Читайте также:
|
Професійна діяльність виступає перед учнем у формі нормативне закріпленого способу діяльності, в якому узагальнені досвід та здібності попередників. У процесі професійної підготовки нормативне закріплений спосіб діяльності перетворюється на індивідуальний спосіб діяльності. Засвоєння нормативне закріпленого способу діяльності відбувається на основі формування інтегрального образу робочих дій, спрямованих на досягнення результату цих дій відповідно до образу-мети. Образ-мета як ідеальне уявлення про результат досягається завдяки програмі дій над реальним предметом праці, що динамічно змінюється в процесі діяльності. Оскільки всяка праця має предметно-дійову та психологічну основу, то в процесі виробничого навчання формуються і засвоюються інтегральний образ робочих дій та інформаційна основа діяльності.
Інтегральний образ робочих дій — це сформований фізіологічними засобами в корі головного мозку образ сукупності елементарних трудових рухів, дій, операцій.
Інформаційна основа діяльності — це сукупність інформаційних ознак, які характеризують предметні і суб'єктивні умови діяльності.
В результаті професійного навчання засвоюються певні поєднання різних рухових та розумових дій, які вирішують конкретне трудове завдання і знаходять підкріплення у вигляді корисного результату. Результатом виробничого навчання є формування системи таких трудових навичок, як:
• сенсорно-перцептивні (сприймання-розпізнавання букв при читанні, фонем при слуханні мови, форм, віддалі, швидкості руху);
• моторні (виконання трудових рухів, дій, операцій);
• інтелектуальні (читання креслень, контрольних приладів, топографічних карт, прийоми розв'язання задач).
Аналогічні трудові вміння (сенсорно-перцептивні, атенційні, мнемічні), які мають своєю основою розумові процеси, формуються в особистому досвіді.
Трудові навички являють собою складні системи умовних рефлексів, об'єднаних окремим виробничим завданням. Формування їх пов'язане з формуванням і закріпленням робочих динамічних стереотипів, тобто утворенням і функціонуванням в корі головного мозку стійких систем тимчасових нервових зв'язків між окремими елементарними рухами або розумовими актами.
В процесі формування трудових навичок у працівника поступово зникають зайві рухи, зменшується напруження, увага переноситься з процесу на результат, виробляється ритм дій і можливість довільно змінювати темп роботи. Таким чином, формується автоматизм рухів і дій та створюються умови для одночасного виконання більш складної аналітико-синтетичної діяльності.
Процес формування трудових навичок включає декілька етапів, які різняться особливостями виконання дій і механізмами нейроди-наміки.
Попередній етап — початок усвідомлення навичок, чітке розуміння мети, але недостатнє уявлення про способи її досягнення; при виконанні дій мають місце значні помилки.
Аналітичний етап — оволодіння окремими елементами дій, чітке розуміння того, як потрібно виконувати дії, поєднується з неточним, нестабільним їх виконанням, зайвими рухами при інтенсивній концентрації довільної уваги.
Синтетичний етап — формування цілісної системи трудових рухів, дій, автоматизація навичок, коли виконання роботи стає все більш якісним, зникають зайві рухи, послаблюється довільна увага.
Етап закріплення і високої автоматизації дій. Точне, економне, стабільне виконання дій поєднується з виконанням інших більш складних дій під контролем свідомості.
Трудові навички формуються в процесі виробничих вправ — цілеспрямованого систематичного повторення діяльності з метою підвищення її якості.
З фізіологічної сторони виробнича вправа являє собою процес пристосування і відповідної зміни фізіологічних функцій організму людини для найбільш ефективного виконання конкретної роботи. В процесі вправ по мірі формування трудових навичок відбувається нарощування сили і визначаються способи її найбільш раціонального використання, досягається зменшення енергетичних затрат на виконання операції. Вправи є дієвим засобом розвитку резервів організму, методом удосконалення діяльності.
В процесі вправ встановлюється злагоджена взаємодія між центральною нервовою системою, рецепторами, серцево-судинною та іншими системами організму, оскільки на початкових етапах має місце неузгодженість в їх роботі, різна лабільність окремих ланок функціональної системи.
Узгодження ритмів забезпечується за рахунок адаптації фізіологічних систем, їх здатності змінювати свої характеристики в процесі роботи. Завдяки погодженню лабільності компонентів функціональної системи засвоюється ритм.
М. І. Виноградов встановив три стадії в розвитку виробничої вправи.
Перша початкова стадія вправи характеризується дискоординацією рухової системи, невідповідністю лабільностей центральної і периферійної ланок, широкою іррадіацією збудження, що призводить до зайвих рухів. Виразна індукція гальмування з рухового аналізатора на інші області кори головного мозку зумовлює невизначеність, нерішучість при виконанні роботи, а деколи і припинення її.
Друга стадія вправи характеризується поступовим підвищенням працездатності і встановленням її на достатньо високому рівні, закріпленням трудових навичок, концентрацією збудження в спеціальних нервових центрах і формуванням домінанти. Трудові дії стають більш чіткими, швидкими, економними при помірному напруженні вегетативних органів.
П'ятий етап — майстерність; характеризується творчим використанням різних умінь.
Основні методи формування трудових умінь:
• проблемне навчання, коли людина отримує необхідну інформацію і повинна самостійно розв'язати певну проблему із застосуванням знань;
• алгоритмічне навчання - за певними ознаками людина визначає тип завдання і необхідні для його вирішення операції;
• поетапне навчання, коли формуються прийоми розумової діяльності із застосуванням знань для виконання розумової праці;
• системно-структурне навчання, яке поєднує всі методи навчання, включаючи моделювання, ролеві і ділові ігри, а також враховує специфічні особливості професійної діяльності людини.
Професійне навчання має багато організаційних форм і методів.
Метод самонавчання, психологічною основою якого є наслідування, шлях спроб і помилок. Позитивною стороною його є творчий пошук і знаходження найбільш зручних для індивіда прийомів. Негативна сторона методу зводиться до неекономічності та великої тривалості.
Предметний метод заснований на виготовленні якогось предмета, починаючи від простого до більш складного. Психологічною перевагою його є реальність, конкретність і уречевленість праці, що підвищує заінтересованість в якісному кінцевому результаті. Недоліками предметного методу навчання можуть бути складність предмета на перших етапах, зниження заінтересованості в разі тривалого виконання одного і того ж уже засвоєного предмета; недостатня гнучкість навичок, пасивність учня.
Операційний метод полягає у засвоєнні окремих трудових прийомів, операцій, які можуть використовуватися при виконанні різних предметів. Психологічними перевагами цього методу є економне навчання гнучким навичкам, необхідних при виготовленні багатьох предметів.
Недоліки його пов'язані з абстрактністю завдань, фрагментарністю окремих дій, відсутністю предметного зразка, що гальмує особисту творчість.
Комплексний метод, який поєднує позитивні сторони предметного та операційного методів. Він передбачає два етапи виробничого навчання. На першому етапі засвоюються окремі технологічні прийоми і операції шляхом виконання нескладних робіт. На другому етапі засвоюється виконання комплексних робіт зростаючої складності за умови підвищення продуктивності і якості праці.
Метод програмованого, або модульного, навчання передбачає:
• поділ навчального матеріалу на невеликі, логічно пов'язані з елементарними цілями, частини;
• розробку навчального алгоритму, який визначає порядок і послідовність дій з предметом праці для найбільш швидкого досягнення мети;
• управління, тобто підкріплення кожного кроку навчання і досягнутих результатів за допомогою різних сигналів.
Незалежно від методів ефективним виробниче навчання може бути лише за умови індивідуального особистісного підходу до тих, хто навчається.
Виробниче навчання може проводитися на реальному робочому місці або на спеціальних навчальних установках-тренажерах.
Тренажер — це навчальний засіб, який дозволяє формувати навички і вміння, необхідні в реальних умовах праці.
Основні психологічні вимоги до тренажерів:
• навички, які формуються на тренажерах, за своєю психологічною структурою повинні відповідати реальним трудовим навичкам;
• при формування навичок слід запобігати негативному їх перенесенню на реальну трудову діяльність;
• необхідно створити можливість тренування в екстремальних ситуаціях, які можуть виникнути в реальній трудовій діяльності;
• необхідно забезпечити сприймання результатів діяльності і здійснення самоконтролю.
Як інструктивні і наочні посібники можуть застосовуватися тренувальні кінофільми, які сприяють засвоєнню відповідних знань і навичок.
У процесі виробничого навчання велика роль належить інструкціям та інструктажу — вступному, поточному, заключному. На ранніх етапах оволодіння трудовими навичками інструкції не повинні бути надто деталізованими, щоб не сковувати ініціативу і творчий підхід, однак вони повинні виконуватися. Вступний інструктаж пов'язаний з поясненням мети і значення роботи, організації робочого місця, обладнання і його експлуатації, правил техніки безпеки, демонстрацією найбільш раціональних способів і прийомів виконання роботи, ознайомленням з робочою документацією, кресленнями, схемами, інструктивними матеріалами. Після цього починається освоєння трудових прийомів.
Поточний інструктаж проводиться регулярно по всьому комплексу питань. Мета — добитися чіткого виконання всіх установлених робіт і операцій, норм виробітку при суворому дотриманні правил техніки безпеки і виробничої дисципліни.
Заключний інструктаж проводиться з метою підбиття підсумків та оцінки результатів роботи учнів.
Виробниче навчання на реальних робочих місцях повинно враховувати конкретні умови (рівень механізації праці, тип виробництва) і характеристики трудових процесів.
Воно організується за такими дидактичними системами:
— зональною;
— нарощування комплекту устаткування;
— ступеневою за процесами;
— переміщення по робочих місцях.
Зональна система передбачає освоєння робіт по зонах — частинах складного робочого місця з переходом до обслуговування всього робочого місця.
Система нарощування комплекту устаткування передбачає послідовне збільшення кількості обслуговуваного обладнання з одночасним розширенням функцій робітника.
При навчанні за системою «ступеневою по процесах» послідовно вивчаються трудові процеси зі збільшенням складності їх структури і змісту.
Навчання за системою «переміщення по робочих місцях» дозволяє послідовно освоїти роботи, які повинен виконувати робітник даної професії на вузькоспеціалізованих робочих місцях.
Перші дві системи доцільно використовувати при організації виробничого навчання в цехах з високим рівнем механізації праці (оператори автоматичних ліній, налагоджувальники складного обладнання, робітники-багатоверстатники). Дві наступні системи використовуються при навчанні робітників, зайнятих на конвеєрах і потокових лініях.
Там, де праця організована за предметно-технологічним принципом, виробниче навчання робітників доцільно проводити за операційно-технологічною системою, яка передбачає послідовне освоєння технологічних операцій, потім їх комплексів.
На виробництві застосовується ступенева система підготовки і підвищення кваліфікації робітників. За цією системою навчання робітників здійснюється за єдиними навчальними планами і програмами, розробленими для кожного ступеня і професії окремо. В цехах виділяються учнівські робочі місця, створюються навчально-виробничі дільниці, майстерні, лабораторії, цехи, навчально-курсові комбінати, які поєднують усі форми і види навчання на виробництві.
В процесі виробничого навчання у робітника не тільки формуються і закріплюються трудові навички і вміння, але виховується культура праці. Під культурою праці розуміють уміння і звичку робітника раціонально планувати, організовувати і обліковувати свою роботу, творчо використовувати набуті трудові навички, розвивати свою трудову концепцію, погоджуючи мотиви і результати праці із стратегією розвитку організації.
Динамічність діяльності і консервативність властивостей темпераменту особистості є причиною формування індивідуального стилю діяльності.
Індивідуальний стиль діяльності — це сукупність прийомів і способів роботи, зумовлена певними властивостями особистості і сформована як засіб її пристосування до об'єктивних вимог професії.
Показниками пристосування особистості до об'єктивних вимог діяльності є результативність праці та рівень нервово-психічних і енергетичних затрат для досягнення результату.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Які завдання вирішує професійно-технічна освіта в ринкових умовах?
2. Що таке професія і спеціальність?
3. Що лежить в основі різних ступенів підготовки робітників?
4. Які є види навчання в системі профтехосвіти?
5. Що таке Державний стандарт професійно-технічної освіти?
6. В чому суть і завдання виробничого навчання?
7. Що таке трудові навички, вміння і професійна майстерність?
8. Що Ви розумієте під інтегральним образом робочих дій та інформаційною основою діяльності?
9. Охарактеризуйте етапи формування трудових навичок.
10. Суть виробничих вправ та стадій їх розвитку.
11. Що таке тренування та від чого залежить його ефективність?
12. Охарактеризуйте етапи і методи формування трудових умінь.
13. Дайте оцінку методів виробничого навчання.
14. Охарактеризуйте основні дидактичні системи виробничого навчання на реальних робочих місцях.
15. Що таке культура праці та індивідуальний стиль діяльності?
ЛІТЕРАТУРА
1. Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. — Самара, 1991. — 149 с.
2. Асеев В. Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. — М.: Экономика, 1974. — 191с.
3. Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под редакцией А. О. Навакатикяна. — К.: Здоров'я, 1984. — 144 с.
4. Горшков С. И., Золина 3. М., Мойкин Ю. В. Методики исследований в физиологии труда. — М.: Медицина, 1974. — 311 с.
5. Душков Б. А. Индустриально-педагогическая психология. — М.: Просвещение, 1981. —208с.
6. Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. — М.: Экономика 1980. —343с.
7. Инженерная психология /Под ред. Г. К. Середы. — К.: Выща шк., 1976. — 308с.
8. Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для ВУЗов. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. — 350 с.
9. Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические рекомендации / Составители В. Г. Макушин и др. — М.: Экономика, 1988. — 116 с.
10. Косилов С. А. Очерки физиологии труда. — М.: Медицина, 1965. — 371 с.
11. КосшовС. А. Психофизиологические основы научной организации труда. — М.: Экономика, 1979. — 176 с.
12. КотеловаЮ. В. Очерки по психологии труда. — М.: Изд-во МГУ, 1986. — 120 с.
13. Крушелънщкая Я. В. Физиология и психология труда. — К.: КИНХ 1989. — 90 с.
14. Кундиев Ю. И., Навакатикян А. О., Бузунов В. А. Гигиена и физиология труда на тепловых электростанциях. — М.: Медицина, 1982. — 222 с.
15. Лукашевич Н. П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. Психология труда: Учебно-метод. пособие / Под ред. Н. П. Лукашевича. — К.: МАУП, 1997. — 103 с.
16. Навакатикян А. О., Крыжановская В. В., Кальниш В. В. Физиология и гигиена умственного труда. — К.: Здоров'я, 1987. — 152 с.
17. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского — М.: Просвещение, 1986. —464с.
18. Основы инженерной психологии / Под редакцией Б.Ф.Ломова. — М' Высш. шк., 1986. —448 с.
19. Основы профессионального психофизиологического отбора /Отв ред Ф. Н. Серков. — К.: Наукова думка, 1987. — 244 с.
20. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. — М.: Медицина 1970 — 264с.
21. Полежаев Е. Ф., Макушин В. Г. Основы физиологии и психологии труда — М.: Экономика, 1974. —240 с.
22. Руководство по физиологии труда / Под ред. 3. М. Золиной, Н. Ф. Измсро-ва. — М.: Медицина, 1983. — 528 с.
23. Саноян Г. Г. Создание условий оптимальной работоспособности на производстве (Психофизиологический аспект). — М.: Экономика, 1978. — 168 с.
24. Физиологические и психологические основы труда. — М.: Профиздат, 1974. — 232 с.
25. Физиологические принципы разработки режимов труда и отдыха / Под ред. В. И. Медведева. — Л.: Наука, 1984. — 140 с.
ЗМІСТ
Розділ 1 ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ «ФІЗІОЛОГІЯ І ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ». 1
1.1. Праця як основний вид діяльності людини та її фізіолого-психологічні особливості 1
1.2. Предмет, методологічні принципи й методи дослідження у фізіології та психології праці 9
1.3. Історія розвитку та сучасні проблеми фізіології і психології праці. 16
Розділ 2 ЦЕНТРАЛЬНО-НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 23
2.1. Загальні відомості про будову нервової системи людини. 23
2.2. Нервові процеси та їх динаміка. 26
2.3. Основні принципи діяльності нервової системи людини. 31
2.4. Функції центральної нервової системи в процесі праці 36
2.4.1. Рефлекторна функція. 36
2.4.2. Інтегративна функція. 41
2.4.3. Координаційна функція. 45
Розділ 3 ФІЗІОЛОГІЯ РУХОВОГО АПАРАТУ ЛЮДИНИ І РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ.. 48
3.1. Загальні відомості про будову рухового апарату людини та його функції 48
3.2. М'язова сила і витривалість. 52
3.3. М'язова діяльність і робоча поза працівника. 54
3.4. Фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів. 60
Розділ 4 ФІЗІОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ НА ТРУДОВІ НАВАНТАЖЕННЯ ТА УМОВИ ПРАЦІ 65
4.1. Поняття про адаптацію та фізіологічні резерви організму людини. 65
4.2. Біохімічні процеси та енергетика трудової діяльності 69
4.3. Закономірності функціонування дихальної системи людини у процесі праці 74
4.4. Реакції серцево-судинної системи працівника на трудові навантаження 78
4.5. Терморегуляція організму людини в процесі праці 83
4.6. Особливості відновлювальних процесів в організмі працівника після роботи. 86
Розділ 5 ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 89
5.1. Психіка людини та її функції в процесі праці 89
5.2. Закономірності активізації психічних процесів людини в трудовій діяльності 92
5.2.1. Відчуття і сприймання в процесі праці 92
5.2.2. Мислення в процесі праці 97
5.2.3. Пам'ять у процесі праці 102
5.2.4. Увага і воля в процесі праці 105
5.3. Емоції і почуття в процесі праці 111
5.4. Психічні властивості особистості, їх розвиток і прояви в трудовій діяльності 115
5.4.1. Особистість та її структура. 115
5.4.2. Темперамент і характер. 119
5.4.3. Здібності 125
5.4.4. Мотиви і мотивація. 128
Розділ 6 ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ЛЮДИНИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ її ДИНАМІКИ 137
6.1. Суть і фактори працездатності людини. 137
6.2. Межа працездатності і функціональні стани організму людини в процесі праці 140
6.3. Показники і методика оцінки працездатності людини. 144
6.4. Динаміка працездатності і характеристика її фаз. 150
6.5. Заходи щодо підвищення працездатності працівників. 156
Розділ 7 ВИРОБНИЧА ВТОМА І ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ПЕРЕВТОМІ ПРАЦІВНИКІВ.. 159
7.1. Суть, причини і загальний механізм розвитку втоми. 159
7.2. Показники і стадії втоми. 165
7. 3. Заходи запобігання перевтомі працівників на виробництві 173
Розділ 8 ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА СУТЬ МОНОТОННОСТІ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЗМІСТОВНОСТІ ПРАЦІ 177
8.1. Вплив науково-технічного прогресу на структуру і зміст трудової діяльності 177
8.2. Психофізіологічна суть і критерії монотонності праці 179
8.3. Основні заходи по запобіганню монотонності і підвищенню змістовності праці 187
Розділ 9 ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ і ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПЕРАТОРСЬКОЇ ПРАЦІ 190
9.1. Суть, види і особливості операторської праці 190
9.2. Психофізіологічні принципи організації роботи оператора. 199
Розділ 10 ВАЖКІСТЬ ПРАЦІ І МЕТОДИКА її ОЦІНКИ.. 208
10.1. Суть і фактори важкості праці 208
10.2. Інтегральний критерій важкості праці 211
10.3. Методика інтегральної бальної оцінки важкості праці 215
10.4. Взаємозв'язок інтенсивності і важкості праці 220
Розділ 11 ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ РЕЖИМІВ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУ. 225
11.1. Суть, критерії та фізіологічні закономірності проектування режимів праці і відпочинку. 225
11.2. Методи встановлення регламентованих перерв на відпочинок. 230
11.3. Шляхи раціоналізації та оцінка ефективності внутрішньозмінних режимів праці і відпочинку. 234
11.4. Раціоналізація тижневих і річних режимів праці і відпочинку. 237
Розділ 12 ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ І ПРОФВІДБОРУ 241
12.1. Суть і завдання профорієнтації в ринкових умовах. 242
12.2. Професіографія і психодіагностика. 246
12.3. Професійний відбір і адаптація. 252
Розділ 13 ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ, ФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ НАВИЧОК І УМІНЬ. 255
13.1. Завдання і форми організації виробничого навчання. 255
13.2. Психофізіологічні закономірності формування трудових навичок і умінь 259
ЛІТЕРАТУРА.. 266
ЗМІСТ. 268
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 116 | Нарушение авторских прав