После реформы.

До реформы.

Помещики- дворяне были привелегированным сословием. Экономической основой их существования была собственность на землю и крестьяне- крепостные, закрепленные за этой землей. Крестьяне работали на помещика, а себя и семью содержали за счет земли, которую выделял им хозяин. До поры до времени такая система устраивала помещика. Но в конце 18- первой половине 19 века обстановка резко изменилась. Жизнь начала требовать от помещика много денег(обучение в заграничных университетах, поедки на курорт, новая мебель, картины, дорогая одежда).

Но кризис заключался в том, что помещики ни за что не хотели использовать в своих имениях машины и применять агротехнические усовершенствования. Вместо этого они усилили эксплуатацию крепостных(6 дней барщины в неделю).

Отвратительным проявлением кризиса крепостничества стали военные поселения. Более трети крестьянства принадлежало Российской империи. Русские чиновники поступали так же как и помещики. В 1816 году началось образование военных поселений. Ими руководил граф Алексей Аракчеев. В этих поселениях семьи крестьян должны были содержать 1-2 солдат. Жизнь в поселениях была каторгой(муштра, тяжелая работа, расписание дня). Формально поселенцы должны были работать 3 дня на себя, 3 – на государство и день отдыхать. А по факту они работали круглые сутки. Поселения создавались в Харьковщине, Екатериноославщине, Херсонщине, Подолье, Киевщине. В 1857 году было 25 округов с 554 тысячами крестьян. Попытка создать самоокупаемое войско развалилась.

После реформы.

После реформы 1861 года Надднепрянская Украина переживала период бурного экономического роста. Рост регулировался экономической политикой царизма. Посредством политики цен, когда сырье стоило дешево, а конечные товары- дорого, капиталы выкачивались из Украины.

Поэтому зависимость от России не уменьшалась, хотя Украина быстро развивалась. В 60 годах сформировался рынок вольнонанимаемого труда. Но! Ручная техника заменяется системой станков. В тяжелой промышленности переход к фабрике от мануфактуры осуществлялся с помощью новейших технологий.

В Украине наибольшего развития достигли: угледобывающая, горнорудная и металлургическая промышленности. Другие, не считая с\х и транспортного хозяйства, стояли на месте.

Важную роль в развитии хозяйства сыграло строительство ж/д(1863 – 1 дорога от Балты до Одессы- 200 км) Так же большое значение для экономического развития приобретал морской флот. На него приходилось 57% стоимости ввезенных и 27,5% вывезенных товаров.

Разорялись помещики, т.к. они были привыкшими к легкому и дешевому приобретению рабочей силы. Но усиливалось хозяйство тех крестьян, которые вели хозяйство на основе рыночных законов, используя вольных наемников.

9. В чем суть императорских реформ и капитализации экономики Украины

Реформы 60-70-х гг были, собственно, уступками временные, которые делала Российская империя, и не имели целью создание полноценных условий для развития как украинской, так и любого другого из народов, угнетенных империей.

1)Реформы в области образования и цензуры: Согласно реформе вводилась единая система начального образования. Учреждать школы могли частные лица, земства, другие общественные учреждения, но с разрешения властей
2)Судебная и военная реформы: Военные реформы укрепили имперскую армию, но в украинском крестьян особой радости они не вызывали, поскольку для них рекрутская повинность сменилась всеобщей воинской повинности.
3) Городская и финансовая реформы: Было отменено давнюю откупную систему сбора налогов, устанавливались акцизные сборы, собирались государственными учреждениями. крестьяне и мещане вынуждены были, как и прежнему платить подушную подать, от которой освобождались только привилегированные состояния.
4) Земская реформа: Деятельность земских учреждений должна большое положительное значение для Приднепровья. С одной стороны, они стали той школой, которая приучала населения к самоуправлению, с другой - способствовали подъему национального сознания.

10. Определите особенности экономического развития Украины

реформи другої половини XIX ст. позитивно вплинули на розвиток промисловості України, утворення промислових міст і районів. Найважливішими з них стали Донбас, Кривий Ріг та Нікополь. Промисловому розвитку сприяло будівництво залізниць. На початку XX ст. в умовах світової економічної кризи починається формування монополістичних об’єднань, які мали значний вплив не тільки на економічний розвиток країни, але й на появу перших законів щодо соціального та пенсійного забезпечення робітників. Характерною рисою монополій в Україні були значні іноземні інвестиції та велика частка іноземного капіталу в акціонерному капіталі компаній. Зростання монополій призвело до змін у чисельності та складі населення, в т.ч. етнічному.

11. Сравните особенности капитализации экономики Надднепровской и Западной Украины

Західноукраїнські землі залишалися слаборозвинутим аграрно-сировинним регіоном. Зберігалися пережитки феодально-кріпосницьких відносин. Колоніальний характер урядової політики: західноукраїнські землі стали ринком збуту товарів і доступним джерелом сировини для метрополії, забезпечили економічне піднесення центральних і західних провінцій Австро-Угорщини.
Ринковий розвиток сільського господарства відбувався повільніше, ніж у центральних та західних провінціях імперії. Зародження кооперативного руху. Повільно формувалася фабрично-заводська промисловість: 95% підприємств були дрібними (менше 5 робітників), на них працювало більш, ніж половина зайнятих у промисловості.
Промисловий переворот затягнувся до середини 80-х рр. ХІХ ст.
Бурхливий розвиток залізничного транспорту не призвів на землях Австро-Угорщини, на відміну від Росії, до суттєвого збільшенняпромисловогго виробництва.

Наддніпрянська Україна у першій половині 19 ст. була аграрною країною з кріпосницькими відносинами: земля (близько 75%) належала поміщикам, понад 60% населення становило кріпосне селянство. Криза сільського господарства внаслідок домінування кріпосницьких відносин. Існували військові поселення, частина війська передавалася на утримання селян.
Примітивні та застарілі знаряддя праці не давали можливості запровдження прогресивних технологій, що призводило до зниження прибутків землевласників.
Промисловість перебувала у тісному зв"язку з сільським господарством: млини, крупорушки, ґуральні та інші обробні підприємства в поміщицьких господарствах. Відкриття цукрових заводів. Використання як вільнонайманої праці, так і праці кріпаків.

У другій половині ХІХ ст. Розвиток в Україні тих галузей, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова промисловість) або постачали сировину для російських підприємств.
Штучна затримка розвитку тих галузей, що створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильної, бавовняної).
Переробка української сировини відбувалася перважно за межами України.
Вилучення капіталів з України шляхом продажу на її території російських товарів.
Україна була колонією європейського типу - промислово розвиненою територією, яку позбавляють не стільки ресурсів, скільки капіталу та потенційних прибутків.

12. Назовите основные течения в общественно-политической жизни Украины во второй половине 19ст.

Наро́дничество — идеология интеллигенции в Российской империи в 1860—1910-х годах, ориентированная на «сближение» с народом в поиске своих корней, своего места в мире. Движение народничества было связано с ощущением интеллигенцией потери своей связи с народной мудростью, народной правдой. В советской историографии народничество считалось вторым, революционно-демократическим («разночинским») этапом революционного движения в России, пришедшим на смену «дворянскому» (декабристам) и предшествовавшим «пролетарскому» (марксистскому) этапу.

Хлопомáнство — народницько-культурна течія української інтелігенції на Правобережній Україні 50-ті—60-ті роки 19 століття, яка прагнула зближення з народом.

Хлопомани — польський термін на означення прихильників селянства; згодом цю презирливу назву перебрали самі адепти «любові до простого українського народу». Цей рух під впливом соціально-революційних ідей Заходу народився спочатку серед студентів Київського університету, які походили зі спольщених шляхетських родин. Усвідомивши собі, що належить служити «тому народові, серед якого живеш», вони покинули польські студентські організації і заснували українську громаду.

Xлопоманство знайшло також відгук серед молоді Лівобережжя, зокрема в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі й інших містах. Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович — який також накреслив і програмові його засади. Закликав полюбити народ, серед якого живеш, жити його інтересами, повернутися до народності, колись покинутої предками і активно працювати для народу, щоб спокутувати гріхи своїх батьків перед цим народом.

Обороняючись перед закидами, що українці співпрацюють із російськими революціонерами («Молодая Россия»), хлопомани опублікували за підписом 21 особи «Отзыв из Києва» (у московській «Современной летописи», XI, 1862). У цій заяві автори відкидали революційні засоби боротьби, вважаючи за єдину свою мету турботи за народну освіту, спростовували також закид у сепаратизмі, бо хлопомани не підносили питання про відокремлення України від Росії, вважаючи, що для непідготовленого і в більшості неграмотного народу проблема сепаратизму не була реальною. Підкреслення аполітичності випливало з переконання, що насамперед слід піднести освіту й культуру мас, але також з обережності перед владою. Тому хлопомани діяли легально, щоб не наразитися на закиди у революційної діяльності.

Стара́ грома́да — організація української інтелігенції у Києві, займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю, діяла з 1859 до 1876, коли була заборонена Емським указом.

Серед членів «Старої громади» були Володимир Антонович, Павло Житецький, Микола Лисенко, Михайло Старицький, Павло Чубинський, Володимир Страшкевич та інші.

Розквіт її діяльності та впливу на суспільну свідомість і життя активного українства припадає на першу пол. 70-х рр.

Після тимчасового припинення діяльності Київської громади через низку контрзаходів центрального уряду, Валуєвського циркуляру та польського повстання 1863 р., з 1869 р. починається відродження діяльності товариства.

Громадівці відновлюють практику щотижневих сходин по суботах для обговорення спільних справ та діяльності в помешканні кого-небудь із членів громади, найчастіше у М.Лисенка або П.Житецького.

Київська громада зразка 70-х рр. на відміну від студентської відкритої організації 60-х рр., перетворилася на таємну організацію, вступ до якої був досить жорстко регламентований. До цієї організації приймали тих, хто вже здобув вищу освіту, хто мав рекомендації та підтримку усіх членів Громади: кандидатура обиралася відкритим голосуванням, і якщо хтось один був проти, кандидат не приймався.

Дата добавления: 2015-11-26