Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ред.]Процесуальні правопорушення

Читайте также:
  1. Відмежування правопорушення від інших видів порушення прав
  2. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання
  3. Елементи, основні і факультативні ознаки складу кримінального правопорушення.
  4. Поняття, значення, предмет та підстави цивільного позову про відшкодування майнової (моральної) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням
  5. Поняття, структура і значення складу кримінального правопорушення.
  6. Порядок оскарження та опротестування рішень в справах про адміністративні та фінансові правопорушення
  7. Провадження у справах про адміністративні правопорушення

Процесуальне правопорушення зв’язані з порушенням громадянами чи державними органами інтересів правосуддя чи процесуальних прав сторони, з якою правопорушник перебуває в правовідносинах. Не являються процесуальними правопорушеннями незначні витрати процедурного характеру, які допускаються громадянами.

Малозначність

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі» (ст. 11 ч. 2 КК).

Ознаки малозначного діяння:

1) воно містить формально усі ознаки складу злочину;

2) таке діяння не повинно спричинити істотної шкоди охоронюваним суспільним відносинам;

3) умисел особи повинен бути спрямований саме на вчинення такого малозначного діяння.

Прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм. Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них "знищує" іншу. Аналогія права - це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства.

Аналогія права застосовується тоді, коли:

— немає норми, яка прямо передбачає даний випадок;

— немає норми, яка передбачає подібний випадок.

 

 

Пеналізація — покарання, яка призначається учаснику змагань за порушення правил змагань або інших регламентуючих документів. Перелік порушень, за які призначається пеналізація, з вказівкою можливих видів пеналізациії, повинен бути включений до Регламенту змагання.

Декриміналізація - це вивід об'єкта з кола прийнятих під кримінально-правову охорону тобто визнання діяння незлочинним. Цей процес тісно пов'язаний з крим.-правовою політикою д-ви, яка має враховувати різноманітні інтереси різних соціальних груп і забезпечувати найважливіші з них. Спрямованість Д. значною мірою залежить від зрілості сусп. відносин, поширеності й репидивонебезпечності злочинних посягань, а також розміру заподіюваної ними шкоди. Потреба в тій чи ін. крим.-правовій нормі випливає насамперед із соціально-екон., політ.-демогр. та ін. об'єктивних умов і тенденцій сусп. життя.

Підставами Д. діянь є певні вимоги (фактори), які враховуються при скасуванні крим.-правової заборони. До них, зокрема, належать: незначна сусп. небезпека діяння; невисокий ступінь його морального осуду населенням; рідкісне застосування певних крим.-правових норм на практиці; наявність ін. законів, за допомогою яких можна успішно боротися з відповідним видом анти-сусп. поведінки.

Д. має на меті: 1) уникнути зайвого застосування найсуворішого виду юрид. відповідальності й заподіяння морально-психол. травм тоді, коли з урахуванням характеру діяння і особи правопорушника потрібні результати можуть бути досягнуті застосуванням менш жорстких санкцій; 2) обійтися без складного і тривалого крим. судочинства, яке забирає багато сил, засобів, часу і віддаляє покарання від діяння, за яке воно призначається; 3) забезпечити невідворотність відповідальності за злочинні посягання, уникнути факт, безкарності, яка сприяє вчиненню нових правопорушень; 4) активніше залучати до боротьби з цими правопорушеннями широку громадськість; 5) чіткіше розмежувати злочинну і незлочинну поведінку.

 

Висновки за § 2:

Спільними для всіх видів порушення права, включаючи правопорушення, є: факт посягання на право або охоронюваний законом інтересу, його протиправність, шкодочинність, наявність причинно-наслідкового зв'язку. Обов'язковими для правопорушення і факультативними для інших видів порушення прав будуть: вина, юридична відповідальність (караність) протиправного діяння. Шкідливість у вигляді громадської небезпеки також характерна виключно для правопорушень.

 

de lege lata – чинне кримінальне право. Види правопорушень – класифікаційні групи правопорушень за різними підставами розмежовуються між собою за ступенем суспільної шкідливості,за об’єктами посягань, за суб’єктами, за розповсюдженням, за ознаками об’єктивної і суб’єктивної сторони, а також за процедурами їх розгляду. Класифікацією правопорушень за ступенем суспільної небезпеки: на злочини і проступки. Критеріями їх поділу являється характер і ступінь суспільної шкідливості, що визначається цінністю об’єкта протиправного посягання, змістом протиправного діяння, обстановкою, часом, способами, розміром і характером завданої шкоди, формою і ступенем вини правопорушника, інтенсивністю протиправних дій, їх мотивацією, особистими характеристиками правопорушника і ін.; по-друге, суб’єктивний фактор, який в значній мірі здійснює вплив на визнання того чи іншого діяння в якості протиправного. Злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.

Щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі такі ознаки: кримінальна протиправність; суспільна небезпечність; винність; караність.

Проступки – менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) нормами права. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі.

Інститут кримінального проступку має незвичну комплексну природу, адже його впровадження передбачає реформування адміністративного та кримінального галузей. Розпочате впровадження з вказівки у КПК нормативної новели, приведе до радикальних змін у системі права. Відхід від моністичної моделі кримінального законодавства (злочин-покарання) до бінарної моделі (кримінальний злочин – кримінальний проступок – кримінальне покарання) може призвести до невизначеності у галузі, що загрожуватиме зміною принципів, системи відповідальності, класифікації злочинів. Також необхідним є виокремлення кримінальних проступків, це прямо випливає із нового КПК України. в КПК треба внести невеличку зміну, а кримінальні проступки слід визначити в Книзі 2 Особливої частини КК України. Реформувавши систему крим. правопор. буде набагато зручніше користуватися КК, як що безпосередньо в нього будуть внесені зміни щодо визначення кримінальних проступків. Негативним є те, що після внесення змін до КК, потрібно значним чином змінювати і КУпАп, адже частина адмінправопорушень повинні перейти у статус кримінальних проступків. А відтак будуть у цілому внесені зміни і до законодавства про адміністративну відповідальність.

Щодо конституційності впровадження кримінального проступку: ст. 92 Конституції, частина науковців говорять, що як що в ній немає згадки про кримінальний проступок, то він не може існувати у правовій природі. Але після проведення певних консультацій і дискусій зійшлися на тому, що не згадка про цей інститут у Конституції не означає, що його не може існувати в законодавстві. Тобто інститут кримінального законодавства має регулюватися виключно законом, а не актами нижчого рівня.

У новому КПК України передбачено два види кримінального правопорушення – злочин та кримінальний проступок, а в чинному КК єдиним кримінальним правопорушенням є злочин. Існування в межах правової системи такої колізії в принципі неприпустиме, тому Прикінцеві положення нового КПК передбачають прийняття відповідного закону про кримінальні проступки.


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 110 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)