має дістати свободу, і в багатьох речах необхідно буде надати йому самостійність, бо не можна ж вічно тримати його під наглядом. Найкращим і найнадійнішим контролем будуть тоді ті гарні принципи, які ви утвердили в нього, і ті звички, які ви йому прищепили: тому-то їм і необхідно приділяти найбільшу увагу. А від застережень і правил, як би часто їх не повторювали, ви в даному випадку, як і в інших, можете чекати ефекту лише в тій мірі, в якій практика буде перетворювати ці правила у звички.

(11)... Дамо природі змогу формувати тіло так, як вона вважає за краще. Сама по собі вона працює багато краще й надійніше, ніж тоді, коли нам забагнеться спрямовувати її. І якби жінки могли самі формувати тіла своїх дітей у своїх утробах, як вони часто намагаються виправляти їх форми після народження, то в нас, звичайно, не народжувалося б бездоганно сформованих дітей, як мало знайдеться правильно сформованих серед тих, кого шнурували та в інший спосіб стискували. Це міркування, я гадаю, мало б втримати зайнятих цим людей (я не кажу про невігласів — мамок і корсетних майстрів) від втручання у справу, якої вони не розуміють; і їм слід було б побоюватися збивати природу з її шляхів у формуванні частин тіла, оскільки вони не знайомі з будовою найменшої і найменш важливої з них. А тим часом я бачив стільки людей, які зазнавали великої шкоди від тугого шнурування, що можу зробити лише один висновок: крім мавп, є й інші ще менш розумні створіння, які гублять своїх дітей безглуздою ніжністю і надмірно сильними обіймами.

(12) Вузькі груди, коротке й смердюче дихання, кволі легені та викривлення — природний і майже постійний наслідок твердого корсета і тісного одягу. Цей спосіб формування тонких талій та гарних форм насправді спричиняється тільки до більшого спотворювання їх...

(13) Щодо їжі, то вона має бути дуже проста і невишукана; і я взяв би на себе сміливість порадити не давати дитині м'яса, поки вона ходить у платтячку або принаймні до дво- трирічного віку...

(14) На сніданок і вечерю дуже корисно давати дітям молоко, молочний суп, кашу на воді, вівсяну кашу і подібні до того страви, вживані у нас в Англії; треба тільки подбати про те, щоб вони були прості, без домішок і з дуже невеликою кількістю цукру, а ще краще зовсім без нього; особливо ж треба уникати прянощів та інших приправ, які гарячать кров. Я гадаю, що окраєць добре вимішаного і добре випеченого напівбілого хліба, іноді з маслом або сиром, іноді без них, був би найкращим сніданком для мого панича. Я певний, що цей сніданок не менш здоровий і зробить його не менш дужою людиною, ніж різні делікатеси; та й подобатиметься не менше, коли він звикне до нього. Якщо він попросить їсти в непоказаний час, не давайте йому нічого, крім сухого хліба. Якщо він голодний, а не просто капризує, то хліба досить; якщо ж не голодний, то нема для чого йому і їсти...

(21)3 усього, що пестить та розніжує, нічого не повинно дозволятися дітям з такою поблажливістю, як сон. Тільки щодо цього їм треба дати цілковиту волю: ніщо так не сприяє росту і здоров'ю дітей, як сон. Усе, що треба тут регулювати, зводиться до питання, які саме з 24 годин слід відводити для сну; на це можна тільки сказати, що дуже корисно привчати їх вставати рано-вранці. Це найкраще для здоров'я; і той, хто силою звички, яка вкорінилася з дитинства, призвичаївся до раннього вставання і воно для нього не важке, не буде, ставши дорослим, витрачати найкращу і найкориснішу частину свого життя в лінивій дрімоті, валяючись у ліжку. Якщо через це треба будити дітей рано-вранці, то звідси виходить, звичайно, що вони повинні рано лягати спати; це привчить їх уникати нездорових і шкідливих годин гуляння, яке відбувається вечорами; той, хто звик вчасно лягати і вставати, мало коли доходить до великих надмірностей.

Хоч я сказав, що дітям, доки вони малі, слід давати волю щодо спання, навіть давати їм спати, скільки хочуть, проте я не думаю, що цю поблажливість треба весь час продовжувати в тому ж обсязі і дозволяти їм ліниво валятися в ліжках, коли вони підростуть. Чи треба, проте, почати обмежувати їх у 7 років чи в 10, чи в якому-небудь іншому віці — це неможливо точно визначити. Тут доводиться брати до уваги їхній темперамент, силу і конституцію. Але у віці між 7 і 14 роками, якщо вони будуть надміру великими любителями ліжка, доречно буде, здається мені, почати поступово обмежувати час сну 8 годинами, що взагалі достатньо для здорових дорослих людей...

(22) Постіль їх мас бути тверда, і матрацові треба віддавати перевагу перед периною. Тверде ліжко зміцнює члени; навпаки, заривання кожної ночі в перини розніжує і розслабляє тіло, часто буває причиною кволості і передумовою ранньої могили...

Дата добавления: 2015-11-26