Шляхи подолання професійних деформацій

Дані були отримані в результаті опитування, проведеного Дослідницьким центром Міжнародного кадрового порталуhh.uaу вересні 2014 року. В опитуванні взяли участь 1200 респондентів.

Шляхи подолання професійних деформацій

У цьому параграфі ми розглянули шляху подолання професійної деформації, такі як саморегуляція, самоконтроль професійної діяльності, професійна компенсація.

1. Саморегуляція професійної діяльності. Саморегуляція передбачає здійснення цілеспрямованої діяльності, попереднє психологічне програмування діянь П.Лазаренка та їх регуляцію під час самої діяльності.

Іншою важливою ланкою у процесі саморегуляції є психологічна настроювання працювати за певних умов.Настройки, адекватні уявленню людини про завдання й умовах майбутньої діяльності, є необхідними компонентами загальної структури процесів програмування і регуляції діяльності.

Задля більшої нормально функціонувати організму, що цілеспрямованої діяльності процеси саморегуляції здійснюються на біологічному, психофізіологічному і психологічному (неусвідомленому і усвідомленому) рівнях. Функція саморегуляції у тому, що суб'єкт "з урахуванням уявлень (з минулого досвіду) власної надійності оцінює ступінь невизначеності посталої завдання й, виходячи з того, так організує її інформаційну базу чи доводить узагальнення образу рівня, що дозволяє йому зняти цю невизначеність та вирішити завдання" (Ємельянов А.М., Котику М.А.). У експериментальних студіях нині було встановлено, що зі зростанням рівня узагальнення образу завдання зростає надійність її вирішення.

Отже, складність і суб'єктивна значимість завдання інтенсифікує інформаційні процеси та мобілізує процеси енергетичного забезпечення діяльності. Стан напруженості, тривоги супроводжується емоційними переживаннями, які, зазвичай (при певної міри напруженості), активізують професійно значимі психічні процеси, сприяють пізнавальної активності фахівця. Необхідно тільки відзначити, що у такому "сценарієм" вплив процесів саморегуляції на надійність суб'єкта розвивається лише за у нього потенційної можливості подолати інформаційні труднощі йстеническом характері емоцій – інакше такі умови супроводжується зростанням хибних діянь П.Лазаренка та іноді відмовою у роботі системи.

2.Самоконтроль професійної діяльності. Однією з провідних механізмів забезпечення надійності суб'єкта діяльності, відбиваючим ступінь його професійній придатності, є самоконтроль за своїми діями з управління та регулювання трудового процесу, і навіть за результатами діяльності.

>Самоконтроль постає як функція компенсації ймовірних помилок, порушень у діяльності здійснюється шляхом перевірки суб'єктом своїх дій, їх дублювання, посилення значимості гностичних рухів, поглибленої оцінки очікуваного результату використання цієї оцінки за механізму зворотний зв'язок для корекції конкретних управляючих впливів.

На думку Г.С. Никифорова, самоконтроль є одним з ланок замкнутого контуру самоврядування чи саморегуляції, функціональним призначенням якого є з'ясування ступеня неузгодженості між еталонним (чи заданим) і контрольованим значенням тих чи інших параметрів (технічних, психологічних, фізіологічних).

Важливо, що функція самоконтролю схильна до цілеспрямованому розвитку процесі професіоналізації особистості. У виробничої діяльності форми самоконтролю досить різноманітними і залежить від етапу технологічного прогресу, від характеру виконуваних дій, від модальності використовуваних каналів сприйняття й т. буд.

Реалізація самоконтролю обумовлюється особливостями його структури, у якому включають еталонні і контрольовані компоненти, і навіть канали прямий і зворотний зв'язок. Функція самоконтролю, отже, і надійність суб'єкта діяльності залежить від рівня розвитку, повноти використання кожного з його елементів. Йдеться про адекватність і повноті еталона ситуації, функціонування каналу зворотного зв'язку з погляду своєчасності подання тощо. буд.

Реалізація самоконтролю залежить від змістовності і спонукальною сили мотивів праці, особливо у екстремальних умовах, коли порушення цієї функції може викликати істотне погіршення професійної надійності. Порушення самоконтролю можлива й у зв'язки України із погіршенням психічного стану людини, яке віддзеркалюється в які забезпечують цю функцію когнітивних процесах, вольових зусиль і т. буд.

Рівень самоконтролю, ступінь його виразності залежить від складності професійної діяльності. При ускладненні діяльності, виникненні аварійної ситуації можуть відбутися або тимчасова блокування цієї функції, то їїгиперактивация (повторний контроль чи багатократний протидіяти), що знижує надійність діяльності. Важливо, що погіршення самоконтролю, його активності можлива й у простих умовах роботи, це пояснюється недостатньою загальної активацією особистості, низькому рівні професійної відповідальності, розвитком стану передчасної психічної демобілізації.

У проявах функції самоконтролю істотну роль грають індивідуально-психологічні особливості особистості. Не виключено, що роль багатьох психологічних характеристик суб'єкта діяльність у забезпечення її надійності проявляється, зокрема, і крізь механізми реалізації самоконтролю.

Підсумовуючи проведеного вивченню проблеми регуляції процесів формування фахову придатність і забезпечення надійності діяльності суб'єкта діяльності, слід зазначити, що механізм є дуже складно і безупинно мерехтливим явищем.

Регуляція фахову придатність визначається особливостями змісту праці, її цільовими орієнтирами і, мотивами реалізації, і навіть суб'єктивної значимістю конкретних трудових процесів у досягненні основних критеріїв ефективності й надійності діяльності. У забезпеченні придатності, крім стану психологічної функціональної системи діяльності, істотну роль грають професійні характеристики суб'єкта, його підготовленість, досвід, індивідуальні стратегії і знаходять способи рішення трудових завдань. Становить інтерес співвідношення функціональних і фахових характеристик, чинників забезпечення придатності до конкретної діяльності, їх взаємної компенсації, активації й вияву у різних формах робочого поведінки — ці запитання потребують спеціального вивчення.

3. Професійна компенсація. Подолання негативних явищ у професійному становленні людини (деформацій, наслідків криз) здійснюється шляхом компенсації та для реабілітації. Компенсація – це зрівноважування, вирівнюваннянаступивших в психіці порушень через розвиток заміщуючих функцій, це відшкодування недорозвинених чи порушених психічних функцій шляхом застосуваннясохранних чи перебудови частково порушених функцій.

Компенсації передує декомпенсація, тобто порушення рівноваги, на відновлення якого і потрібно пристосування.Компенсаторное пристосування – це відновлення рівноваги між вимогами професії та психічними функціями людини.Компенсаторное пристосування то, можливо свідомим, коли, наприклад, людина застосовує прилади й записи при слабкої пам'яті, чи неусвідомлюваним самим людиною. Протягом професійне життя можливо кілька "хвиль" компенсаторного пристосування. Помічено, що у дедалі складніших умовах діяльності (професійне старіння, екстремальні ситуації та ін.) компенсаторні можливості людини зростають. У літературі відзначається, що явища компенсаторного пристосування виникають як за наявності явно виражених дефектів, а й у процесі тимчасового погіршення чи застою у розвитку. Між процесом професіоналізації і життєдіяльністю людини у цілому також можуть скластися відносини компенсації: при неможливості домогтися самореалізації лише у сфері людина прагне компенсувати це у інший.

Професійна компенсація, як свідчать дослідження психологів, цезаменяемость недостатній рівень розвитку одногопрофессионально-важного якості вищий рівень розвитку іншого (чи іншихПВК). Спільними механізмами компенсації є взаємозамінність, заміщення саме ті психічних якостей іншими, розвиненішими, більшсохранними чи перестроювання частково придатних якостей, часом підвищену розвитоквиравнивающих якостей, (наприклад, тактильна чутливість у сліпих), залучення нових психічних якостей, раніше які беруть участі у діяльності. З іншого боку, поширене вирівнювання у професіональній діяльності у рахунок вироблення індивідуального стилю, тобто компенсація недостатньо виражених здібностей і якостей певними способами діяльності.

Описано внутрісистемна компенсацію рахунок інших професійних здібностей і міжсистемна компенсацію рахунок спільних здібностей. Наприклад, при слабкості й інертності нервових процесів виникаютькомпенсаторно висока орієнтування, прагнення передбаченню критичних ситуацій, гнучкість.

Розрізняють (>АйзенкГ.Ю.) соціальну і діяльнісну компенсацію. У першому випадку йдеться у тому, що з різними (але досить вираженими здібностями) можуть домогтися соціально рівних досягнень, набуваючи однаково високий статус, у різних напрямах. Цю компенсацію дає підстави говорити, що загалом немає які можуть покупців, безліч кожен здатний по-своєму, хоча у різного рівня.Деятельностная компенсація виникає, коли мають однакову ефективність у тому ж вигляді діяльності. Тут такі види компенсації: недолік здібностей компенсуєтьсяприобретаемими знаннями й вміннями, формуванням типового стилю діяльності, інший здатністю, розвиненішою. Якщо діяльність пред'являє жорсткі вимоги, то повна компенсація, на думку тієї самої автора, навряд чи можлива, і якщо вимоги до діяльності невідь що жорсткі, то компенсація може бути досить повної, і тоді котрі мають різними здібностями можуть однаково успішно (на середньому I рівні) виконувати те ж діяльність, хоча відсутність деяких здібностей робить діяльність менш гнучкою.

У кожній професії є мало компенсовані (ядерні, стрижневі) психологічні якості і більше легко компенсовані. Наприклад, для вчителя необхідним і ніяк некомпенсируемим якістю є гуманістична орієнтація в розвитку особистостівзрослеющего людини (учня), а педагогічні здібності, педагогічні технології можуть за їхню відсутність компенсуватися.

Компенсація може мати несвідомий характері і різнитися залежно від типу професіонала. Питання компенсації досить гостро стоять за наявності професійних захворювань. Професійна захворюваність пов'язаною, з умовами праці, а істотно залежить від якостей психіки людини. Професійні захворювання бувають викликані не лише об'єктивними причинами – професійними шкідливостями, напруженими умовами професійної діяльності, а й слабкої психічної сталістю, низькою опірністю, поганийинтегриро-ванностью психіки людини, що у праці і станом здоров'я, імунної системи й т.п.

Дата добавления: 2015-12-08