Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розроблення фасаду

Читайте также:
  1. Розроблення конструктивних деталей
  2. РОЗРОБЛЕННЯ ТА СКЛАДАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПАСПОРТА БУДИНКУ

Фасад будинку в проекті слід виконувати комплексно, разом із розробленням планів поверхів і розрізів. Головний фасад розробляють звичайно з боку входу в будинок (рис. 6). Базою для викреслювання фасаду стають проекції планів та розрізів будинку. З планів беруть горизонтальні розміри, а з розрізу – вертикальні.

Архітектурно-художнє вирішення фасаду має бути в простих, але виразних формах і пропорціях, які відповідали б призначенню будинку і враховували національно-побутові традиції району будівництва та ін. Архітектурна виразність будинку може бути досягнута завдяки:

а) пропорційним розмірним співвідношенням будинку в цілому та його частин, зокрема вікон, простінків, або груповим чергуванням вікон із простінками на фасаді;

б) введенню вертикального чи горизонтального членування поверхні стін за допомогою елементів, що виступають або западають, із художніми та функціональними властивостями одночасно;

в) грі світла й тіні, фактурі та кольору матеріалів, характеру ліній (прямі чи криві) тощо.

На фасади наносять і показують:

координаційні осі в характерних частинах фасаду (наприклад, крайні, на деформаційних швах, у місцях уступів у плані);

позначки рівня землі, вхідних площадок, верху стін;

позначки, розміри і прив’язки вікон, дверей та інших отворів, не вказаних на планах і розрізах;

вид оздоблення й опорядження деяких ділянок стін, відмінних від останньої, що переважає, частини;

посилання на фрагменти та вузли, а також на креслення елементів будинку, не маркованих на планах і розрізах;


Рисунок 6 – Фасад (перехресно-стінова конструктивна система з малим кроком поперечних стін)

зовнішні пожежні й евакуаційні сходи.

На фасаді відсутні лінії перетину (за винятком рівня землі), тому він виконується в тонких лініях.

3.4 Розроблення планів фундаментів, перекриття, покриття і даху

Головне призначення плану фундаментів – показати розташування, ширину підошви, глибину закладання і прив’язку до координаційних осей усіх без винятку фундаментів. На план фундаментів (масштаб 1:100) наносять координаційні осі й відстані між ними, фундаменти під несучі стіни, ліфтову шахту, під зовнішні входи й світлові приямки, різні отвори для комунікацій, їхні розміри й розміщення, уступи для переходу від однієї глибини закладання фундаментів до іншої, маркування елементів заводського виготовлення (рис. 7). Допускається поєднувати план фундаментів із планом підвалу. Стіни підвалу та контури фундаментних плит обводять суцільною лінією товщиною 0,8 – 1 мм.

План перекриття виконується в масштабі 1:100 в лініях товщиною 0,5 мм (рис. 8). На плані перекриття наносять: координаційні осі й відстані між ними; контур стін (пунктиром), які є опорами для елементів перекриття; панелі перекриттів із відповідним маркуванням; отвори для вентиляційних блоків та сміттєпроводу з відповідними розмірами; елементи сходової площадки з маркуванням; плити балконів і лоджій із маркуванням.

На план покриття наносять координаційні осі й відстані між ними, панелі покриття з відповідним маркуванням та, за наявності, водоприймальні лотки, отвори для утеплених вентиляційних блоків із відповідними розмірами і прив’язкою до краю плити покриття, отвори під дефлектор сміттєпроводу та водоприймальні воронки з указуванням діаметра і прив’язок до координаційних осей. План покриття виконується в масштабі 1:100 лініями середньої товщини (0,5 мм), контур сходинково-ліфтової шахти, яка піднімається над площиною даху, наводять основною лінією (0,8 – 1,0 мм) (рис. 9).

На плані даху зображують вентиляційні отвори, закриті плитами-кришками, парапети, дефлектор сміттєпроводу, водоприймальні воронки, показують величину похилості й напрямок стікання атмосферних вод, наносять розміри горизонтальної проекції даху, за наявності огорожі й пожежних сходів їх теж показують тощо (рис. 10). Необхідну кількість, діаметр і розташування воронок орієнтовно визначають розрахунком 1 – 1,5 см2 площини їхнього перетину на 1 м2 площі даху. Оптимальна відстань між лійками 15 м. У багатосекційних будинках приймають одну водоприймальну воронку на секцію, але не менше двох на один будинок.


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 84 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)