Читайте также:
|
Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочини до досягнення ними 18-ти років, здійснюється на загальних засадах з урахуванням положень передбачених ст. 108 КК України. Ч. 2 ст. 108 КК України визначає такими, що не мають судимості, неповнолітніх:
- засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;
- засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року, з дня відбуття покарання, не вчинять нового злочину;
- засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом 3-х років, з дня відбуття покарання, не вчинять нового злочину;
- засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони
протягом 5-ти років, з дня відбуття покарання, не вчинять нового
злочину.
Дострокове зняття судимості з осіб що вчинили злочин, у віці до 18-ти років застосовуються на підставі передбаченій у ст. 91 КК України, з урахуванням таких особливостей:
- відбуття покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин;
- закінчення не менше половини строку погашення судимості, визначеного в п. З, 4 ч. 2 ст. 108 КК України тобто, якщо вони відбули покарання за тяжкий злочин, то дострокове зняття судимості можливе після 1-го року і 6 місяців після відбуття покарання, а якщо вони відбули покарання за особливо тяжкий злочин - то після 2-х років і 6 місяців. Але загальною умовою залишається не вчинення в ці строки нового злочину.
Правові наслідки судимості, які настають для дорослих осіб, повністю поширюються і на осіб, які вчинили злочин до досягнення 18-ти років. Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:
- може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового злочину;
- враховується при визнанні рецидиву злочину (ст. 34 КК України);
- є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України), примиренням, винного з потерпілим (ст. 46 КК України), передачею особи на поруки (ст. 47 КК України) і зміною обстановки (ст. 48 КК України); 1
- враховується при визначенні того, чи має місце переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 49 КК України);
- враховується при виборі окремих видів покарання (ч. 2 ст. 62 КК України), а протягом строку відбування покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч. 2 ст. 58 КК України);
- за умисний злочин виступає як обставина, яка обтяжує покарання при призначенні покарання (п. 1 ст. 67 КК України), хоча може і не враховуватися при призначенні покарання з підстав, вказаних у ч. 2, 4 ст. 67 КК України;
- за загальним правилом, є підставою для відмови в призначені більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України);
- може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з
випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України).
Таким чином, кримінально-правові наслідки судимості полягають у тому, що вона враховується при вирішенні цілої низки питань, пов'язаних з кваліфікацією вчиненого, призначенням покарання та його виконанням.
Загально-правові наслідки судимості полягають в різноманітних обмеженнях, що встановлюється законом щодо осіб, які. мають непогашену або не зняту судимість, зокрема:
- заборона приймати на певні посади;
- обмеження в здійсненні підприємницької діяльності;
- обмеження в допуску до державної таємниці;
- обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України;
- позбавлення права на отримання певних пільг;
- обмеження у застосуванні амністії
Судимість у осіб, які вчинили злочин до досягнення 18-ти річного віку, погашається відповідно до положень, визначених у ст. 108 КК України. Для таких осіб встановлено значно коротші строки погашення судимості ніж для дорослих.
Дострокове зняття судимості щодо осіб, які до досягнення 18-ти річного віку вчинили злочин невеликої або середньо тяжкості, законом не передбачене, оскільки її тривалість і так не велика. Дострокове зняття судимості з особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до 18 років і відбула за нього покарання у вигляді позбавлення волі, допускається за наявності 2-х умов:
- така особа зразковою поведінкою і сумлінним, ставленням, до праці довела своє виправлення;
- сплило не менше половини строку погашення судимості зазначеного в п.
З і 4 ч. 2 ст. 108 КК України.
Порядок зняття судимості та наслідки зняття судимості щодо осіб. які вчинили злочин до досягнення ними 18-ти років, такі ж як і щодо осіб, які вчинили злочин у повнолітньому віці.
Підстави дострокового зняття судимості визначені в кримінальному законі, його процесуальний порядок регламентований КПК України. Відповідно до положень, сформульованих в ч. 1 І 2 ст. 91 КК України, судимість може бути знята лише за таких умов:
- особа відбула покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
- сплило не менше половини строку погашення судимості зазначеної у ст. 89 КК України;
- зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці особа довела
своє виправлення.
Дострокове зняття судимості можливе лише щодо осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі або обмеження волію. Таким чином, ст. 91 КК України застосовується щодо осіб, яким за вироком суду було призначено покарання у виді позбавлення або обмеження волі, і вони реально відбували його. При цьому не має значення, повністю було відбуте покарання, чи особа відбувала його частково, будучи звільненою достроково з підстав, передбачених законом.
Особи, які відбули інші покарання не мають право на дострокове зняття судимості.
Дострокове зняття судимості можливе після спливу не менше половини строку погашення судимості, встановленого законом.
Встановлення в законі вимоги щодо обов'язкового відбування частини строку погашення судимості означає, що засудженому має бути наданий достатньо тривалий термін для того, щоб вія довів своє виправлення, перетерпів обмеження, які пов'язані із судимістю.
Крім формальних вимог закон встановлює і вимоги щодо поведінки особи, яка претендує на погашення судимості. Ця особа повинна довести своє виправлення зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці протягом усього відбутого строку погашення судимості.
Оскільки судимість є наслідком відбування покарання за конкретний злочин, то і зняття судимості здійснюється стосовно кожного з них окремо.
Зняття судимості, на відміну від її погашення відбувається не автоматично. Особа вважається такою, що не має судимості, яка з неї знята, з моменту набрання чинності відповідної постанови суду.
Судимість може бути достроково знята і на основі актів амністії чи помилування.
Наслідком зняття судимості як і її погашення є припинення дій всіх її правових наслідків як кримінально-правового характеру так і загально правових.
Положення ч. 5 ст. 90 КК України про переривання строків погашення судимості у разі вчинення нового злочину повністю поширюється і на осіб, які вчинили злочин до досягнення 18-ти річного віку.
6. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності з застосуванням заходів виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.
Як ми переконалися в кримінальному праві України є цілий комплекс норм, які регулюють кримінальну відповідальність неповнолітніх порушників. На цей раз мені хотілося б виділити норми, в яких закріплені підстави звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх та форми участі державних органів і громадських організацій у виправленні і перевихованні вищеназваних осіб.
Ці норми містяться у деяких статтях кримінального кодексу України, зокрема у ст. 105 КК України "Звільнення від покарання з застосуванням заходів виховного характеру". За цією статтею звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх правопорушників відбувається із застосуванням заходів виховного характеру.
Законом визначаються умови, за наявності яких суди можуть застосовувати такі заходи. До них належать:
- неповноліття винної особи;
- здійснення цією особою злочину, що не являє великої суспільної небезпеки;
- можливість виправлення неповнолітньої особи без застосування кримінального покарання.
За загальним правилом всі три умови необхідно розглядати у сукупності. Однак деякі вчені дотримуються іншого погляду. Так С. Г. Келіна називає підставами звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності і покарання із застосуванням заходів виховного характеру:
- здійснення підлітком злочину, що не являє великої суспільної небезпеки;
- невелику ступінь суспільної небезпеки самої неповнолітньої особи"11
11 Див.Келина С.Г. "Теоретнческие вопросьі освобождения от уголовной ответственности'7/ М. 1974г. с. - 119.
За її думкою неповнолітність не можна розглядати в якості однієї з "підстав" для даного виду звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, оскільки закон не зв'язує таке звільнення з фактом неповноліття особи, а допускає його лише до тих неповнолітніх, які представляють невелику небезпеку для суспільства.
Однак я з ним не погоджуюсь, оскільки вищевказані умови є підставами для звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх і дорослих осіб. Тільки лише у зв'язку з неповнолітністю підлітків, які вчинили злочин, законодавець ввів особливий кримінально-правовий інститут звільнення від кримінальної відповідальності і покарання із застосуванням до правопорушника специфічних заходів впливу - примусових заходів виховного характеру.
Вказані норми встановлені законодавцем з урахуванням тих вікових особливостей, з якими може бути пов'язана можливість виправлення неповнолітніх правопорушників, не застосовуючи кримінальне покарання, за допомогою примусових заходів виховного характеру.
Порівняння умов, передбачених у кримінальному кодексі з відповідними умовами, встановленими для інших видів звільнення від кримінальної відповідальності, свідчить про те, що для звільнення неповнолітніх правопорушників від кримінальної відповідальності і покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру в законі визначені мінімальними вимогами. Це обумовлено гуманним підходом держави до вирішення питання про відповідальність неповнолітніх правопорушників.
У кримінальному кодексі України міститься перелік примусових заходів, що можуть застосовуватись судом, їх умовно можна поділити на 3 категорії.
Заходи, направлені на відновлення порушених прав або відшкодування завданих збитків; - зобов'язання неповнолітнього, який досяг 15-ти річного віку та має майно та заробіток, відшкодувати завдані збитки.
Заходи, що зобов'язують посилити контроль за поведінкою підлітка та підвищити інтенсивність виховання в дусі поваги і дотримання морально-правових норм:
- передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, що їх замінюють, під нагляд викладацького або трудового колективу за його погодженням а також окремим громадянам за їх бажанням;
- направлення неповнолітнього у спеціальний учбово-виховний заклад для
дітей і підлітків, для його виправлення, але на строк, який не перевищує З років.
І третя категорія - застереження. Цей захід полягає в оголошенні судом на судовому засіданні засудження поведінки неповнолітнього, який вчинив злочин, що не являє собою великої суспільної небезпеки або суспільно-небезпечного діяння. Я вважаю, правильним відокремлення цього заходу в окрему категорію, так як його не можна віднести до першої категорії примусових виховних заходів тому, що особа, до якої застосовано застереження не чинить ні яких дій направлених на поновлення порушених прав або відшкодування завданих збитків. Не можна цей виховний захід віднести до другої категорії так як примусові виховні заходи, що містяться в ній, безперервно вживаються протягом визначеного судом строку і застереження має, як це видно із суті, разовий характер.
Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, який не являє великої суспільної небезпеки.
Застосування тих чи інших примусових заходів залежить від ступеню суспільної небезпеки діяння і особи, яка винна у вчиненні злочину.
Обов'язок публічно або в іншій формі вибачитися перед потерпілим застосовується у тих випадках, коли суд дійшов до висновку про те, що неповнолітній усвідомив неправильність своєї поведінки і кається про це.
Застосування застереження полягає в оголошенні судом на судовому засіданні засудження поведінки неповнолітнього, який вчинив злочин, що не являє великої суспільної небезпеки або суспільне — небезпечного діяння.
Ці виховні заходи, як правило, недооцінюються судами і застосовуються досить рідко.
Передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, що їх замінюють, під нагляд виховного або трудового колективу за їх згодою, а також окремим особам за їх проханням, полягає у покладенні на таких осіб обов'язку посилити виховний вплив, систематично контролювати поведінку неповнолітнього. При застосуванні цього заходу суд повинен бути переконаний про можливість позитивного виховного впливу, з боку перерахованих вище осіб, на неповнолітніх правопорушників.
При призначенні під нагляд та контроль батькам, особам, що замінюють їх, трудовим та викладацьким колективам або окремим громадянам, судом не встановлюється строк нагляду, але на практиці він здійснюється протягом року.
Покладення на неповнолітнього обов'язку відшкодувати завдані збитки, може застосуватися судом тільки до неповнолітніх, які досягли 15 - річного віку, та мають власне майно або заробіток. Цей захід застосовується лише тоді, коли вчиненим злочином було нанесено матеріальні збитки.
Крайнім заходом виховного характеру є направлення неповнолітнього у спеціальний навчальний заклад для дітей та підлітків. Цей захід застосовується у випадках вчинення неповнолітнім суспільно-небезпечного діяння, злісного та систематичного порушення норм права і переконання суду, що іншими примусовими заходами його не можна виправити. При вирішенні питання про вибір заходу впливу по відношенню до неповнолітнього правопорушника з мстою його виправлення крім правильної оцінки загальних вікових психологічних особливостей, потрібний аналіз індивідуальних психологічних властивостей особистості конкретного правопорушника, відомостей про риси його характеру, волі та інших ознак, що визначають його поведінку.
Висновок
Отже, як ми бачимо, що питання неповнолітньої злочинності є досить гострим і потребує негайного вирішення. Вирішення цієї проблеми, на мій погляд, є досить складним процесом і потребує детального аналізу всього законодавства, що більшою чи меншою мірою торкається неповнолітньої злочинності, з метою виявлення недоліків, які, можна сказати, гальмують
процес подолання злочинності. Виділення особливостей кримінальної»
відповідальності неповнолітніх, як мені здається, дозволяє виявити такі недоліки.
Для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності особи, вчинила суспільно-небезпечне діяння, передбачене законом. Виключно важливе значення має визначення віку.
В основу встановлення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність покладені вікові межі соціалізації особистості підлітків. Вікова класифікація неповнолітніх найбільш відпрацьована в розділах психології, пов'язаних з педагогікою. Весь підлітковий вік поділяється на 3 групи:
- перший підлітковий вік (12-13 років);
- другий підлітковий вік (14-15 років);
- третій підлітковий вік (16-18 років).
В наш час великої важливості набуває проблема омолодження злочинності. Безумовно цьому сприяють політичні та економічні негаразди, що склалися в нашій країні. Однак, на мій погляд, не останню роль в цьому, негативному для нашого суспільства процесі, грає таке явище як акселерація підлітків.
На мій погляд позбавлення волі пов'язане з відривом неповнолітніх від родини, а також і у зв'язку з тим, що підлітки позбавляються піклування батьків, що має важливе значення в їх жоттєдіяльносгі і виховані. Але політична і соціальне - економічна кризи не дають нашій державі не тільки замінити, але, навіть, замінити цей вид покарання.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 362 | Нарушение авторских прав